Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Гормони, хімічна природа та функції
Гормони — це біологічно-активні хімічні речовини, які виробляються спеціалізованими ендокринними клітинами, тканинами або органами (залози внутрішньої секреції) організму та здатні в невеликих кількостях цілеспрямовано на діяльність інших органів і тканин. Будь-яка функція клітин регулюється не одним гормоном, а їх комплексом, хоча головна роль належить одному гормону. За хімічною структурою гормони можуть бути амінами (адреналін, дофамін, мелатонін), невеликими пептидами (вазопресин, окситоцин, соматостатин, ренін), білками (інсулін, глюкагон, пролактин, паратгормон), глікопротеїнами (лютеїнізувальний гормон, хоріонічний гонадотропін), стероїдами (естрогени, прогестерон, тестостерон, альдостерон), похідними жирних кислот (простогландіни, лейкотрієни).
Фізіологічні концентрації більшості гормонів у крові коливаються у межах 10-7-10-12 моль/л. Специфічність їх ефектів забезпечується своєрідними наявними в клітині білками-дискримінаторами, здатними «впізнавати» і зв’язувати лише певний гормон або близькі до нього за будовою речовини.
Гормони виробляються секреторними клітинами. Такі клітини або утворюють компактні органи (залози), або розкидані по одній чи у вигляді скупчень усередині органів, призначених для синтезу гормонів. Утворені гормони зберігаються в гранулах — внутрішньоклітинних органелах, відокремлених від цитоплазми мембраною. У гранулах міститься велика кількість молекул гормона, занурених у білковий матрикс. У відповідь на специфічний стимул гормон вивільняється, мембрана гранули зливається з плазматичною мембраною й у місці злиття утворюється отвір, через який молекули гормона викидаються у міжклітинний простір. Цей процес називають екзоцитозом. Процес екзоцитозу гормонів із секреторних клітин подібний до виділення нейромедіаторів з нервових закінчень. Синтез і секреція гормонів регулюються нервовою системою або безпосередньо, або через виділення гіпоталамічних нейрогормонів. Важливу роль у регуляції секреції гормонів відіграє механізм зворотного зв’язку, суть якого полягає в тому, що за надлишкового вмісту конкретного гормона в крові секреція його стимуляторів гальмується, а за недостачі — посилюється.
Частковим проявом механізму зворотного зв’язку є регуляція виділення гормонів зміною самого регульованого параметру. Наприклад, підвищення концентрації глюкози в крові посилює секрецію інсуліну, який викликає зниження вмісту глюкози. Секреція багатьох гормонів підпорядковується певному ритму (добовому, сезонному) або пов’язана з деякими фізіологічними станами (вагітністю, годуванням молоком, адаптацією до умов навколишнього середовища). У крові гормони циркулюють або у вільному стані, або у вигляді комплексів зі специфічними білками. Гормон у комплексі з білком повільніше метаболізується та інактивується.
