Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Поліембріонія

Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліембріонія доволі поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих, риб, птахів, ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям).

У людини у разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації. Однояйцеві близнюки завжди однієї статі. Розрізняють специфічну поліембріонію (нормально властиву даному виду) і спорадичну (випадкову).

Специфічна поліембріонія трапляється в деяких мшанок, паразитичних перетинчастокрилих і віялокрилих комах, із ссавців — у броненосців. Разючий приклад специфічної поліембріонії — розвиток з 1 зиготи до 3 тис. личинок у їздця з роду Litomastix. У куцохвостого броненосця з 1 яйця розвивається 7-9 зародків, кожен з яких лежить у власному амніоні, але мають загальний хоріон.

Спорадична поліембріонія трапляється в усіх тварин, але особливо часто в деяких гідроїдних поліпів і дощових черв’яків. У хребетних вона виникає шляхом розділення зародка на кілька частин зазвичай до або на початку гаструляції. У людини в разі спорадичної поліембріонії народжується кілька (2-5) близнюків однієї статі.

Експериментально поліембріонія отримана в багатьох тварин впливом різних факторів.

Поліембріонія трапляється також у рослин: з однієї насінини розвивається кілька зародків (тюльпани, лілія, латаття, суниці). Додаткові зародки в насінині можуть розвиватись не тільки із заплідненої яйцеклітини, а й інших клітин насіння. Вони можуть виникнути в одному зародковому мішку (справжня поліембріонія) або в різних зародкових мішках (несправжня поліембріонія).

За справжньої поліембріонії кілька зародків розвиваються з однієї зиготи в результаті неправильного її розподілу (наприклад, у деяких тюльпанів) або внаслідок розщеплення передзародка чи його верхівкової клітини (латаття), а також із клітин підвіска (у лобелії). Нерідко при справжній поліембріонії зародки виникають з 1 або 2 синергід (наприклад, в ірису, лілії, мімози) або антипод (запашна цибуля). Додаткові зародки можуть виникати без запліднення — із клітин нуцелусу й інтегументу.

При несправжній поліембріонії зародки утворюються або в результаті розвитку в сім’я бруньці кількох зародкових мішків (суниця, піретрум), або завдяки розвитку не однієї з 4 мегаспор, як зазвичай, а декількох (наприклад, у лілії, перстачу), або завдяки розвитку додаткових апоспоричних (з вегетативних клітин) зародкових мішків поряд з нормальним (нечуйвітер, полин).