Хімія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

7.4. Солі

Солі — це тверді кристалічні речовини йонної будови, до складу яких входять катіони металічного елемента (або амонію NH⁺₄) та аніони кислотного залишку. Виділяють три групи солей:

середні — продукти повного заміщення Гідрогену на металічний елемент: K₂SO₄, Na₃PO₄;
основні — продукти неповного заміщення груп ОН в основі: Аl(ОН)₂Сl, АlОНСl₂;
кислі — продукти неповного заміщення атомів Гідрогену на атоми металічних елементів: KHSO₄, NaH₂PO₄, Na₂HPO₄.

Більшість солей має білий колір: хлориди К, Na, Zn, Mg, сульфати К, Na, Mg тощо. Деякі солі мають інше забарвлення: калій хромат К₂СrО₄ — жовте; калій дихромат К₂Сr₂О₂ — оранжеве; купрум(ІІ) сульфід CuS — чорне; нікол(ІІ) сульфат NiSO₄ — зелене; кобальт(III) хлорид СоСl₃ — рожеве.

Назви солей

Назву середньої солі утворюють з назви металічного елементу чи амонію (катіона) та назви кислотного залишу (аніона):

K₂SO₄— калій сульфат
Mg(NO₃)₂— магній нітрат
NH₄Cl — амоній хлорид

Якщо металічний елемент, що є в складі солі, має змінну валентність, то в назві вказують його валентність:

Fe(NO₃)₃ — ферум(ІII) нітрат
CuSO₄ — купрум(ІІ) сульфат

Багато солей мають тривіальні назви: KNO₃ — калійна селітра; К₂СО₃ — поташ тощо.

Для утворення назви кислої солі до назви аніона відповідної середньої солі додають префікс гідроген- (за наявності у формульній одиниці солі одного атома Гідрогену) або дигідроген- (за наявності двох атомів Гідрогену). Наприклад, КНСО₃ — калій гідроген карбонат, Са(Н₂РО₄)₂ — кальцій дигідрогенортофосфат.

Для утворення назви основної солі після назви катіона додають префікси:

гідроксид- або гідроксо- (за наявності однієї групи -ОН у формульній одиниці солі), наприклад, MgOHCl — магній гідроксидхлорид або магній гідроксохлорид або
дигідроксид- або гідроксо- (за наявності двох груп -ОН), наприклад, Fe(OH)₂NO₃ — ферум(ІІІ) дигідроксиднітрат або ферум(ІІІ) дигідроксонітрат.

Хімічні властивості середніх солей

1. Середні солі взаємодіють з кислотами. Деякі солі, розчинні та нерозчинні у воді, можуть взаємодіяти з кислотами. Здебільшого такі реакції відбуваються, якщо серед продуктів є газ (СО₂ — карбон(ІV) оксид, SO₂ — сульфур(ІV) оксид, H₂S — гідроген сульфід) або якщо спостерігається виділення осаду:

К₂СО₃ + 2НСl = 2КСl + СО₂↑ + Н₂О

CO^2-₃ + 2Н⁺ = СО₂↑ + Н₂О

ZnSO₃+ H₂SO₄= ZnSO₄+ SO₂_↑ + Н₂О

FeS + 2НСl = FeCl₂ + H₂S↑

AgNO₃ + HCl = AgCl↓ + HNO₃

3AgNO₃ + H₃PO₄ = Ag₃PO₄↓ + 3HNO₃

Реакція між кислотою і сіллю також відбувається, якщо продуктом реакції є летка кислота:

2. Солі взаємодіють з лугами (реакції проводять з розчинами солі й лугу). Ці реакції відбуваються за умови: сіль₁ (розчинна у воді) + луг = сіль₂ + основа (нерозчинна у воді (↓)):

CuCl₂ + 2КОН = Сu(ОН)₂↓ + 2КСl

Cu²⁺+ 2OH^- = Сu(ОН)₂↓

3. Солі можуть реагувати між собою. Реакція обміну відбувається за умови, що обидві солі є розчинними у воді, а серед нових солей, які утворюються унаслідок реакції, одна із солей випадає в осад:

4. Солі можуть взаємодіяти з металами, утворюючи іншу сіль та інший метал. Метал може витісняти із солі лише менш активний метал (розміщується в ряду активності металів правіше від металу, що використовується):

Fe + CuSO₄ = FeSO₄ + Сu

Сu + 2AgNO₃= Cu(NO₃)₂ + 2Ag

Лужні й лужноземельні метали не використовуються для витіснення інших металів, тому що вони спочатку взаємодіють з водою, яка є розчинником, утворюючи водень і луг. А вже потім луг взаємодіє із сіллю.

5. Значна частина солей унаслідок нагрівання може розкладатися: