Крок до ВНЗ. Всесвітня історія. Довідник
ЄВРОПА Й АМЕРИКА У ДОБУ ОБ'ЄДНАННЯ І МОДЕРНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Передумови створення національних держав у Європі
Таблиця 387
|
• Поширення ідеї про необхідність здобуття національної незалежності та створення національних держав бездержавними народами. • Перетворення політичної роздробленості на перешкоду економічного розвитку Італії та Німеччини. • Віденський конгрес, що закріпив роздробленість Італії й Німеччини. • Поява серед різних верств населення прихильників створення єдиної національної держави |
Німеччина
Об'єднання Німеччини
Таблиця 388
|
Передумови об’єднання |
|
|
Економічні |
Політичні |
|
• 50-60-ті роки XIX ст. — завершено промисловий переворот; Німеччина посіла третє місце серед провідних промислових держав світу. • У більшості німецьких держав ліквідовані феодальні порядки на основі викупу. • На середину XIX ст. Митний союз охоплював усі німецькі держави, крім Австрії |
• Зростання авторитету Пруссії, що стала центром німецького об’єднання. • Уведення загальної військової повинності в Пруссії. • Створення Прусського Генерального штабу, який готував воєнні плани та театри воєнних дій до, а не під час війни |
|
Концепції об’єднання |
|
|
• Великонімецька: утворення Великої Німеччини з включенням Австрійської імперії. • Малонімецька: об’єднання німецьких земель навколо Пруссії без Австрійської імперії |
|
Етапи об'єднання Німеччини
Таблиця 389
|
Рік |
Подія |
|
1862 |
• Призначення головою уряду Пруссії Отто фон Бісмарка, прибічника об’єднання Німеччини. • Бісмарк зайнявся реорганізацією армії і заявив про намір об’єднати Німеччину «залізом і кров’ю» |
|
1864 |
Унаслідок війни Прусії з Данією Шлезвіг і Гольштейн перейшли у спільне управління Пруссії та Австрії |
|
1866 |
• Війна Пруссії з Австрією. • Німецький союз розпущено. • Австрія відмовилася від претензій на лідерство в Німеччині. • Пруссія приєднала Шлезвіг, Гольштейн, Ганновер, Нассау, Франкфурт-на-Майні. • Італія за підтримку у війні отримала Венеціанську область |
|
1867 |
• Утворення Північнонімецького союзу з 22 держав: — виконавча влада — у президента, прусського короля; — члени Союзу зберігали політичну автономію, монархів, конституції і судочинство; — національний прапор — прусський |
|
1870-1871 |
• Франко-прусська війна, яка завершилася перемогою Пруссії. • Пруссія отримала Ельзас і Лотарингію |
|
18 січня 1871 р. |
• Проголошено створення Німецької імперії. • Прусський король Вільгельм І став імператором. • До складу імперії увійшли всі німецькі держави, крім Австрії |
|
Історичне значення об’єднання Німеччини |
|
|
• Об’єднана Німеччина стала однією з найміцніших і найвпливовіших держав Європи. • Німецька імперія перетворилася на новий центр сил у Європі |
|
Австро-Угорська імперія
Утворення Австро-Угорської імперії (1867 р.)
Таблиця 390
|
Передумови |
• Поразка Австрії у війні з Францією (1859), втрата престижу країни. • Боротьба угорців за визнання рівноправ’я з австрійцями: політичні мітинги, демонстрації, підготовка збройного повстання тощо під керівництвом революційних організацій |
Закінчення таблиці 390
|
Зміст угоди 1867 р. |
• Австрійська імперія перетворена на дуалістичну (двоєдину) Австро-Угорську імперію. • Австро-Угорщину очолював імператор з династії Габсбургів, який водночас був королем Угорщини. • Влада імператора обмежена рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині. • Спільними для імперії були міністерства закордонних справ, військово-морське, фінансів, решта міністерств були самостійними для Австрії та Угорщини. • Законодавча влада щодо імперських справ належала делегаціям, що складалися з представників австрійського та угорського парламентів і скликалися щорічно. • За Конституцією Австрії 1867 р. парламент країни став двопалатним. Палата депутатів обиралася провінціями (зберігався майновий ценз для виборців), палата панів складалася зі спадкових знатних членів та призначених імператором довічних членів. • Галичина й Буковина отримали автономію |
|
Значення реформ |
• Затвердили парламентаризм в країні. • Сприяли зростанню громадянської активності населення. • Принаймні формально надали рівність усім народам імперії. • Стали фундаментом для розгортання національно-визвольної боротьби народів імперії |
Італія
Італія в середині XIX ст.
Таблиця 391
|
Політичний статус |
Роздроблена країна з іноземним пануванням: • Австрія — у Ломбардії, Венеції; • Габсбурги — у Пармі, Модені, Тоскані; • світська влада Папи Римського у Римі; • Бурбони — у Неаполітанському королівстві |
|
Піднесення Сардинського королівства — П’ємонту |
П’ємонт — економічний і політичний лідер італійських держав. • Прем’єр-міністр у 50-ті роки XIX ст. — ліберал К. Кавур, який зміцнив конституційний порядок. • Прискорення промислового перевороту завдяки вигідним торговельним угодам з Англією. • Умови для розвитку металургії, текстильної промисловості, торговельного флоту, сільського господарства, будівництва залізниць |
Об'єднавчий рух Італії
Таблиця 392
|
Течії об’єднавчого руху в Італії |
• Революційно-демократична: революційний шлях об’єднання в єдину демократичну республіку при вирішальній ролі народу (Мадзіні, Гарібальді). • Помірковано-ліберальна: об’єднання країни під владою конституційної монархії П’ємонту (К. Кавур, прем’єр-міністр П’ємонту) |
|
Завдання |
• Звільнити північно-східну частину Італії від австрійського панування. • Створити власну незалежну державу |
|
Етапи об’єднання |
|
|
Рік |
Подія |
|
1859 |
• Італо-австрійська війна. • Австрія віддала П’ємонту Ломбардію. • Франція за союзництво з Італією одержала землі Ніцци і Савойї |
|
1860 |
• Тоскана, Парма, Модена звільнилися від австрійського панування внаслідок народного руху й заявили про приєднання до П’ємонту. • Дж. Гарібальді в ході визвольного походу звільнив Сицилію та Неаполь, приєднав їх до П’ємонту |
Закінчення таблиці 392
|
1861 |
П’ємонт з приєднаними до нього областями проголошений Італійським королівством |
|
1866 |
• Італія в союзі з Пруссією виступила проти Австрії. • До П’ємонту приєднано Венеціанську область |
|
1870 |
• Італія зайняла Рим, користуючись поразкою Франції у франко-прусській війні. • Рим оголошений столицею Італійського королівства. Об’єднання завершилося |
|
Історичне значення об’єднання Італії |
|
|
• Італія здобула суверенітет і створила єдину національну державу. • Створено умови для розвитку економіки, формування внутрішнього ринку |
|
Вікторіанська Британія
Економічний розвиток Британії
Таблиця 393
|
• Англія — «майстерня світу», «світовий перевізник», «світовий банкір». • Високі і стабільні темпи розвитку промислового виробництва і торгівлі. • Повний перехід на машинне виробництво традиційних галузей легкої промисловості — сукнарства і текстильної промисловості. • Бурхливий розвиток залізничного транспорту й пароплавного судноплавства. • Відмова від протекціонізму і перехід до фритредерства — вільної безмитної торгівлі, невтручання держави в економічну діяльність. • Фунт стерлінгів — головний засіб розрахунку між країнами світу; Лондонська біржа та Англійський банк — світові центри фінансових і торговельних угод. • Землевласники запроваджують у сільське господарство техніку, хімічні добрива; врожайність в Англії набагато вища, ніж у Франції. • Сільське господарство не здатне забезпечити Англію продуктами та сировиною для промисловості, тому значну роль у постачанні продуктів відігравали заморські колонії |
Затвердження лібералізму в Британії
Таблиця 394
|
З 1837 р. до 1901 р. Великою Британією правила королева Вікторія, яка стала символом країни |
|
|
Утвердження парламентської монархії |
• Палата громад відтіснила на другий план палату лордів. • Введено принцип «відповідального уряду», який залишається при владі, доки користується довірою і підтримкою більшості палати громад. • Королева призначала прем’єр-міністрів з лідерів парламентської більшості. • Королева зберігає право відставки уряду і розпуску парламенту, хоча й не користувалася ним |
|
Утвердження двопартійної системи |
• Головні партії — консервативна і ліберальна. • Влада поперемінно переходила від однієї партії до іншої. • Ліберали охочіше йшли на проведення політичних реформ, що розширювали вплив буржуазії |
Друга парламентська реформа
Таблиця 395
|
• Проведена консерваторами 1867 р. • Знижено майновий ценз. • Ліквідовано 35 «гнилих містечок». • Місця «гнилих містечок» розподілені між великими містами. • Кількість виборців збільшено майже вдвічі за рахунок дрібних підприємців, фермерів, кваліфікованих робітників |
Ірландське питання
Таблиця 396
|
Суть |
Боротьба Ірландії за незалежність від Англії |
|
Історія питання |
• Кінець XII ст. — завоювання Ірландії англо-нормандцями. • XVI ст. — англійський король Генріх VIII оголосив себе королем Ірландії. Ускладнення конфлікту релігійним питанням: англійці — протестанти, ірландці — католики. • На початку XVII ст. корінні ірландці виселені з північного графства Ольстер — центру ірландського повстанського руху, а на їхньому місці розселені англійці та шотландці |
|
Передумови загострення |
1845 р. — неврожай картоплі, яка була другим хлібом для ірландців; британський уряд не надав допомоги голодуючим, кількість жертв сягнула 1 млн чоловік |
|
Методи боротьби |
• 1867 р. — ірландське повстання, організоване таємними товариствами. • Селянські бойкоти. • 70-ті роки XIX ст. — перехід до парламентських методів боротьби |
|
Результати |
• Кінець XIX ст. — реформи щодо покращення становища селянства та пом’якшення утисків католиків. • Спроби прийняти закон про гомруль — самоврядування — зазнали краху |
Зовнішня політика Англії
Таблиця 397
|
Мета |
• Послаблення політичних суперників. • Усунення конкурентів із зовнішніх ринків |
|
Основний зміст |
• 1854-1856 рр. — участь у Кримській війні з Росією. • 1857-1859 рр. — придушення антиколоніального повстання в Індії (повстання сипаїв). • Винищення корінного населення у Новій Зеландії, Австралії, Тасманії. • 50-60-ті роки — загарбницькі війни в Китаї, Японії, Ірані, Ефіопії. • 1867 р. — Канада отримала статус домініону — самоврядної колонії. • Право на представницькі установи отримали Капська земля, Наталь, Австралія, Нова Зеландія |
|
Результати |
Зміцнена традиційна першість Англії у світовій політиці та на морях |
Утворення нових держав у Латинській Америці
Схема 59

Колоніальна політика в Латинській Америці
Таблиця 398
|
Соціально-економічне гноблення |
• Вивезення срібла, золота, алмазів та інших коштовностей. • Захоплення кращих земель під плантації цукрової тростини, кави, тютюну, розведення коней, великої рогатої худоби. • Перетворення позбавлених землі індіанців на пеонів — напівкріпаків, що працювали на плантаціях. • Завезення чорношкірих рабів з Африки замість вимираючих індіанців. • Дискримінація креолів — нащадків іспанців, що раніше переїхали до Америки: — недопущення до вищих адміністративних посад; — заборона колоніям торгувати з іншими державами; — важке оподаткування |
Закінчення таблиці 398
|
Релігійне гноблення |
• Зруйнування індіанських храмів. • Нав’язування католицької релігії |
|
Результати |
• Наростання економічної кризи в колоніях. • Регулярні повстання рабів; найбільше — повстання індіанців під проводом Тупака Амару (1780 р., Перу) |
Революція рабів на Гаїті
Таблиця 399
|
Дата |
1791-1803 |
|
Керівник повстання |
Колишній раб Туссен-Лувертюр |
|
Причини перемоги |
• Спільні дії чорношкірих рабів і білого населення. • Звільнення рабів і наділення їх землею, конфіскованою у плантаторів. • Зайнятість Франції війнами у Європі |
|
Значення перемоги |
Перша і єдина переможна революція рабів, які захопили владу і створили власну незалежну державу |
Визвольна війна у Латинській Америці (1810-1826)
Таблиця 400
|
Передумови |
• Вплив Війни за незалежність США, Французької революції та успішної революції на Гаїті. • Війни Іспанії з Англією завдали удару іспанській колоніальній торгівлі. • Скорочення работоргівлі внаслідок наполеонівських воєн. • Розвиток місцевої промисловості і торгівлі, формування національної буржуазії |
|
Причини |
Криза іспанської колоніальної системи |
|
Характер |
Загальнонаціональний: у війні брали участь представники різних станів |
|
Привід |
• Французьке вторгнення в Іспанію. • Латиноамериканські революціонери не визнали влади Жозефа Бонапарта |
Періоди Визвольної війни
Таблиця 401
|
Період |
Події |
Результати |
|
І. 1810-1818 рр. |
• 1810 р. — повстання проти іспанського колоніального гноблення, створення тимчасових революційних урядів — хунт. • Проголошення незалежності більшості колишніх колоній. • Провідники боротьби — С. Болівар (Венесуела), X. Сан-Мартін (Чилі), М. Ідальго і X. Морелос (Мексика) • 1815 р. — відновлення влади іспанської монархії над більшістю територій |
Тимчасова поразка революційних сил |
|
II. 1819-1826 рр. |
• Залучення на бік повстанців народних мас завдяки скасуванню рабства, поверненню земель індіанським громадам. • 1821 р. — відновлення республіки у Венесуелі, створення Великої Колумбії у складі Венесуели, Нової Гранади, Панами, Еквадору. • 1821-1822 рр. — на території Перу з’єдналися армія Болівара й армія Сан-Мартіна. • 1824 р. — проголошення незалежності Мексики. • 1824 р. — останнє угруповання іспанських військ розбите при Аякучо. • 1826 р. — завершено об’єднання Перу, проголошено створення нової держави — Болівії |
• Звільнення території Центральної і Південної Америки від іспанських військ. • Утворення незалежних республік у всіх колишніх колоніях, крім Куби і Пуерто-Рико |
Підсумки Визвольної війни у Латинській Америці
Таблиця 402
|
Позитивні |
Негативні |
|
• Створені незалежні республіки: Мексика, Сполучені Штати Центральної Америки (пізніше розпалися на Гватемалу, Гондурас, Сальвадор, Коста-Рику, Нікарагуа), Велика Колумбія, Болівія, Аргентина, Парагвай, Перу, Чилі. • У країнах установлено республіканський лад. • Ліквідовані перешкоди розвитку капіталізму: подушна подать, трудова повинність населення на користь Іспанії, колоніальні податки, митні збори. • Конфісковані маєтки іспанців та їхніх прибічників. • Скасовано станову і расову нерівність. • Встановлено право необмеженої приватної власності, свободу підприємництва і торгівлі. • Заборонено діяльність інквізиції. • Прискорено формування націй |
• Не вирішене аграрне питання: збереглися великі латифундії (земельні володіння). • Конфісковані землі перейшли до рук нової аристократії. • Не ліквідовані феодальні відробітки. • У більшості країн рабство скасоване лише в середині XIX ст. • Ускладнене проведення буржуазно-демократичних реформ |
Особливості Визвольної війни у Бразилії
Таблиця 403
|
• Бразилія — колонія Португалії. • 1810-1820 рр. — проголошення незалежних республік на території Бразилії. • 1821 р. — унаслідок революції в Португалії Бразилія проголошена незалежною державою з монархічним правлінням |
США у першій половині XIX ст.
Особливості соціально-економічного розвитку США
Таблиця 404
|
Країна емігрантів |
Зростання населення за рахунок еміграції з Європи: з 1820 до 1860 р. емігрувало близько 2,5 млн чоловік |
|
Два економічні райони — Північ і Південь |
• На Півдні США праця чорношкірих рабів використовується на плантаціях бавовнику, цукрової тростини, тютюну. • На Півночі і Заході рабство заборонене ще 1787 р. • Більшість населення зайнято у сільському господарстві. На Півночі і Сході — сімейні ферми, на Півдні — рабовласницькі господарства. • Південь задовольняв потреби у промислових виробах за рахунок англійського імпорту, що гальмувало розвиток внутрішньої торгівлі |
|
Швидкий промисловий переворот |
• Розпочався на Півночі на початку XIX ст. • 50-ті роки — поширюється паровий двигун. • Бурхливий розвиток транспорту: річкове пароплавство, будівництво каналів; 1830 р. відкрито першу залізницю. • Нестача робочої сили стимулювала запровадження машин в усі галузі господарства; найширше застосовувалися сільськогосподарські машини. • На початок 60-х років XIX ст. США посідали четверте місце у світі за обсягами промислового виробництва |
|
Освоєння Заходу |
• Землі на Заході стали джерелом сировини і продовольства. • Постійний відтік населення на Захід. • 1841 р. — закон про першу заїмку: фермеру, який зайняв землю та обробляв її, надавалося право викупу землі до надходження ділянки у продаж. |
Закінчення таблиці 404
|
Освоєння Заходу |
• Індіанці позбавлені громадянських прав, їх систематично винищували та витісняли на гірші землі у резервації |
|
Проблема рабства |
Рабство — найголовніше політичне питання США, оскільки воно підривало єдність країни |
Зовнішня політика США
Таблиця 405
|
Доктрина Монро |
• Проголошена 1823 р. • США є противниками можливого втручання європейських держав у латиноамериканські справи і справи Американського континенту загалом |
|
Територіальна експансія (розширення) |
• Землі, придбані американським урядом: Луїзіана, Західна і Східна Флорида, Нова Мексика і Каліфорнія, Месілья (Мексика), Аляска. • Землі, передані Великою Британією: Ред-Рівер, Північний Мен, Орегон. • Землі, завойовані США: Техас (Мексика) |
|
Результат |
Територія США збільшилася вдвічі |
Партії США
Таблиця 406
|
Демократична партія (1828) |
Республіканська партія (1854) |
|
|
Партія рабовласників Півдня, зацікавлених у збереженні рабства |
Партія фермерів та буржуазії, ворожих рабству |
|
|
Помірковані — за обмеження поширення рабства |
Радикали — за скасування рабства і наділення бідняків землею на Заході |
|
Аболіціоністський рух
Таблиця 407
|
Аболіціонізм — рух у США за ліквідацію рабства негрів |
|
• Повстання негрів-рабів на Півдні США. • Створення Американського товариства боротьби з рабством, члени якого допомагали рабам-утікачам. • 1859 р. — повстання Джона Брауна за скасування рабства |
Громадянська війна в США 1861-1865 рр.
Таблиця 408
|
Причини |
• Загострення «незворотного конфлікту» між прихильниками і противниками рабства. • Ускладнення економічних зв’язків між Півднем і Північчю |
|
Передумови |
• Гальмування формування внутрішнього ринку. • Суперництво за вільні землі Заходу між плантаторами-рабовласниками й фермерами. • Обрання президентом США республіканця Авраама Лінкольна, противника рабства |
|
Основні події |
• 1861 р. — південні штати створили власну державу — Південну Конфедерацію, столиця — Річмонд. Її президентом обрано Джефферсона Девіса. • Квітень 1861 р. — війська Конфедерації заволоділи федеральним фортом Самтер у Південній Кароліні; ця подія стала початком Громадянської війни. • 1861-1862 рр. — війська Півночі зазнали поразки. • 1863-1865 рр. — ініціатива перейшла на бік федеральних військ завдяки демократичним перетворенням, ініційованим Лінкольном. • 3 квітня 1865 р. Річмонд здобутий військами Півночі. Війна завершилася |
Закінчення таблиці 408
|
Реформи А. Лінкольна |
• 1862 р. — закон про гомстеди (земельні ділянки): бажаючі мали право на земельну ділянку розміром 160 акрів (близько 40 га) за 10 доларів. Після п’яти років фермер ставав повним власником. • Впроваджено нові податки на великих власників, конфісковано майно заколотників. • 1863 р. — свободу отримали всі раби, що належали заколотникам; значна частина їх поповнила армію і флот Півночі |
|
Підсумки Громадянської війни |
• Найбільш кровопролитна війна в історії США: загальна кількість убитих склала 600 тис. чоловік. • Закріплено провідну роль північно-східних штатів в житті країни. • Започаткувала процес зрівняння прав білого і чорного населення США. • Підірвані основи плантаційного господарства, великої земельної власності. • Створені умови для прискореного розвитку економіки, освоєння західних територій, зміцнення внутрішнього ринку. • Перша сучасна війна із застосуванням далекобійної нарізної зброї, залізниць і пароплавів. • Досвід і військові традиції були використані американцями у Першій світовій війні |
Реконструкція Півдня (1867-1877)
Таблиця 409
|
Поняття |
Перетворення у південних штатах з метою ліквідації органів влади, установ, законів і традицій, що сформувалися за часів рабовласництва |
|
Зміст |
• Територію південних штатів поділено на п’ять військових округів, очолюваних генералами федеральної армії. • Введено загальне виборче право. • Обрані місцеві законодавчі збори, які розробляли проекти нових демократичних конституцій; після їх прийняття штати знову прийняті в союз. • Прийнято поправки до Конституції США про скасування рабства й надання колишнім рабам права голосу. • Усі, хто воював на боці Конфедерації, позбавлені права займати виборні посади до 1872 р. • «Закон про нагляд» передбачав суворе покарання для тих, хто посягав на громадянські права чорношкірих американців |
|
Результати |
• Демократизація Півдня. • Перехід Півдня на принципи вільної конкуренції. • Створення терористичної організації Ку-клукс-клан, члени якої вбивали негрів, перешкоджали їм користуватися громадянськими правами |