Географія. Опорні конспекти. Україна у світі: природа, населення. 8 клас
Конспект № 23
Вплив погодно-кліматичних умов на здоров’я та господарську діяльність людини
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки
Учень/учениця:
• називає кліматичні показники, типи клімату;
• наводить приклади небезпечних погодних явищ та їх наслідків;
• формулює поняття «агрокліматичні ресурси»;
• характеризує річний розподіл кліматичних показників у межах України;
• визначає за кліматичною картою особливості розподілу температури повітря й опадів;
• порівнює особливості зволоження в різних частинах України, кліматичні умови своєї місцевості з іншими регіонами;
• складає прогноз погоди за синоптичними картами, народними прикметами;
• оцінює кліматичні ресурси та сфери їх використання в Україні.
Спостереження за погодно-кліматичними умовами. Погода та клімат постійно впливають на здоров’я та життя людини. Тому спостереження за погодою та її змінами має неабияке практичне значення. Недаремно люди здавна навчилися передбачати погоду за місцевими ознаками та склали народні прикмети, які зумовлюють її зміни.
Особливо важливо передбачити погоду для працівників сільського господарства, водіїв, моряків, льотчиків. Оскільки показники погоди швидко змінюються, за ними регулярно спостерігають на метеорологічних станціях. Там зі спеціальних приладів знімають показники щотри години. Метеостанції розміщені по всій планеті.
Першим ініціатором створення мережі метеорологічних станцій по всій державі був учений, винахідник і громадський діяч Василь Каразін (1773-1842 рр.). Написавши чимало праць з агрономії та конструюючи сільськогосподарські машини, Каразін розумів необхідність знань про погоду і клімат для потреб сільського господарства. На початку XIX ст. в Україні почали з’являтися перші любительські метеостанції у Києві (1804 р.), Бердичеві (1814 р.), Одесі (1821 р.), Полтаві (1824 р.), у морських портах Миколаєва (1824 р.) та Херсона (1825 р.). Перша в Україні метеорологічна обсерваторія почала працювати у Луганську (1836 р.). Засновником синоптичної метеослужби в Україні став видатний метеоролог і кліматолог Борис Срезневський (1857-1934 рр.), який 1919 р. став директором Київської метеорологічної обсерваторії. Під час вивчення клімату України він підготував першу схему кліматичного районування України, досліджував проблеми посух і злив, винайшов нові метеорологічні прилади, займався вивченням впливу метеорологічних чинників на здоров’я людини та культурні рослини.
Нині в нашій державі близько 200 метеостанцій. У наш час до передбачення погоди залучені також літаки, радіозонди, штучні супутники Землі.
Уся інформація з метеостанцій і метеорологічних супутників надходить у Гідрометеорологічний центр України. Там її креслять на спеціальні синоптичні карти, або карти погоди. На них умовними знаками показують температури повітря, напрями та швидкість вітрів, шляхи пересування циклонів та антициклонів, атмосферні фронти, області опадів. За цими даними складають прогноз погоди на кілька годин, добу, тиждень, сезон. Чим менший термін складання прогнозу погоди, тим він точніший.
Можливість передбачати погоду зменшує залежність людини від її коливань і дозволяє запобігти її негативним проявам.
Несприятливі погодні явища. До несприятливих погодних явищ належать посухи, суховії, пилові бурі, заморозки, ожеледь, град.
Посухою вважають суттєву нестачу опадів за умов високої температури тривалий час. В Україні посухи характерні для степової зони. Посуха призводить до зменшення запасів вологи в ґрунті та, як наслідок, погіршення росту, а інколи й загибелі рослин. Це явище знищує культурні рослини. Для запобігання цьому використовують системи зрошення земель і сіють посухостійкі сорти рослин.
У степах суховії часто супроводжуються пиловими бурями — сильними вітрами, що видувають і переносять дрібні частки ґрунту. Вони знищують посіви, заносять дороги, водойми. Для запобігання цьому стихійному лиху застосовують снігозатримання, створюють захисні лісосмуги, сіють багаторічні трави для закріплення ґрунтів.
Навесні та восени частими бувають приморозки — зниження температури повітря нижче 0 °С ввечері та вночі за позитивних температур удень. Приморозки трапляються в ясні тихі ночі за інтенсивного випромінювання поверхнею тепла.
На півночі України та в горах приморозки можливі до кінця травня, на півдні — до середини квітня, на Південному березі Криму — до кінця березня. Восени — відповідно з другої половини вересня, з середини жовтня, з початку листопада. Приморозки небезпечні весною в період вегетації рослин. Для боротьби із приморозками влаштовують задимлення, поливання ґрунту та його укриття. Це зменшує тепловіддачу з поверхні землі.
Ожеледь — це шар щільного льоду на поверхні землі та предметах (гілках дерев, електромережах), що утворюються у разі намерзання краплин дощу або туману за температури поверхні від 0 до -3°С.
Ожеледь викликає загибель посівів, обламування гілок дерев, обривання електричних дротів. Утворення шару льоду понад 20 см за сильного вітру небезпечне для сільського господарства. Найчастіше ожеледь буває на Донецькому кряжі, Приазовській височині (30-40 діб на рік), а також у Карпатах і Кримських горах.
Кригу, що утворилася на земній поверхні після відлиги, називають ожеледицею. Вона перешкоджає нормальній роботі транспорту.
В горах за безконтрольного знищення лісів після сильних дощів або танення снігу можливе виникнення катастрофічних явищ — селів. Сель (з арабської — бурхливий потік) — потоки бруду та каміння, що зненацька з величезною швидкістю (5 м/с) сходять із гір. Селі з корінням виривають дерева та, переносячи за лічені хвилини величезні маси гірських порід, заливають будівлі, дороги, орні землі, спричиняють людські жертви. Для боротьби з селями насаджують дерева, на гірських річках створюють спеціальні загати.
Селі трапляються у Карпатах у басейні Дністра та його приток. У Кримських горах вони пов’язані з руслами малих річок. Бувають селі й на рівнинах за значного перепаду висот унаслідок сильних дощів і знищення на стрімких схилах природної рослинності. Для запобіганням селям будують інженерні споруди: підпірні стіни, проводять дренажні роботи з відведення підземних вод.
Агрокліматичні ресурси України. Дані багаторічних спостережень за погодою засвідчили, що в цілому кліматичні умови нашої країни є сприятливими для господарського освоєння її території. Енергетичними ресурсами клімату України є сонячна та вітрова енергія. Вони є невичерпними й екологічно чистими. Україна багата на рекреаційні ресурси, що забезпечують відпочинок та оздоровлення населення. Особливо відомі районами пляжного туризму на півдні.
Показники агрокліматичних ресурсів
Але, в першу чергу, кліматичні умови впливають на спеціалізацію сільського господарства. Особливості клімату, які дають можливість вирощувати певний набір сільськогосподарських культур, називають агрокліматичними ресурсами. їх основними показниками є сума активних температур (Σ • t°a) , тривалого періоду з активними температурами та коефіцієнт зволоження.
Активними у сільському господарстві вважають середньодобові температури, що перевищують +10 °С. За таких умов найактивніше розвиваються рослини. Усі активні температури протягом року додають, а нижчі за +10 °С не враховують. Так одержують суму активних температур. У межах України вона зростає з півночі на південь від 2200 °С до понад 4000 °С. Тому на Поліссі доцільно вирощувати холодостійкі культури, на півдні — теплолюбні.
Тривалість періоду з активними температурами в Україні зростає від 100 діб на рік на півночі до 140 діб на півдні. Це визначає можливість культивувати на півночі рослини з коротким періодом вегетації, що швидко розвиваються і плодоносять. Натомість на півдні — з довгим періодом вегетації.
Коефіцієнт зволоження використовують для визначення стану забезпеченості території вологістю. Він дає змогу правильно спланувати райони вирощування різних за потребою у волозі сільськогосподарських культур.
Агрокліматичне районування України. Відповідно до зміни агрокліматичних показників в Україні з північного заходу на південний схід змінюють одна одну чотири агрокліматичні зони.
На півночі та заході країни знаходиться помірно тепла з надмірним зволоженням агрокліматична зона. В ній порівняно невелика сума активних температур — 2200 °С. Тривалість періоду з активними температурами становить 100 діб на рік. Тут часто трапляються весняні й осінні приморозки. За таких умов доцільно вирощувати вологолюбні та холодостійкі культури з коротким періодом вегетації: хміль, гречку, жито, горох, льон.
Південніше, до вісі Воєйкова, тягнеться тепла агрокліматична зона з достатнім зволоженням. У ній сума активних температур зростає до 3000 °С, а тривалість періоду з активними температурами — до 120 діб на рік. Це дозволяє культивувати достатньо вологолюбні та теплолюбні рослини: цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, соняшник, пшеницю.
Картосхема агрокліматичних зон України
Дуже тепла агрокліматична зона з недостатнім зволоженням тягнеться неширокою смугою за півдні та розширюється на схід. Тут сума активних температур сягає 4000 °С, а тривалість періоду з активними температурами — 130 діб на рік. Це умови, придатні для росту посухостійких і теплолюбних культури: кукурудзи, пшениці, кавунів.
Причорноморську низовину та Кримський півострів займає помірно жарка агрокліматична зона з недостатнім зволоженням. Сума активних температур тут перевищує 4000 °С, а тривалість періоду з активними температурами зростає до 140 діб на рік. Однак на цій території часто трапляються посухи, суховії, пилові бурі. Тому тут вирощують теплолюбні культури з довгим періодом вегетації, часто за умов штучного зрошення: тютюн, рис, виноград, овочеві культури.
