Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Безумовні рефлекси. Інстинкти

Безумовні рефлекси були виділені в спеціальну категорію для позначення видових реакцій організму на внутрішні й зовнішні подразники, які здійснюються на основі вроджених нервових зв’язків, що відображають філогенетичний досвід пристосувань до умов існування. Безумовні рефлекси відносно постійні, стереотипно проявляються у відповідь на адекватне подразнення певного рецептивного поля та служать основою для формування численних умовних рефлексів, пов’язаних з індивідуальним досвідом. Безумовні рефлекси забезпечують координовану діяльність, спрямовану на підтримання постійності багатьох параметрів внутрішнього середовища; взаємодію організму із зовнішнім середовищем; погоджену діяльність соматичних, вісцеральних і вегетативних реакцій. Проте оптимальне пристосування до мінливих станів зовнішнього та внутрішнього середовищ організму досягається за допомогою умовних рефлексів, завдяки яким індиферентні для певної діяльності подразники набувають якості біологічно значущих сигналів. Запропоновано декілька класифікацій безумовних рефлексів згідно з характером подразників, які їх зумовлюють, їх біологічною роллю, рівнями управління (зв’язок з певними відділами ЦНС), порядком дії в конкретному акті пристосування. І. П. Павлов описав харчові, оборонні, орієнтувальні, батьківські й дитячі реакції, які поділяють на дрібніші рефлекси. Так, харчові рефлекси пов’язані з діяльністю харчового центру, включно з пошуком, здобуванням, захопленням, смаковим випробуванням їжі, секрецією слини й травних соків у шлунково-кишковому тракті, його моторною діяльністю. У працях І. П. Павлова трапляються вказівки на такі безумовні рефлекси: харчові (позитивний і негативний), орієнтувальний, колекціонувальний, рефлекси мети, обережності й свободи, досліджувальний, сторожовий, рефлекс підкорювання, статеві рефлекси (чоловічий і жіночий), ігровий, батьківський, норо-гніздовий, міграційний, соціальний тощо. М. О. Рожанський виділив 24 рефлекси, які входять до наступних груп: загальної активності, обмінні, міжтваринних відносин, продовження виду й розмноження, екологічні та неповедінкові підкірково-стовбурових частин головного мозку. Ця класифікація майже не зачіпає вегетативну сферу регуляції, що відіграє велику роль в реалізації поведінкових актів. Польський нейрофізіолог Ю. Конорський розділив безумовні рефлекси згідно з їх біологічною роллю на: зберігальні, пов’язані з надходженням в організм і виведенням з нього всього необхідного; відновлювальні (сон); спрямовані на збереження виду (копуляція, вагітність, турбота про потомство); захисні, що забезпечують відсторонення всього тіла або його окремих частин від сфери дії шкідливого чи небезпечного для організму подразника (рефлекси відсмикування й відступу) або зв’язані з усуненням шкідливих агентів, які потрапили на поверхню тіла чи всередину організму, знищенням або нейтралізацією шкідливих агентів (наступальні рефлекси).

Інстинкт. До природженої поведінки відносять велику групу складних поведінкових реакцій — складних безумовних рефлексів, які називають інстинктами. Інстинкт — це сукупність стереотипних видоспецифічних рухових актів і складних форм поведінки, які здійснюються на фоні високої збудливості нервових центрів. Як приклад можна навести такі інстинкти: самозбереження, гніздобудівний, міграційний, батьківський, агресивний. Інстинктивну поведінку тварин вивчає етологія. З погляду етології така поведінка складається з комплексів фіксованих дій — однакових у всіх особин певного виду стереотипних актів, зокрема рухових. Під впливом внутрішніх чи зовнішніх подразників (гормонального фону, температури зовнішнього середовища) у нервових центрах накопичується специфічна енергія дії, яка зумовлює пошукову поведінку, спрямовану на задоволення певної потреби (голоду, спраги, статевого потягу). Етологи вважають, що інстинктивні реакції відбуваються під впливом релізерів (ключових стимулів). Зазвичай це прості фізичні чи хімічні подразники, вектори руху.