КРАЇНИ АФРИКИ

Особливості деколонізації

• Відносно спокійна деколонізація колоній Великої Британії, яка створювала адміністрацію з місцевих кадрів, відбувалася без тривалих кровопролитних війн.

• Французькі, португальські і голландські колонії відстоювали незалежність збройним шляхом.

• «Поділ» колишніх колоній на сфери впливу між СРСР та західним світом

Проблеми

Економічні

Політичні

• Трайбалізм — залишки родоплемінного ладу, схильність до культурної, суспільно-політичної відокремленості племен і міжплемінної ворожнечі.

• Встановлення авторитарних однопартійних або диктаторських режимів.

• Одні режими змогли встановити деяку стабільність у країнах, інші затверджували владу шляхом масових репресій, етнічних чисток (Руанда, Сомалі, Ліберія).

• Регулярні військові перевороти завдяки активній участі армії в політичному житті.

• Нестача професійних державних чиновників, корупція.

• Закінчення «холодної війни» призвело до втрати інтересу великих держав до Африки і скорочення допомоги.

• Економіка більшості країн базується на сільськогосподарському виробництві кави, какао, пальмового масла, арахісу тощо або видобутку корисних копалин (Нігерія — нафта, Замбія — мідь), що збільшує залежність від коливання цін на світовому ринку.

• Найвідсталіший континент світу, залежний від провідних держав.

• Масова неписьменність, яка перешкоджає просуненню передових технологій.

• Відсутність системи охорони здоров’я.

Проблеми

Економічні

Політичні

• Міждержавні конфлікти через адміністративні кордони, які не збігаються з етнічними.

• Неоколоніалізм — політика колишніх метрополій щодо держав, що вибороли національне визволення, яка полягає у насадженні і закріпленні нових форм економічної, політичної та соціокультурної нерівноправності

• Надзвичайна бідність населення.

• Відсталість провінцій у порівнянні з центром.

• З 60-х років XX ст. — періодичний голод, що долається тільки за допомогою ООН

Країна

Характеристика

Південно-Африканська Республіка (ПАР)

• Високорозвинена країна; видобуток алмазів.

• До 1990 р. — расова сегрегація.

• Створення бантустанів — автономних територій, де проживало винятково чорношкіре населення.

• Боротьба за скасування сегрегації Африканським Національним Конгресом, очолюваним Н. Манделою.

• 1989 р. — президент Ф. де Клер провів серію реформ:

— легалізація опозиційних партій;

— звільнення з довічного ув’язнення Н. Мандели;

— скасовано сегрегацію.

• 1994 р. — перемога на президентських виборах Н. Мандели.

• Основна проблема — вирівняння життєвого рівня білих і чорних громадян

Єгипет

• 1952 р. — проголошення республіки; перший президент — Г. А. Насер.

• Побудова арабського соціалізму:

— економічне і воєнне співробітництво з СРСР;

— націоналізація Суецького каналу, банків, великої промисловості;

— обмеження поміщицького землеволодіння;

— створення сільськогосподарських кооперативів;

— соціальне законодавство: 42-годинний робочий тиждень, оплачувана відпустка.

• 1970-1981 рр. — президентство А. Садата (убитий мусульманськими екстремістами), політика «відкритих дверей»:

— пільги іноземному капіталу;

— заохочення приватного підприємництва;

— скорочення державного сектора;

— зближення з США;

— нормалізація відносин з Ізраїлем.

• Наступні президенти продовжують курс на ринкову економіку.

• Значна проблема терористичних ісламських угруповань

Лівія

• До кінця 60-х років — прозахідний курс.

• 1969 р. — військовий переворот, проголошення республіки на чолі з М. Каддафі.

• Ідеологію М. Каддафі викладено у «Зеленій книзі»: побудова джамахірії — прямого народовладдя без посередництва політичних партій і парламенту, на основі Корану.

• Залежність економіки від світових цін на нафту.

• Підтримка міжнародного тероризму.

• Фактична ізоляція країни