Крок до ВНЗ. Географія. Довідник

Умови і чинники розвитку та розміщення галузей АПК

Природні умови й ресурси України в цілому сприятливі для розвитку сільського господарства. Переважно рівнинний рельєф, достатня кількість тепла й вологи в період активної вегетації, великі площі родючих ґрунтів дають змогу вирощувати найрізноманітніші сільськогосподарські культури помірної зони й розвивати всі основні галузі тваринництва.

Земельний фонд України характеризується високим ступенем освоєння. Сільськогосподарські угіддя займають 38150,3 тис. га, або 70 % загальної земельної площі. Землі, які потребують освоєння, займають лише 2,5 % її території. У сільському господарстві земля є найважливішим засобом виробництва. Характерною особливістю структури сільськогосподарських угідь є висока питома вага орних земель (більше 80 %). Інші площі використовуються під багаторічні насадження (2,7 %), сінокоси (5,1 %) і пасовища (11,4 %). Найбільше розорані сільськогосподарські угіддя в Лісостеповій зоні (85,4 %), а найменше — на Поліссі (68,9 %). У Поліській зоні майже третину площ сільськогосподарських угідь займають природні кормові угіддя.

Формування АПК та особливості його територіальної організації залежать від сукупної дії природно- і суспільно-географічних чинників. Водночас кожен чинник по-різному впливає на формування АПК у певному напрямі.

Найбільший вплив на формування АПК України мають такі суспільно-географічні чинники: рівень господарського освоєння території, науково-технічний прогрес, потреби населення в продуктах харчування, характер розселення й рівень забезпечення трудовими ресурсами. Для формування АПК України, особливо для розміщення та спеціалізації сільського господарства, дуже велике значення мають природно-географічні чинники. Під впливом природних умов формується територіальна структура АПК України.

Серед природно-кліматичних чинників найважливіше значення мають агрокліматичні, ґрунтові і водні ресурси. Агрокліматичні ресурси характеризують ступінь забезпечення сільськогосподарських культур теплом і вологою. Для України характерна зональність у розподілі тепла й вологи.

Ґрунтові ресурси України дуже різноманітні. На її території виділяють Поліську, Лісостепову і Степову ґрунтові зони, а також Карпатську і Кримську гірські області, з характерними для кожної з них ґрунтами і властивостями їх родючості.

Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку АПК. Основними джерелами задоволення сучасних і перспективних потреб господарства України у прісній воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера і водойми) і підземного стоку.

Україна має досить обмежені ресурси поверхневих вод. Загальне водоспоживання в країні досягло 65 % її середнього багаторічного поверхневого стоку. Забезпеченість водними ресурсами місцевого стоку в розрахунку на одну людину становить 1000 м³ на рік. Найвищим є цей показник в Карпатах, на Поліссі та в західній частині Лісостепу, найменшим — у Степу. Одним із найбільших споживачів води в господарстві України є сільське господарство. Основна галузь — зрошуване землеробство і фермове тваринництво. Особливо висока його питома вага в південних областях.

У зв’язку з тим, що в Україні сільське господарство поступається промисловості як за густотою розміщення основних виробничих фондів, так і за обсягом виробництва товарної продукції, у країні переважає промислово-сільськогосподарський тип освоєння території.

Важливою складовою освоєння території України є рівень розвитку інфраструктури, особливо комунікаційної. Від територіальної організації інфраструктури, густоти транспортної мережі, її технічного стану, напрямку залізниць та автомобільних доріг залежать особливості територіальної організації АПК і регулярність зв’язків між його основними ланками. Провідна роль у структурі перевезень вантажів АПК належить автомобільному транспорту. Спеціалізовані транспортні засоби (автоцистерни, спеціалізовані автомашини для овочів, хліба, рефрижератори тощо) перевозять вантажі АПК. Залізничний транспорт займає провідне місце у здійсненні зовнішніх зв’язків АПК.

Одним із головних чинників, що впливають на формування й територіальну організацію АПК та споживання його кінцевої продукції, є характер розселення, густота сільського населення і рівень забезпечення трудовими ресурсами. Розвиток великих систем розселення впливає на величину та структуру різних аграрно-промислових комплексів. Найбільші та великі міста є одним з найважливіших чинників формування приміських АПК. Навколо цих міст створюються спеціалізовані підприємства приміського типу для забезпечення міського населення свіжими овочами, молоком та іншою малотранспортабельною сільськогосподарською продукцією. Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами впливає на спеціалізацію аграрно-промислових комплексів. Так, у регіонах, краще забезпечених трудовими ресурсами, формуються АПК, що виробляють трудомістку продукцію.