Джерела географічної інформації про материки і океани. Карти материків і океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає різні види карт;

• наводить приклади різних джерел інформації про материки і океани;

• порівнює карти за масштабом і просторовим охопленням;

• розрізняє в атласах карти за змістом;

• показує на карті материки, частини світу, океани;

• оцінює значення для людини географічних знань про материки і океани.

Джерела географічної інформації про материки та океани. У давнину основними джерелами вивчення материків і океанів були подорожі мандрівників, які досліджували й описували нові землі, розповідали про культуру та побут людей, що їх заселяли, вимірювали морські глибини та гірські вершини, — це були перші приклади первинної географічної інформації, зібраної в процесі основних методів наукових досліджень, а саме спостереження та вимірювання. Сучасний збір первинної географічної інформації відбувається під час роботи науково-дослідних станцій кораблів, роботи супутників і наукових експедицій. Первинну географічну інформацію використовують для моніторингу природи, створення моделей природного середовища та його окремих компонентів.

Вторинну географічну інформацію можна отримати під час використання таких методів наукових досліджень, як аналіз, синтез і порівняння. Результатом застосування зазначених методів буде створення не лише вказаних моделей, але й таблиць, графіків, діаграм, профілів. Опис як приклад вторинної географічної інформації залишається актуальним для характеристики природи, в тому числі за допомогою відеозйомки: кіно, телебачення.

Протягом тривалої історії географічних досліджень знання, накопичені людством, зібрано в рукописи, книжки, енциклопедії, географічні карти. Старовинні карти виставляють у музеях, вони також посідають почесні місця у приватних колекціях. Але інформація в рукописах, книжках, географічних картах, словниках, довідниках із часом втрачає актуальність і цінність. Тому, щоб залишатися обізнаним із географічними новинами та сучасними дослідженнями, слід використовувати доступні всім засоби масової інформації: телебачення та радіо, газети та журнали, а також Інтернет.

Сучасні джерела вивчення та дослідження природи Землі докорінно відрізняються від давніх і середньовічних.

Джерела географічних знань

Зокрема, серед нових джерел вторинної географічної інформації є ГІС — географічна інформаційна система, що забезпечує збір, збереження, опрацювання, доступ, відображення та розповсюдження даних. Географічні інформаційні системи — це інформаційне майбутнє систем екологічного управління; це сучасна комп’ютерна технологія для картографування й аналізу природного середовища, а також реальних явищ, які відбуваються в ньому.

Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням. Основними джерелами географічних знань були і залишаються карти. Під час роботи з текстом будь-якого підручника з географії необхідно використовувати географічні карти, порівнювати текст підручника та зміст відповідних карт.

Класифікація карт за масштабом. Щоб вмістити на карті, яка за розмірами не більше однієї сторінки атласу, всю територію Землі, вченим-картографам слід скористатись для її створення найдрібнішим масштабом. Отже, масштаб карти та територія, яку вона охоплює, взаємопов’язані. Чим більшу територію охоплює карта, тим дрібніший у неї масштаб.

Тож карти за масштабом розподіляють на три групи: дрібномасштабні, середньомасштабні та великомасштабні.

Дрібномасштабні карти створюють у масштабі, дрібнішому, ніж 1:1 000 000 (1:20 000 000, 1:60 000 000, 1:90 000 000 тощо). Це карти материків, океанів і світу, які містяться в атласах і на сторінках шкільних підручників. Масштаб від 1:200 000 до 1:1000 000 мають середньомасштабні карти. В масштабі, більшому ніж 1:200 000, тобто 1:100 000, 1:50 000 тощо створюють великомасштабні карти.

Майже всі карти підручника і шкільного атласу з курсу географії материків і океанів є дрібномасштабними. В цьому можна пересвідчитись, якщо відкрити шкільний навчальний атлас. На цих навчальних картах зображено лише найголовніші географічні об’єкти: найбільші масиви гір та їхні найвищі вершини, найповноводніші та найдовші річки з їхніми найбільшими притоками, найбільші озера, міста тощо. Виміряти точно відстані між різними об’єктами за такими картами практично неможливо, обриси материків і океанів, островів і морів зображені на них зі значним узагальненням деталей (генералізацією берегової лінії) та спотвореннями.

За охопленням території виділяють три групи карт, необхідні для вивчення географії материків і океанів:

1) карти світу (наприклад, карта півкуль, карта океанів, тектонічна карта світу тощо);

2) карти материків, частин світу, океанів та їх окремих частин (наприклад, фізична чи політична карта Африки або карта Північного Льодовитого океану);

3) карти країн та їх окремих частин (областей, штатів, провінцій тощо).

Класифікація карт за змістом і призначенням. За змістом виділяють дві групи карт: загальногеографічні та тематичні. На загальногеографічних картах одночасно зображені географічні об’єкти, які вивчають різні географічні науки, тому на них є не лише гори, височини та низовини, річки й озера, але й населені пункти, шляхи сполучення, кордони держав та адміністративні межі тощо. Ці карти містять загальну географічну інформацію. До загальногеографічних карт належать топографічні карти (більш детальні, ніж загальногеографічні).

Тематичні карти поділяють на карти природних і суспільних явищ. Тематичні карти містять інформацію, яка виправдовує їхню назву, та відповідають певній темі. Наприклад, карти природних процесів і явищ: геологічні, тектонічні, кліматичні, метеорологічні, природних зон, карти ґрунтів тощо. Зазвичай на таких картах зображають і загальногеографічну інформацію: річки, озера, моря тощо з метою правильної просторової орієнтації тих, хто працюватиме з ними. Це так би мовити «прив’язка» спеціального змісту карти до найвідоміших географічних об’єктів. Карти суспільних об’єктів та явищ — це карти розміщення, взаємозв’язків і динаміки населення, економіки, соціальної сфери, політичні та політико-адміністративні, історичні. Комплексні карти об’єднують в одній зміст двох чи більше тематичних карт. Наприклад, на комплексній карті Африки позначено великі промислові центри та галузі, які тут набули розвитку, родовища корисних копалин, електростанції, використання земель у сільськогосподарському виробництві, райони вирощування окремих сільськогосподарських культур і чимало іншої інформації. Така карта поєднує фізико- й економіко-географічний зміст з іншою інформацією.

Класифікація тематичних карт

Між змістом карти та її призначенням також існує зв’язок. Зміст карти, її масштаб, територію, яку вона охоплює, визначає призначення карти. За призначенням карти можуть бути науково-довідковими, навчальними туристськими, військовими, лоцманськими, агрономічними, лісогосподарськими, дорожніми тощо. Всі вони мають певний зміст та обсяг інформації, яка задовольняє потреби людей відповідної професії.

Потреби учнів у процесі вивчення географії задовольняють навчальні карти. Щоб карта стала важливим і зрозумілим джерелом знань, необхідно навчитися її читати. Для цього опановують умовні позначення, які доповнюють кожну карту, а вже потім вивчають їх розташування на певній території.

Зміст