ЄВРОПА Й АМЕРИКА У ДОБУ ОБ'ЄДНАННЯ І МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

• Поширення ідеї про необхідність здобуття національної незалежності та створення національних держав бездержавними народами.

• Перетворення політичної роздробленості на перешкоду економічного розвитку Італії та Німеччини.

• Віденський конгрес, що закріпив роздробленість Італії й Німеччини.

• Поява серед різних верств населення прихильників створення єдиної національної держави

Передумови об’єднання

Економічні

Політичні

• 50-60-ті роки XIX ст. — завершено промисловий переворот; Німеччина посіла третє місце серед провідних промислових держав світу.

• У більшості німецьких держав ліквідовані феодальні порядки на основі викупу.

• На середину XIX ст. Митний союз охоплював усі німецькі держави, крім Австрії

• Зростання авторитету Пруссії, що стала центром німецького об’єднання.

• Уведення загальної військової повинності в Пруссії.

• Створення Прусського Генерального штабу, який готував воєнні плани та театри воєнних дій до, а не під час війни

Концепції об’єднання

• Великонімецька: утворення Великої Німеччини з включенням Австрійської імперії.

• Малонімецька: об’єднання німецьких земель навколо Пруссії без Австрійської імперії

Рік

Подія

1862

• Призначення головою уряду Пруссії Отто фон Бісмарка, прибічника об’єднання Німеччини.

• Бісмарк зайнявся реорганізацією армії і заявив про намір об’єднати Німеччину «залізом і кров’ю»

1864

Унаслідок війни Прусії з Данією Шлезвіг і Гольштейн перейшли у спільне управління Пруссії та Австрії

1866

• Війна Пруссії з Австрією.

• Німецький союз розпущено.

• Австрія відмовилася від претензій на лідерство в Німеччині.

• Пруссія приєднала Шлезвіг, Гольштейн, Ганновер, Нассау, Франкфурт-на-Майні.

• Італія за підтримку у війні отримала Венеціанську область

1867

• Утворення Північнонімецького союзу з 22 держав:

— виконавча влада — у президента, прусського короля;

— члени Союзу зберігали політичну автономію, монархів, конституції і судочинство;

— національний прапор — прусський

1870-1871

• Франко-прусська війна, яка завершилася перемогою Пруссії.

• Пруссія отримала Ельзас і Лотарингію

18 січня 1871 р.

• Проголошено створення Німецької імперії.

• Прусський король Вільгельм І став імператором.

• До складу імперії увійшли всі німецькі держави, крім Австрії

Історичне значення об’єднання Німеччини

• Об’єднана Німеччина стала однією з найміцніших і найвпливовіших держав Європи.

• Німецька імперія перетворилася на новий центр сил у Європі

Передумови

• Поразка Австрії у війні з Францією (1859), втрата престижу країни.

• Боротьба угорців за визнання рівноправ’я з австрійцями: політичні мітинги, демонстрації, підготовка збройного повстання тощо під керівництвом революційних організацій

Зміст угоди 1867 р.

• Австрійська імперія перетворена на дуалістичну (двоєдину) Австро-Угорську імперію.

• Австро-Угорщину очолював імператор з династії Габсбургів, який водночас був королем Угорщини.

• Влада імператора обмежена рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині.

• Спільними для імперії були міністерства закордонних справ, військово-морське, фінансів, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини.

• Законодавча влада щодо імперських справ належала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і скликалися щорічно.

• За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопалатним. Палата депутатів обиралася провінціями (зберігався майновий ценз для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів та призначених імператором довічних членів.

• Галичина й Буковина отримали автономію

Значення реформ

• Затвердили парламентаризм в країні.

• Сприяли зростанню громадянської активності населення.

• Принаймні формально надали рівність усім народам імперії.

• Стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії

Політичний статус

Роздроблена країна з іноземним пануванням:

• Австрія — у Ломбардії, Венеції;

• Габсбурги — у Пармі, Модені, Тоскані;

• світська влада Папи Римського у Римі;

• Бурбони — у Неаполітанському королівстві

Піднесення Сардинського королівства — П’ємонту

П’ємонт — економічний і політичний лідер італійських держав.

• Прем’єр-міністр у 50-ті роки XIX ст. — ліберал К. Кавур, який зміцнив конституційний порядок.

• Прискорення промислового перевороту завдяки вигідним торговельним угодам з Англією.

• Умови для розвитку металургії, текстильної промисловості, торговельного флоту, сільського господарства, будівництва залізниць

Течії об’єднавчого руху в Італії

• Революційно-демократична: революційний шлях об’єднання в єдину демократичну республіку при вирішальній ролі народу (Мадзіні, Гарібальді).

• Помірковано-ліберальна: об’єднання країни під владою конституційної монархії П’ємонту (К. Кавур, прем’єр-міністр П’ємонту)

Завдання

• Звільнити північно-східну частину Італії від австрійського панування.

• Створити власну незалежну державу

Етапи об’єднання

Рік

Подія

1859

• Італо-австрійська війна.

• Австрія віддала П’ємонту Ломбардію.

• Франція за союзництво з Італією одержала землі Ніцци і Савойї

1860

• Тоскана, Парма, Модена звільнилися від австрійського панування внаслідок народного руху й заявили про приєднання до П’ємонту.

• Дж. Гарібальді в ході визвольного походу звільнив Сицилію та Неаполь, приєднав їх до П’ємонту

1861

П’ємонт з приєднаними до нього областями проголошений Італійським королівством

1866

• Італія в союзі з Пруссією виступила проти Австрії.

• До П’ємонту приєднано Венеціанську область

1870

• Італія зайняла Рим, користуючись поразкою Франції у франко-прусській війні.

• Рим оголошений столицею Італійського королівства. Об’єднання завершилося

Історичне значення об’єднання Італії

• Італія здобула суверенітет і створила єдину національну державу.

• Створено умови для розвитку економіки, формування внутрішнього ринку

• Англія — «майстерня світу», «світовий перевізник», «світовий банкір».

• Високі і стабільні темпи розвитку промислового виробництва і торгівлі.

• Повний перехід на машинне виробництво традиційних галузей легкої промисловості — сукнарства і текстильної промисловості.

• Бурхливий розвиток залізничного транспорту й пароплавного судноплавства.

• Відмова від протекціонізму і перехід до фритредерства — вільної безмитної торгівлі, невтручання держави в економічну діяльність.

• Фунт стерлінгів — головний засіб розрахунку між країнами світу; Лондонська біржа та Англійський банк — світові центри фінансових і торговельних угод.

• Землевласники запроваджують у сільське господарство техніку, хімічні добрива; врожайність в Англії набагато вища, ніж у Франції.

• Сільське господарство не здатне забезпечити Англію продуктами та сировиною для промисловості, тому значну роль у постачанні продуктів відігравали заморські колонії

З 1837 р. до 1901 р. Великою Британією правила королева Вікторія, яка стала символом країни

Утвердження парламентської монархії

• Палата громад відтіснила на другий план палату лордів.

• Введено принцип «відповідального уряду», який залишається при владі, доки користується довірою і підтримкою більшості палати громад.

• Королева призначала прем’єр-міністрів з лідерів парламентської більшості.

• Королева зберігає право відставки уряду і розпуску парламенту, хоча й не користувалася ним

Утвердження двопартійної системи

• Головні партії — консервативна і ліберальна.

• Влада поперемінно переходила від однієї партії до іншої.

• Ліберали охочіше йшли на проведення політичних реформ, що розширювали вплив буржуазії

• Проведена консерваторами 1867 р.

• Знижено майновий ценз.

• Ліквідовано 35 «гнилих містечок».

• Місця «гнилих містечок» розподілені між великими містами.

• Кількість виборців збільшено майже вдвічі за рахунок дрібних підприємців, фермерів, кваліфікованих робітників

Суть

Боротьба Ірландії за незалежність від Англії

Історія питання

• Кінець XII ст. — завоювання Ірландії англо-нормандцями.

• XVI ст. — англійський король Генріх VIII оголосив себе королем Ірландії. Ускладнення конфлікту релігійним питанням: англійці — протестанти, ірландці — католики.

• На початку XVII ст. корінні ірландці виселені з північного графства Ольстер — центру ірландського повстанського руху, а на їхньому місці розселені англійці та шотландці

Передумови загострення

1845 р. — неврожай картоплі, яка була другим хлібом для ірландців; британський уряд не надав допомоги голодуючим, кількість жертв сягнула 1 млн чоловік

Методи боротьби

• 1867 р. — ірландське повстання, організоване таємними товариствами.

• Селянські бойкоти.

• 70-ті роки XIX ст. — перехід до парламентських методів боротьби

Результати

• Кінець XIX ст. — реформи щодо покращення становища селянства та пом’якшення утисків католиків.

• Спроби прийняти закон про гомруль — самоврядування — зазнали краху

Мета

• Послаблення політичних суперників.

• Усунення конкурентів із зовнішніх ринків

Основний зміст

• 1854-1856 рр. — участь у Кримській війні з Росією.

• 1857-1859 рр. — придушення антиколоніального повстання в Індії (повстання сипаїв).

• Винищення корінного населення у Новій Зеландії, Австралії, Тасманії.

• 50-60-ті роки — загарбницькі війни в Китаї, Японії, Ірані, Ефіопії.

• 1867 р. — Канада отримала статус домініону — самоврядної колонії.

• Право на представницькі установи отримали Капська земля, Наталь, Австралія, Нова Зеландія

Результати

Зміцнена традиційна першість Англії у світовій політиці та на морях

Соціально-економічне гноблення

• Вивезення срібла, золота, алмазів та інших коштовностей.

• Захоплення кращих земель під плантації цукрової тростини, кави, тютюну, розведення коней, великої рогатої худоби.

• Перетворення позбавлених землі індіанців на пеонів — напівкріпаків, що працювали на плантаціях.

• Завезення чорношкірих рабів з Африки замість вимираючих індіанців.

• Дискримінація креолів — нащадків іспанців, що раніше переїхали до Америки:

— недопущення до вищих адміністративних посад;

— заборона колоніям торгувати з іншими державами;

— важке оподаткування

Релігійне гноблення

• Зруйнування індіанських храмів.

• Нав’язування католицької релігії

Результати

• Наростання економічної кризи в колоніях.

• Регулярні повстання рабів; найбільше — повстання індіанців під проводом Тупака Амару (1780 р., Перу)

Дата

1791-1803

Керівник повстання

Колишній раб Туссен-Лувертюр

Причини перемоги

• Спільні дії чорношкірих рабів і білого населення.

• Звільнення рабів і наділення їх землею, конфіскованою у плантаторів.

• Зайнятість Франції війнами у Європі

Значення перемоги

Перша і єдина переможна революція рабів, які захопили владу і створили власну незалежну державу

Передумови

• Вплив Війни за незалежність США, Французької революції та успішної революції на Гаїті.

• Війни Іспанії з Англією завдали удару іспанській колоніальній торгівлі.

• Скорочення работоргівлі внаслідок наполеонівських воєн.

• Розвиток місцевої промисловості і торгівлі, формування національної буржуазії

Причини

Криза іспанської колоніальної системи

Характер

Загальнонаціональний: у війні брали участь представники різних станів

Привід

• Французьке вторгнення в Іспанію.

• Латиноамериканські революціонери не визнали влади Жозефа Бонапарта

Період

Події

Результати

І. 1810-1818 рр.

• 1810 р. — повстання проти іспанського колоніального гноблення, створення тимчасових революційних урядів — хунт.

• Проголошення незалежності більшості колишніх колоній.

• Провідники боротьби — С. Болівар (Венесуела), X. Сан-Мартін (Чилі), М. Ідальго і X. Морелос (Мексика)

• 1815 р. — відновлення влади іспанської монархії над більшістю територій

Тимчасова поразка революційних сил

II. 1819-1826 рр.

• Залучення на бік повстанців народних мас завдяки скасуванню рабства, поверненню земель індіанським громадам.

• 1821 р. — відновлення республіки у Венесуелі, створення Великої Колумбії у складі Венесуели, Нової Гранади, Панами, Еквадору.

• 1821-1822 рр. — на території Перу з’єдналися армія Болівара й армія Сан-Мартіна.

• 1824 р. — проголошення незалежності Мексики.

• 1824 р. — останнє угруповання іспанських військ розбите при Аякучо.

• 1826 р. — завершено об’єднання Перу, проголошено створення нової держави — Болівії

• Звільнення території Центральної

і Південної Америки від іспанських військ.

• Утворення незалежних республік у всіх колишніх колоніях, крім Куби і Пуерто-Рико

Позитивні

Негативні

• Створені незалежні республіки: Мексика, Сполучені Штати Центральної Америки (пізніше розпалися на Гватемалу, Гондурас, Сальвадор, Коста-Рику, Нікарагуа), Велика Колумбія, Болівія, Аргентина, Парагвай, Перу, Чилі.

• У країнах установлено республіканський лад.

• Ліквідовані перешкоди розвитку капіталізму: подушна подать, трудова повинність населення на користь Іспанії, колоніальні податки, митні збори.

• Конфісковані маєтки іспанців та їхніх прибічників.

• Скасовано станову і расову нерівність.

• Встановлено право необмеженої приватної власності, свободу підприємництва і торгівлі.

• Заборонено діяльність інквізиції.

• Прискорено формування націй

• Не вирішене аграрне питання: збереглися великі латифундії (земельні володіння).

• Конфісковані землі перейшли до рук нової аристократії.

• Не ліквідовані феодальні відробітки.

• У більшості країн рабство скасоване лише в середині XIX ст.

• Ускладнене проведення буржуазно-демократичних реформ

• Бразилія — колонія Португалії.

• 1810-1820 рр. — проголошення незалежних республік на території Бразилії.

• 1821 р. — унаслідок революції в Португалії Бразилія проголошена незалежною державою з монархічним правлінням

Країна емігрантів

Зростання населення за рахунок еміграції з Європи: з 1820 до 1860 р. емігрувало близько 2,5 млн чоловік

Два економічні райони — Північ і Південь

• На Півдні США праця чорношкірих рабів використовується на плантаціях бавовнику, цукрової тростини, тютюну.

• На Півночі і Заході рабство заборонене ще 1787 р.

• Більшість населення зайнято у сільському господарстві. На Півночі і Сході — сімейні ферми, на Півдні — рабовласницькі господарства.

• Південь задовольняв потреби у промислових виробах за рахунок англійського імпорту, що гальмувало розвиток внутрішньої торгівлі

Швидкий промисловий переворот

• Розпочався на Півночі на початку XIX ст.

• 50-ті роки — поширюється паровий двигун.

• Бурхливий розвиток транспорту: річкове пароплавство, будівництво каналів; 1830 р. відкрито першу залізницю.

• Нестача робочої сили стимулювала запровадження машин в усі галузі господарства; найширше застосовувалися сільськогосподарські машини.

• На початок 60-х років XIX ст. США посідали четверте місце у світі за обсягами промислового виробництва

Освоєння Заходу

• Землі на Заході стали джерелом сировини і продовольства.

• Постійний відтік населення на Захід.

• 1841 р. — закон про першу заїмку: фермеру, який зайняв землю та обробляв її, надавалося право викупу землі до надходження ділянки у продаж.

Освоєння Заходу

• Індіанці позбавлені громадянських прав, їх систематично винищували та витісняли на гірші землі у резервації

Проблема рабства

Рабство — найголовніше політичне питання США, оскільки воно підривало єдність країни

Доктрина Монро

• Проголошена 1823 р.

• США є противниками можливого втручання європейських держав у латиноамериканські справи і справи Американського континенту загалом

Територіальна експансія (розширення)

• Землі, придбані американським урядом: Луїзіана, Західна і Східна Флорида, Нова Мексика і Каліфорнія, Месілья (Мексика), Аляска.

• Землі, передані Великою Британією: Ред-Рівер, Північний Мен, Орегон.

• Землі, завойовані США: Техас (Мексика)

Результат

Територія США збільшилася вдвічі

Демократична партія (1828)

Республіканська партія (1854)

Партія рабовласників Півдня, зацікавлених у збереженні рабства

Партія фермерів та буржуазії, ворожих рабству

Помірковані — за обмеження поширення рабства

Радикали — за скасування рабства і наділення бідняків землею на Заході

Аболіціонізм — рух у США за ліквідацію рабства негрів

• Повстання негрів-рабів на Півдні США.

• Створення Американського товариства боротьби з рабством, члени якого допомагали рабам-утікачам.

• 1859 р. — повстання Джона Брауна за скасування рабства

Причини

• Загострення «незворотного конфлікту» між прихильниками і противниками рабства.

• Ускладнення економічних зв’язків між Півднем і Північчю

Передумови

• Гальмування формування внутрішнього ринку.

• Суперництво за вільні землі Заходу між плантаторами-рабовласниками й фермерами.

• Обрання президентом США республіканця Авраама Лінкольна, противника рабства

Основні події

• 1861 р. — південні штати створили власну державу — Південну Конфедерацію, столиця — Річмонд. Її президентом обрано Джефферсона Девіса.

• Квітень 1861 р. — війська Конфедерації заволоділи федеральним фортом Самтер у Південній Кароліні; ця подія стала початком Громадянської війни.

• 1861-1862 рр. — війська Півночі зазнали поразки.

• 1863-1865 рр. — ініціатива перейшла на бік федеральних військ завдяки демократичним перетворенням, ініційованим Лінкольном.

• 3 квітня 1865 р. Річмонд здобутий військами Півночі. Війна завершилася

Реформи А. Лінкольна

• 1862 р. — закон про гомстеди (земельні ділянки): бажаючі мали право на земельну ділянку розміром 160 акрів (близько 40 га) за 10 доларів. Після п’яти років фермер ставав повним власником.

• Впроваджено нові податки на великих власників, конфісковано майно заколотників.

• 1863 р. — свободу отримали всі раби, що належали заколотникам; значна частина їх поповнила армію і флот Півночі

Підсумки Громадянської війни

• Найбільш кровопролитна війна в історії США: загальна кількість убитих склала 600 тис. чоловік.

• Закріплено провідну роль північно-східних штатів в житті країни.

• Започаткувала процес зрівняння прав білого і чорного населення США.

• Підірвані основи плантаційного господарства, великої земельної власності.

• Створені умови для прискореного розвитку економіки, освоєння західних територій, зміцнення внутрішнього ринку.

• Перша сучасна війна із застосуванням далекобійної нарізної зброї, залізниць і пароплавів.

• Досвід і військові традиції були використані американцями у Першій світовій війні

Поняття

Перетворення у південних штатах з метою ліквідації органів влади, установ, законів і традицій, що сформувалися за часів рабовласництва

Зміст

• Територію південних штатів поділено на п’ять військових округів, очолюваних генералами федеральної армії.

• Введено загальне виборче право.

• Обрані місцеві законодавчі збори, які розробляли проекти нових демократичних конституцій; після їх прийняття штати знову прийняті в союз.

• Прийнято поправки до Конституції США про скасування рабства й надання колишнім рабам права голосу.

• Усі, хто воював на боці Конфедерації, позбавлені права займати виборні посади до 1872 р.

• «Закон про нагляд» передбачав суворе покарання для тих, хто посягав на громадянські права чорношкірих американців

Результати

• Демократизація Півдня.

• Перехід Півдня на принципи вільної конкуренції.

• Створення терористичної організації Ку-клукс-клан, члени якої вбивали негрів, перешкоджали їм користуватися громадянськими правами