Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Загартовування

Зміна температури тіла нижче +25 °С і вище +43 °С несумісне із життям і викликає в першому випадку холодову, а в другому — теплову смерть. Однак розлад функцій організму спостерігається раніше, ніж температура досягає критичних величин, і супроводжується загальним зниженням захисних сил організму, що може бути причиною виникнення різних захворювань. Установлення діагнозу захворювань і їхнє лікування — це справа лікаря, але знання різних положень про механізм їх виникнення і розвиток для того, щоб раціонально організувати власний тепловий режим, необхідне кожному.

Температуру як міру теплової енергії відносять до важливих фізико-хімічних констант організму. Її величини є сталими не лише для організму в цілому, але й для окремих органів і ділянок тіла. Одна й та ж температура різними частинами тіла може сприйматися або як тепло, або як холод, або зовсім не відчуватись. Так, якщо предмет, температура якого +34 °С, прикласти до шкіри передпліччя, то його температура не буде сприйматись зовсім. Для шкіри плеча він буде прохолодним, в паховій ямці надто холодним, а для пальців кисті — теплим. Аферентні імпульси надходять в одному випадку від теплових рецепторів, у другому — від холодових, які пов’язані з різними відділами терморегуляційного центру гіпоталамуса.

Коли змінюється температура окремої невеликої ділянки шкіри, виникають судинні й обмінні зміни спочатку в місці охолодження шкіри, а потім в усіх органах і системах організму. За цього судинні та обмінні зміни в різних частинах тіла неадекватні подразненню. Окремі судини не лише розширюються і переповнюються кров’ю, але у них збільшується проникність стінок для плазми крові й вона виходить у міжклітинний простір, що призводить до набряку окремих тканин і органів.

Особливо чутливі до змін температури шкіри верхні дихальні шляхи. Виявлений також тісний функціональний зв’язок між рефлексогенними зонами стопи і судинами верхніх дихальних шляхів. Порушення їхньої діяльності і є початком розладу здоров’я, яке невірно називають простудним захворюванням. Таким чином, в основі порушень здоров’я за зниження температури навколишнього середовища є судинні розлади місцевого й загального характеру.

Суть загартовування — тренування механізмів, за допомогою яких організм реагує на певний кліматичний чинник. У процесі такого тренування зростає стійкість організму до конкретного чинника. Способами загартування є перебування на свіжому повітрі (прогулянки, катання на ковзанах, лижах тощо), водні процедури (обтирання, обливання, душ, купання та ін.); сонячні ванни.

Свіже повітря вміщує більше кисню і згубно впливає на хвороботворні мікроорганізми. Часте перебування на холодному чи гарячому повітрі привчає організм швидко і своєчасно реагувати на зміни температури середовища.

Водні процедури тренують судини шкіри, активізують їх здатність швидко звужуватися чи розширюватися. Прохолодна вода, подразнюючи численні холодові рецептори шкіри, посилює діяльність ЦНС, підвищує нервовий тонус, обмін речовин, кровообіг, а це все сприяє бадьорості, підвищенню опірності організму несприятливим умовам.

Сонячні промені розширюють кровоносні судини шкіри, посилюють кровообіг, сприяють утворенню в організмі вітаміну D, підвищують пігментацію шкіри. За недостатнього перебуванні людини під сонцем у неї розвивається світлове голодування, яке проявляється через розлади функціонального стану ЦНС: психічна пригніченість, дратівливість, понижена працездатність та ін. Розглянуті способи загартування потрібно поєднувати з фізичними тренуваннями: заняттями спортом і фізкультурою, що створює надійну тренованість людини. Гігієнічними вимогами до загартовування є регулярне і поступове нарощування тривалості і сили процедур, урахування індивідуальних особливостей організму, систематичний контроль стану свого організму під час загартовування. Загартовування активізує імунну систему, поліпшує кровообіг, обмін речовин, підвищує тонус нервової системи, а також розумову діяльність та фізичну працездатність.