Українська література. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Микола Вороний

Ти вже знаєш, що найдавнішими українськими книгами були літописи. У них описано діяння давно минулих літ, ще княжих часів Київської Русі. Одну таку оповідь покладено в основу поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля», яку ти наразі прочитаєш.

Мовна скарбничка

Читаючи твір про давні часи, зверни увагу на слова та вирази, що тобі можуть бути невідомі. Запам’ятай їх значення.

Зацурати — цуратися, триматись осторонь, уникати.

Ясир — так тюркські народи називали бранців, полонених.

Гудець — народний співець, волхв, мудрець-віщун.

Шугати — літаючи, швидко пересуватися.

Сповиток — тут: згорток.

Бадилля — стебла і листя рослини.

Твар (застаріле слово) — обличчя.

Сперти груди — важко дихати комусь від сильних переживань.

Євшан-зілля

(Скорочено)

В давніх літописах наших

Є одно оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування...

І воно живить надію,

Певну віру в ідеали

Тим, котрі вже край свій рідний

Зацурали, занедбали...

* * *

Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Був улюблена дитина.

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу

З ясирем в полон і потім

При собі лишив за вроду.

Оточив його почотом

І розкошами догідно —

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Поміркуй!

• Про які часи йдеться в поемі «Євшан-зілля»?

• Які історичні постаті згадує автор?

Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.

Зажурився, засмутився...

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади.

Поміркуй!

• Як переживає хан розлуку з рідним сином?

Кличе він гудця до себе

І таку держить промову,

Що мов кров’ю з його серця

Слово точиться по слову:

«Слухай, старче, ти шугаєш

Ясним соколом у хмарах,

Сірим вовком в полі скачеш,

Розумієшся на чарах.

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Ти піди у землю Руську —

Ворогів наших країну, —

Відшукай там мого сина,

Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі,

Як давно вже виглядають

Ного звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку,

Про життя привільне наше,

Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе,

Дай йому євшана-зілля,

Щоб, понюхавши, згадав він

Степу вільного привілля».

Поміркуй!

• Завдяки чому хан сподівається повернути свого сина?

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі,

На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє...

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув він

Вже і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!

Наче вітер у негоду,

Загула невпинна пісня —

Пісня вільного народу...

Наче лагідна молитва,

Журно пісня та лунає.

Ось її акорд останній

В пітьмі ночі потопає...

Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце, —

Він сидить німий, байдужий.

Т. Кущ. Ілюстрації до поеми «Євшан-зілля»

І схилилася стареча

Голова гудця на груди —

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Але ні! Ще є надія

Тут, на грудях в сповиточку!..

І тремтячими руками

Роздирає він сорочку,

Із грудей своїх знімає

Той євшан, чарівне зілля,

І понюхать юнакові

Подає оте бадилля.

Що ж це враз з юнаком сталось?

Твар поблідла у небоги,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.

Рідний степ — широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий —

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Все це разом промайнуло,

Стисло серце, сперло груди.

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!» —

Поміркуй!

• Який вибір робить син хана?

• Що для нього є найбільш цінним?

Так він скрикнув, і в дорогу

В нічку темну та пригожу

Подались вони обоє,

Обминаючи сторожу...

* * *

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, —

Шлях у край свій повороту?!

Поміркуй!

• Яке враження справила на тебе поема «Євшан-зілля»?

• Які рядки твору викликали в тебе найбільші хвилювання?

• Чому хлопець почав забувати рідний край?

• Як хан переживав розлуку із сином? Як це характеризує його як батька? Зо допомогою яких художніх засобів поет описує душевний стан хана?

• Які якості має гудець, судячи із ханової характеристики? Зверни увагу, що використано приховані порівняння (порівняння в орудному відмінку). Знайди їх і з’ясуй символічне значення кожного з них.

• За змістом твору поясни, символом чого є євшан-зілля.

• Якою буде твоя відповідь на запитання автора в останніх рядках поеми?

Літературознавчий клуб

З давніх-давен у степах на південно-східних кордонах України-Руси жив великий кочовий народ половці. В одному з половецьких переказів ішлося про те, як хан повернув через багато літ свого сина з руського краю додому за допомогою аромату євшан-зілля. Так половці називали полин. Ця гірка трава з гостро-холоднуватим запахом буйно розростається в степах.

Степовий полин

Давно вже зникли половці, забулася навіть їхня мова. А переказ зберігся. Завдяки тому, що він згаданий у Галицько-Волинському літописі під 1201 роком.

Хоч половці й ворогували з русичами, але їхній переказ припав нашим предкам до душі. Адже любов до рідної землі — почуття священне і близьке для всіх народів. Крім того, українці теж оселилися в тих самих степах і заснували козацьку Запорозьку Січ. Українці вважають євшан-зілля символом Батьківщини і пам’яті про предків.

Повернення втраченої національної пам’яті завжди було й є вкрай важливим для нашого народу. Бо загарбники весь час намагаються знищити цю пам’ять, щоб українці та українки забули свої корені, зреклися Батьківщини та рідної мови.

Символічний образ євшан-зілля часто згадується в художніх творах. Не випадково, що до літописного патріотичного сюжету звернувся у своєму творі й Микола Вороний (1871-1938). Справі відродження і звільнення України він присвятив усе своє життя.

Микола Вороний

Народився майбутній письменник на неозорих січеславських степах біля Дніпрових порогів. Справжнім українцем виховав хлопчину його дід Павло. Попри те, що 25 років прослужив у російській армії, він не зрікся своїх коренів — усе життя розмовляв тільки українською.

Письменник мав славних предків. Ного прапрадід був ректором Києво-Могилянської академії — першого університету в Східній Європі.

Змалку хлопчина захоплювався літературою і театром. Зачитувався творами Тараса Шевченка, Фенімора Купера, Жуля Верна. Сам почав писати вірші. Зі шкільних років включився в підпільний український рух, організував гурток, читав і поширював нелегальну літературу. За це юнака було виключено зі школи і заборонено продовжувати навчання в Російській імперії. Вороний емігрував за кордон і здобув вищу освіту в престижних Віденському і Львівському університетах. Оселився в Галичині, яка тоді належала до Австро-Угорської імперії.

Молодий поет потоваришував з І. Франком, працював у Науковому товаристві імені Т. Шевченка, був режисером театру «Руська бесіда».

Повернувшись у Наддніпрянщину, митець продовжив творчу діяльність. Брав активну участь в українській революції 1917 року, став одним із засновників Центральної Ради — першого українського парламенту. З його піснями козаки армії У HP ішли у бій. Зокрема, дуже популярною в ті роки і пізніше в лавах УПА була його пісня «За Україну, за її волю!». Більшовицький режим не пробачив письменникові незламного українства. Вороного неодноразово арештовували, а згодом стратили.

У незалежній Україні його творчість, заборонену російськими загарбниками, було повернуто нашому народові. Сьогодні вона знову надихає український народ.

Поміркуй!

• Доведи, що Μ. Вороний був справжнім патріотом.

• Як ти розумієш метафору: «Там, де пустка замість серця, Порятунку вже не буде...»? На підставі чого гудець зробив такий висновок про душу ханського сина?

• Чому саме аромат євшан-зілля пробудив половецьке серце хлопця?

• Основну частину поеми можна умовно поділити на шість епізодів. Добери з тексту чи придумай заголовки до епізодів поеми, а також до її вступу та заключної частини.

• Який, на твою думку, епізод у сюжеті твору є кульмінаційним, тобто вирішальним, найбільш напруженим? Свої міркування обґрунтуй. Яку роль у цьому епізоді виконують епітети?

• Сформулюй ідею твору. Знайди і процитуй строфу, що найповніше її розкриває.

Літературознавчий клуб

У літературі розрізняють три роди — епос, лірику і драму. Порівняймо для прикладу вже вивчені тобою твори. Так, «Чарівні окуляри» В. Нестайка — це епічний твір, бо в його основі сюжет — розповідь про певні події та їх учасників / учасниць: Васі Богданця, Ромки Черняка, Маргарити Степанівни та інших. Характери героїв / героїнь насамперед розкриваються через їхні вчинки. Найчастіше такі твори пишуть прозовою мовою. А от «І досі сниться...» Т. Шевченка — твір ліричний. Бо в ньому йдеться про почуття й переживання ліричного героя. Такі твори переважно пишуть віршовою мовою.

Нерідко різні літературні роди можуть зближуватися. Тоді з’являються суміжні форми. Якщо поєднуються ознаки епосу (розповідь про події, вчинки героїв / героїнь) і лірики (розкриття почуттів і думок персонажів), то такі твори називають ліро-епічними. Серед суміжних жанрових форм найчастіше трапляються ліро-епічні поеми.

Яскравий приклад ліро-епічної поеми — «Євшан-зілля» М. Вороного. Це великий віршований твір про важливі події в людському житті. Водночас автор розкриває почуття й думки героїв, особливо хана й гудця.

Літературознавчий словничок

Ліро-епічний твір — художній твір, у якому поєднано епічне й ліричне змалювання життя (сюжет і розгортання почуттів).

Ліро-епічна поема — великий, переважно віршований твір, у якому змальовано значні події і яскраві характери, а також подано роздуми й переживання героїв / героїнь.

Ліричний відступ — уривки, у яких автор / авторка розкривають свої почуття й думки з приводу зображуваного у творі.

Одна з характерних рис ліро-епічних творів — наявність ліричних відступів. У поемі «Євшан-зілля» ліричними відступами є її вступна і заключна частини. Це звернення автора до читачів / читачок з метою донести до них провідну ідею твору.

Поміркуй!

• Що таке ліро-епос?

• Чому «Євшан-зілля» за жанром є саме ліро-епічною поемою?

• Розкрий зміст ліричних відступів у творі.

Читай і досліджуй!

«І золота клітка для пташки — неволя», — говорить приказка. Саме в такій золотій клітці опинився син половецького хана та, не задумуючись, змінив її на волю у своєму рідному краї.

Проведи невеличке дослідження: добери інші приказки і прислів’я, суголосні з головною думкою поеми «Євшан-зілля». Це будуть короткі влучні повчальні вислови про волю, незалежність, любов до рідного краю. Запиши не лише ті, що тобі вже відомі, а й ті, які тобі скажуть рідні або близькі люди, або ж звернися до інформаційних джерел.

У колі мистецтв

Майже половина України (приблизно 48 % її території) розпросторилась у степовій природній зоні. Тому степ оспівано в нашому фольклорі, літературі, живописі.

Одним із неперевершених майстрів степового пейзажу був український художник грецького походження Архип Куїнджі. Він народився й виріс у приазовських степах біля Маріуполя. Митець любив і тонко відчував степ і в багатьох своїх творах його опоетизував.

Картина «Степ» — один із шедеврів А. Куїнджі. Безкрайній степ, тільки-но закучерявилась ніжна весняна зелень. Небо ще сірувате, досвітнє. По землі гуляє ранковий вітерець, і трава хвилями стелиться за обрій. Вражає неозорість, привілля цього світу. Виникає відчуття, що степ ніби рухається, колишеться, навіть відчувається повівання вітру. Оце і є диво справжнього мистецтва!

А. Куїнджі. Степ

Поміркуй!

• Роздивися картину А. Куїнджі «Степ». Розкажи про свої враження в класі.

• Чи допомогла тобі картина уявити місце подій поеми М. Вороного?

• Чи вдалося художнику передати красу степового пейзажу? Поділися своїми міркуваннями.

• Пригадай, репродукції яких полотен А. Куїнджі тобі вже траплялися на сторінках підручника української літератури. На які особливості художньої манери цього художника ти звернув / звернула увагу?

Підсумуй!

• Над якими питаннями допомогла тобі замислитися поема «Євшан-зілля»? Чи спадали вони тобі на думку раніше?

• Підготуй виразне читання епізоду поеми, який справив на тебе найбільше враження.

• Ще раз дай відповідь на прикінцеве запитання автора. Чи змінилися твої міркування щодо того, що є тим символічним «євшан-зіллям», яке допомагає зараз багатьом українцям та українкам пригадувати, пробуджувати свою національну свідомість?

• Чи виникло в тебе бажання прочитати поему повністю? Якщо так, зіскануй QR-код.