Біологія. Повторне видання. 8 клас. Задорожний (2025)
§ 42. Терморегуляція. Перша допомога в разі термічних ушкоджень шкіри, теплового та сонячного удару. Захворювання шкіри та їх профілактика
БІОЛОГІЧНИЙ ДЕТЕКТИВ

Людина — істота, яка витримує температуру зовнішнього середовища понад +100 °С у сауні і -70 °С в Антарктиді. Проте всередині тіла температура коливається в дуже вузьких межах. Як таке можливо?
ТРЕНУЙСЯ ДУМАТИ
1. Розглянь схему (мал. 42.1). Визнач, якою літерою позначено кровообіг у шкірі в умовах холоду, а якою — в умовах спеки. Поясни, які особливості кровопостачання шкіри сприяють виконанню її ролі в терморегуляції.

Мал. 42.1. Кровопостачання шкіри за різних температурних умов
2. Іноді необізнані люди під час переохолодження вживають алкоголь, намагаючись зігрітися, адже той розширює судини, створюючи ілюзію тепла. Проте часто такі дії мають фатальні наслідки. Аргументуй, чому вживання алкоголю за переохолодження може призвести до смерті.
РОБОТА З ІНФОРМАЦІЄЮ
Терморегуляція — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму незалежно від зміни температурних умов довкілля. Центральним органом терморегуляції людини є гіпоталамус, до якого надходить інформація про стан середовища (мал. 42.2). У відповідь на неї гіпоталамус надсилає відповідні сигнали («накази») органам, реалізація яких забезпечує підтримання сталої температури тіла. Окрім рецепторів шкіри, інформація до гіпоталамуса надходить ще й від терморецепторів артерій.

Мал. 42.2. Механізми терморегуляції
Тепло продукується в організмі в процесах катаболізму речовин, отриманих з їжею. Найбільше енергії продукують скелетні м’язи, внутрішні органи. Кров бере участь у перерозподілі теплової енергії по тілу.
Шкіра в терморегуляції є сенсорним і виконавчим органом. За різних умов вона забезпечує посилення або сповільнення тепловіддачі (мал. 42.3).

Мал. 42.3. Роль шкіри в терморегуляції
У спеку судини розширюються і більше крові надходить до шкіри, тож тепловіддача зростає. Посилює цей процес активне потовиділення: завдяки високій енергії випаровування води поверхня тіла охолоджується (мал. 42.3). В умовах холоду судини шкіри звужуються, відповідно, знижується температура шкіри. Проте всередині тіла зберігається тепло.
Інфекційні хвороби часто супроводжуються лихоманкою. Коли температура тіла +39 °С, людина почувається, ніби їй дуже холодно, хоча її шкіра гаряча. Чому так відбувається і як діяти за підвищеної температури, прочитай в (е-додатку (завдання 42.1).
Сильне перегрівання або переохолодження можуть бути небезпечними для людини і призвести до порушення терморегуляції — теплового і сонячного удару.
БІОСЛОВО
Тепловий удар — різке підвищення температури тіла після впливу екстремальних температур може статися у спекотну погоду, у закритому автомобілі, за фізичного навантаження.
Сонячний удар — порушення роботи головного мозку внаслідок тривалого впливу сонячних променів на не вкриту капелюхом голову.
• Ознайомся в е-додатку з порадами від громадського центру здоров’я щодо надання першої допомоги постраждалим від теплового і сонячного удару (завдання 42.2).
Унаслідок контакту з вогнем, гарячою парою, рідиною, окропом, розпеченим предметом людина може отримати термічні опіки. Під час надання першої допомоги необхідно припинити контакт із джерелом опіку, але не чіпати речі, що прилипли до ураженої шкіри. За можливості слід одразу охолодити уражену ділянку під струменем холодної води протягом 20 хвилин. Не можна прикладати лід, використовувати олію, сік алое, препарати, що містять спирт. У разі великих опіків необхідно викликати екстрену медичну допомогу. Якщо внаслідок опіку сформувалися пухирі, їх не можна проколювати.
За переохолодження передусім треба перемістити постраждалу людину в тепле приміщення. Зігрівання в жодному разі не має бути швидким. Масажування, розтирання, швидке зігрівання може призвести до незворотного руйнування тканин. Потрібно сухими серветками обережно протерти вологі уражені холодом ділянки, огорнути їх ватно-марлевими, вовняними пов’язками, щоб зігрівання відбувалося поступово. Важливо вживати достатню кількість негарячої рідини.
Шкіра значною мірою віддзеркалює стан організму. Тож її проблеми можуть бути спричинені неправильним харчуванням (зловживанням солодкою, смаженою, жирною їжею), гормональними перебудовами, порушенням роботи печінки. Іноді проблеми завдають патогенні бактерії, кліщі (демодекс, коростяний свербун) та інші збудники. Використання кремів може лише посилювати проблему, а спиртовмісних розчинів — висушувати шкіру. За наявності проблем варто звернутися до дерматолога.
• Прочитай е-додатку про проблеми акне (завдання 42.3).
Не слід зловживати сонячними ваннами: тривале перебування на сонці є ризиком розвитку раку шкіри. Меланома — це одна з найагресивніших злоякісних пухлин, яка розвивається з клітин, що виробляють меланін. Для запобігання розвитку раку шкіри необхідно використовувати сонцезахисний крем, обмежувати тривалість перебування на сонці, особливо опівдні.
ЦЕ ГОЛОВНЕ В ПАРАГРАФІ
Центральним органом терморегуляції людини є гіпоталамус, який забезпечує підтримання сталої температури тіла. В умовах спеки розширюються судини шкіри, активується потовиділення, що збільшує тепловіддачу. В умовах холоду судини шкіри звужуються, скорочуються шкірні і скелетні м’язи, посилюються процеси катаболізму (збільшується теплопродукція). Проблеми шкіри можуть бути пов’язані з неправильним харчуванням, гормональними перебудовами, порушення функцій печінки, патогенними мікроорганізмами, тривалим перебуванням під сонячними променями.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Де міститься центр терморегуляції? Як він отримує інформацію про температурні умови?
2. Поясни за малюнком 42.3, як реалізуються механізми терморегуляції у спеку? А як — у холод?
3. Чому в умовах холоду спостерігається гусяча шкіра?
4. Обґрунтуй, чому за теплового удару потрібно вживати достатньо прохолодної рідини.
5. Робота з медіаресурсами. Виконай в е-додатку завдання 42.4. Запиши у зошит і обґрунтуй по чотири рекомендовані дії і ті, які не можна робити у разі опіків.
6. Виконай в е-додатку завдання 42.5.
СКЛАДАЮ РЕФЛЕКСИВНУ МОЗАЇКУ
Виконай завдання (див. с. 9).