Українська література. 7 клас. Заболотний
Розділ 3. Йдучи дорогами життя
Мудрість кобзаря
Тарас Шевченко
(1814-1861)
Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в селі Моринці на Черкащині. Дитячі роки пройшли в селі Кирилівці (тепер - Шевченкове). Хлопець був кріпаком, тому вимушено переїхав разом із паном Енгельгардтом спочатку до Вільна (зараз Вільнюс - столиця Литви), а згодом - до Петербурга, на довгі роки залишаючи Україну.
22 квітня 1838 року Тараса Шевченка звільнили з кріпацтва (тоді йому було 24 роки). Уже наступного дня він став учнем Петербурзької академії мистецтв. Усе це було, як уві сні або в чарівній казці. Юнак призвичаювався до нових умов життя та до нового середовища, навіть почав стильно одягатися.
Тарас Шевченко. Автопортрет (1843)
Знаходив час і на самоосвіту: читав художню та історичну літературу; відвідував виставки, музеї; слухав лекції з фізики, анатомії, зоології, теорії естетики. Любив українські народні пісні та класичну музику - Бетховена, Шопена, Моцарта, Россіні. Через рік навчання в Академії молодий митець здобув срібну медаль за рисунок із натури.
Поетичні твори Шевченко почав писати ще в 1837 році. З тих перших спроб збереглася лише балада «Причинна». Згодом пише поеми «Катерина», «Іван Підкова», баладу «Тополя», вірш «Думка» («Тече вода в синє море...») та ін. Із творів раннього періоду Тарас Шевченко укладає збірку «Кобзар», яку в 1840 році надрукувало приватне видавництво в Петербурзі коштом полтавського землевласника Петра Мартоса та за сприяння відомого українського письменника Євгена Гребінки.
«Писав я вірші в бур'янах». Скульптура малого Тараса на в'їзді в с. Шевченкове. Скульптор Анатолій Кущ (1989). Скульптуру викрадено у 2016 р.
У баладі «Тополя», яка увійшла до першого видання «Кобзаря», бачимо інтерес поета до романтичного, тобто яскравого, таємничого, казкового.
Тополя
БАЛАДА
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Марне зеленіє.
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться - серце ниє:
Кругом ні билини1.
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!
1 Билина - стебло трав’янистої рослини. У народі є символом самотності й гіркої сирітської долі.
Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?
Постривайте - все розкажу.
Слухайте ж, дівчата!
Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
Полюбила - не спинила:
Пішов - та й загинув...
Якби знала, що покине, -
Було б не любила;
Якби знала, що загине, -
Було б не пустила;
Якби знала - не ходила б
Пізно за водою,
Не стояла б до півночі
З милим під вербою.
Якби знала!..
І то лихо -
Попереду знати,
Що нам в світі зострінеться...
Не знайте, дівчата!
Не питайте свою долю!..
Само серце знає,
Кого любить. Нехай в’яне,
Поки закопають,
Бо не довго, чорнобриві!
Карі оченята,
Біле личко червоніє -
Не довго, дівчата!
До полудня, та й зав’яне,
Брови полиняють.
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
Защебече соловейко
В лузі на калині,
Заспіває козаченько,
Ходя по долині.
Виспівує, поки вийде
Чорнобрива з хати,
А він її запитає,
Чи не била мати.
Стануть собі, обіймуться -
Співа соловейко;
Послухають, розійдуться,
Обоє раденькі...
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає:
«Де ти була, що робила?».
Сама собі знає...
Любилася, кохалася,
А серденько мліло -
Чуло серце недоленьку,
Сказати не вміло.
Не сказало - осталася,
День і ніч воркує,
Як голубка без голуба,
А ніхто не чує...
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою,
Не співає - сиротою
Білим світом нудить:
Без милого батько, мати -
Як чужії люди;
Без милого сонце світить -
Як ворог сміється;
Без милого скрізь могила...
А серденько б’ється.
Микола Пимоненко. Ідилія
Минув і рік, минув другий -
Козака немає;
Сохне вона, як квіточка;
Мати не питає:
«Чого в’янеш, моя доню?».
Стара не спитала,
За сивого, багатого
Тихенько єднала.
«Іди, доню, - каже мати, -
Не вік дівувати!
Він багатий, одинокий -
Будеш панувати».
«Не хочу я панувати,
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки1 заплачуть,
Легше, мамо, в труні лежать,
Ніж його побачить».
1 Дружка - дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді.
Не слухала стара мати,
Робила, що знала, -
Дивилася чорнобрива,
Сохла і мовчала,
Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити,
Чи довго їй одинокій
На сім світі жити?..
«Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько,
Скажи мені щиру правду,
Де милий-серденько?
Чи жив-здоров, чи він любить?
Чи забув-покинув?
Скажи ж мені, де мій милий?
Край світа полину!
Бабусенько, голубонько!
Скажи, бо [ти] знаєш...
Мене мати хоче дати
За старого заміж.
Любить його, моя сиза,
Серце не навчити!
Пішла б же я утопилась -
Жаль душу згубити...
Коли не жив чорнобривий,
Зроби, моя пташко,
Щоб додому не вернулась...
Тяжко мені, тяжко!
Там старий жде з старостами...
Скажи ж мою долю».
«Добре, доню! Спочинь трошки.
Чини ж мою волю.
Сама колись дівувала -
Теє лихо знаю;
Минулося - навчилася:
Людям помагаю.
Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала».
Пішла стара, мов каламар1
Достала з полиці.
«Ось на тобі сього дива.
Піди до криниці,
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сього зілля -
Все лихо загоїть.
Вип’єш - біжи якомога;
Що б там не кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш; а як стане
Місяць серед неба,
Випий ще раз; не приїде -
Втретє випить треба.
За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
А за другий - серед степу
Тупне кінь ногою, -
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде...
А за третій, моя доню!
Не питай, що буде...
Та ще, чуєш, не хрестися -
Бо все піде в воду...
Тепер же йди, подивися
На торішню вроду».
1 Каламар - тут: невеличка пляшка.
Володимир Журавель. Тополя
Взяла зілля, поклонилась:
«Спасибі, бабусю!».
Вийшла з хати - чи йти, чи ні?..
«Ні! Вже не вернуся!»
Прийшла... Вмилась, напилася,
Тихо усміхнулась,
Вдруге, втретє напилася
І не оглянулась.
Полетіла, мов на крилах,
Серед степу пала,
Пала, стала, заплакала
І... і заспівала:
«Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю -
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!
Рости гнучка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари.
Рости, рости, подивися
За синєє море:
По тім боці - моя доля,
По сім боці - горе.
Там десь милий чорнобривий
Співає, гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, моє серце,
Що сміються люди;
Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде!
Сама хоче мене мати
В землю заховати...
А хто ж її головоньку
Буде доглядати?
Хто догляне, розпитає,
На старість поможе?
Мамо моя!.. Доле моя!..
Боже милий, Боже!..
Подивися, тополенько!
Як нема - заплачеш,
До схід сонця, ранісінько,
Щоб ніхто не бачив...
Рости ж, серце-тополенько,
Все вгору та вгору;
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!»
Отак тая чорнобрива
Плакала, співала...
І на диво серед поля
Тополею стала.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Костянтин Крижицький. Дніпровські далі
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Балада
Твір Т. Шевченка «Тополя» за жанром - балада.
Балада (з франц. - танцювати) - невеликий віршований ліро-епічний твір фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматично напруженим сюжетом.
Балада «Тополя» - образна й романтична, адже їй властива незвичайність, таємничість, емоційність. Шевченко показав трагічну долю простої дівчини, яка відмовилася вийти заміж за нелюба й загинула через нещасливе кохання.
Відтворити переживання ліричної героїні допомагає романтичний пейзаж, який є засобом зображення внутрішнього світу людини. Автор зіставляє переживання героїні, її емоційний стан із природними явищами:
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
У баладах часто використовують прийом метаморфози, тобто перетворення людини на рослину чи тварину. Наприклад, у баладі «Тополя» дівчина стає тополею.
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Розташуйте подані події в послідовності розгортання їх у баладі «Тополя».
- A Ворожка дає дівчині незвичайне зілля
- Б Дівчина перетворюється на тополю
- В Дівчина зустрічається до півночі з милим під вербою
- Г Мати наполягає на одруженні доньки зі старим нелюбом
2. В уривку «По діброві вітер виє, гуляє по полю...» використано
- А гіперболу
- Б порівняння
- В персоніфікацію
- Г метаморфозу
3. Прийом метаморфози наведено в уривку
- А «Коли живий козаченько, то зараз прибуде...»
- Б «Мене мати хоче дати за старого заміж».
- В «Поки півні не співали, умийся водою».
- Г «І на диво серед поля тополею стала».
АНАЛІЗУЄМО
4. Визначте, які події в баладі «Тополя» реальні, а які - фантастичні. Яким фольклорним жанрам властиве поєднання реального й фантастичного? Наведіть приклади таких творів.
5. Виразно прочитайте опис природи на початку твору. У чому незвичайність цього опису? Назвіть деталі, які посилюють відчуття самотності. Яку роль відіграє цей пейзаж у творі?
6. Однією з особливостей балад є зображення незвичайного емоційного стану героя / героїні. Знайдіть у баладі «Тополя» рядки, які показують, наскільки сильним і незвичайним було кохання дівчини.
7. Поясніть, чому дівчина відчуває себе самотньою та чому просить допомоги у ворожки. Що бабуся порадила дівчині?
8. Чи легко було дівчині, на вашу думку, наважитися виконувати поради ворожки? Поясніть свою відповідь.
9. Прочитайте виразно пісню, яку співала дівчина серед степу. До кого звертається героїня? Про що просить? Про кого турбується?
10. Оберіть із запропонованого переліку слова, які підходять для характеристики образу головної героїні. Обґрунтуйте вибір кожного слова, покликаючись на текст.
закоханість / рішучість / турботливість / відчай / ненависть / лагідність / щирість / розгубленість / привітність / оптимізм
11. Розкажіть про ставлення автора до своєї героїні. Чи байдужа йому доля дівчини? Поясніть свою відповідь.
12. Який епізод твору, на вашу думку, найбільш напружений? Чи можна вважати його кульмінаційним? Визначте елементи сюжету балади «Тополя».
13. Які давні народні звичаї, традиції, вірування згадано в тексті твору?
14. Попрацюйте в парах. Хтось із вас має виписати з тексту по 2-3 приклади порівнянь і пестливих слів, а хтось - повторів і звертань. Поясніть, чи посилюють ці засоби емоційність і напруженість твору.
15. Складіть і запишіть цитатний план балади «Тополя».
16. Доведіть, що твір «Тополя» за жанром є баладою.
МІРКУЄМО
17. Що, на вашу думку, символізує тополя в Шевченковій баладі? Поясніть свою відповідь і зіставте її з інформацією, поданою нижче в рубриці «Цікаво знати».
18. Прочитайте подані уривки. Як ви їх розумієте? Поясніть, покликаючись на текст, чому оповідач радить дівчатам дослухатися свого серця.
І то лихо -
Попереду знати,
Що нам в світі зострінеться...
* * *
Не питайте свою долю!..
Само серце знає,
Кого любить.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
19. Вступ до балади «Тополя» став популярною народною піснею. Підготуйтеся до виразного читання вступної частини балади під музичний супровід.
20. Знайдіть у тексті балади уривок від слів «Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити» до слів «Ні, вже не вернуся!». Уявіть себе акторами / акторками й розіграйте цей епізод за особами. Дійові особи: дівчина, ворожка, оповідач.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Мотив перетворення людини на дерево (найчастіше - на тополю) - це давнє повір'я, що існує не тільки в усній народній творчості українців, а й у фольклорі багатьох інших народів. Цю тему використав Т. Шевченко в баладі «Тополя». Поштовхом до написання твору послужила народна балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси...», яку Тарас співав разом зі своєю сестрою Катериною в дитинстві.
Тополя - найулюбленіший і найпоширеніший рослинний символ для українців, як і калина, верба, барвінок, сон-трава. Тополя часто символізує дівчину, яка не знайшла щастя; жіноче горе, тугу, самотність, одинокість.
Образ тополі Тарас Шевченко використав також у баладі «Утоплена», поемах «Княжна», «Катерина», «Сон».
Подорож Тараса Шевченка Україною (1843)
Навесні 1843 року після 14-річного перебування на чужині Тарас Шевченко вперше приїжджає в Україну. Він повертається не тільки вільною людиною, а й відомим поетом і художником, автором «Кобзаря». Його твори викликали величезне захоплення серед земляків. Перебуваючи в поміщицьких маєтках, поет завжди знаходив спільну мову з кріпаками. Вони бачили в ньому не «пана», а рідну людину. Митець ніколи не оминав нагоди поговорити із селянами, знав добре їхні настрої, думи й прагнення. Відвідав він і Кирилівку, зустрівся з братами й сестрами.
Тарас Шевченко. Богданова церква в Суботові (1845)
Шевченко об’їздив Чернігівщину, Полтавщину, Київщину. Побував на Хортиці, бачив запорізькі степи, на яких із дозволу російського царату почали хазяйнувати німецькі колонізатори. У Чигирині побачив убогі руїни колишньої гетьманської столиці. У Суботові зрисував козацькі хрести на полях, церкву, яку збудував Богдан Хмельницький, і розриті підземелля. На руїнах Суботова й Чигирина митець відчув ганьбу рабської сучасності:
Заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла...
По всій Україні російська імперська влада розкопувала-плюндрувала давні козацькі могили (кургани), а знайдені там цінні пам’ятки вивозила з України. Саме неподалік однієї з таких розкопаних могил Шевченко раптом усвідомив, що Україна, потрапивши під владу російського царизму, сама стала подібною до величезної могили, у якій поховано народні сподівання на кращу долю. Вражений побаченим, він створює поезію «Розрита могила».
Уже як вільна людина митець побачив на власні очі тяжке життя поневолених земляків. Козацькі нащадки стали рабами. На думку Шевченка, Україна опинилась у чужинському ярмі після угоди, яку уклав у 1654 році Богдан Хмельницький із Московщиною. Не так сталося, як очікував гетьман: московська влада порушила домовленості про рівноправність і дружбу.
Пам'ятник Тарасові Шевченку. Місто Вінниця. Скульптор Володимир Цісарик, архітектор Олександр Рекута
Під час подорожі Т. Шевченко зробив чимало ескізів олівцем до задуманої серії офортів1 «Живописна Україна».
1 Офорт - гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами.
На початку 1844 року поет їде в Петербург, де продовжує навчання в Академії мистецтв. Наступного разу він повернеться в Україну навесні 1845 року.
Розрита могила
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала... Ой Богдане1!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові2, німоті3,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні4
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
1 Богдане - тут ідеться про гетьмана Богдана Хмельницького.
2 Жиди (від італ. giudeo, утвореного від гебрейського імені Юда, що означає «славетний», «хвалений») (застаріле) - 1. Те саме, що євреї. 2. Образлива назва євреїв.
3 Німота (зневажливе) - те саме, що німці.
4 Перевертень - тут: запроданець (той, хто зраджує з корисливою метою).
ДУМКИ НАУКОВЦІВ
• «В українській мові, як у чеській, польській і литовській, слово "жид" мало нейтральне забарвлення... Його вживали Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Іван Франко. Негативного змісту це слово набуло через соціальні причини під впливом російської мови. Я б радив не вживати цього слова...» (Олександр Пономарів, доктор філологічних наук, професор).
• «Не вбачаючи особисто ніякої образи в слові "жид", вважаю, проте, за нетактовність і некоректність уживати його, якщо євреї мають його за образливе. Це все одно, якби хтось у серйозній розмові вперто йменував українців "хохлами"...» (Сергій Єфремов, літературний критик, історик літератури, академік).
Розкопана могила біля с. Лихачівка, Полтавська область, лівий берег р. Ворскла. Фото Дениса Вітченка (2014)
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Твір «Розрита могила» побудовано у формі уявного діалогу між
- А іноземним загарбником й Україною (дівчиною)
- Б польським шляхтичем і німецьким землевласником
- В ліричним героєм (сином) й Україною (матір'ю)
- Г українськими селянами й матір'ю-землею
2. Розгадайте зашифровані слова. Як ці слова пов'язані з твором «Розрита могила»?
АНАЛІЗУЄМО
3. Мікрофон. Які ваші враження від поезії? Над якими питаннями спонукає задуматись автор?
4. Що спонукало Т. Шевченка написати вірш «Розрита могила»? Поміркуйте, які думки й почуття тоді вирували в поетовій душі.
5. Як ліричний герой називає Україну, звертаючись до неї на початку поезії? Про що це свідчить? Про що він хоче дізнатися? Зачитайте відповідний уривок твору.
6. За що Україна-мати докоряє1 гетьманові Богдану Хмельницькому й чому називає його «нерозумним сином»? Зачитайте відповідні рядки з тексту.
1 Докоряти - виражати своє незадоволення, звинувачувати когось у чому-небудь; дорікати.
7. Чи благими, на вашу думку, були наміри Б. Хмельницького, коли він у 1654 році укладав військовий союз із Московським царством? Чому Т. Шевченко, незважаючи на великі заслуги гетьмана, засуджує його за цей союз, уважає це історичною помилкою?
8. Що, на вашу думку, символізує розрита могила в поезії Т. Шевченка? Поясніть свою відповідь і зіставте її з інформацією, поданою нижче в рубриці «Цікаво знати».
9. Об'єднайтеся в групи. Розподіліть між групами такі образи твору: 1) Богдан Хмельницький; 2) іноземні поневолювачі; 3) перевертні.
Визначте ставлення автора та України-матері до образів-персонажів вірша. Скористайтеся поданими словами. Обґрунтуйте свій вибір.
розуміння, ненависть, жаль, схвильованість, злоба, зневага, мудрість, ненажерливість, обман, недалекоглядність, розпач, розчарування, цинізм, продажність, кривда, помилка, ворожість, байдужість, загарбництво
МІРКУЄМО
10. Яких людей називають перевертнями? Що, на вашу думку, спільне між такими людьми й міфічними істотами - людьми, які перекидаються на вовків? Поясніть, як ви розумієте та чи актуальними сьогодні є такі слова:
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати.
ПЕРЕВЕРТЕНЬ - 1. Людина, яка зрадила свої переконання; запроданець, зрадник, відступник. 2. (міф.) Людина, чаклуванням обернута на тварину, вовкулак.
11. Прочитайте прикінцеві сім рядків вірша. Що, на вашу думку, могли схоронити старі батьки в могилі? Поясніть свою відповідь.
скарби / колективна пам'ять / козацька слава / зброя / традиції / знання, спогади / воля
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
12. Складіть діаманту до слів перевертень і патріот. За потреби, перейдіть за посиланням або зіскануйте QR-код.
Схеми складання діаманти
https://nx.litera.ltd/s/BemZdfbWtL3THeZ
ЦІКАВО ЗНАТИ
Поезію «Розрита могила» написано в 1843 р. в Березані (нині місто в Київській області). У записах поета, зроблених пізніше (1845), є згадка про три високі могили поблизу Березані. Згадано тут і так звану Богданову могилу по Золотоніському шляху. Шевченко добре розумів, що цензура нізащо не допустить твір до друку. Справді, уперше вірш надрукували в Німеччині аж через 16 років після написання твору. Але до цього його поширювали в рукописах.
У свідомості українців стародавні могили виступали не тільки невід'ємним елементом краєвиду, а й символом слави предків, історичної пам'яті, повернення втраченої волі. У Шевченка розкопування могил - це метафора викорчовування історичної пам'яті з усіма трагічними наслідками, серед яких і поява земляків-перевертнів, що цураються рідної мови, українства й допомагають ворогові нищити рідну землю. Митець звинувачував українських кріпосників - «недолюдків», «перевертнів», які допомагали «з матері полатану сорочку знімати», «матір катувати».
