Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Регуляція кровообігу

Кровоносні судини іннервуються волокнами автономної нервової системи. Професор Київського університету А. П. Вальтер був першим, хто виявив їх вплив на судини. Він у 1842 р. описав розширення кровоносних судин плавальної перетинки після перерізування симпатичних нервів, які йдуть до задньої лапки жаби. І на цій підставі дійшов до висновку, що симпатичні нерви звужують кровоносні судини.

Симпатична судинозвужувальна іннервація охоплює кровоносні судини практично всіх органів і тканин тіла людини й тварини. Судинозвужувальні волокна тонічно активні, тобто по них до кровоносних судин весь час надходять імпульси з частотою 0,5-2 імп./с у спокої та близько 15-10 імп./с за максимального збудження, яке супроводжується значним звуженням та навіть закриттям дрібних кровоносних судин. Закінчення цих волокон виділяють медіатор норадреналін, тому їх називають адренергічними.

Парасимпатична судинорозширювальна іннервація. За аналогією із серцем, яке отримує подвійну іннервацію та перебуває під протилежними впливами обох частин автономної нервової системи, припускали, що й кровоносні судини також отримують подвійну іннервацію і що парасимпатичні нерви є судинорозширювачами. Пізніші дослідження заперечили роль парасимпатичної іннервації у безпосередній іннервації судин (за деякими винятками), а її судинорозширювальні ефекти визнали вторинними відносно секреторних реакцій.

Симпатична судинорозширювальна іннервація. У складі симпатичних нервів до судин скелетної мускулатури, крім звужувапьних нервових волокон, підходять також судинорозширювальні (О. О. Остроумов). Їх значно менше, ніж судинозвужувальних волокон, і тому під час подразнення симпатичного нерва їх розширювальний ефект маскується судинозвужувальним. Медіатором симпатичних судинорозширювальних волокон є ацетилхолін, тому їх називають холінергічними. Вони іннервують переважно кровоносні судини скелетної мускулатури й серця.

Судинний тонус. Кровоносні судини у тілі людини постійно перебувають у стані часткового звуження, який дістав назву судинний тонус. Цей тонус підтримується імпульсами, які надходять до судин по симпатичних нервах з частотою 0,5-2 імп./с (нейрогенний судинний тонус). Перерізування симпатичних нервів припиняє потік імпульсів до судин, і вони розширюються. Однак денервовані судини розширюються не повністю, вони здатні ще більше розширитись під впливом деяких речовин. Ту частину судинного тонусу, яка зберігається після денервації судин, називають залишковим або базальним тонусом.

Нейрогенний і базальний компоненти судинного тонусу доповнюють один одного. Так, якщо у судинах шкіри базального тонусу майже немає, то нейрогенний тонус тут доволі виразний. Судини серця і мозку, навпаки, мають високий базальний тонус і низький нейрогенний. Ця обставина пов’язана з тим, що кровопостачання таких життєво важливих органів, як серце й мозок, не може залежати від стану нервової системи, а повинно у першу чергу узгоджуватися з функцією цих органів через продукти їх метаболізму. Останні гальмують базальний тонус, що й спричинює розширення кровоносних судин пропорційно до активності органів, тобто до концентрації метаболітів у них. Що стосується шкіри, то її метаболізм, а отже, й потреби у кровопостачанні, доволі незначні, а основна функція їх судин — участь у процесах терморегуляції. Ця функція контролюється виключно нервовою системою, тому нею контролюється тонус судин шкіри. На підставі сказаного вище спробуємо визначити роль кожної з названих іннервацій у здійсненні судинорухових реакцій.

Симпатична адренергічна іннервація є універсальною, оскільки охоплює судини всіх органів і тканин тіла, вона є тонічно активною, підтримує судинний тонус, а її збудження звужує кровоносні судини.

Симпатична холінергічна іннервація контролює судини лише скелетної мускулатури. Вона тонічно неактивна, тобто в її волокнах потенціалів дії впродовж більшої частини часу немає. Вони виникають лише перед початком роботи м’язів під час фізичного навантаження, захисних реакцій. Ці нервові імпульси розширюють судини тих м’язів, які мають працювати, кровотік у них зростає і таким чином здійснюється передстартова підготовка м’язів до напруженої фізичної роботи.

Парасимпатична іннервація охоплює ще менше органів (секреторні залози, статеві органи) і здебільшого розширює їх судини не прямо, а за допомогою фізіологічно активних речовин, що виробляються під час посиленого функціонування, зумовленого збудженням парасимпатичних волокон.