Українська мова. 9 клас. Заболотний (2022)

Шановні дев'ятикласники та дев'ятикласниці!

Раді зустрітися з вами на сторінках цього підручника й запросити продовжити мандрівку одним із найбільших розділів мовознавства - «СИНТАКСИСОМ». Минулого навчального року ви ознайомилися зі словосполученням, членами речення та простим реченням, а тепер дізнаєтеся багато нового про синтаксичні одиниці «вищого рівня», зокрема пряму й непряму мову, різні види складних речень.

До речі, якщо ви розпочинатимете опрацювання кожного параграфа зі вступного завдання дослідницького характеру, то зможете не лише отримувати знання в готовому вигляді, а й відкривати їх для себе самостійно. Погодьтеся, це набагато цікавіше.

Теоретичний матеріал у параграфах поділено на частини із зазначенням ключових понять, а деякі відомості оформлено у вигляді таблиць і схем, що значно полегшуватиме сприйняття, опрацювання та запам’ятовування інформації. Положення, у яких найчастіше припускаються помилок, подано з позначкою «Зверніть увагу!». Наприкінці кожного розділу виокремлено блоки узагальнення вивченого, у яких містяться завдання для самоперевірки й самооцінки, що допоможуть підготуватися до контрольної роботи.

Сподіваємося, вам сподобаються вправи з позначками «Попрацюйте в парах», «Два - чотири - усі разом», «Коло думок», «Поспілкуйтеся». Їх виконують колективно й за окремими правилами, ознайомитися з якими можна в додатках наприкінці підручника. Також на вас чекають пізнавальні рубрики «Культура мовлення» та «Для вас, допитливі». А у вільний час пропонуємо завітати до рубрики «Моя сторінка», де міститься багато цікавої інформації. Вивчаючи великі теми, ви зможете взяти участь у виконанні групових проєктів, які допоможуть як поглибити ваші знання, так і розвинути творчі здібності.

Надійними помічниками на шляху здобуття знань стануть запропоновані в підручнику словнички, поради щодо виконання певних видів завдань, скорочені відповіді до вправ. Радимо також, щоб у вас під рукою завжди були різні словники: тлумачний, орфографічний, словник синонімів тощо.

Вивчаймо українську мову, любімо її, плекаймо! Нехай єднає вона нас у рідній державі й у всьому світі!

Успіхів вам!

Вступ. Розвиток української мови

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови.

В. Симоненко

Мова - надбання народу

Мова - це найбільше культурне надбання народу. Для кожної нації рідна мова завжди найкрасивіша, наймилозвучніша й неповторна. Проте жодна з них не існує окремо, ізольовано, а лише у зв’язку з іншими мовами, яких на Землі налічують до 5 тисяч. Серед них є як суттєво відмінні, так і напрочуд схожі між собою мови.

Періоди розвитку української мови

Індоєвропейська прамова

Українська мова разом з англійською, німецькою, російською, іспанською, грецькою та багатьма іншими належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Усі ці мови мають певні властивості й ознаки, які свідчать про спільність їхнього походження, тобто про єдине джерело їх виникнення й розвитку - єдину мову. Цю спільну мову умовно називають індоєвропейською прамовою і вважають, що вона існувала на території сучасної Європи приблизно 5-6 тисяч років тому.

Із часом у цій спільній для багатьох народів мові почали формуватися особливі, відмінні один від одного діалекти, які пізніше дали початок окремим мовам.

Мова кожного народу - явище давнє, її коріння сягає в доісторичні часи. Вона є найгеніальнішим наслідком матеріальної та духовної діяльності багатьох поколінь, а кожне створене слово - це символ сформованої ідеї.

Національна мова - це духовний здобуток певного народу, але водночас і надбання культури всього людства (Г. Нудьга).

Плакат Аліни Самарської (13 років)

Праслов'янська мова

У III тис. до н. е. з індоєвропейської прамови виокремилася праслов’янська мова.

Праслов’янська мова (спільнослов’янська) - це мова-предок усіх сучасних слов’янських мов (української, російської, білоруської, польської та ін.). Вона проіснувала з III тис. до н. е. до VI ст. н. е. Цю мову легко розуміли всі племена, що заселяли територію від Вісли й Одри до Дону й Волги, від Карпат до Балтики. Однак, як стверджує мовознавець Іван Огієнко, «уже від самого початку праслов’янська мова не була зовсім однакова, бо весь народ жив окремими родами, які пізніше почали гуртуватися в окремі більші племена, і тому праслов’янська мова почала ділитися на окремі говірки».

Українська мова є однією з найдавніших індоєвропейських і прямою спадкоємницею мов тих слов’янських племен, що населяли територію сучасної України, - полян, сіверян, древлян, тиверців, уличів та ін.

Існують припущення, що українська мова має набагато давніше походження. Про це свідчать і давні фольклорні твори, наприклад календарно-обрядові пісні. Український мовознавець Олександр Потебня стверджував, що веснянка «А ми просо сіяли» існувала в Україні вже в І тис. до н. е., а колядки про сотворіння світу птахами (тобто ще з дохристиянських часів) навряд чи перекладалися з якоїсь давнішої мови на українську, адже християни не мали в тому потреби.

Уперше слова української мови (страва, мед, кава) зафіксував ще в V ст. н. е. візантійський мандрівник та історик Пріск Панійський. У X ст. невідомий український майстер на руків’ї меча вибив прості слова: «Коваль Людота».

А в стародавніх літописах є численні українські вкраплення: криниця, рілля, глек, кожух, яруга, година, теля, господар та багато інших.

Меч Коваля Людоти, X — перша пол. XІ ст. (Національний музей історії України)

Праукраїнська мова

Формування окремих мов на основі праслов’янської відбулося в VI—IX ст. У цей час і склалися основні риси української мови, які свідчать про її самобутність і відмінність від інших слов’янських мов. Сукупність цих рис умовно називають праукраїнською мовою. Звичайно, мова, якою спілкувалися наші предки, не могла бути точно такою, як нині, але її фонетичні, лексичні й граматичні риси поступово визначили напрям розвитку сучасної української мови.

Староукраїнська мова

Українська мова є однією зі старописемних мов індоєвропейської родини. У ранній період своєї історії вона продовжувала розвивати традиції літературної мови Київської Русі, збагачуючись народнорозмовними елементами. Унаслідок цього утворилася староукраїнська книжна мова. Нею складали документи, писали наукові праці.

Рівнобіжно розвивалася жива мова українського народу. Її вплив на літературну мову був величезний, він відчутний і в літописах, і в поемі «Слово про похід Ігорів». Окрім того, елементи живої мови українського народу використовували у своїй творчості Іван Вишенський, Григорій Сковорода та інші письменники, готуючи підґрунтя для нової літературної мови на народній основі.

Нова українська мова

Нова українська літературна мова ввібрала в себе писемні традиції староукраїнської книжної мови, скарби усної народної творчості, розмаїття живого мовлення. Її зачинателем є Іван Котляревський - автор поеми «Енеїда» (1798 р.). Саме в цьому творі славетного полтавця вперше народну розмовну мову піднесено до статусу літературної. Основоположником сучасної української літературної мови є Тарас Шевченко, який у своїх творах розкрив красу й силу українського слова, відшліфував його лексичні, орфоепічні й граматичні норми, збагатив виражальними засобами.

Право на існування

Українська мова формувалася в умовах численних заборон з боку влади на право українців користуватися нею: навчатися, друкувати книжки, відправляти службу в церкві, ставити вистави тощо. У цісарській Австро-Угорщині, а також у Московській імперії наша мова змушена була боротися за повноцінне існування.

Труднощі, які подолала українська мова

1709 р. - указ російського царя Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
1763 р. - указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 р. - розпорядження Синоду російської церкви про вилучення українських букварів із навчальних закладів та заборону Києво-Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою.
1817 р. - розпорядження польського сейму про викладання в школах Західної України виключно польською мовою.
1862 р. - закриття недільних шкіл.
1863 р. - циркуляр царського міністра Валуєва про заборону друкування українською мовою шкільних і релігійних видань.
1876 р. - Олександр II у м. Емсі підписав указ про заборону ввезення українських книжок з-за кордону.
1884 р. - заборона українських театральних вистав.
1888 р. - Олександр III заборонив уживати українську мову в офіційних установах.
1914 р. - указ Миколи II про скасування української преси.

Після здобуття Україною незалежності українська мова стала державною. Цей статус закріплено за нею статтею 10 Конституції України. Про те, як сформувалася українська мова, як протистояла русифікації, чому, попри всі заборони, не те що не зникла, а збагатилася, можете переглянути за QR-кодом або посиланням https://cutt.ly/gTowfIA.

Це відео створено Ukraїner у партнерстві з PEN Ukraine та за підтримки Українського культурного фонду.

ДЛЯ ВАС, ДОПИТЛИВІ

Якщо ви хочете більше дізнатися про розвиток української мови, зверніться до праці відомого мовознавця Івана Огієнка «Історія української літературної мови». Автор в історичному розрізі показує шлях, який здолала українська мова, доки набула сучасної форми. На основі глибоко аргументованих наукових досліджень він стверджує її окремішність, самобутність. В інтернеті цю працю, а також дослідження з історії мови інших учених можна знайти на сайті www.litopys.org.ua (розділ «Мовознавство»).

1. І. Розгляньте на с. 10 схему-ілюстрацію «10 фактів про українську мову». Розкажіть, про що ви дізналися вперше, які факти вас найбільше вразили. Які ще факти ви могли б навести?

II. Розгляньте малюнок і колективно доберіть варіанти продовження поданих тверджень.

2. І. Прочитайте текст. Про яку цікаву гіпотезу походження мов у ньому йдеться? Чи сприймаєте ви таку гіпотезу?

ЛЮДСТВО ГОВОРИТЬ ОДНІЄЮ МОВОЮ?

Неймовірну новину оприлюднила група вчених із США, Аргентини, Німеччини, Нідерландів і Швейцарії. Їхнє відкриття підтверджує, що мови з’явилися не раптово, а поступово з однієї прамови. За експертними підрахунками, однією мовою люди говорили близько 100 тисяч років тому.

Отже, ті самі закономірності виявлено в багатьох мовах світу. Під час наукового експерименту було проаналізовано від 40 до 100 базових слів на 3 700 мовах світу - 62 % від загальної кількості. З’ясувалося, що в кожній мові в базових словах застосовують одні й ті самі звуки. При цьому місце проживання і походження мовців не мали жодного значення.

Інших причин, з яких для базових слів різні народи обрали однакові звуки, установити поки не вдалося. Ця тема стане основною для майбутніх досліджень (З довідника).

II. Підготуйте усне висловлення (1-2 хвилини) на одну з тем: «Спочатку було Слово...», «Творчість народу в слові».

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЇ

1. Чи здійснюють вплив засоби масової інформації (газети, журнали, інтернет-видання тощо) на розвиток української мови?
2. Чи пов’язані розвиток мови та розвиток суспільства?
3. Чи сприяє розвиткові мови бурхливе запозичення нових слів?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Чим підтверджується давність української мови?
2. Як сформувалася праслов’янська мова?
3. Розкажіть, як постала українська мова з праслов’янської.
4. Як розвивалася українська мова від часів Київської Русі до XVIII ст.?
5. Розкажіть про розвиток нової української мови.
6. Що ви можете розказати про сучасний стан української мови в нашій державі? Яким ви бачите майбутнє української мови?
7. Поясніть, як ви розумієте слова поетеси Ліни Костенко: «Лиш народи, явлені у Слові, достойно можуть жити на землі».

Проєкт

Уявіть, що вас запросили взяти участь у міжнародному молодіжному форумі «Історія мови - історія народу».

Об’єднайтеся в групи (по 3-5 осіб) і виконайте один із запропонованих нижче проєктів, за допомогою якого можна було б донести до міжнародної спільноти інформацію про розвиток української мови загалом чи в окремі періоди історії народу. Підготуйтеся до захисту свого проєкту перед класом.

Види проєктів:

1) усний виступ, у якому беруть участь кілька осіб;

2) теле- чи радіопередача;

3) інсценізація;

4) наочність (альбом, буклет, плакат, карта-схема тощо);

5) пресконференція.

МОЯ СТОРІНКА

ЦІКАВО ЗНАТИ

ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ РОДИЧІ

Слово «язик» прийшло до нас із праслов’янської мови. Праслов’янське jezykъ, на думку вчених, походить від індоєвропейського кореня eng, що означало «вузький». Очевидно, цим словом позначали спершу вузьку смужечку шкіри чи тканини, а пізніше - орган у порожнині рота.

З індоєвропейського кореня походить і слово «вухо». У наших предків воно означало «слухання», «сприйняття».

Цікава історія слова «мак». Так, праслов’янське makъ походить від індоєвропейського кореня mак - «шкіра», «плівка». Тут немає нічого дивного, адже маківка цієї рослини слугує наче оболонкою для понад тридцять тисяч насінин (З посібника).

ЯК ЦЕ БУЛО

ЧИГИРИН

Що давніша назва населеного пункту, то важче пояснити її сучасною мовою. Наприклад, одні вважають, що Чигирин у Черкаській області походить від слова «чагарник», тобто це «місце, покрите чагарником». Інші схиляються до думки, що назва виникла від «чигир-трави» (водночас отруйної і цілющої рослини). Треті походження слова виводять від прізвища татарина Чигир-Батира. Проте, очевидно, найдостовірнішим є четверте пояснення: у тім місті на перехресті доріг стояла криниця, біля якої висів «чигир». Це слово тюркського походження, означає «найпростіший пристрій (колесо) із дерев’яними черпаками для поливу городів, виноградників». Воно могло дати назву населеному пункту (З посібника).

УСЕ СВОЄ НОШУ ІЗ СОБОЮ

Автором цього вислову є давньогрецький мудрець на ім'я Біант.

Коли перси захопили багато грецьких міст на узбережжі Малої Азії, Біанту теж довелося залишати рідну домівку. Його запитали, чому він іде, не взявши із собою нічого з речей. На це Біант відповів: «Усе своє ношу із собою», - маючи на увазі, що духовні цінності завжди важливіші за матеріальні. Відтоді й живе цей вислів (З довідника).

І ТАКЕ БУВАЄ

ХТО ЯК КАЖЕ

• Українці кажуть: «Ловити ґав (ворон)», а французи - «Ловити ластівок».

• Українці «купують кота в мішку», а чехи - «зайця». А от поляки кажуть: «Хто лиса в мішку купує, знаходить пса або кота».

• Коли йде злива, ми кажемо: «Дощ ллє як із відра (як із ринви)»; американці: «Дощ іде вилами»; англійці: «Дощ падає котами й собаками».