Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Заходи боротьби зі збудниками та профілактика інфекційних захворювань
Щодо джерела інфекцій застосовують низку заходів, щоб локалізувати збудника й запобігти його поширенню. У разі виникнення осередку дуже небезпечних захворювань, які в усіх випадках призводять до смерті людей, або якщо збудник хвороб невідомої природи, застосовують карантин.
Карантин — це комплекс режимних, адміністративних і санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на те, щоб запобігти поширенню хвороб і ліквідувати осередок зараження. Карантин передбачає озброєну охорону останнього, заборону переміщення за межі карантинної зони осіб та груп людей, які не пройшли тимчасової ізоляції і медичного обстеження, вивозу із зони карантину будь-яких речей без попереднього знезараження, а також проїзду транспорту через осередок зараження. Під час карантину обмежуються контакти серед населення, на підприємствах та установах вводиться спеціальний режим праці.
Якщо лабораторними дослідами не встановлено небезпечних для життя мікроорганізмів і немає загрози виникнення масових захворювань, карантин може бути замінений на обсервацію.
Обсервація — комплекс заходів, спрямованих на посилене спостереження за осередком зараження і вжиття лікувально-профілактичних і обмежувальних заходів. Строки карантину й обсервації залежать від максимального інкубаційного періоду збудника, що відлічується з моменту ізоляції останнього хворого та повного закінчення знезараження території. Режимні заходи під час обсервації менш суворі і допускають, хоч з обмеженнями, вхід і вихід із зараженої території, вивіз і ввіз речей після їх дезінфекції.
Невід’ємною ланкою у боротьбі із джерелом інфекції є знезараження, або дезінфекція.
Дезінфекція — це комплекс спеціальних заходів для знищення збудників заразних захворювань у навколишньому середовищі. Розрізняють профілактичну, поточну і завершальну дезінфекції.
Профілактичну дезінфекцію проводить для того, щоб унеможливити виникнення інфекційних захворювань або зараження предметів і речей загального користування.
Поточну дезінфекцію проводять там, де точно виявлений збудник, наприклад у кімнаті, де перебуває хворий. Таку дезінфекцію застосовують для того, щоб запобігти розсіюванню хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі. Вона передбачає знезараження предметів користування хворого, його виділень.
Завершальну дезінфекцію проводять в осередку масових захворювань після ізоляції, госпіталізації, одужання чи смерті хворих з метою повного знищення всіх збудників, щоб уникнути повернення інфекції.
Залежно від характеру збудника та інших показників, застосовують різні методи знезараження, які поділяють на чотири групи: механічні; фізичні; біологічні та хімічні.
Механічні методи застосовують для зменшення кількості місць перебування збудника і передбачають вологе прибирання приміщень, звільнення від пилу, витрушування одягу й постелі, фарбування, миття тощо.
Біологічні методи передбачають застосування речовин, спеціальних культур мікроорганізмів, що згубно діють на збудників хвороб, не дають їм розмножуватись. Біологічну дезінфекцію застосовують у більш-менш глобальних масштабах, наприклад для знезараження стічних вод.
Фізичні методи — найбільш доступні та безпечні, оскільки не передбачають застосування шкідливих для людини препаратів. До них належать дія сонячних променів, ультрафіолетових випромінювачів, прасування одягу, спалювання сміття, обробка окропом, кип’ятіння та стерилізація в автоклавах речей і предметів тощо.
Хімічні методи також широко застосовують і вони передбачають дезінфекцію речей за допомогою хімічних речовин, які вбивають мікроби.
Щодо захворювань, які переносять деякі тварини, то проводиться комплекс заходів для знищення переносників інфекцій. Серед них окремо виділяють дезінсекцію і дератизацію.
Дезінсекція — заходи, що впроваджують з метою знищення членистоногих (павуків, кліщів, комах) переносників інфекцій. Ці заходи так само поділяють на профілактичні і винищувальні.
До профілактичних заходів відносять розчистку дрібних водойм, закривання сітками вікон і дверей, підтримання чистоти тощо.
Винищувальні заходи полягають у застосуванні переважно хімічних методів знищення комах і подібних до них тварин. Хімічні методи полягають у використанні спеціальних отрут-інсектицидів. До них належать гексахлоран, карбофос, метилацетофос, дихлофос, фосфотіонат, альцестин, інсорбіцид-МП тощо. Використовують також суто біологічні способи знищення комах, які полягають в їх зараженні вірусами, бактеріями, грибами, що безпечні для людини, свійських тварин, рослин.
Дератизація — не знищення гризунів та інших ссавців, що є переносниками інфекційних захворювань. Методи знищення можуть бути як механічними (встановлення пасток, капканів, мишоловок тощо), так і хімічними (знищення гризунів за допомогою отрут-ратицидів). Як ратициди використовують цинк фосфід, ратиндан, зоокумарин, талій сульфат, барій карбонат, фторацетамід та ін. Метод базується на приготуванні приманок, що обробляються отрутами. Як приманки використовують борошно, кашу, фарш, зерно, овочі. Під час приготування приманок слід додержувати правил безпеки і стежити, щоб отрута не потрапила в їжу, призначену для людей і свійських тварин.
Щодо третього фактора (наявність людей, схильних до захворювань), то застосовують ряд заходів для створення штучного імунітету проти інфекційних хвороб.
