Українська література. 6 клас. Заболотний

Ірина Жиленко

(1941-2013)

Ірина Жиленко народилася і зростала в Києві. Свій перший вірш написала ще у восьмирічному віці. Навчаючись у вечірній школі, працювала вихователькою в дитячому садку. А під час навчання в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка на філологічному факультеті працювала в редакціях різних журналів.

Ірина Жиленко дуже гарно малювала, професійно займалася вокалом в університетській оперній студії та в аматорському хорі «Жайворонок» при Київській консерваторії, танцювала в ансамблі «Веснянка». Її перша збірка поезій - «Соло на сольфі». У своїх віршах авторка розповідає історії про казкових і міфічних істот. Наприклад, про гнома, який нібито живе в буфеті, а насправді - у дитячій уяві.

Літературознавці кажуть, що у творах Ірини Жиленко найбільше різноманітних барв: понад тисячу разів ужито назви кольорів. Переконаймося в цьому, поринувши у світ поетичного слова письменниці.

ЖАР-ПТИЦЯ

Сусідка моя - чарівниця -

годувала надвечір родзинками

у клітці золоту Жар-птицю

з очима-намистинками.

І як воно трапилось - хто його зна, -

та тільки дверцят не замкнула вона.

Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця -

і враз освітилась казково столиця.

Летіла все вище, так гарно, так вільно,

як в найзолотішім, найкращім мультфільмі.

Дорослим і дітям

яснішали лиця:

«Як хороше жити

під сонцем Жар-птиці!»

І тільки ота трьохсотлітня ґава¹,

яка себе називала Павою²

(старезна, без ока, та ще й кульгава),

знайшла Жар-птицю непристойно яскравою.

І вся вороняча орава³

зчинила люту стрекотняву:

«Вона яскра-яскра-яскррава!

Таку чужу нескромну птицю

тримать годиться тільки в клітці!»

Вже третій день - нема Жар-птиці.

І людям посмутніли лиця.

О, не сумуйте. Її нема,

бо - розумієте? - зима.

Жар-птиця ж - птаха екзотична,

південна, до снігів незвична.

Ну, от і простудилась трішки.

Лежить вона терпляче в ліжку,

п’є молоко, клює родзинки,

чита «Барвінок» і «Мурзилку».

Пішли на лад у неї справи.

І скоро знов злетить вона

на злість лихим, кульгавим ґавам,

на новорічну радість нам!

¹ Ґава - те саме, що ворона; (переносне) неуважна, нерозторопна людина; роззява.

² Пава - великий південноазіатський птах родини фазанових.

³ Орава - великий гурт людей; юрба, натовп.

Людмила Бондаренко. Жар-птиця. Петриківський розпис (2020)

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Павою в поезії «Жар-птиця» називала себе

• А чарівниця
• Б ґава
• В Жар-птиця
• Г ворона

АНАЛІЗУЄМО

2. Які почуття ліричної героїні передано у творі? А які почуття цей твір викликав у вас? Над чим змусив задуматися?

3. Як Жар-птиця опинилася на волі? Як сприйняли люди її появу в небі?

4. Опишіть зовнішність ґави, покликаючись на текст поезії «Жар-птиця». Чи приваблює читача цей персонаж?

5. За що й чому ґава та вороняча орава почали критикувати Жар-птицю? Підтвердіть свою відповідь рядками з тексту.

6. Оберіть із-поміж поданих слів одне, яке найкраще підходить для характеристики ґави й воронячої орави. Поясніть свій вибір.

мужність співчуття гордість заздрість мудрість

7. Прочитайте рядки, у яких авторка пояснює відсутність Жар-птиці. Як ви думаєте, де ця пташка поділася?

МІРКУЄМО

8. Чи можна, на вашу думку, поезію «Жар-птиця» вважати казкою? Чому?

9. Кого символізує ґава? Чи трапляються в реальному житті люди, подібні до неї? Чи приємно з ними спілкуватися? Відповідь поясніть.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

10. Прочитайте крилаті вислови. Поясніть, як ви їх розумієте. За потреби зверніться до словника. Опишіть усно життєву ситуацію, за якої можна було б ужити один із крилатих висловів.

• Красна пава пером, а людина - знанням.

• Нарядилася, як пава, а кричить, як ґава.

• Хороша пава, та погана слава.

• Ні пава ні ґава.

11. Розгляньте картину Людмили Бондаренко «Жар-птиця» (с. 72). У чому особливість петриківського розпису? Доберіть до картини власну назву - цитату з вірша І. Жиленко.

ПІДКОВА

Була зима. Ішов зелений сніг.

За ним - рожевий. Потім - фіалковий.

І раптом протрюхикав¹ на коні

Дідусь Мороз. І загубив підкову.

Та не просту. А золоту. Таким,

на місяць схожим, серпиком лежала, -

аж розгубились в небі літаки,

кричали: «Мама!» - й крильцями дрижали.

А я знайшла. Сказала їй: - Світи

тут, на вікні. Щоб все мені збулося! -

Зійшлися і роззявили роти²

сімсот роззяв. Стоять вони і досі...

Круг них світився то зелений сніг,

то голубий, то ніжно-фіалковий.

Вони стояли вперто, день при дні, -

зачарувала їх моя підкова.

Що ж, покладу підкову в чемодан,

куплю я шубу. А тоді поїду

в Лапландію³. Хоч трішки і шкода,

вже так і буть - віддам підкову Діду.

Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада...

Роти закрили всі сімсот роззяв.

І розійшлись... І полягали спати.

¹ Протрюхикати - бігти нешвидко, дрібною риссю (зазвичай про коня).

² Роззявляти рота (фразеологізм) - виявляти велике зацікавлення, захоплення чи здивування, слухаючи когось або розглядаючи щось.

³ Лапландія - холодний регіон на півночі Європи, який вважають батьківщиною святого Миколая, Санта Клауса, Діда Мороза.

Юрій Прядко. Вечір. Зима. Дорога

Віктор Зарецький. Місто праці (1979)

ЦІКАВО ЗНАТИ

Здавна добрим знаком було знайти підкову на шляху й принести її додому. Ніхто не знає, чому саме підкову обрали за талісман. Одна з версій - за аналогією з підкованим конем. Цей шматочок металу убезпечує тварину від падіння, спотикання. Рух підкованого коня стає ритмічним, упевненим. Так само і людині на слизькій життєвій дорозі хочеться твердо стояти на ногах.

Інша легенда виникла в Стародавньому Єгипті. Коли фараон проїздив повз бурхливий натовп своїх підданих, коні, запряжені в колісницю, часом губили підкови. Ці підкови нібито були золоті. Зрозуміло, що людина, яка натрапила на таку знахідку, почувалася неймовірно щасливою.

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Події в поезії «Підкова» відбуваються

• А напередодні Різдва
• Б під час русального тижня
• В напередодні Нового року
• Г після Великодня

2. Відгадайте зашифровані слова. Як вони пов'язані з поезією І. Жиленко?

АНАЛІЗУЄМО

3. Розкажіть, де розшукала знахідку лірична героїня та в який час доби було знайдено скарб. Що лірична героїня зробила зі своєю цінністю?

4. Ким або чим в уяві ліричної героїні можуть бути ті сімсот роззяв, які стали свідками її чарівної знахідки? Чому їх так багато? І як сталося, що вони всі приблизно в один час полягали спати? Запропонуйте кілька варіантів відповіді.

5. Порівняйте, яким зображено сніг на початку та наприкінці поезії «Підкова». Поясніть, чому наприкінці твору сніг став звичайним.

6. Що, на вашу думку, насправді є чарівнішим і красивішим: різнокольоровий сніг чи загублена підкова? Як вони пов’язані між собою та з описаними часом доби й порою року? Поясніть свою відповідь.

7. Чи причаровує роззяв сніг, який світиться різними кольорами? А золота підкова? Як це характеризує роззяв?

8. Які емоції ліричної героїні передано в поезії «Підкова»? Чи однакові вони впродовж усього твору? За потреби скористайтеся запропонованим переліком.

9. Розставте наголоси в словах останніх чотирьох рядків і визначте віршовий розмір поезії «Підкова». Чи є в ньому пірихій?

МІРКУЄМО

10. Чому в ліричної героїні виникло бажання повернути підкову Діду Морозу? А що могло б трапитися, якби золота підкова залишилася в ліричної героїні?

11. Чому, на вашу думку, люди рідко помічають справжню красу й дива, які трапляються в житті?

12. Розгляньте картини Юрія Прядка «Вечір. Зима. Дорога» й Віктора Зарецького «Місто праці» (с. 74) та подумайте, до яких епізодів вірша «Підкова» вони можуть бути ілюстраціями. Поясніть свою думку.

ГНОМ У БУФЕТІ¹

Ти знаєш, у нашому домі,

в старому буфеті, давно

живе мій добрий знайомий -

старенький буфетний гном.

Він знав ще дідуся хлоп’ям,

а маму - малим дівчатком,

гукав пустунам: «Ай-яй!»,

слухняним давав шоколадки.

Замкнувши буфет на гачок,

золотить на свята сервізи².

Багріє його ковпачок

за склом серед вазочок різних.

Він любить какао пить,

смоктати м’ятні гостинці.

Так довго і солодко спить

в старій музикальній скриньці.

Навчився він чемних манер

в одної маркізи³ з фарфору.

Сказала маркіза: - Тепер

дружити із вами не сором.

Ви просто - франтом⁴, хоча

втягніть у петлицю троянду.

І прошу до мене на чай

Разом з цвіркуном-музикантом.

Століття, і друге, і третє, -

прислухайся - чуєш? - завжди

клопочеться гном у буфеті,

бурмоче, зітха, шарудить.

І тупа, і плямка в куточку,

і дзвонить в буфетні шибки.

І в довгі засніжені ночі

нашіптує дітям казки.

¹ Буфет - шафа для зберігання посуду, закусок, напоїв.

² Сервіз - повний набір столового або чайного посуду.

³ Маркіза - вельможна дама у Франції.

⁴ Франт - модник, вишукано одягнений чоловік.

Ніна Коваль, Олександр Коваль. Ілюстрація до збірки Ірини Жиленко «Казки буфетного гнома». Видавництво «Веселка» (1985)

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Гном із вірша І. Жиленко довгими зимовими ночами

• А катається на лижах
• Б нашіптує дітям казки
• В п’є молоко
• Г гріється біля каміна

АНАЛІЗУЄМО

2. Добрим чи злим, на вашу думку, є старий гном? Із чого це видно?

3. Розкажіть, що гном робить у буфеті. Де він найбільше любить спати?

4. Випишіть із тексту поезії дієслова, які свідчать про присутність гнома в буфеті.

5. Доведіть, покликаючись на текст, що гном вміє підтримувати дружні стосунки.

6. Підготуйте характеристику образу гнома з вірша І. Жиленко як давнього мешканця людського будинку (за поданою схемою).

Ім'я → вік → зовнішність → заняття → уподобання → знайомі → риси характеру.

7. Побудуйте схему віршового розміру твору «Гном у буфеті». Чи є в ньому пірихій?

МІРКУЄМО

8. Чи щасливий старий гном, змальований у поезії «Гном у буфеті»? Чи любить він своїх господарів? Чи виконує свою місію?

9. Який із віршів І. Жиленко вам сподобався найбільше? Чим саме? Які настрої та почуття він передає?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

10. Проведіть конкурс декламаторів. Підготуйтеся до виразного читання одного з віршів Тараса Шевченка, Лесі Українки, Ірини Жиленко чи Станіслава Чернілевського. Декламувати поезію можна під музичний супровід. Дехто з вас може заздалегідь підготувати фотоілюстрації або малюнки й демонструвати їх на екрані під час конкурсу.

Для додаткового читання.

Ігор Калинець. «Стежечка», «Блискавка», «Криничка», «Дим».

Платон Воронько. «Пахне хліб», «Солодка вода».

Максим Рильський. «Запахла осінь в'ялим тютюном...», «Люблю похмурі дні...», «Збирають світлі, золоті меди...».

Олександр Бурбело. «Я лиш струна на арфі України», збірка «Золота росинка».

Мар'яна Савка. «Україна».

Іван Андрусяк. «Розмова», «Зорі й місяць», «Колискова».