Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти
ЕТНОСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ ТА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
Суспільне життя
Для суспільних відносин цього періоду було характерним:
1. Високі темпи росту чисельності жителів міст.
На початку 80-х рр. вони складали 2/3 населення України.
2. Зростання кількості робітничого класу.
3. Зменшення чисельності жителів села, які поповнювали ряди робітників.
У 1960-1985 рр. сільське населення зменшилося з 22 млн до 17, 6 млн душ, або на 22,2%. Причини:
тяжкі умови праці, переважання ручної праці;
низька оплата праці;
незадовільні соціальні та культурно-побутові умови.
4. Посилення тенденції до старіння сільського населення, скорочення кількості осіб працездатного віку.
На кінець 80-х рр. на кожну тисячу працездатного населення припадало 1034 непрацездатних (452 дітей і 582 людей похилого віку та інвалідів).
5. Зростання чисельності інтелігенції, рівня її освіченості. Майже вдвічі зросла кількість фахівців із вищою освітою. Недоліки:
знижувався престиж працівників розумової праці через її низьку оплату;
знижувався престиж знань, професіоналізму внаслідок “зрівнялівки” в оплаті праці;
залишковий принцип фінансування діячів науки, культури, освіти.
6. Низький ступінь участі жінок в управлінських структурах.
7. Зменшення народжуваності.
8. Збільшення смертності.
У 1979 р. вперше за тривалий період української історії смертність серед сільського населення перевищила народжуваність. Із 1965 р. по 1980 р. рівень смертності на 1 тис. жителів СРСР зріс із 7,3 до 10,3 випадків (в Україні — з 7,6 до 12,1).
9. Зростання дитячої смертності.
В середині 80-х рр. Україна посіла перше місце за рівнем дитячої смертності.
10. Поширення алкоголізму.
Цьому сприяло розширення реалізації алкогольних напоїв.
11. Дуже низька якість життя.
За рівнем життя Україна на початку 80-х рр. перебувала серед держав, які посідали 50-60-ті місця.
12. Сталися помітні зміни в етнічному складі населення. Зменшилася кількість українців, зросла чисельність росіян, представників національностей Закавказзя, Середньої Азії.
13. Зростав номенклатурно-бюрократичний апарат.
14. Панував несправедливий характер розподілу суспільних благ.
Номенклатурні верхи утворили власну закриту систему постачання продовольства і промислових товарів, що не знала дефіцитів і спекулятивних цін. “Вищі інстанції” мали закриті кращі санаторії, будинки відпочинку, пансіонати. Керівництво комуністичної партії, яке постійно розпатякувало про свої наміри побудувати справедливе безкласове суспільство, насправді створило суспільство соціальної нерівності з вигодою для себе.
15. У суспільстві поширювалися настрої зневіри, подвійної моралі, апатії й цинізму.
Здобутки розвитку соціальної сфери
1. З 1971 р. по 1985 р. виробництво товарів народного споживання збільшилось удвічі, але ці товари були низькоякісними й помітно поступалися закордонним зразкам. Щоправда, найнеобхіднішим населення було забезпечено.
2. Рівень заробітної платні у грошовому обчисленні значно зріс. У 1980 р. середня зарплата робітників і службовців України становила 76,7 крб, а в 1985 р. — 155 крб.
3. Було введено матеріальне стимулювання робітників і службовців, а саме — тринадцяту зарплату і преміальні.
4. Вперше регулярно протягом року почали отримувати зарплату колгоспники.
Середньомісячна платня в колгоспах України складала в 1965 р. 49,5 крб, а в 1979 р. — 108 крб.
5. З 1964 р. колгоспникам виплачували пенсії в розмірі 12- 30 крб на місяць.
6. Відносно зросла купівельна спроможність населення.
Люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки.
7. У 1965-1980 рр. в Україні було побудовано 5,6 млн квартир, 25,2 млн осіб отримало житло.
8. У середині 80-х рр. завершено електрифікацію села. Кожне двадцяте село було газифіковано.
9. Наприкінці 1980 р. в медичних закладах республіки працювало 180 тис. лікарів і понад 500 тис. медичних працівників середньої кваліфікації. У розрахунку на кожні 10 тис. жителів це більше, ніж у розвинених країнах світу.
Проблеми розвитку соціальної сфери
1. У 70-80-х рр. сповільнилися темпи зростання реальних доходів трудящих, хоча рівень заробітної платні у грошовому розрахунку зростав.
2. Відбувалося падіння купівельної спроможності населення внаслідок зростання цін на товари, різні послуги (ціни на товари і послуги порівняно з 1970 р. збільшилися 1980 р. на 3%, а 1985 р. — на 8%).
3. Систематичне знецінення грошей, неухильне зубожіння трудящих сприяло казнокрадству, корупції, зростанню “тіньового” капіталу та аморальності.
4. Залишався низьким рівень зарплати людей розумової праці, що вело до падіння престижу інтелектуальної праці.
5. Відчувався гострий дефіцит товарів.
6. Гострою залишалася житлова проблема, хоча в республіці будувалося багато. Якість будівельних робіт була неприпустимо низькою. Після отримання квартири її одразу ж потрібно було ремонтувати.
7. У складному становищі перебувало комунальне господарство. 60 міст і 500 селищ міського типу не мали каналізації.
8. Не краще були справи і в медицині, оснащення лікарень залишалося дуже низьким.
9. У середині 80-х рр. 50% українських сіл не мали шкіл, 39% — амбулаторій, 30% — клубів тощо.
10. Склався залишковий принцип виділення ресурсів на соціальні потреби.
11. Зберігалося й поглиблювалося відставання від країн Заходу у рівні споживання на душу населення: СРСР посідав 77-ме місце у світі.
Екологічна криза
1. Перекоси й деформації в розміщенні продуктивних сил стали причиною різкого зростання техногенного навантаження на природу, що в 6-7 разів перевищувало загальносоюзний рівень.
2. Щорічно промисловими об’єктами в атмосферу та водний басейн викидалося понад 10 млн тонн шкідливих речовин.
3. У складній екологічній ситуації опинилося населення міст, особливо тих, де розміщувалися великі промислові підприємства.
4. Створювалися штучні моря, які невдовзі перетворилися на мертві, позбавлені рибних запасів.
5. У республіці, на яку припадало 2,6% території Радянського Союзу, в той час було побудовано та споруджувалося близько 40% атомних енергоблоків СРСР.
6. Екологічну ситуацію в республіці ускладнювало нераціональне розширення посівних площ у сільському господарстві. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні становила в той час 80% проти 25% у США і 48% у Франції, що призвело до активізації ерозійних процесів.
7. Питома вага населення республіки, зайнятого у галузях виробництва зі шкідливими для здоров’я умовами, становила в Україні 53%.
