Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Ряд Китоподібні (Cetacea)

Об’єднує ссавців, які ведуть водний спосіб життя. Потрапляючи на суходіл, швидко гинуть. Предками китоподібних були наземні тварини, які приблизно 70 млн років тому перейшли до водного способу життя. Пристосування цих тварин до руху у воді відбувалось у напрямку утворення найбільш відповідної форми тіла. Тіло веретеноподібне, з великою головою. Шийного перехвату немає. Передні кінцівки, зберігаючи всі елементи п’ятипалих, видозмінились у ласти. Задні кінцівки атрофовані, в зв’язку з чим редукований таз. Від нього зберігаються лише дві рудиментарні кістки. Хвіст рибоподібний, розміщується, на відміну від хвоста риб, у горизонтальній площині. У багатьох розвинений спинний плавець. Шкіра гола, без волосся, лише на голові є рідкі волоски. Потових і сальних залоз немає. У китів дуже розвинений підшкірний жир. У великих тварин товщина його досягає 50 см. Скелет рихлий, також містить значну кількість жиру. Дуже великі легені — об’єм близько 1 400 л (гігантський синій кит). Зазнали змін і дихальні шляхи: значно розрослися надгортанник і черпалоподібні хрящі, в результаті чого в ротовій порожнині утворюється трубка, що приєднується до внутрішніх отворів носових ходів. Багато китоподібних здатні залишатись під водою протягом 15—45 хв, деякі — до однієї години. Це пояснюється великою кількістю альвеол. Бронхіоли мають мускульні сфінктери, за допомогою яких в альвеолах замикається повітря, що дає змогу повністю використати Оксиген. Концентрація гемоглобіну в крові на 20-50 % вища, ніж у наземних. Питома маса, наприклад кита гренландського, менша від питомої ваги морської води (мертвий кит плаває на воді). Органи чуттів розвинені неоднаково. Носові раковини редуковані й нюхові шляхи виконують функцію каналу, по якому повітря проходить до легень. Очі пристосовані до водного способу життя, мають плоску рогівку й кулеподібний кришталик. Вушних раковин немає. Зовнішній слуховий прохід невеликий і закінчується сліпо, не доходячи до середнього вуха. Слух розвинений порівняно добре. Звукові сигнали у китоподібних використовуються для зв’язку та для орієнтації. У дорослої афаліни виявлено 17 сигналів, у молодих — 6. Зараз уже записані звуки у 25 видів китоподібних. Китоподібні сприймають звуки на відстані 10-20 км, орієнтуються в просторі ще й за допомогою ультразвуків. Живляться тваринним кормом. Паща, наприклад кита гренландського, — ціла архітектурна споруда. У ній розташовуються пластини вусів близько 4,5 м завдовжки.

У китоподібних виникли своєрідні пристосування до розмноження у воді. Малята народжуються великі, здатні зразу ж пересуватися за матір’ю. Чорноморські дельфіни з тілом завдовжки 160-170 см, народжують малят розміром 80-85 см. Народженню великого розміру малят сприяє відсутність таза. Під час родів самка піднімає хвіст над водою і маля, що народжується хвостом уперед, встигає до занурення у воду, вдихнути повітря. Народжується зазвичай одне маля. Молочних залоз дві, розташовані вони в пахах у спеціальній шкірній складці-кишені. Маля охоплює сосок згорнутим у трубку язиком, а мати, скорочуючи черевні м’язи, вприскує йому в рот молоко. За один раз маля випиває близько 200 кг молока високої жирності (23-28 %, а у кашалотів — 53 %). Молоком живиться до 6 місяців. Сучасних китоподібних є 87 видів, значно більше — вимерлих. Китів поділяють на дві великі групи за способом живлення.