Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього

19. І жили вони довго та щасливо

Останні 500 років стали свідком разючої низки революційних змін. Земля була об’єднана в єдину екологічну та історичну сферу. Економіка пережила надзвичайне зростання, і сьогодні людство насолоджується багатствами, про які колись розповідалось лише в казках. Наука та Індустріальна революція надали людству надлюдські можливості та практично невичерпні запаси енергії. Соціальний лад повністю трансформувався, як і політика, повсякденне життя та психологія людей.

Але чи стали ми щасливішими? Чи перетворилося багатство, яке людство накопичувало протягом останніх п’яти століть, на нову задоволеність? Чи відкрило нам виявлення невичерпних запасів енергії невичерпні поклади блаженства? Озираючись ще далі назад, чи зробили приблизно сімдесят буремних тисячоліть після Когнітивної революції світ кращим місцем для проживання? Чи був Ніл Армстронг, відбиток ноги якого залишився неушкодженим на безвітряному Місяці, щасливішим за безіменного мисливця-збирача, який 30 тисяч років тому залишив відбиток своєї долоні на стіні печери Шове? Якщо ні, то який сенс був у розвитку сільського господарства, міст, писемності, грошових одиниць, імперій, науки та промисловості?

Історики рідко переймаються такими питаннями. Вони не питають, чи були громадяни Уруку та Вавилону щасливішими за своїх предків мисливців-збирачів, чи розквіт ісламу зробив єгиптян більш задоволеними їхнім життям, або як вплинув відхід європейських імперій в Африці на щастя багатьох мільйонів людей. А проте це одні з найважливіших питань, на які тільки можна шукати відповіді в історії. На жаль, більшість нинішніх ідеологій та політичних програм базуються, скоріше, на непереконливих ідеях щодо справжнього джерела людського щастя. Націоналісти вірять, що для нашого щастя необхідне політичне самовизначення. Комуністи переконані, що всі були би задоволені під диктатурою пролетаріату. Капіталісти дотримуються думки, що лише вільний ринок може гарантувати найбільше щастя найбільшої кількості людей шляхом досягнення економічного зростання та матеріального добробуту, а також навчання людей бути самодостатніми та підприємливими.

Що могло би статись, якби серйозні дослідження спростували ці гіпотези? Якщо економічне зростання та самодостатність не роблять людей щасливішими, у чому ж тоді перевага капіталізму? А якщо виявиться, що піддані великих імперій загалом щасливіші за громадян незалежних держав і що, наприклад, алжирці були щасливішими за часів французького правління, ніж за часів власного? Що би це сказало про процес деколонізації та цінність національного самовизначення?

Усе це гіпотетичні можливості, бо досі історики уникали порушення таких запитань – не кажучи вже про відповіді на них. Вони дослідили історію майже з усіх точок зору – політики, суспільства, економіки, гендеру, захворювань, сексуальності, їжі, одягу, – але рідко зупинялися на питанні впливу цих аспектів на просте людське щастя.

Хоча мало хто вивчав довготривалу історію щастя, майже кожен учений та обиватель має туманне переконання щодо неї. Так, вважається, що людські можливості збільшувалися протягом усієї історії. Оскільки люди загалом використовували свої можливості для пом’якшення бід та здійснення намірів, з цього випливає, що ми повинні бути щасливішими за наших середньовічних предків, а вони мають бути щасливішими за мисливців-збирачів кам’яної доби.

Але такий прогресивний підхід переконує не всіх. Як ми вже бачили, нові здібності, моделі поведінки та навички не обов’язково ведуть до кращого життя. Коли люди навчились обробляти землю під час Сільськогосподарської революції, їхня колективна здатність формувати довкілля збільшилась, але багато людей стали більш чужими одне одному. Селянам доводилося працювати важче, ніж збирачам, щоб добути менш різноманітну та поживну їжу, причому вони були значно більш беззахисними перед хворобами та експлуатацією. Так само, поширення європейських імперій значно збільшило колективні можливості людства за рахунок циркуляції ідей, технологій та товарів, а також відкриття нових торговельних шляхів. Але це навряд чи було доброю новиною для мільйонів африканців, індіанців та австралійських аборигенів. Ураховуючи доведену схильність людей до неправильного використання можливостей, здається наївним вірити, що щасливішими людей робить більша кількість одягу та взуття.

Деякі опоненти цього погляду займають діаметрально протилежну позицію. Вони стверджують, що існує зворотна кореляція між людськими можливостями та щастям. На їхню думку, можливості розбещують. У міру того, як людство здобувало дедалі більше можливостей, формувався холодний механістичний світ, який не підходить для задоволення наших справжніх потреб. Еволюція пристосувала наш мозок та тіло до життя мисливців-збирачів. Перехід спершу до сільського господарства, а потім до промисловості прирік нас на неприродне життя, не здатне забезпечити повний прояв наших внутрішніх схильностей та інстинктів, а тому не може задовольнити наші найглибші прагнення. Ніщо в комфортабельному житті міського середнього класу не може зрівнятися з диким азартом та щирою радістю, які відчувала група мисливців-збирачів під час успішного полювання на мамонта. Відповідно, кожен новий винахід стає лише новим кілометром, що відділяє нас від Райського саду.

Але це романтичне наполягання на баченні темної тіні за кожним винаходом є так само догматичним, як і віра в невідворотність прогресу. Можливо, ми й відірвані від нашого внутрішнього мисливця-збирача, але не все так уже й погано. Наприклад, протягом останніх двох століть сучасна медицина зменшила дитячу смертність з 33 до менш ніж 5 %. Чи може хтось сумніватися, що це зробило величезний внесок до щастя не лише тих дітей, які інакше би померли, але й їхніх рідних?

Існує і проміжна, ще цікавіша позиція. До Наукової революції не було жодної чіткої кореляції між можливостями та щастям. Середньовічні селяни, можливо, дійсно жили гірше за своїх попередників мисливців-збирачів. Але в останні кілька століть люди навчилися використовувати свої здібності мудріше. Тільки одним прикладом є досягнення сучасної медицини. Серед інших безпрецедентних здобутків можна назвати різке зниження рівня насильства, практичне зникнення міжнародних війн та близька ліквідація масштабного голоду.

Втім, така точка зору теж є надмірним спрощенням. По-перше, її оптимістична оцінка ґрунтується на дуже невеликій вибірці років. Більшість людей почали насолоджуватися плодами сучасної медицини не раніше 1850 року, а різке зменшення рівня дитячої смертності є феноменом ХХ століття. Масовий голод продовжував убивати велику кількість людей до середини ХХ століття. За часів Великого стрибка вперед комуністичного Китаю в 1958–1961 роках від голоду померли приблизно від 10 до 50 мільйонів людей. Міжнародні війни стали рідкісними лише після 1945-го, переважно завдяки новій загрозі ядерного знищення. Отже, хоча останні кілька десятиліть і стали для людства безпрецедентною золотою добою, поки що не можна сказати: чи це докорінна зміна в ході історії, чи ефемерний поворот доброї долі. В оцінці сучасності дуже часто з’являється спокуса прийняти точку зору мешканця Заходу, представника середнього класу ХХІ століття. Але ми не повинні також забувати точки зору вельського шахтаря, китайського любителя опіуму або тасманійського аборигена ХІХ століття. Труганіні є не менш важливою, ніж Гомер Сімпсон.

По-друге, може виявитися, що навіть коротка золота доба останньої половини століття посіяла зерна майбутньої катастрофи. Протягом останніх кількох десятиліть ми порушували екологічну рівновагу нашої планети безліччю нових способів, що згодом цілком може мати жахливі наслідки. Багато ознак вказують на те, що в розгулі нерозважного споживання ми руйнуємо основи людського процвітання.

Нарешті, ми можемо вітати себе з безпрецедентними досягненнями сучасних людей розумних, лише якщо повністю ігноруватимемо долю всіх інших тварин. Велика кількість хвалених матеріальних благ, що захищають нас від хвороб та голоду, була накопичена за рахунок лабораторних мавп, дійних корів та інкубаторних курчат. Протягом останніх двох століть десятки мільярдів їх підпали під режим промислової експлуатації, жорстокість якого не має прецедентів в анналах планети Земля. Якщо ми визнаємо хоча б десяту частину того, про що заявляють захисники прав тварин, то сучасне промислове сільське господарство цілком може виявитись найбільшим злочином в історії. Отже, оцінюючи глобальне щастя, неправильно говорити про щастя лише представників вищого класу, європейців або чоловіків. Неправильно також, мабуть, брати до уваги лише щастя людей.

Обчислення щастя

Досі ми розглядали щастя переважно як продукт матеріальних чинників, таких як здоров’я, харчування та багатство. Якщо люди є багатшими та здоровішими, тоді вони повинні також бути щасливішими. Але чи дійсно все так очевидно? Філософи, священики та поети роздумували над природою щастя тисячоліттями, і багато хто дійшов висновку, що такий самий вплив на наше щастя, як і матеріальні умови, мають соціальні, етичні та духовні чинники. Люди в сучасних суспільствах достатку можуть дуже потерпати від відчуття відчуженості та безцільності, попри фінансове процвітання. Натомість наші менш заможні предки могли знаходити велику втіху в своїй громаді, релігії та єднанні з природою.

В останні десятиліття психологи та біологи прийняли виклик наукового вивчення того, що дійсно робить людей щасливими. Це гроші, родина, генетика чи, можливо, моральність? Першим кроком є визначити, що саме треба вимірювати. Загальноприйнятим визначенням щастя є «суб’єктивний добробут». Згідно з цієєю точкою зору, щастя є чимось, що я відчуваю всередині себе, відчуття або негайного задоволення, або довготривалої задоволеності тим, як минає моє життя. Якщо це щось, що відчувається всередині, то яким чином це можна виміряти ззовні? Мабуть, це можна зробити, просячи людей розповісти нам, як вони почуваються. Відповідно, психологи або біологи, які хочуть оцінити, наскільки щасливими почуваються люди, дають їм заповнювати спеціальні анкети, а потім опрацьовують отримані результати.

Типова анкета суб’єктивного добробуту просить опитуваних оцінити за шкалою від нуля до десяти їхню згоду з такими твердженнями: «Я почуваюсь задоволеним від того, як живу», «Я відчуваю, що життя мене цілком винагороджує», «Я оптимістично дивлюся в майбутнє» та «Життя – чудова річ». Потім дослідник складає всі відповіді разом та обчислює загальний рівень суб’єктивного добробуту опитуваних.

Такі анкети використовуються з метою кореляції щастя з різними об’єктивними чинниками. Одне дослідження може порівнювати тисячу людей, які заробляють 100 тисяч доларів на рік, з тисячею людей, які заробляють 50 тисяч. Якщо це дослідження виявить, що перша група має середній суб’єктивний добробут на рівні 8,7, тоді як друга – в середньому лише 7,3, дослідник може зробити обґрунтований висновок, про існування позитивної кореляції між багатством та суб’єктивним добробутом. Якщо перекласти це простою мовою, виявиться, що щастя приносять гроші. Той самий метод можна застосувати для дослідження того, чи щасливіші люди, які живуть у демократичних країнах, за людей, які живуть у диктатурах, а також чи щасливіші одружені за розлучених або вдових.

Це забезпечує підґрунтя для істориків, які можуть дослідити багатство, політичну свободу та рівень розлучень у минулому. Якщо люди є щасливішими в демократичних країнах, а одружені люди щасливіші за розлучених, історик має всі підстави стверджувати, що процес демократизації останні кількох десятиліть посприяв щастю людства, тоді як зростання кількості розлучень вказує на протилежну тенденцію.

Такий спосіб мислення не є досконалим, але перед визначенням його вад варто уважніше розглянути отримані дані.

Один цікавий висновок полягає в тому, що гроші таки дійсно приносять щастя. Але лише до певної межі, після якої вони не мають великого значення. Для людей, які застрягли внизу економічної драбини, більше грошей означає більше щастя. Якщо ви – американська матір-одиначка, яка заробляє 12 тисяч доларів на рік прибиранням чужих будинків, і раптом виграєте 500 тисяч у лотерею, то, мабуть, відчуєте суттєве та довготривале покращення свого суб’єктивного добробуту. Ви зможете нагодувати та одягнути своїх дітей, не залазячи більше в борги. Проте якщо ви – менеджер вищої ланки, який заробляє 250 тисяч доларів на рік, і виграєте 1 мільйон доларів у лотерею або рада директорів вашої компанії раптом вирішить подвоїти вам зарплату, ваше відчуття покращення триватиме не більше кількох тижнів. Згідно з емпіричним дослідженням, це майже напевно не надто змінить ваше самопочуття в довготривалій перспективі. Ви купите ще крутішу тачку, переїдете в розкішніший будинок, призвичаїтесь пити «Шато Петрюс» замість каліфорнійського каберне, але все це скоро почне здаватися вам рутиною та цілком звичайною річчю.

Ще одне цікаве відкриття полягає в тому, що хвороба знижує відчуття щастя в короткостроковій перспективі, але джерелом довготривалого дискомфорту є, лише якщо умови життя людини постійно погіршуються або якщо хвороба включає в себе постійний та виснажливий біль. Люди, у яких діагностують хронічну хворобу, приміром діабет, зазвичай ненадовго пригнічуються, але якщо їхній стан не погіршується, вони пристосовуються до нових умов та вимірюють своє щастя так само високо, як і здорові люди. Уявіть, що участь у дослідженні суб’єктивного добробуту погодилися взяти близнюки Люсі та Люк, представники середнього класу. Дорогою додому з кабінету психолога машина Люсі врізається в автобус, залишаючи дівчині кілька зламаних кісток та постійну кульгавість. Якраз коли рятівники вирізають її з уламків, дзвонить телефон, і Люк радісно кричить, що він виграв у лотерею джекпот у розмірі 10 мільйонів доларів. Два роки по тому вона все ще буде кульгати, а він буде значно багатшим, але на контрольній зустрічі з психологом вони обоє даватимуть такі самі відповіді, як і вранці того доленосного дня.

Схоже на те, що родина та громада мають більший вплив на наше щастя, ніж гроші та здоров’я. Люди з міцними родинами, які живуть у дружніх та підтримуючих громадах, є суттєво щасливішими за людей, чиї родини недієздатні та які не змогли стати частиною громади (або навіть не намагалися). Особливо важливим у цьому плані є шлюб. Численні дослідження виявили, що існує дуже тісна кореляція між вдалим шлюбом та високим суб’єктивним добробутом, як і між невдалим шлюбом та стражданнями. Причому це справедливо, незалежно від економічних або навіть фізичних умов життя людини. Бідний інвалід, в оточенні люблячої дружини, відданої родини та дружньої громади, цілком може почуватися краще за самотнього мільярдера, за умови, що бідність інваліда не надто жахлива, а його хвороба не руйнівна чи болісна.

Це наводить на думку, що значне покращення матеріальних умов життя людей протягом останніх двох століть могло нівелюватись занепадом родини та громади. Якщо це так, то пересічна людина сьогодні цілком може бути не щасливішою, ніж у 1800 році. Навіть свобода, яку ми так високо цінуємо, іноді працює проти нас. Ми маємо право вибирати наших супутників життя, друзів та сусідів, але вони можуть нас покинути. Після того, як людина отримала безпрецедентну можливість обирати власний шлях у житті, нам стало значно складніше брати на себе певні зобов’язання. Тому сьогодні ми живемо в дедалі більш самотньому світі слабких громад та родин.

Але найважливіше з усіх відкриттів полягає в тому, що щастя насправді не залежить від об’єктивних умов багатства, здоров’я або навіть громади. Скоріше, воно залежить від кореляції між об’єктивними умовами життя та суб’єктивними очікуваннями. Якщо ви хочете воза з парою бичків та отримуєте воза з парою бичків, ви задоволені. Якщо ж ви хочете новий «Феррарі», а отримуєте лише вживаний «Фіат», то почуваєтесь обділеним. Ось чому з часом виграш у лотерею має той самий вплив на людське щастя, що й жахлива автокатастрофа. Коли ситуація покращується, очікування роздуваються, а тому навіть різке покращення об’єктивних умов може залишити нас незадоволеними. Коли ж ситуація погіршується, очікування здуваються, а тому навіть сильна хвороба може залишити вас значно щасливішим, ніж раніше.

Ви можете сказати, що для такого відкриття не потрібно було купи психологів та їхніх анкет. Пророки, поети та філософи ще тисячі років тому зрозуміли, що значно важливіше бути задоволеним тим, що вже маєш, аніж прагнути чогось більшого. Проте це чудово, коли сучасні дослідження – підкріплені багатьма цифрами та графіками – приходять до тих самих висновків, що й наші предки.

Ключова важливість очікування людей має велике значення для розуміння історії щастя. Якби щастя залежало лише від об’єктивних умов, таких як багатство, здоров’я та соціальні відносини, дослідити його історію було би відносно просто. Відкриття ж того, що воно залежить від суб’єктивних очікувань, робить завдання істориків значно важчим. Ми, сучасні люди, маємо у своєму розпорядженні цілий арсенал транквілізаторів та анестетиків, але наші очікування полегшення й задоволення та наша нетерпимість до болю та дискомфорту збільшились до такої міри, що ми цілком можемо страждати від болю більше, ніж будь-коли страждали наші предки.

Прийняти такий логічний ряд доволі складно. Проблема полягає в помилковості мотивів у глибині нашої психіки. Коли ми намагаємось здогадатися або уявити, наскільки щасливими є інші люди зараз або наскільки щасливими вони були в минулому, то неминуче уявляємо себе на їхньому місці. Але це не працює, бо зосереджує наші очікування лише на матеріальних умовах життя. У сучасних суспільствах достатку звичною річчю є приймати душ та міняти одяг кожного дня. Середньовічні ж селяни ходили не миючись місяцями і навряд чи колись міняли одяг. Сама думка про таке життя, брудне та смердюче до кісток, для нас неприпустима. Однак середньовічні селяни, здається, не мали нічого проти. Вони були звичні до відчуття та смороду довго непраної сорочки. Не те, щоб вони хотіли змінити одяг, але не могли цього зробити, – вони мали те, що хотіли. Тому, принаймні, у питанні одягу, вони були задоволені.

Це не так уже й дивно, якщо замислитися. Зрештою, наші кузени шимпанзе також рідко миються та ніколи не міняють одяг. Не викликає в нас огиди і той факт, що свійські собаки та кішки не приймають душ або не міняють свої шубки щодня. Ми все одно їх пестимо, обіймаємо та цілуємо. Малі діти в суспільствах достатку часто також не люблять приймати душ, і на те, аби прищепити їм цю начебто привабливу звичку йдуть роки освіти та батьківського виховання. Усе це питання очікування.

Якщо щастя визначається очікуванням, тоді два стовпи нашого суспільства – мас-медіа та реклама – рано чи пізно можуть спустошити світові запаси задоволення. Якби ви були 18-річним підлітком у невеликому селі 5 тисяч років тому, то, мабуть, добре б про себе думали. Адже у вашому селі жило лише п’ятдесят інших чоловіків, більшість з яких були або старими, немічними та зморшкуватими, або ще малими дітлахами. Але якби ви були підлітком сьогодні, то, найпевніше, почувалися би бридким каченям. Навіть якби інші хлопці в школі були страшними, ви порівнювали би себе не з ними, а з кінозірками, спортсменами та супермоделями, яких постійно бачите по телевізору, у Фейсбуці та на величезних бігбордах.

44. Єгипетська революція 2011 року. Народ Єгипту повстав проти режиму Мубарака навіть попри те, що той забезпечив простим людям безпечніше та довше життя, ніж будь-який попередній режим в історії долини Нілу

Тому цілком можливо, що невдоволеність життям мешканців країн третього світу розпалюється не лише бідністю, хворобами, корупцією та політичними утисками, але й демонстрацією стандартів так званого першого світу. Пересічний єгиптянин мав значно менше шансів померти від голоду, чуми або насильства за Хосні Мубарака, ніж за Рамзеса II або Клеопатри. Насправді матеріальні умови більшості єгиптян ніколи ще не були такими добрими. Здавалося б, у 2011 році вони мали б танцювати на вулицях від радості, дякуючи Аллаху за свою щасливу долю. Замість того вони в гніві повстали, щоби скинути Мубарака. Річ у тім, що вони порівнювали себе не зі своїми предками за часів фараонів, а скоріше зі своїми сучасниками в Америці за часів Обами.

Як на те, навіть безсмертя може привести до невдоволеності. Припустімо, що наука запропонувала ліки проти усіх хвороб, ефективну антивікову терапію та відновлювальну методику, які дозволять людям залишатися вічно молодими. Скоріш за все, негайним результатом цього буде початок безпрецедентної епідемії гніву та болісного неспокою.

Ті, хто не зможе собі дозволити нове чудодійне лікування (а це переважна більшість людей), просто нестямитимуться від люті. Протягом усієї історії бідні та гнані втішали себе думкою, що хоча би смерть є безпристрасною, що багаті та сильні світу цього теж колись помруть. Бідняків точно не потішить думка, що їм доведеться померти, тоді як багаті залишаться молодими та гарними назавжди.

Але й крихітна меншість, яка зможе собі дозволити нове лікування, також не буде від цього в захваті. Вони теж непокоїтимуться. Хоча нова терапія й продовжуватиме життя та молодість, вона не воскрешатиме мертвих. Як жахливо думати, що я та мої рідні зможемо жити вічно, але тільки якщо не потрапимо під вантажівку або не загинемо від вибуху під час теракту! Потенційно безсмертні люди уникатимуть найменшого ризику, а муки втрати супутника життя, дитини чи близького друга за цих умов стануть просто нестерпними.