Українська література. 7 клас. Заболотний
Андрій Малишко
(1912-1970)
Андрій Малишко народився в місті Обухові на Київщині. Від матері успадкував любов до рідного слова. «Той незабутній вогник отчого дому, де вперше почув я думи великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава й сувора, напоїли й вигодували мене, дали мені душевний гарт і радість на все життя», - писав митець. Його мати знала напам’ять безліч народних пісень, та й самого поета ніхто не міг переспівати.
Після закінчення школи А. Малишко вступив до медичного технікуму, але згодом перейшов до Київського інституту народної освіти. Працював учителем, журналістом, а в роки Другої світової війни був військовим кореспондентом.
Пісні на слова Андрія Малишка «Київський вальс», «Чому, сказати, й сам не знаю...» («Стежина»), «Вчителько моя» давно стали народними. А «Пісня про рушник» - це своєрідний національний гімн усім матерям. Її перекладено багатьма мовами світу. Вона звучить польською, болгарською, англійською та іншими мовами. Прочитаймо (послухаймо) твори митця та спробуймо дізнатися, у чому ж секрет їхньої популярності.
ПІСНЯ ПРО РУШНИК
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Вишитий рушник - це не просто предмет побуту, а й важливий елемент в українській культурі. Його використовують у багатьох обрядах, він є ознакою гостинності й доброзичливості. Кожне зображення на рушнику несе в собі особливий сенс. Наприклад, дерево - символ роду; квіти - символ краси, любові; птахи - символ свободи, щастя.
Візерунки на рушнику відображають традиції рідного краю та віддзеркалюють його багатовікову історію.
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Мати проводжала сина в дорогу
- А рано-вранці
- Б опівдні
- В ввечері
- Г вночі
2. Що символізує вишитий рушник в українській культурі? Чи є він оберегом1? Під час яких народних обрядів його використовують? Які ще обереги ви знаєте?
1 Оберіг - предмет, зображення чогось, малюнок, знак, талісман, який, за повір’ям, має оберігати від чогось лихого, недоброго.
АНАЛІЗУЄМО
3. Уявіть образи, змальовані в поезії «Пісня про рушник», та створіть словесний малюнок до кожної строфи.
4. Про яку дорогу розповідає ліричний герой? Куди, на вашу думку, він вирушає?
5. Наведіть із вірша слова, які свідчать про беззаперечну любов ліричного героя до матері та до рідного краю. Що він хоче бачити на рушникові, який вишила мати?
6. Попрацюйте в парах. Хтось із вас має виписати з вірша епітети, а хтось - метафори. Визначте спільно їхню роль у творі.
7. Для чого мати, випроводжаючи сина в далеку дорогу, дає йому вишитий рушник? Уявіть, які почуття полонили в цей момент її душу.
МІРКУЄМО
8. Як ви розумієте слова «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю...»? Про який біль тут ідеться? Хто або що його може завдати?
9. Поміркуйте, чому «Пісня про рушник» набула великої популярності як в Україні, так і за її межами. Що можуть уявляти чи відчувати, слухаючи цей твір, ті, хто давно виїхав з України?
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
10. Виконайте завдання одного з варіантів.
Варіант А. Складіть діаманту до образу матері.
Варіант Б. Доберіть і запишіть до поезії «Пісня про рушник» 5-7 слів-асоціацій. Наприклад, слова-асоціації до пісні «Ой у лузі червона калина похилилася» такі: калина, українці, патріотизм, визволення.
Схеми складання діаманти
https://nx.litera.ltd/s/BemZdfbWtL3THeZ
ЧОМУ, СКАЗАТИ, Й САМ НЕ ЗНАЮ...
Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в темнім лузі,
Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає,
Хоч біля серця стеле цвіт,
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита,
Дощами знесена у даль,
Між круглих соняхів із літа
Мій ревний біль і ревний жаль.
Іван Толкачевський. Українська ніч
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Яку сільськогосподарську культуру згадано у вірші?
2. Поезія Андрія Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю...» також має назву
- А «Серце»
- Б «Обрій»
- В «Стежина»
- Г «Жаль»
3. Прочитайте третю строфу вірша. Провідним художнім засобом у цій строфі є
- А гіпербола
- Б персоніфікація
- В порівняння
- Г анафора
АНАЛІЗУЄМО
4. Мікрофон. Які почуття пробуджує у вас поезія «Чому, сказати, й сам не знаю...»? А який настрій сповнює ліричного героя?
5. У житті ліричного героя було безліч стежок. А яку з них він вважає найріднішою для себе? Що вона символізує? Чи зміг він зберегти її у своєму серці?
6. Установіть відповідність і поясніть, яку роль відіграють образи-символи у вірші.
Художній образ
- 1 вечір
- 2 ворота
- 3 дощ
- 4 сонях
- 5 цвіт
Що символізує
- А труднощі
- Б дитинство
- В плин часу
- Г надію, оптимізм
- Д життєвий вибір
7. Як ви розумієте подані нижче рядки з твору? Що постає у вашій уяві, коли ви їх читаєте? Яку думку хотів передати автор кожним рядком?
8. Чому ліричний герой, згадуючи про стежину в рідному краї, відчуває «ревний біль і ревний жаль»?
9. Оберіть рядок, у якому виражено основну думку поезії. Поясніть свій вибір.
• Міркування ліричного героя про сенс людського життя.
• Щемливі спогади ліричного героя про батьківський дім.
• Кожен любитиме рідний край, пам'ятатиме батьківський дім.
МІРКУЄМО
10. Що для вас означає стежина до батьківської хати? Наскільки важливо, на вашу думку, пам'ятати про неї? Складіть ланцюжок асоціацій до слова стежина.
11. Користуючись «хмарою» слів, визначте важливі, на вашу думку, цінності, що сповідує ліричний герой.
12. А. Малишко дуже любив народні пісні, але йому не подобалися нещасливі кінцівки творів. «Мамо, а я хочу, щоб щасливо закінчувалася народна пісня, щоб козак додому обов'язково повернувся», - казав митець. Поміркуйте, чи вдалося автору втілити це бажання у своїй пісенній творчості.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
13. Знайдіть в інтернаті й послухайте пісні на слова Андрія Малишка, музику до яких написав композитор Платон Майборода. Зробіть самі або з допомогою когось із рідних, знайомих кілька художніх світлин, які могли б стати ілюстраціями до однієї з пісень. Презентуйте свої фото однокласникам та однокласницям.
14. Напишіть есе (5-8 речень) на тему «Стежина мого дитинства».
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ВІРШОВИЙ РОЗМІР. ТРИСКЛАДОВІ СТОПИ
Із 6-го класу ви вже знаєте, що віршовий розмір визначають залежно від кількості складів у стопі й місця наголосу. Пригадаймо, що стопа - це два або три склади, з яких один наголошений та один або два ненаголошених. Стопи - повторювані ритмічні фрагменти у віршованих рядках.
Якщо у стопі два склади, то таку стопу називаємо двоскладовою, якщо три - трискладовою.
Двоскладові стопи поділяємо на два види: ямб і хорей.
Трискладові стопи поділяємо на три види: дактиль, амфібрахій, анапест.
Щоб визначити, яким розміром написано вірш, потрібно спочатку розставити наголоси в словах кількох рядків. Запишемо два рядки вірша А. Малишка «Пісня про рушник» і поставимо наголоси в кожному слові (для зручності наголошені склади виділено червоним кольором):
Побудуємо схему цього вірша, позначаючи кожен наголошений і кожен ненаголошений склади:
Відразу помітно, що в кожному рядку найчастіше повторюються групи з трьох складів: перші два - ненаголошені, а третій - наголошений. Вертикальними рисками ( / ) можемо відокремити кожну стопу.
Отже, віршовий розмір цієї поезії - анапест, бо стопа має три склади, третій із яких - наголошений.
Інколи наприкінці рядків стопа може бути неповна.
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Що таке стопа?
2. Які є види двоскладових і трискладових стоп?
АНАЛІЗУЄМО
3. Чим подібні й чим відмінні дактиль, амфібрахій та анапест?
4. Визначте віршовий розмір вірша А. Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю...» за поданими рядками.
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
5. Перебудуйте прозовий текст на віршований, не викидаючи слів і не додаючи нових. Слова можна лише переставляти місцями. Визначте віршовий розмір.
Ідуть і йдуть дощі у Києві. Намокли плащі і парасольки. Пливе на річку схожий тротуар; із-за хмар ані зірок, ні сонця. Майдани, парки, вулиці, мости, напнуті дроти над трамваями, розсипані вогні у просторі - усе немовби в летаргійнім сні1 (За М. Луковим).
1 Летаргійний сон - глибокий, міцний сон.
