МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 — угода про об’єднання Польщі й Литви в одну державу — Річ Посполиту. Підписана 28 червня 1569 на спільному засіданні депутатів польського та литовського сеймів, затверджена 1 липня 1569 на роздільних засіданнях сеймів двох держав. Акт про об’єднання визначав, що король Речі Посполитої є виборним, одночасно обіймає два престоли — польський королівський та литовський великокнязівський; Річ Посполита має спільний сейм, зовнішню політику та грошову систему. Велике князівство Литовське зберігало державну автономію, в т.ч. окремі закони, виконавчу та судову влади, військо, фінансову систему, "руську" мову. Українська шляхта зрівнювалася в правах з польською та литовською. Під юрисдикцію Польщі переходили українські землі — Брацлавщина, Волинь, Київщина, Підляшшя; під юрисдикцією Литви залишалися Білорусь, Берестейщина. Лівонія була оголошена спільним володінням. Люблінська унія закріпила юрисдикцію Речі Посполитої над усією Лівобережною та Правобережною Україною за винятком Буковини (перебувала у складі Молдавії), Закарпаття (Угорщина), Чернігівщини та Сіверщини (Велике князівство Московське).

Д.Яневський