Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Рефлекторний принцип діяльності нервової системи
Головною формою нервової діяльності є рефлекси. Будь-яка функція, реакція організму відбувається через рефлекс, рефлекторний акт.
Рефлекс — це реакція організму на дію подразників зовнішнього чи внутрішнього середовищ, яка здійснюється через нервову систему. Для кожного рефлексу існує своя рефлекторна дуга. До елементів рефлекторної дуги входять аферентна, центральна та еферентна частини, які зв’язуються між собою синапсами. Аферентна частина складається із рецептора, у якому формується нервовий імпульс, і нерва, який проводить цей імпульс у центральному напрямку. Сукупність рецепторів, подразнення яких викликає рефлекс, називають рефлекторним полем. Центральну частину рефлекторної дуги утворює нервовий центр. У найпростішому випадку нервовий центр складається лише з двох нейронів — аферентного й еферентного, зв’язаних між собою одним синапсом. Таку рефлекторну дугу називають моносинаптичною. Прикладом моносинаптичної нервової дуги є сухожильний рефлекс — відповідь на скорочення дії багатьох нервових клітин, тому їх називають полісинаптичними. Рефлекторна дуга більшості рефлексів проходить через центральну нервову систему: у спинному мозку замикаються відносно прості рухові та вегетативні рефлекси, головний мозок здійснює замикання складніших безумовних і умовних рефлексів, контролює поведінку, забезпечує реалізацію вищої нервової та психічної діяльності. Незначна частина рефлексів може замикатись поза центральною нервовою системою у периферичних вузлах. Це периферичні рефлекси, які регулюють локальні реакції внутрішніх органів. Ланки рефлекторної дуги: рецептор → чутливий нейрон → ЦНС → руховий нейрон → ефектор.
Рефлекторна дуга (тринейронна)
Рефлекторне скорочення м’язів відрізняється від прямого скорочення, зумовленого подразненням рухового нерва, за низкою ознак. По-перше, латентний (прихований) період рефлекторного скорочення значно довший, ніж при прямому скороченні; по-друге, рефлекторному скороченню властива рефлекторна післядія — скорочення триває й після того, як припинилося подразнення, на відміну від прямого подразнення м’яза чи його рухового нерва; по-третє, рефлекторне скорочення може бути загальмоване іншим подразненням.
Ці та деякі інші особливості рефлекторного скорочення м’язів зумовлені властивостями нервових центрів, через які здійснюється рефлекс. Більшість рефлексів замикається багаторазово на різних рівнях ЦНС. Так, рефлекс виведення сечі замикається у крижових сегментах спинного мозку і на рівні моста головного мозку, а в деяких ссавців, зокрема у людини, крім того, є «представництво» цього рефлексу в корі великого мозку. Так само будь-який руховий рефлекс, крім основного центру в певному сегменті спинного мозку, може замикатись і на інших рівнях спинного мозку. Він також контролюється присінковими (вестибулярними) ядрами довгастого мозку, заднім мозком, мозочком, червоним ядром середнього мозку, підкірковими ядрами і парою півкуль головного мозку. Таким багатоступеневим контролем рефлекторної діяльності забезпечується адекватність і висока точність рефлекторних реакцій.
