Історія торгівлі, податків та мита
ВПЛИВ ФРАНЦУЗЬКОГО КАПІТАЛУ НА ДОБРОБУТ НАСЕЛЕННЯ ПІДРОСІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.
Молчанов Володимир Борисович
Інститут історії України НАН України
Сприятливий інвестиційний клімат для французького капіталу на підросійських землях України було закладено ще маніфестом Катерини II від 1763 р., який надавав іноземним переселенцям ряд пільг. Притік цих інвестицій сприяв товаризації різних галузей економіки і позитивно впливав на підвищення життєвого рівня населення. З другої половини XIX ст. надходження французьких капіталів істотно прискорилося. Цьому сприяли селянська реформа 1861 р. та ліберальні реформи 70-х - 80-х рр. в Росії, розгортання промислового перевороту, грошова реформа 1896 р. С. Ю. Вітте та аграрна реформа 1906 р. П. А. Столипіна. Довгий час не заохочував іноземних капіталовкладень досить низький російський митний тариф. “До 1876-1880 років у нас митні ворота були відчинені... майже навстіж”, - писав російський економіст І. А. Мілютін. У цій ситуації європейський капітал поспішав заполонити Росію готовою продукцією і не збирався допомагати їй створити власну промисловість. Найшвидше французькі інвестиції проникали у сферу важкої індустрії. Так, приміром, у листопаді 1914 р. на зборах акціонерів Донецько-Юріївського металургійного товариства було пред’явлено 36726 акцій, з яких 61 належала німецьким, 510 французьким, 25 бельгійським і 75 американським капіталістам, а решта вітчизняним промисловцям і банкірам. У передвоєнні роки за даними Міністерства фінансів, з 159,1 млн. руб. іноземного капіталу, вкладеного в кам’яновугільну промисловість країни, на частку вугільних підприємств Донецького басейну припадало 118,6 млн. руб., тобто 74%. З 118,6 млн. руб. було вкладено французького капіталу 82 мли., бельгійського - 24 млн. і капіталу інших країн Заходу - 12,6 млн. руб. У металообробну і машинобудівну промисловості України на початку XX ст. було вкладено іноземного капіталу 44,6 млн. руб. З цієї суми на частку окремих капіталістичних країн Заходу припадало: Англії - 12,2 мли., Бельгії - 20,2 млн., Німеччини - 6,7 млн., Франції - не менше 5 млн. та інших країн - 0,5 млн. руб. Інтенсивніше французький капітал проникав у хімічну промисловість підросійської України. Так, із загальної суми 19378 тис. іноземного капіталу, вкладеного в хімічну галузь України, на окремі країни припадало: французького - 9651 тис. руб., бельгійського - 8877 тис. і німецького - 850 тис. руб. Проникнення французького капіталу в банківську сферу українських губерній імперії Романових посилюється в 90-ті рр. XIX ст. Одночасно спостерігався і поступовий перехід акцій російських комерційних банків з Німеччини у Францію. “Романська орієнтація” Росії у фінансових питаннях була реакцією на закриття для неї (з 1885 р.) спочатку лондонського, а згодом (з 1887 р.) і берлінського фінансових ринків через політичні (у першому випадку) та митні (у другому) протиріччя. Загалом на кінець 1913 р. з 19 найбільших банків Росії 11 були засновані фактично на іноземні капітали (з них 4 - на німецькі, 2 - на англійські і 5 - на французькі). Питання про загальні обсяги капіталовкладень Франції в економічний розвиток Росії є дискусійним. Переважна більшість дослідників використовувала показники відомого дореволюційного дослідника П. В. Оля. Однак, сучасний історик В. І. Бовикін наводить достовірніші дані, за якими загальні обсяги французького капіталу на передодні громадянської війни в Росії становили 545457,6 тис. руб., з яких на підросійську Україну припадало 285423,6 тис. руб. Необхідно визнати, що новостворені французькими підприємцями заводи обслуговували, передусім, всеросійський ринок, до якого входили й українські землі, і лише потім - світовий. Саме світовий, а не конкретних країн інвесторів. Загалом французькі інвестиції стали одним з головних чинників успішної індустріалізації Півдня України, сприяли зростанню зайнятості населення, розвитку товарного виробництва, кардинально вплинули на розбудову фінансової системи і позитивно впливали на зростання добробуту населення. На думку С. Ю. Вітте, “...іноземні капітали привертаються високою доходністю підприємств у нас; але, очевидно, що, якби не було такої доходності, не існувало б і стимулів для переміщення капіталів, тим більше, що створення підприємств завжди, а в незнайомій країні - особливо пов’язане з високим ризиком, і багато з іноземних підприємців розплачуються іноді за цей ризик повною втратою капіталу”.
