Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Пам’ять та її види

Пам’ять — це здатність нервової системи зберігати в закодованому вигляді інформацію, яка за певних умов може бути розкодована, відтворена. Пам’ять — це здатність мозку сприймати, відбирати, закріплювати, зберігати й забувати (втрачати) тимчасові зв’язки, що утворилися внаслідок навчання. Ця фізіологічна функція притаманна всім живим істотам. Пам’ять — це психофізіологічний процес, за якого людина здатна запам’ятовувати, зберігати, відтворювати та забувати інформацію.

Особливістю пам’яті людини є те, що вона формується, головним чином, на мовній основі, а інформація зберігається у формі загальних положень. Здатність пам’яті зберігати інформацію у формі загальних положень докорінно змінює весь процес переробки інформації порівняно із тваринами. Загальну схему цього механізму можна уявити так: усі подразнення, що надходять у кору великого мозку через першу й другу сигнальні системи, кодуються в мовну форму. На цій основі за допомогою мислення формується ідея, яка передається в довгострокову пам’ять для зберігання. Під час вилучення інформації з довгострокової пам’яті відбувається зворотний процес: спочатку вилучається загальне положення, яке потім втілюється в мовну форму. Саме переведення інформації з форми окремих слів у форму абстрактної думки є умовою і абстрактного мислення, і надзвичайно великої місткості пам’яті за відносно незначної кількості запасу слів людини.

Види пам’яті. Залежно від тривалості зберігання мозком запам’ятованої інформації розрізняють пам’ять оперативну, короткочасну та довготривалу.

Оперативна пам’ять — це збереження інформації після її запам’ятовування на час, потрібний для того, щоб виконати певне завдання. Наприклад, для розв’язання задачі людина зазвичай пам’ятає дані попередньої дії. Отримавши розв’язок, результати проміжних дій людини забуває. Оперативна пам’ять триває десятки секунд. У процесі аналізу частина інформації з оперативної пам’яті переходить у короткочасну, інша — забувається (стирається потоком нової інформації).

Короткочасна пам’ять — це швидке запам’ятовування (після одноразового й нетривалого сприймання) і збереження інформації на короткий термін (від кількох секунд до півгодини). Встановлено, що мозок людини одночасно може переробити і запам’ятати лише певний обсяг інформації. Цей обсяг становить 5-9 інформаційних сигналів (слів, предметів, символів тощо). В основі короткочасної пам’яті лежить циркуляція нервових імпульсів по замкнених ланцюгах нейронів. Якщо інформація не повторюється, то вона зникає з пам’яті, не залишаючи помітних слідів. Для тривалішого збереження інформації необхідне її кількаразове повторення. Частина інформації, що використовується, часто переходить у довготривалу пам’ять.

Довготривала пам’ять забезпечує тривале збереження інформації (знань, образів, переживань), яка закріплюється після багаторазового повторення і відтворення. Події, що відбуваються в дитинстві під впливом сильних емоцій, запам’ятовуються на все життя. Досліджено, що протягом перших п’яти років життя людина фіксує в довготривалій пам’яті стільки ж інформації, скільки за все подальше життя. В основі довготривалої пам’яті лежать складні структурно-хімічні зміни в синаптичному апараті або тілі нейронів.

Дослідники виділяють види довготривалої пам’яті — процедурну й декларативну.

Процедурна пам’ять — це вид довготривалої пам’яті, у якій зберігаються знання про те, як потрібно діяти (рефлекси, навички). Вважається, що в ході еволюції вона виникла раніше, ніж декларативна. В основі процедурної пам’яті лежать біохімічні й біофізичні зміни, які відбуваються в нервових ланцюгах, що беруть участь у засвоєних діях. Структурами, важливими для процедурної пам’яті, є кора головного мозку, лімбічна система і ядра зорових горбів проміжного мозку.

Декларативна пам’ять, на відміну від процедурної, є усвідомленою. Це пам’ять про засвоєну інформацію: події, факти, імена, дати, слова тощо. В її утворенні важливу роль відіграє скронева ділянка кори, зорові горби проміжного мозку.

За характером запам’ятовування розрізняють пам’ять: емоційну, рухову, образну, словесно-логічну. Емоційна пов’язана із запам’ятовуванням, збереженням і відтворенням людиною своїх емоцій та почуттів. Запам’ятовуються не стільки власне емоції, скільки предмети та явища, що їх спричиняють. Рухова пам’ять пов’язана із запам’ятовуванням, збереженням і відтворенням рухів. Вона виявляється в різних видах діяльності (ігровій, трудовій, виробничій тощо). Завдяки їй ми здатні виконувати найскладніші рухи. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння мови. Образна пам’ять пов’язана з формуванням чутливих образів — уявлень про конкретні предмети, явища, їхні властивості. Залежно від того, якими сенсорними системами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять буває зоровою, слуховою, смаковою, нюховою, дотиковою. Словесно-логічна пам’ять пов’язана із запам’ятовуванням, збереженням, упізнаванням і відтворенням прочитаних або почутих думок, понять.

Г. Р. Ервін і Т. Р. Андерс (1970) виділяють чутливу, первинну, вторинну й третинну пам’ять. Вторинна й третинна пам’ять формують довгострокову пам’ять.

У чутливій пам’яті сигнали автоматично затримуються всього на кілька десятих секунд. Це та частина інформації, яка не досягає свідомості, але зберігається у вигляді фізичних параметрів подразника. Потім частина інформації відбирається за певними ознаками, надходить у мовні центри, де відбувається її перекодування у мовну інформацію. Вміст первинної пам’яті невеликий. Інформація тут зберігається у послідовності її надходження. Стара інформація активно витискується новою. Тривалість зберігання — кілька секунд. З первинної пам’яті у вторинну інформація надходить внаслідок цілеспрямованого повторення. Інформація, що потрапляє у вторинну пам’ять, накопичується тут відповідно до її значенням. Третинна пам’ять — це накопичення енграм (пам’ять як результат навчання полягає в таких змінах у нервовій системі, які зберігаються протягом деякого часу та істотно впливають на характер протікання майбутніх рефлекторних реакцій; комплекс таких структурно-функціональних змін отримав назву процесу утворення енграми). Енграми закріплюються протягом багатьох років і ніколи не згладжуються. Вважається, що первинна пам’ять пов’язана з реверберацією (повільним згасанням) збудження по замкнутих ланцюгах нейронів. Вторинна й третинна пам’ять мають хімічну природу.