Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Клас Коралові поліпи (Anthozoa)
До цього класу належать лише морські тварини поліплоїдної форми (табл. 36). Коралові поліпи здебільшого утворюють великі колонії, для підтримування яких у процесі еволюції розвинувся міцний вапняковий скелет. Трапляються м’які корали, наприклад, альціоні. Є серед коралових поліпів і поодинокі форми (актинії). У колоніальних форм нижній кінець тіла прикріплюється до колонії, а в поодиноких за допомогою підошви — до субстрату. На протилежному кінці тіла є ротовий отвір, оточений щупальцями із жалкими клітинами.
Розрізняють дві великі групи коралових поліпів: восьмипроменеві (мають 8 щупалець) і шестипроменеві (кількість щупалець кратна 6). Рот веде в ектодермальну глотку, вкриту війчастим епітелієм. Війки постійно рухаються і женуть воду в кишкову порожнину, розділену перегородками, кількість яких у восьмипроменевих — 8, а в шестипроменевих — 6. Живляться коралові поліпи планктоном, органічними рештками, що є в морській воді. Жертвами актиній (вони переважно хижаки) стають риби, рачки.
Розмножуються брунькуванням або статевим способом. Із заплідненого яйця розвивається личинка планула, яка з часом прикріплюється до субстрату і перетворюється на поліп. Поодинокі шестипроменеві корали актинії трапляються майже в усіх морях, проте надають перевагу теплим. Заселяють як прибережну зону, так і значні глибини. Для поширення деяких евритемних видів вирішального значення набуває фактор солоності води. Наприклад, актинії трапляються в Чорному, Білому та Баренцовому морях, а в Балтійському й Азовському їх немає, бо ці моря значно опріснені. Актинії вирізняються різноманітністю форм і кольорів. Важко зустріти двох тваринок однакового забарвлення, але часто різноколірне: темно-бордовий тулуб і лілові щупальця; оливковий з червоними плямами тулуб і рожеві щупальця і т. д. Тіло актиній прозоре й видається відлитим з кольорового скла.
Цікавим є явище симбіозу актиній з раком-самітником. Від такого співжиття мають вигоду обидві тваринки: рак переміщує актинію, а вона його захищає від ворогів. У тропічних і субтропічних частинах Атлантичного, Індійського і Тихого океанів поширені рифоутворювальні коралові поліпи, мадрепорові. Для свого існування вони потребують значного вмісту солей (не нижче 3,5 %), температури води понад 20,5 °С. До того ж можуть жити лише в чистій прозорій воді, насиченій Оксисеном. Тому найчастіше оселяються у зоні прибою, опускаючись на глибину близько 50 м.
Мадрепорові корали — колоніальні форми. Розмножуючись шляхом брунькування, вони розростаються й утворюють коралові рифи. У нижній частині колонія безжиттєва, складається лише з мінеральних скелетних утворень, тоді як зверху продовжують наростати нові корали. Розрізняють прибережні, бар’єрні коралові рифи та коралові острови (атоли). Найбільшим є Великий Бар’єрний риф, що тягнеться на 1 400 км вздовж східного узбережжя Австралії. Загальна площа коралових рифів 27 млн км2. Коралові рифи утворюють характерні біоценози моря, головним компонентом яких завжди є певні види мадрепорових коралів. У заростях коралів знаходять притулок та їжу численні водорості, черви, молюски, ракоподібні, голкошкірі, риби.
Роль і значення кишковопорожнинних
Коралові поліпи відіграють важливу роль у кругообіг у речовин і збільшенні біологічної продуктивності моря. У зоні коралових рифів ця продуктивність значно вища, ніж в інших частинах океану. Коралові поліпи дають 1500-3500 т первинної продукції Карбону на 1 м2 за рік. Це у 100 разів більше, ніж у навколишньому океані. Зі скелетів мадрепорових коралів протягом тисячоліть утворилися значні відклади вапняків, які й тепер продовжують збільшуватися. Скелети мадропорових коралів мають широке господарське застосування: як будівельний матеріал, як сировина для отримання вапна, ліків, для полірування і шліфування дерев’яних і металевих виробів. З них виготовляють прикраси й сувеніри (червоний або благородний корал, чорний корал).
Поряд із цим гідри та медузи, живлячись мальками риб, завдають шкоди рибному господарству. Їх негативний вплив на іхтіофауну ілюструють такі дані: одна аурелія за своє життя знищує 450-500 личинок риб, а поширена у північних морях ціанея — близько 15 000. Медузи здебільшого утворюють своєрідні «тупики» у харчових ланцюгах моря, бо ними майже не живляться інші тварини. У деяких країнах (Китай, Японія) сцифомедуз уживають у їжу. Отрута деяких медуз (хрестовички, фізалії) небезпечна для людини.
