Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Рух крові у венах

Венозна система починається посткапілярними венулами у судинах мікроциркулярного русла. Вени — це ємнісні судини, які можуть добре розтягуватися та мають відносно слабку еластичність. Внутрішня поверхня більшості вен, за виключенням дрібних венул, вен ворітної системи й порожнистих вен мають клапани — тонкі складки внутрішньої оболонки, основу яких становить волокниста сполучна тканина. Клапани сприяють руху крові до серця й запобігають її зворотному руху. Одночасно вони охороняють серце від надлишкової затрати енергії на подолання коливальних рухів крові, що постійно виникають у венах під впливом різних зовнішніх впливів — атмосферного тиску, м’язового стиснення тощо.

Вени вміщують 70-80 % крові організму. Вони у більшій мірі визначають ємність всієї системи кровообігу, величину повернення крові до серця, хвилинний об’єм кровообігу. В основі венозного повернення задіяна низка механізмів. Кров перекачується з ділянки високого тиску у ділянку більш низького тиску. На початку венозного русла у венулах великого кола кровообігу кров’яний тиск перевищує атмосферний приблизно на 15 мм рт. ст., у крупних венах за межами грудної порожнини — на 5-6 мм рт. ст., у венах грудної порожнини та в місцях впадання їх у праве передсердя — майже рівний атмосферному і залежить від фаз дихання. Під час вдиху, коли грудна клітка розширюється, тиск у венах знижується і стає нижчим від атмосферного, під час видиху підвищується зазвичай на 2-5 мм рт. ст. Тиск на початку венозної системи зумовлений залишком рушійної сили, яка надається крові систолічним скороченням серця й збереглась після подолання опору в артеріолах і капілярах (залишкова сила серця).

Велику роль у венозному поверненні відіграє присмоктувальна дія грудної клітки. Під час вдиху розширюються легені, виникає негативний внутрішньо-легеневий тиск та одночасно розширюються круглі порожнисті вени. У результаті цього зростає різниця тиску між початком венозної системи та місцем впадіння порожнистих вен у серце. Цим полегшується притік венозної крові до серця. Вплив дихальних рухів на венозний кровообіг називають дихальною помпою. Рух крові до серця забезпечується також його присисною дією у фазу діастоли. Певний вплив на рух крові у венах здійснюють скорочення скелетних м’язів, які стискують судини, що проходять через них. Під час стискування вен тиск у них підвищується й завдяки наявності у венах клапанів, що запобігають відтоку крові до капілярів, рух крові стає односпрямованим у напрямку серця. Це явище отримало назву м’язова помпа.

Ще одним фактором, що полегшує притік крові до серця, є присмоктувально-стискувальний помповий ефект, який здійснюється діафрагмою на органи черевної порожнини. Під час вдиху діафрагма скорочується, внутрішньочеревний тиск підвищується. Відтиснуті діафрагмою органи тиснуть на стінки вен, витискуючи кров у бік ворітної вени й далі в порожнисту вену. Підвищення градієнта тиску між черевними та грудними венами супроводжується збільшенням венозного притоку до серця. Під час видиху спостерігають зворотну картину. У русі крові відіграють роль і перистальтичні рухи стінок деяких вен. У венах печінки вони скорочуються з частотою 2-3 рази за 1 хв. У венулах і термінальних венах рух крові зазвичай має постійний характер. У більш крупних судинах виникають невеликі коливання тиску й швидкості руху крові. У венах середнього калібру швидкість руху крові становить 7-14 см/с, у порожнистих венах вона дещо вища — близько 20 см/с та більше. Коливання швидкості руху крові залежить від фаз дихання та серцевих скорочень.

Венний пульс. Венним пульсом називають коливання тиску й об’єму у венах протягом періоду одного серцевого циклу, що пов’язані з динамікою відтоку крові у праве передсердя і різні фази систоли та діастоли. Ці коливання передаються ретроградно і їх можна виявити у крупних, близько розташованих до серця венах — зазвичай у порожнистих та яремних. Швидкість поширення пульсової хвилі становить 1-3 м/с. Пульсацію периферійних вен визначити практично неможливо.

Походження пульсової хвилі венного пульсу інакше, ніж артеріального. У той час як причиною артеріального пульсу є систолічне прискорення, надане стовпу крові енергією серцевого скорочення, то причиною венного пульсу є припинення відтоку крові з вен до серця під час систоли передсердь і шлуночків. У цей момент рух крові у великих венах затримується і тиск у них зростає.