§ 65. Проблеми біологічних інвазій

Поміркуйте

Чому саме в XIX—XX ст. у складі природних фаун і флор різних регіонів і країн усе збільшується й збільшується частка нових видів, що не зустрічалися там раніше?

Згадайте

Назвіть фактори, які обмежують поширення того чи іншого виду або, навпаки, можуть сприяти його розселенню за межі природного ареалу.

Що таке інвазія

Неаборигенні види, що з’явилися й поширилися в тій чи тій місцевості внаслідок навмисної чи ненавмисної діяльності людини, отримали назву «адвентивні види». До другої половини XX ст. адвентивні рослини з’являлись переважно у складі рослинних угруповань антропогенно трансформованих комплексів, із часом відіграючи все більш помітну роль. Із другої половини XX ст. експансія таких видів посилилась. Під інвазією ми розуміємо вторгнення на будь-яку територію або в екосистему не характерних для них, нових (адвентивних) видів. Біологічні інвазії — швидкоплинні явища, які відбуваються протягом одного або кількох поколінь і приводять до формування нових частин ареалу. Цим вони відрізняються від експансій (розширення ареалів, що відбувається поступово). Інвазії неаборигенних видів становлять значну загрозу для біорізноманіття природних екосистем і, за оцінкою Конвенції з біологічного різноманіття, є другою за значенням загрозою для біорізноманіття на світовому рівні (після безпосереднього знищення місць існування) (мал. 6.5.1).

Мал. 65.1. Інвазійні види рослин і тварин на території України: а) амброзія полинолиста; б) борщівник Сосновського; в) колорадський жук; г) мохнорукий краб китайський

Існує чимало гіпотез, що пояснюють ті чи ті випадки інвазій. Одна з найстаріших — гіпотеза «втечі від природних ворогів». Після занесення або натуралізації на новій території вид звільняється від природних ворогів (зокрема, фіто- або зоофагів, патогенних організмів тощо), які контролюють чисельність виду в середовищі або на території, де він мешкав до цього. Такий адвентивний вид отримує переваги порівняно з видами, що є представниками регіональної біоти. Він, як правило, має набагато більшу щільність популяцій, ефективно та швидко поширюється.

Наступна гіпотеза — «порожньої ніші» — говорить про те, що перевагою окремих адвентивних видів є їхня здатність використовувати ресурси нового середовища, які не могли використовувати аборигенні види. Наразі існує база даних, у якій представлена інформація стосовно інвазійної спроможності різних видів і причини, що викликають інвазії.

Існує ще одна гіпотеза — гіпотеза «нової зброї». Вона пояснює успішність певного інвазійного процесу виникненням нових типів біохімічної взаємодії між видами у природних рослинних угрупованнях. На новій території токсичні речовини інвазійних рослин пригнічують ріст і розвиток аборигенних видів, у яких немає захисних механізмів для запобігання цього.

За гіпотезою «еволюції інвазійності та підвищеної конкурентної спроможності», інтенсивне розмноження деяких видів і розвиток їхніх інвазій є наслідками швидких генетичних змін, що надають їм перевагу над місцевими видами в новому середовищі. У межах природного ареалу популяції таких видів могли бути географічно ізольованими, а на новому місці відсутність бар'єрів сприяє їх швидкій інвазії.

З 2003 року працює Європейська стратегія з інвазійних чужорідних видів. Вона визначає головні дії щодо запобігання або зменшення несприятливого впливу інвазійних видів. Цим документом, зокрема, запропоновані заходи для відновлення видів і природних середовищ, що постраждали від вторгнення інвазійних чужорідних видів.

Фактори, які впливають на інвазії

Розвитку біологічних інвазій сприяє, по-перше, руйнація природних бар’єрів для розселення, а по-друге — формування «коридорів» для розселення (наприклад, канали меліоративних систем, лісосмуги, придорожні смуги). Інвазії нерідко розглядають як особливий тип біологічного забруднення. Наразі найпоширенішим чинником інвазій є інтродукція видів.

У 2012 році було оприлюднено «Кодекс поведінки щодо інвазійних чужорідних видів для ботанічних садів», який містить шість дій, рекомендованих до запровадження ботанічним садам: усвідомлення й обізнаність, обмін інформацією, запобігання нових інвазій, заходи контролю, інформаційно-пропагандистська діяльність та перспективне планування. У тому випадку, якщо вид проявляє високий інвазійний потенціал, то його інтродукція неприпустима — він вилучається з колекційного фонду й заноситься до списку інвазійних. Наразі в Україні, наприклад, при Раді ботанічних садів і дендропарків працює Комісія з питань фітоінвазій.

Актуальність дослідження чужорідних видів рослин визначається необхідністю збереження рослинного покриву у природному стані (або наближеному до нього), особливо в межах територій, на які здійснюється значне антропогенне навантаження.

Певні проблеми інвазійні види створюють і на природоохоронних територіях, змінюючи структурну організацію рослинних угруповань, а іноді навіть витискаючи представників місцевої природної флори і фауні, для охорони яких власне й були створені ці території.

У таких випадках постає питання про заходи, спрямовані проти таких інвазійних видів (переважно — механічне знищення). Поява інвазійних видів розглядається як екосистемна мутація, яка призводить до перебудови структури угруповань.

Ключова ідея

Важливість проблеми інвазійних видів полягає в тому, що проникнення й масове розповсюдження таких видів може призводити до суттєвих утрат природного біологічного різноманіття, а також економічного й господарського значення екосистем. Згідно з вимогами Конвенції про охорону біологічного різноманіття й іншими міжнародними угодами, необхідно здійснювати контроль за інтродукцією й поширенням чужорідних видів на території України, особиво за тими, що мають високий інвазійний потенціал.

Перевірте свої знання

1. Що обумовлює високий інвазійний потенціал адвентивних видів? 2. Поясніть, чому вважається, що сталі, багатовидові угруповання є більш стійкими до інвазій адвентивних видів.

Зміст