Крок до ВНЗ. Всесвітня історія. Довідник

КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ в XVI ст. — першій половині XVII ст.

Культура Відродження у Європі

Відродження (Ренесанс) — період розвитку культури Західної та Центральної Європи у XIV — на початку XVII ст. Його батьківщиною є Італія, де зосередились.

— високий рівень соціально-економічного розвитку;

— роздробленість та існування багатьох політичних і культурних центрів (Флоренція, Мілан, Рим, Венеція тощо);

— поширення античних пам’яток, які вважалися власне італійською традицією.

Періодизація епохи Відродження

• Проторенесанс — друга половина XIII-XIV ст. Цей період існував тільки в Італії.

• Раннє Відродження — XV ст. Започатковано у Флоренції, де політична влада належала купцям і ремісникам.

• Високе Відродження — кінець XV — перша третина XVI ст. Розквіт образотворчого мистецтва, архітектури, літератури.

• Пізнє Відродження — друга і третя третини XVI ст.; посилюється боротьба католицької церкви з гуманістичною культурою. Головне місто пізнього Відродження — Венеція.

Передумови Відродження

• Зростання міст і торгівлі та формування класу багатих і сильних покровителів-меценатів (родина Медичі у Флоренції).

• Криза традиційної католицької церкви.

• Інтерес до античної культури.

• Прагнення до пізнання Природи.

Основні риси культури Відродження

• Світський характер та гуманістичний світогляд.

СЛОВНИК!

Гуманізм — напрямок суспільної думки, спрямований на захист гідності й свободи людини.

• Поширення нових цінностей: повага до людини, незалежно від її походження; терпляче ставлення до інших переконань; індивідуалізм; орієнтація на пізнання нового.

• Віра в безмежні можливості людини як центру Всесвіту; особистість має бути природною та гармонійною.

• Критика католицького аскетизму.

ЦЕ ЦІКАВО!

Один католицький філософ писав: «Ренесанс — це не Середні віки плюс Людина; це Середні віки мінус Бог».

• Принцип науковості: основним засобом пізнання світу є експеримент.

• Ідея суверенної національної держави на противагу християнській спільноті.

• Започатковано виокремлення мистецтва від ремесла.

• Було культурою освіченої меншості.

Митці італійського Відродження

Живопис

• Характерні об’єм, лінійна перспектива, світло; зображення людської фігури, інтер’єру та пейзажу.

• А. Ботічеллі (1445-1510) працював при дворі Медичі, картини «Весна», «Народження Венери», «Марс і Венера» тощо. Його картини, алегоричні й динамічні, проникнуті людськими почуттями, вважають вершиною раннього Відродження, проте помер художник у злиднях і заново став популярним тільки в середині XIX ст.

• Леонардо да Вінчі (1452-1519): картини «Мадонна з квіткою», «Мадонна Літта», «Джоконда», фреска «Таємна вечеря» у церкві Санта-Марія делла Граціє в Мілані.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!

Леонардо да Вінчі (1452-1592) народився неподалік від Флоренції і був позашлюбним сином заможного нотаріуса і селянки. Батько, помітивши надзвичайні здібності хлопчика в живописі, віддав його учнем до художника А. Вероккьо. Леонардо одним із перших в Італії перейшов від темпери до живопису олією. Проте він був і вченим-інженером, і скульптором, і архітектором. Да Вінчі працював у Флоренції при дворі Медичі; потім вступив на службу до міланського герцога Лодовіко Моро, де й написав свої найвідоміші картини. Особливою таємничістю відзначена «Мона Ліза», або «Джоконда», — портрет дружини багатого флорентійця Франческо ді Джокондо. У літературі, присвяченій цій картині, зустрічаються протилежні тлумачення створеного Леонардо образу.

Да Вінчі був і вченим-природознавцем, який створив схеми літальних апаратів, підводних механізмів. Помер Леонардо у Франції, де він працював на запрошення Франциска І.

• Рафаель Санті (1483-1520), якого називають «майстром Мадонн»: його пензлю належать картини «Мадонна Конестабіле», «Сікстинська мадонна», «Заручини Марії», фрески у Ватиканському палаці на замовлення Папи та на віллі Фарнезіна («Тріумф Галатеї»), чоловічі й жіночі портрети. Вважається найбільш гармонійним художником Ренесансу.

• Мікеланджело Буанаротті (1475-1564) — найвеличніший майстер епохи Відродження.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ!

Мікеланджело Буанаротті (1475-7564) народився у тосканському містечку Капрезе; юність він провів у Флоренції, де навчався у художній школі при дворі Лоренцо Медичі. У 1496 р. він переїхав до Риму, де до нього прийшла слава. Найвідоміший твір цього періоду— «Пьєта» («Оплакування Христа») — скульптурна група собору Св. Петра. Згодом він повернувся до Флоренції. Статую Мікеланджело «Давид» було встановлено біля входу до Палаццо Веккьо у Флоренції, де вона простояла понад 300 років (нині в музеї). Грандіозним твором монументального живопису цього автора є розпис стелі Сікстинської капели у Ватикані. Майстер розписував плафон площею 600 кв. м чотири роки; зображено близько 300 фігур. На фресці представлено всю історію людства від перших днів Творіння. Кожна сцена є самостійною, проте розпис у цілому вражає єдністю. Чимало задуманого Мікеланджело не реалізував або не завершив. Останні десятиліття свого життя він займався лише архітектурою та поезією, але на надгробку за його заповітом було написано «Мікеланджело Буанаротті, скульптор». Його творчість суттєво вплинула на формування принципів бароко.

• Тиціан (1476-1576) — один із творців монументальної вівтарної картини, пейзажу як самостійного жанру, різних типів портретів, у тому числі парадного; його картини — «Вознесіння Марії» («Ассунта»), «Введення до храму», «Венера Урбінська», «Святий Себастьян», «Оплакування Христа».

Архітектура

• Відновлено античну систему ордерів; гармонійні пропорції; провідна роль — у світських споруд.

• Ф. Брунеллескі (1377-1446) — один із творців наукової теорії перспективи, зводив будівлі на основі точних математичних розрахунків; купол собору Санта-Марія дель Флоре, Оспедале дельї Інноченті (дитячий притулок), церкви Сан-Лоренцо і Санто-Спірито (всі пам’ятки — у Флоренції).

• Л. Альберті (1404-1472) за різнобічністю інтересів і діяльності (економіка, філософія, точні науки, поезія, музика, живопис, архітектура, скульптура) може бути порівняний у Леонардо да Вінчі; склав першу топографічну карту Риму; створив палаццо Руччелаї у Флоренції, церкву Сан-Франческо в Ріміні, церкву Санта-Андреа в Мантуї.

• Д. Браманте (1444-1514) — перший творець собору Св. Петра у Римі.

Скульптура

• Відроджено статую, кінний монумент, портретний бюст.

• Донателло (1386-1466) (справжнє ім’я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді): кінна статуя кондотьєра Гаттамелати, Давид — перша оголена скульптура Відродження, скульптурний вівтар для собору Св. Антонія в Падуї.

• Мікеланджело (1475-1564) — «Пьєта», «Давид», «Мойсей», ансамбль капели Медичі.

Музика

• Поява поліфонії (багатоголосся), що ускладнювала твір, та світської хоральної музики; поширюється побутова гра на музичних інструментах.

• Видатні майстри: Орландо Лассо, Палестрина.

Література

• Звернення до народної та античної традиції; покладено початок національним літературам.

• Данте Аліґ’єрі (1265-1321), Італія — поет межі Середньовіччя та Відродження. Головним його твором є «Божественна комедія», яка змальовує мандрівку автора загробним світом.

• Джованні Боккаччо (1313-1375), Італія; у романі «Декамерон» зібрав 100 новел, сюжети яких запозичені у фольклорі та міській літературі і в яких оспівується земне життя.

• Нікколо Макіавеллі (1469-1527), Італія — автор філософсько-політичного трактату «Государ», у якому доводить, що мораль і політика є несумісними, а правителі розмірковуваннями про мораль прикривають свої практичні цілі.

Мистецтво Відродження у Західній Європі

Має назву — Північне Відродження.

Особливості

• Не було відродженням античних традицій, які у Європі практично відсутні, стало культурою, що розвивалася під впливом Італії.

• Мистецьке Відродження зростало на готичній традиції.

• На становлення Відродження вплив мало християнство, а не антична спадщина, тому людина — не вінець творіння, а один зі свідків всемогутності Творця нарівні з тваринами, рослинами тощо.

• У країнах, залежних від Османської імперії, Ренесанс проявився слабо; у Московії його взагалі не було, за винятком кількох наслідувань.

Живопис

• Як ван Ейк (близько 1390-1441), Нідерланди: Гентський вівтар з 26 картин, «Портрет подружжя Арнольфіні».

• Єронім Босх (близько 1460-1516), Нідерланди: «Сім смертних гріхів», вівтар «Віз сіна», «Несіння хреста».

• Альбрехт Дюрер (1471-1528), Німеччина — головний майстер друкованої графіки (гравюр): цикл ілюстрацій до «Апокаліпсису», серія «Майстерні гравюри» («Лицар, дияволі смерть», «Святий Єронім у келії», «Меланхолія»).

• Лукас Кранах Старший (1472-1553), Німеччина: ілюстрації до протестантських портретів, портрет Мартіна Лютера, картини на теми античної міфології. Заснував династію художників, що проіснувала до XVII ст.

Література

• Франсуа Рабле (1494-1553), Франція. У романі «Гаргантюа і Пантагрюель» поєднуються фантастика, «солоні» жарти, жарти з церкви і схоластики, роздуми про гуманістичне виховання і доброчинне правління.

• Томас Мор (1478-1535), Англія. У книзі «Утопія» змальовано ідеальну державу, засновану на принципах рівності й відсутності приватної власності; стала основою утопічного соціалізму.

• Еразм Роттердамський (1466—1536), Нідерланди; перекладач Нового Завіту й автор «Похвали глупоті», де висміює пороки людей та католицької церкви. Вважають передвісником Реформації, проте сам він не втручався у релігійні та політичні битви.

ЦЕ ЦІКАВО!

Ось фрагменти з «Похвали глупоті» Еразма Роттердамського: «Глупота створює держави, підтримує владу, управління і суд»; «Що бездарніша людина, то більше в неї шанувальників»; «Щастя залежить від нашої думки про речі, а не від самих речей. Знання часом можливе, але воно часто віднімає радість життя»; «Мудрець нікому не потрібен, у нього немає грошей».

• Мішель Монтень (1533-1592), Франція, у книзі «Досліди» розмірковує на різні теми й доходить висновку, що панування розуму і справедливості навряд чи можливе.

ЦЕ ЦІКАВО!

Мішеля Монтеня називають батьком індивідуалізму як характерної риси європейської цивілізації. Він писав: «Найбільше благо на землі — знати, як належати собі самому. Всі дивляться перед собою. Але я дивлюся всередину себе. Ніщо мене не обходить, крім мого власного. Я постійно розмірковую, про себе; я контролюю себе; я пробую себе на смак... Чимось ми зобов'язані громаді, але більшою частиною ми зобов'язані собі».

• Мігель де Сервантес (1547-1616), Іспанія; у романі «Дон Кіхот» спародіював лицарський роман і змалював сучасну йому Іспанію.

• Вільям Шекспір (1564-1616), Англія; автор сонетів і п’єс — комедій («Приборкання норовливої»), трагедій («Ромео і Джульетта», «Гамлет»), історичних драм («Ричард III», «Король Джон»); змальовував людей із сильною волею і пристрасною вдачею.

Значення Відродження

• Стало руйнівником середньовічної цивілізації та першим етапом суспільної еволюції, яка привела через Реформацію до Просвітництва.

• Вплив християнської релігії не став меншим, але вона обмежилася сферою совісті кожної окремої людини, внаслідок чого наука, мистецтво та політика звільнялися від контролю Церкви.

• Людина перемогла страхи і заборони, що заважали припливу нових ідей.

• Посилився культурний і політичний розрив між ренесансним Заходом і Сходом.

Мистецтво бароко

Бароко (від італ. «примхливий, дивний») — період розвитку європейської та колоніальної американської культури у XVI — середині XVIII ст.

Характерні риси бароко

• Виникло у Римі в другій половині XVI ст. у зв’язку з Контрреформацією, розвивалося на фоні абсолютизму в Європі.

• Перший стильовий напрямок, що охопив усі країни Європи незалежно від релігійної чи національної приналежності і навіть вийшов за межі Європи.

• В основі мистецтва — не повторення природних форм, а їх удосконалення.

• Відображало уявлення про безмежність, багатоманітність і вічну мінливість світу.

• Використовуються складні динамічні композиції, поєднання реального і фантастичного; гармонія відходить на другий план.

Архітектура

• Створення грандіозних міських і паркових ансамблів (палаццо Каріньяно в Турині, архітектор Г. Гаріні; ансамбль Царського Села поблизу Петербурга, архітектор Растреллі).

• Простір і забудова площі стали підпорядковуватися головній архітектурній споруді (колонада св. Петра у Римі, скульптор Дж. Берніні; Зимовий палац у Петербурзі, архітектор Растреллі).

• Будівлі мають оригінальну форму, багато прикрашені ліпниною і різьбою.

Скульптура

• Тісно пов’язана з архітектурою.

• Відбиває захоплення легкістю, витонченістю, неземною привабливістю (на відміну від могутності й величі Відродження).

• Скульптурні портрети відображають станову приналежність зображеної особи.

• Значне місце посідають статуї для міських фонтанів та садово-паркова пластика (фонтан Треві у Римі).

Живопис

• Улюблені сюжети — дива і мучеництва.

• Живописні плями, світлотіньові контрасти переважають над лініями, порушуються принципи поділу простору на плани для посилення глибини.

• М. Караваджо (1573-1610) розробив прийом так званого нічного освітлення, завдяки чому добивався контрасту світла й тіні («Поклоніння пастухів», «Покладення до гробу»).

• Поширений парадний портрет.

• Як самостійні жанри утвердилися натюрморт (зображення неживої природи), пейзаж (зображення природи), анімалістичні картини (зображення тварин).

Видатні майстри

• Пітер Пауль Рубенс (1577-1640), Фландрія; навіть у релігійних сюжетах зображує співвітчизників із явними національними ознаками («Підняття хреста», «Вакханалія»),

• Рембрандт ван Рейн (1606-1609), Голландія; творець реалістичних психологічних картин, звертав увагу на поетичність повсякденного життя («Нічний дозор», «Святе сімейство», «Повернення блудного сина»).

• Ель Греко (1541-1614), Іспанія; зображує духовне напруження, неспокій своїх героїв; їхні обличчя й фігури подовжені, аскетичні, очі широко розкриті («Святе сімейство», «Лаокоон»).

• Дієго Веласкес (1599-1660), Іспанія; майже відсутні релігійні сюжети, а ті, що він обирає, змальовуються як жанрові картини («Христос в гостях у Марії і Марфи», «Венера із дзеркалом»). Працював придворним художником, залишив серію портретів королівської родини та придворних.

Література

• Продовжувала гуманістичні традиції Відродження, але вбачала людину піщинкою у Всесвіті, життя якої сповнене трагічних випадковостей.

• Видатні автори — Дж. Мільтон (1608-1674), поеми «Втрачений рай», «Повернений рай»; М. Джамбаттіста (1569-1625), поема «Адоніс» тощо.

Музика

• Виражала складність і суперечливість почуттів, занурення у душевні переживання, емоційні вибухи.

• Значна частина інструментальної музики мала релігійний характер.

• На зламі XVI-XVII ст. виникла опера: один твір об’єднував музику, поезію, драматургію, театральний живопис.

ЦЕ ЦІКАВО!

Ідея «драми для музики» народилася у художньому гуртку Флорентійська камерата, члени якого зустрічалися в будинку графа Джованні Барді у Флоренції (1579-1592 рр.).

• Видатні композитори — К. Монтеверді, А. Скарлатті, Дж. Перголезі, А. Вівальді.

Наукові відкриття XVI-XVII ст.

Філософія

Френсіс Бекон (1561-1626) стверджував, що пізнання має здійснюватися шляхом систематичних експериментів та висновків, що ґрунтуються на дослідах.

Медицина

• Мігель Сереет (1511-1553) першим у Європі висунув ідею про існування малого кола кровообігу в людині, розкрив його фізіологічне значення.

• Андреас Везалій (1514-1564) є засновником науки анатомії; одним із перших вивчав людський організм шляхом розтину трупів; дав науковий опис будови всіх органів і систем.

• Вільям Гарвей (1578-1657) є засновником ембріології та фізіології; першим висловив думку, що «все живе походить з яйця».

• Джироламо Фракасторо (1478-1553) створив систематизоване вчення про інфекції та шляхи їх поширення.

• Антоні ван Левенгук (1632-1723) — один із засновників наукової мікроскопії.

Математика

• Франсуа Війет (1540-1603) розробив елементарну алгебру.

• Рене Декарт (1596-1650) заклав основи аналітичної геометрії, сформулював поняття змінної величини і функції, запровадив чимало алгебраїчних позначень.

Астрономія

• Микола Копернік (1473-1543) обґрунтував теорію про геліоцентричну систему будови Всесвіту; пояснив рухи небесних тіл обертанням Землі навколо своєї осі. Його твори заборонені церквою.

• Джордано Бруно (1548-1600) висунув ідею безмежності Всесвіту, у якому існують інші світи з власними сонцями. Спалений за вироком інквізиції.

• Тіхо Браге (1546-1601) упродовж 20 років спостерігав за світилами у власноруч побудованій обсерваторії; склав каталог зірок; довів, що комети — небесні тіла, більш далекі, ніж місяць.

• Йоганн Кеплер (1571-1630) відкрив три закони руху планет і склав на їх основі планетарні таблиці; сформулював основи теорії затемнень, винайшов телескоп. Вважається батьком сучасної астрономії.

• Галілео Галілей (1564-1642) відкрив гори на Місяці, чотири супутники Юпітера, фази у Венери, плями на Сонці. Заклав основи сучасної механіки. За активний захист геліоцентричної системи до кінця життя залишався «в’язнем інквізиції».

Завдання для самоконтролю

1. Із появою Лжедмитрія І в Московській державі пов’язаний період

А опричнини

Б правління Бориса Годунова

В семибоярщини

Г церковного розколу

2. Учасником і Лівонської війни, і Смути в Московській державі була

А Франція

Б Литва

В Річ Посполита

Г Туреччина

3. Московська держава втратила Смоленськ, Чернігівські і Новгород-Сіверські землі у

А 583 р.

Б 1603 р.

В 1618 р.

Г 1648 р.

4. Проаналізуйте наведені твердження і вкажіть правильне.

А Поширеним напрямком протестантизму в Польщі стало лютеранство.

Б Смутні часи в Московській державі були пов’язані з правлінням Михайла Романова.

В У Московському царстві перехід селян від одного землевласника до іншого був дозволений лише у Юріїв день.

Г Шекспір був представником італійського Відродження.

5. Укажіть риси, що характеризують добу бароко.

1) Релігійний аскетизм.

2) Складні динамічні композиції.

3) Звернення до культурної спадщини античності.

4) Занурення у суперечливий духовний світ людини.

5) Вплив церкви на усі галузі культурного життя.

6) Пишність форм, багатство декору.

7) Сприйняття людини як маленької частинки світу.

6. Установіть відповідність між термінами і визначеннями.

1 поліфонія

2 гуманізм

3 опричнина

4 фільварок

А вищий орган державного управління в Речі Посполитій

Б багатогалузеве господарство, що ґрунтувалося на постійній панщині кріпаків і було орієнтоване на товарно-грошові відносини та ринок

В напрямок суспільної думки, що ставав на захист свободи й гідності людини

Г внутрішня політика Івана IV Грозного у 1565-1572 рр.

Д багатоголосся.

1
2
3
4

7. Розташуйте події в хронологічній послідовності.

А початок Лівонської війни

Б поява опери

В укладення Люблінської унії

Г Никонівська церковна реформа

1
2
3
4

8. Прочитайте текст і вкажіть прізвисько особи, про яку йдеться в ньому.

«Він зумів прибрати до рук цілі князівства і розв’язати нічим не стримуваний терор. Він пограбував Новгород і перерізав майже все його населення, влаштувавши на кілька тижнів криваву бійню, — унаслідок Москва затвердилася як перше місто Росії. Він позбавив влади старовинні клани бояр та їхній Земський собор і повністю підкорив собі суспільство, надавши йому суворо ієрархічного вигляду. Призначенням першого патріарха Московського він надав Російській православній церкві її окремий і незалежний характер, ізолювавши її від усіх зовнішніх впливів».

9. Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.

«У хронологічних рамках Середньовіччя виникає блискуча культура Відродження, яка посідає в історії Європи особливе місце. Вона вражає сучасника великою кількістю яскравих талантів, шедеврами мистецтва і літератури, що мають світове значення. Це по суті новий тип культури. Вона хоч і зберігає риси спадкоємності з традиціями Середніх віків, але вже тісно пов’язана з історичними процесами переходу до Нового часу».

• Що таке Відродження?

• Чи можна твердити, що це новий тип культури? Чому?

• Визначте головні риси цієї епохи.

• Охарактеризуйте розвиток мистецтва та науки Відродження.

10. Доведіть або спростуйте твердження.

«Річ Посполита була шляхетською демократією.»