Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Селекція

Завдання та методи селекції

Селекція — це наука, що вивчає біологічні основи й методи створення та покращення порід тварин, сортів рослин і штамів мікроорганізмів. У розумінні М. І. Вавилова селекція, як наука, об’єднує підходи, характерні для еволюційної біології та генетики. Виходячи з цього, селекція розробляє конкретні прийоми та рекомендації, які мають практичне застосування в частковій селекції окремих видів. Цілі селекції зумовлені рівнем агротехніки й зоотехніки, рівнем індустріалізації рослинництва й тваринництва.

Наукові основи селекції заклав Ч. Дарвін у праці «Походження видів» (1859), де висвітлив причини й характер мінливості організмів і показав роль добору у створенні нових форм. Важливим етапом подальшого розвитку селекції стало відкриття законів спадковості. Великий внесок у розвиток селекції зробив М. І. Вавилов, автор закону гомологічних рядів у спадковій мінливості й теорії про центри походження культурних рослин.

Предметом селекції є вивчення у створених людиною умовах закономірностей зміни, розвитку, перетворення рослин, тварин та мікроорганізмів. За допомогою селекції розробляють способи впливу на культурні рослини й домашніх тварин. Це відбувається з метою зміни їхніх спадкових якостей у потрібному для людини напрямку. Селекція стала однією з форм еволюції рослинного й тваринного світу. Вона підпорядкована тим же законам, що й еволюція видів у природі, однак природний добір тут частково замінений штучним.

Теоретичною базою селекції є генетика, еволюційне вчення. Використовуючи еволюційну теорію, закони спадковості та мінливості, вчення про чисті лінії й мутації, учені-селекціонери розробили різноманітні виведення сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів. До основних методів селекції належать добір, гібридизація, поліплоїдія, експериментальний мутагенез, методи генетичної інженерії та ін.

Завдання селекції зумовлені вирішенням задоволення потреб населення в продуктах харчування, забезпеченні створення сортів і порід, які є сировиною для багатьох галузей промисловості. Необхідно враховувати, що при сучасних промислових методах освоєння біологічних ресурсів, наприклад, у лісовій промисловості, риболовстві, також необхідні знання селекційних закономірностей як для раціонального використання, так і для відновлення природних джерел. Усе більшого значення набуває селекція корисних комах і мікроорганізмів, яку використовують для біологічної боротьби з шкідниками й збудниками хвороб сільськогосподарських рослин. Селекція повинна враховувати й потреби ринку збуту продукції. Оскільки властивості живих організмів визначаються їх генотипом і схильні до спадкової та модифікаційної мінливості, розвиток селекції повинен базуватися на законах генетики як науки про спадковість і мінливість.

Поняття про сорт, породу, штам

Сорт — це штучно створена людиною група рослин, які мають біологічну й морфологічну подібність з метою одержання високого врожаю та економічного ефекту. Сорт — господарська, а не ботанічна одиниця. Тому неправильно називати сортами дикорослі форми, види й різновиди. Сорт рослин — група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду. Сорти рослин отримують різними методами, тому, враховуючи їх походження, Міжнародна комісія з питань номенклатури культурних рослин у 1964 році ухвалила Кодекс, у якому ввела новий термін — культивар. Культивар — сукупність культивованих особин рослин, яка відрізняється різними ознаками (морфологічними, фізіологічними, цитологічними, хімічними або іншими важливими для сільського господарства, лісництва, садівництва і яка за відтворення (статевого або безстатевого) зберігає свої відмінні особливості. Культивар тотожний до терміна сорт.

Для культивару характерні такі поняття:

• клон — генетично однорідне потомство, одержане під час вегетативного розмноження однієї особини;
• лінія — потомство однієї самозапильної рослини, одержане шляхом статевого розмноження (насінням);
• гібрид першого покоління (F₁) — однорідна сукупність особин, яка щоразу відтворюється шляхом схрещування батьківських форм гетерозиготного гібриду;
• сортотип — сорт, дуже схожий з основним сортом.

Порода — популяція тварин, штучно створена людиною; відтворює в потомстві стійкий генофонд, має свої особливості, комплекс морфологічних і фізіологічних ознак, продуктивність.

Порода тварин — це сукупність особин у межах певного виду тварин, яка має генетично зумовлені стабільні характеристики (властивості та ознаки), що відрізняють її від інших сукупностей особин цього виду тварин, стійко передають їх потомкам та є результатом інтелектуальної творчої діяльності людини. Тварини однієї породи схожі за типом будови тіла, продуктивністю, плодючістю, мастю. Крім високої продуктивності й численності, порода має бути доволі поширеною. Це збільшує можливості і для створення в ній різних типів, що сприяє її подальшому поліпшенню. Вагомий вплив на формування особливостей порід мають природно-географічні умови — особливості ґрунтів, рослин, клімату рельєфу місцевості.

Штам — генетично однорідна культура мікроорганізмів у межах певного виду, яка має властиві лише їй специфічні особливості чи ознаки. Різні штами одного виду відрізняються один від одного. Штам мікроорганізмів — чиста культура певного виду мікроорганізмів, морфологічні й фізіологічні особливості якої добре вивчені. Штами можуть бути виділені з різних джерел (ґрунту, води, харчових продуктів) або з одного джерела в різний час. Тому той самий вид бактерій, дріжджів, мікроскопічних грибів може мати значну кількість штамів, що відрізняються за рядом властивостей. Породи, сорти, штами не здатні існувати без постійної уваги людини. Для кожного сорту, породи, штаму характерна певна реакція на умови довкілля. Це означає, що їхні позитивні якості можуть проявитися лише за певної інтенсивності чинників навколишнього середовища. Учені в науково-практичних закладах всебічно досліджують властивості нових порід і сортів та перевіряють їх придатність до використання у певній кліматичній зоні, тобто здійснюють їх районування. Районування — комплекс заходів, спрямованих на перевірку відповідності якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної природної зони, що є необхідною умовою їхнього раціонального використання на території будь-якої країни. Найкращими для використання в певній кліматичній зоні є районовані сорти, породи, позитивні властивості яких можуть проявитися лише в певних умовах.