Географія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

30. Кількість, розміщення, статева та вікова структура населення України

Поняття природний рух населення. Відтворення населення. Демографічні процеси та демографічна політика

Найдавнішу стоянку первісної людини на теренах України виявлено поблизу села Королево Закарпатської області. З часу переходу до осілого способу життя (7 тис. років тому) корінне населення вже не залишало займані території. Лісостеп заселяли землероби. Найвідоміші серед них племена трипільської культури, які жили великими селами по 600-700 осіб. Спочатку вони займали територію басейнів Дністра і Прута, а пізніше Південного Бугу й Дніпра. За два тисячоліття до нашої ери трипільська культура загадково зникла. Щодо її подальшої долі існують різні припущення.

Степові простори України впродовж століть були своєрідним коридором через який проходили десятки кочових племен. Вони з’являлися з центральних районів Азії, а потім зникали або «розчинялись» серед народів Європи. Під натиском кочівників змушений був залишити північне Причорномор’я праукраїнський народ, який жив тут у II-IV ст. н. е. Він переселився у лісову зону, сформувавши там з часом могутню державу з центром у Києві. Це зумовило початок формування української нації на основі корінної народності.

Кількість населення будь-якої країни залежить від співвідношення кількості людей, що народжуються і вмирають. Ці характеристики визначають природний рух населення — загальне число народжених і померлих за певний період.

Сьогодні Україна посідає одне з останніх місць у світі за показником народжуваності. Загалом, у 2007 р. народилося майже 470 тис. осіб, у 2014 р. — 505 тис. осіб. Якщо оцінювати ці показники через коефіцієнт народжуваності (число народжених на 1 000 осіб), то в 2007 р. він становив 10,2, а в 2014 р. — 10,8. У розрізі областей найвищий показник народжуваності властивий Рівненській (14,8) та Закарпатській (14,6) областям.

Низькі показники народжуваності в Україні супроводжуються високим рівнем смертності. Загальний показник смертності в 2007 р. становив майже 765 тис. осіб, у 2014 р. показник знизився до 665 тис. осіб. Таким чином показник смертності покращився з 16,4 у 2007 р. до 14,6 у 2014 р. Найвищий показник смертності властивий для Чернігівської (18,6 на 1 000 населення) та Сумської (17,0 на 1 000 населення) областей.

Загалом в Україні кількість померлих перевищує кількість народжених, що означає депопуляцію — скорочення населення природним шляхом. Основним показником, що дозволяє це охарактеризувати, є природний приріст населення — різниця між кількістю народжених і померлих.

На 2007 р. природний приріст населення в Україні становив 6,2, а в 2014 р. — -3,5. Позитивний природний приріст в Україні властивий лише для двох областей — Закарпатської (3 %о) та Волинської (1 %о).

Зараз у світі проживає близько 50 млн українців, з яких 37,5 млн — у своїй національній державі. З відродженням України виникла проблема творення нової української нації з корінного етносу та представників інших національностей, що проживають у державі. На 1 січня 2015 року в Україні проживало 42,8 млн осіб (без тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополь).

Процес розподілу населення на території називають розселенням. Воно характеризується відмінностями у щільності населення, сукупності населених пунктів (міст, селищ, сіл) різної величини та співвідношенням численності міських та сільських жителів.

Щільність населення визначають шляхом ділення кількості жителів країни чи адміністративної території на її площу. Залежить вона переважно від природних умов, історичного розвитку, особливостей природного приросту населення, розташування господарства.

Середня щільність населення в Україні становила на початок 2015 року близько 76 осіб/км², що більше, ніж середня у світі, але менша, ніж у більшості європейських країн. Зумовлена вона переважно демографічними процесами.

На території України населення розташоване нерівномірно. Найбільша середня його щільність у східних (Донецька — 161, Дніпропетровська — 104) та західних областях (Львівська — 116, Чернівецька — 112 осіб/км²).

Найнижча середня щільність населення (35-60 осіб/км²) в поліських (Чернігівська, Житомирська, Рівненська, Волинська) та степових (Херсонська, Кіровоградська) областях. У них низька і щільність сільського населення. Зумовлена така ситуація природними умовами (заболоченістю на Поліссі, дефіцитом вологи у Степу), а також тим, що активне нове освоєння степових районів почалось лише наприкінці XVIII ст. Позначились і великі втрати населення в результаті воєн, депортацій та голодоморів.

Демографічна політика держави має бути спрямована на підвищення середньої тривалості життя, зменшення смертності, підвищення народжуваності.

Чисельність населення України постійно змінюється. Зміна чисельності населення пов’язана з різними причинами. Збільшуватись вона може за рахунок народження дітей або в’їзду на територію держави мешканців інших країн (іммігрантів). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення чисельності жителів країни. Співвідношення між кількістю народжених і померлих, емігрантів та іммігрантів визначають загальне зростання або зменшення кількості населення держави.

Упродовж майже всього XX ст., крім останнього десятиліття чисельність населення України загалом збільшувалась (в 1913 р. — 35,0 млн осіб, 1994 р. — 52,2 млн осіб), хоча в окремі періоди спостерігались значні демографічні втрати.

Причинами великих втрат населення у XX ст. були війни та злочинні акції тоталітарного комуністичного режиму. Величезні втрати населення (близько 10 млн осіб) припадають на період Першої світової війни, російської інтервенції у 1918-1921 роках, а також штучного голодомору в 1921 році (понад 1 млн осіб).

У кінці 20-х — на початку 30-х років XX ст. 1,3 млн селян були названі куркулями й примусово вивезені (депортовані) до Сибіру та на Північ Росії. Тоді ж почалось масове фізичне винищення кращих представників української інтелігенції на східноукраїнських землях. Найбільші втрати населення у мирний період були у 1932-1933 роках. Унаслідок голодомору населення України зменшилось на 7,5-10 млн осіб. Точних даних немає, оскільки матеріали перепису населення 1937 року були знищені, як і значна частина людей, що його здійснювали.

У роки Другої світової війни й післявоєнні роки загинуло від 5 до 7 млн військового й цивільного населення. 2,2 млн мешканців України було вивезено на роботу в Німеччину. Крім того, близько 800 тис. осіб депортовано із західноукраїнських земель органами НКВС у 1939-1941 роках та понад 200 тис. — у 1944—1951 роках. Ще близько 400 тис. осіб знищено в тюрмах, заморено голодом у 1947 році.

Лише в 1959 році чисельність населення України досягла рівня 1941 року. Далі воно поступово зростало до 1993 року. Чисельність мешканців нашої країни до 1991 року збільшувалася за рахунок природного та механічного приросту (різниці між кількістю емігрантів та іммігрантів).

Уже з 1979 р. у сільській місцевості України, а з 1993 р. — по країні загалом почалось зменшення (депопуляція) населення, оскільки смертність перевищила народжуваність. З 1993 року став від’ємним і механічний приріст жителів нашої країни.

Причиною цього стала катастрофічна економічна ситуація після проголошення незалежності, яка призвела до пограбування країни, стрімкого падіння рівня життя значної частини громадян, зменшення народжуваності, зростання захворюваності та смертності, посилення еміграційних процесів.

Основними причинами зниження народжуваності в Україні вважають є низький життєвий рівень переважної більшості населення внаслідок економічної кризи, невирішеність екологічних проблем, загострених наслідками катастрофи на ЧАЕС, невпевненість у зміні ситуації на краще найближчим часом.

Демографічну ситуацію в Україні погіршує підвищення рівня смертності. За останні роки в окремих областях України рівень смертності значно перевищив рівень народжуваності. Основними причинами смертності є серцево-судинні хвороби, злоякісні новоутворення, нещасні випадки, отруєння та травми, хвороби органів дихання. Зросла смертність унаслідок алкоголізму, наркоманії, збільшилася кількість самогубств.

Одним із важливих чинників демографічної кризи є економічні проблеми молодих родин, що мають недостатні або ненадійні засоби одержання сімейного доходу. Це призводить до відкладання народження першої дитини на пізніше, до відмови від народження другої.

Зростає частка дітей, народжених поза шлюбом. Тому незаміжні жінки не можуть собі дозволити мати більше як одну дитину. А це, відповідно, призводить до зменшення народжуваності.

Демографічна політика держави повинна бути спрямована на економічну підтримку молодих родин, створення нових робочих місць для молоді, виділення субсидій матерям, які самі виховують своїх дітей. Демографічна політика держави повинна бути спрямована не лише на матеріальну, а й на моральну підтримку молодих родин, має включати в себе роз’яснювальну і виховну роботу.

Механічний рух (міграції) населення. Поняття «еміграція», «імміграція», «міграція», «сальдо міграції». Внутрішні й зовнішні міграції

Міграцією називають переміщення населення, пов’язані зі зміною місця проживання. Однак це визначення стосується лише постійних (стаціонарних) міграцій, а вони можуть бути і тимчасовими (маятниковими). Маятникові міграції здійснюються щоденно, щотижнево, вони не пов’язані зі зміною постійного місця проживання. Метою маятникових поїздок, як правило, є трудова діяльність, навчання, лікування тощо.

Міграції поділяють також на внутрішні та зовнішні. За рахунок зовнішньої міграції (еміграції та імміграції) відбувається механічний приріст (скорочення) населення країни.

Внутрішня міграція здійснюється у межах країни між окремими її регіонами, містами, селами, між містами і селами. Причини міграції: економічні, політичні, національні, релігійні.

З 2014 р. найактуальнішою для України проблемою стало стрімке зростання внутрішньої трудової міграції. Основою причиною, що стимулювала інтенсивний рух населення стали не лише традиційні, економічні, фактори, але головним чином воєнні дії, тероризм та посягання на цілісність та суверенітет держави. Загальна кількість внутрішніх мігрантів з Криму та східної частини держави досягла 1,5-2,7 млн осіб.

Зовнішня міграція — це виїзд населення за межі України або прибуття до України з інших країн. Тому її ще називають міждержавною. Така міграція може впливати на загальну кількість населення країни. У зовнішній міграції розрізняють еміграцію та імміграцію. Еміграція — виїзд громадян своєї країни в іншу країну на тривале або постійне місце проживання. Імміграція — в’їзд в країну іноземців на певний період.

Різниця між числом прибулих і вибулих з регіону становить сальдо міграції. Сальдо міграції можуть вимірювати в абсолютних або у відносних показниках (у розрахунку на 1 000 осіб).

За офіційними даними на 2015 р. обсяг таких мігрантів з України складав 1,4-2,7 млн осіб.

Маятникова міграція — вид міграції, що характеризується щоденними переміщеннями людей з одного населеного пункту в інший без зміни постійного місця проживання; як правило, здійснюються у великі міста із сіл і малих міст. На території України сформувались два великі райони інтенсивних маятникових трудових міграцій: східний (Донецька й Луганська області) та західний (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська). Цьому сприяли густа сітка транспортних шляхів у них, а також високий рівень розвитку індустрії на Донбасі та велика густота сільського населення у західних областях. Причини постійних і маятникових міграцій переважно економічні. Передусім, люди їдуть у пошуках роботи, кращих умов життя.

Еміграція з українських земель має давню історію. Головні інтенсивні потоки емігрантів пов’язані з поразками у визвольних змаганнях народу за свою державність або з примусовими виселеннями колонізаторами. Значна добровільна еміграція з економічних мотивів відбувалася із західних та східних районів України у кінці XIX — на початку XX ст. Спрямована вона була в Канаду та США. Три наступні хвилі еміграції мали переважно політичний характер. Вони пройшли після знищення більшовицьким режимом УНР, встановлення радянської влади у Західній Україні, а також знищення Української повстанської армії (кінець 40-х — початок 50-х рр. XX ст.). Окрім того, мільйони українців були депортовані з кінця 20-х до середини 50-х років на простори Сибіру й півночі Росії.

З середини 50-х до 80-х рр. XX ст. значна еміграція відбувалась з економічних мотивів. Тисячі молодих людей їхали на освоєння цілинних земель у Казахстан, на новобудови в Сибір, на Урал. З середини 90-х рр. XX ст. триває еміграція з України в Росію та західні країни. Поза межами своєї батьківщини опинились внаслідок новітньої міграційної хвилі 5-7 млн осіб. Географія їх розселення надзвичайно широка.

У результаті еміграційних процесів сформувалась українська діаспора. Діаспорою називають населення, що живе за межами території національної держави. Українську діаспору умовно поділяють на західну та східну. Східною діаспорою називають українське населення у державах колишнього СРСР. Загальна чисельність їх близько 7-10 млн осіб. З них майже 4,4 млн проживає в Росії; близько 400 тис. становить українське населення в Казахстані, 600 тис. — у Молдові, 300 тис. — у Білорусі, 155 тис. — в Узбекистані.

Західну діаспору (приблизно 5 млн осіб) утворюють українці, що живуть поза межами колишнього СРСР. Найбільше їх проживає в США (1,2 млн осіб) Канаді (1 млн), а також у Бразилії, Аргентині, Польщі, Румунії, Франції, Австралії.

Міграційні процеси та міграційна політика держави

Впродовж значного відтинку часу Україна формує власну міграційну політику — систему заході, спрямованих на регулювання потоків мігрантів, а також на захист та дотримання прав людини.

У міграційній політиці нашої держави спостерігаються значні зміни. Якщо раніше окремі регіони були зацікавлені в припливі дешевої робочої сили, то сьогодні акцент роблять на безпековому моменті. Також країна почала здійснювати більш жорстку міграційну політику стосовно іноземців. Уживаються рішучі заходи щодо протидії нелегальній міграції, пріоритет надається імміграції кваліфікованих працівників та молодих сімей. В Україні міграційною політикою займається спеціальний орган виконавчої влади - Державна міграційна служба.

Статево-віковий склад населення, його наслідки

Демографічні процеси визначають певне співвідношення між населенням різного віку та статі, тобто його статево-вікову структуру. Більшість населення України, за даними 2015 року, становили жінки (53,7 %). Помітна перевага їх лише в чисельності вікових груп понад 35 років. Серед людей старшого віку (понад 65 років) перевага жіночого населення пов’язана ще й ти, що багато чоловічого населення було пов’язано з визвольним рухом середини XX століття та Другою світовою війною і вони сьогодні могли б належати до цієї вікової групи.

Середня тривалість життя жінок у нашій країні становить 76,2 року, а чоловіків — 66,3 роки. Причини нижчої середньої тривалості життя чоловіків — біологічні особливості організму, а також небезпечні для здоров’я та життя професії. Таким чином в Україні спостерігається старіння населення, що негативно відображатиметься на розвитку господарства, адже частка працездатного населення зменшується, водночас збільшується навантаження на нього через велику кількість людей пенсійного віку, яких необхідно утримувати.

Середня тривалість життя населення у нашій країні уже перевищує 71 рік. Тому низька частка людей похилого віку (особливо понад 70 років) — 15 %. Меншою стає кількість дітей і підлітків (до 16 років) — 15 %, що пов’язано з падінням народжуваності. Таким чином середній вік населення України вже досяг 37 років та продовжує зростати. Позначається на статево-віковій структурі населення і механічний приріст населення, оскільки серед емігрантів завжди переважають чоловіки, як правило, молодого віку.

Тестові завдання

30. НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

30.1. Оптимальний період проведення переписів в Україні

А раз на п’ять років
Б раз на дванадцять років
В раз на десять років
Г раз на три роки

30.2. Останній перепис населення в Україні було проведено

А у 1991 р.
Б у 2001 р.
B y 2007 р.
Г у 1997 р.

30.3. Процес примусового вивезення частини населення з України в некомфортні райони для проживання

А депопуляція
Б транспортування
В геноцид
Г депортація

30.4. Термін, який пов’язаний з природними змінами чисельності населення

А еміграція
Б сальдо міграції
В народжуваність
Г механічний рух населення

30.5. Різниця виїзду та в’їзду громадян — це

А природній приріст
Б сальдо міграції
В еміграція
Г імміграція

30.6. Зміна чисельності населення лише в результаті народжуваності та смертності

А імміграція
Б депопуляція
В механічний приріст
Г природній приріст

30.7. Загальний приріст населення — це

А різниця числа народжених і померлих з урахуванням сальдо міграції
Б різниця між загальною кількості народжений і померлих за певний проміжок часу
В кількість народжених у розрахунку на 1 000 осіб населення
Г різниця народжених і померлих в розрахунку на 1 000 осіб населення

30.8. Процес механічного скорочення населення

А народжуваність
Б смертність
В природній приріст
Г імміграція

30.9. Правильне твердження щодо зміни чисельності України в XX ст.

А упродовж другої половини XX ст. покази народжуваності та смертності практично не змінювались
Б народжуваність і смертність в XX ст. переживали прямо протилежні тенденції — смертність повільно зростала, а народжуваність — скоротилась, практично в чотири рази
В природній приріст в Україні, починаючи з другої половини XX ст., був негативний, зберігаючи стабільні показники смертності
Г народжуваність, починаючи з другої половини XX ст. скоротилась, а природній приріст характеризувався неоднозначними тенденціями

30.10. Середня щільність населення в Україні становить

А більше 55 осіб/км²
Б більше 65 осіб/км²
В більше 75 осіб/км²
Г більше 85 осіб/км²

30.11. Група областей з найбільшим показником щільності населення

А Донецька, Запорізька, Миколаївська
Б Харківська, Полтавська, Дніпропетровська
В Донецька, Дніпропетровська, Львівська
Г Одеська Херсонська, Миколаївська

30.12. Назва системи заходів, які вживає держава з метою регуляції кількості населення

А демографічна криза
Б демографічний вибух
В демографічна політика
Г демографічна ситуація

30.13. Середня тривалість життя в Україні становить

А 65 років
Б 71 рік
В 70 років
Г 73 років

30.14. Найнижча середня густота населення характерна

А для Рівненської і Кіровоградської областей
Б для Закарпатської і Дніпропетровської областей
В для Львівської і Житомирської областей
Г для Херсонської і Одеської областей

30.15. Правильне твердження щодо характеристики вікової структури населення України

А в останні десятиліття намітилась тенденція до росту числа осіб молодше працездатного віку
Б у віковій структурі населення України збільшується частка осіб післяпрацездатного віку й допрацездатного віку
В спостерігається скорочення осіб молодших за працездатний вік і зростає частка осіб післяпрацездатного віку
Г стабільно зростає частка осіб працездатного віку та осіб молодших за працездатний вік

30.16. Причина низької густоти населення в Поліських областях пов’язана

А з відсутністю середніх промислових центрів
Б з низькою щільністю залізничних та автомобільних шляхів
В з великою кількістю сільських населених пунктів
Г зі значною заболоченістю та залісненістю території

30.17. Природне скорочення населення України розпочалося з

А 1979 р.
Б 1988 р.
В 1991 р.
Г 1993 р.

30.18. Область, кількість населення якої менша за 1 млн осіб

А Волинська
Б Чернівецька
В Тернопільська
Г Закарпатська

30.19. Вікова група, яка переважає в населенні України

А особи до працездатного віку
Б особи працездатного віку
В особи після працездатного віку
Г діти

30.20. Регіон України з позитивним природним приростом на карті позначений цифрою

А 1
Б 2
В 3
Г 4

30.21. Увідповідніть цифрові показники, що характеризують демографічні процеси в України та їх обґрунтування

1 71
2 68
3 53
4 15
А середня щільність населення в Україні
Б середня тривалість життя в Україні
В частка жінок в статевій структурі населення України
Г частка осіб допрацездатного віку в Україні
Д середня тривалість життя чоловіків в Україні

30.22. Увідповідніть назви процесів, що характеризують зміну населення та їх характеристики

1 природний приріст
2 депопуляція
3 народжуваність
4 еміграція
А виїзд населення за кордоном на постійне місце проживання
Б різниця між народжуваністю та смертністю
В кількість новонароджених в абсолютних або відносних показниках
Г зменшення чисельності населення природним шляхом
Д зміна чисельності та складу населення в результаті лише народжуваності й смертності

30.23. Увідповідніть області України та їх демографічні характеристики

1 Закарпатська область
2 Львівська область
3 Донецька область
4 Одеська область
А характеризується значною часткою росіян; тут одна з найбільших часток в Україні білорусів; тут один з найвищих показників смертності в Україні
Б локалізовані в межах області гагаузи; тут досить значна частка єврейського населення як для України
В одна з двох областей України, де спостерігають позитивний природний приріст; регіон компактного проживання різних націй
Г в етнічному складі населення багато поляків; висока частка етнічних українців
Д доволі моноетнічна область України з різким переважанням українців; за останні роки спостерігають тенденцію до позитивного природного приросту

30.24. Увідповідніть області та частку українців, що мешкають у їх межах

1 Тернопільська
2 Закарпатська
3 Донецька
4 Одеська
А 63 %
Б 80 %
В 98 %
Г 57 %
Д 70 %

30.25. Увідповідніть країни та чисельність у них української діаспори

1 США
2 Росія
3 Казахстан
4 Польща
А 600 тис. осіб
Б 800 тис осіб
В 1,2 млн осіб
Г 4 млн осіб
Д 2 млн осіб

30.26. Увідповідніть показники щільності населення (осіб/км²) областей України

1 161
2 112
3 116
4 104
А Львівська область
Б Донецька область
В Дніпропетровська область
Г Чернівецька область
Д Закарпатська область

30.27. Увідповідніть області України та їх характеристики

1 Закарпатська область
2 Донецька область
3 Волинська область
4 Чернівецька область
А область з одним з найнижчих показників щільності населення
Б єдина область України, з населенням менше 1 млн осіб
В область з позитивним природним приростом
Г область з значними проявами виїзної внутрішньої міграції
Д область з найбільш негативним показником природнього приросту

30.28. Укажіть три країни, в яких чисельність української діаспори перевищує 100 тис. осіб

1 Польща
2 Румунія
3 Канада
4 Австралія
5 Італія
6 Молдова
7 Іспанія

30.29. Укажіть демографічні процеси, що властиві для сучасної України

1 зростання народжуваності
2 депопуляція
3 позитивне сальдо міграції
4 старіння населення
5 загальне зменшення чисельності населення
6 зростання щільності населення
7 збільшення частки жіночого населення

30.30. Загальна чисельність населення України на 01.01.2012 становила 45 400 тис. осіб. Народжуваність у державі за цей рік становила 10,5 %о, смертність — 16 %о. Визначте, як зміниться за таких умов чисельність населення України (у тис осіб) на 01.01.2013 року.