Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Богосвятська
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Франческо Петрарка
(1304-1374)
Італійський поет та літописець, «батько гуманізму».
Народився 20 липня 1304 р. у місті Ареццо, що поблизу Флоренції.
Батько його, друг та однодумець Данте, був вигнаний, як і Данте, з рідного міста у 1302 р. Невдовзі після народження майбутнього поета родина переїхала у Пізу, а в 1312 р. — в Авіньйон (Франція), де на той час знаходилась Папська резиденція. Там Франческо отримує початкову освіту, навчається в юридичній школі в Монтельє, у 1320 р. разом з братом їде в Болонський університет вивчати право. Але у 1326 р. помирає батько, і брати повертаються додому в Авіньйон. У цей час Петрарку вже цікавить літературна діяльність. Щоб мати засоби для життя, він приймає духовний сан.
6 квітня 1327 р. відбулася подія, яка вплинула на всю поетичну творчість поета. В авіньйонській церкві Св. Клари Петрарка вперше зустрічає жінку на ім’я Лаура, яка викликає у нього сильні почуття, надихає на творчість. Вона принесе йому славу «співця Лаури». Коли вони вперше зустрілися, їй було двадцять років, йому — двадцять три. Історичні джерела не дають однозначної відповіді, чи були особисто знайомі Лаура і Петрарка, чи спілкувалися, чи відповіла вона на почуття поета, який через все своє життя проніс світле почуття до неї.
Своє кохання поет висловлює у сонетах, які і сьогодні вважаються вершиною у спадщині італійської поезії. Смерть Лаури у квітні 1348 р. не позначилася на творчості поета. Він продовжував оспівувати її у численних ліричних віршах. До останніх хвилин життя Петрарка залишався вірним пам’яті Лаури. Світлому образу коханої дівчини присвячено близько дев’яноста сонетів, які ввійшли у «Книгу пісень»(«Канцоньєре»).
Існує також думка, що це кохання поет вигадав як джерело натхнення своїх віршів.
У 1330 р. в Авіньйоні Петрарка вступає на службу до кардинала Джованні Колонна, якого у своїх творах змальовує як друга, духовно близьку йому людину. У цей час поет найбільше у житті поціновує свободу і незалежність, у його творчості з’являється інтерес до власного внутрішнього світу, любов до життя, природи, честолюбна жага до слави. Поет вважає, що тільки розумом і почуттям потрібно керуватись у житті.
Петрарка захоплюється античністю, вивчає стародавні рукописи, багато подорожує. Його ваблять міста, люди, природа, історичні пам’ятки. У 1337 р. він здійснює свою першу подорож до Риму, де знайомиться з римською культурою.
На той час літературна діяльність приносить Петрарці європейську славу, за рішенням римського сенату 8 квітня 1341 р. його було увінчано лаврами поета. До 1353 р. Петрарка живе у своєму невеличкому маєтку Восклюз (Франція), де присвячує себе творчості і науці.
У 1353 р. Петрарка назавжди виїжджає до Італії. Протягом двадцяти наступних років він активно займається літературною діяльністю.
У 1367 р. Петрарка переїжджає до Падови.
19 липня 1374 р. Петрарка помирає в Аркві (поблизу Падови), не доживши одного дня до свого сімдесятиріччя. Він заповідає свою бібліотеку рукописів місту Венеція; ці рукописи стали важливою часткою бібліотеки Св. Марка у Венеції. Як твердить легенда, помер Франческо Петрарка за робочим столом, поклавши голову на розгорнуту книгу.
Мері Спарталі Стилман. Перша зустріч Петрарки і Лаури
Найбільша частина творчості поета — латиномовна спадщина, серед якої значний інтерес становлять морально-філософські твори. Так, у трактаті «Про презирство до світу» поет утверджує гуманістичний погляд на людину. Цей твір вважають своєрідним коментарем до найвидатнішого твору Петрарки — «Книги пісень».
«Книга пісень» — збірка віршів італійською мовою, яку Петрарка розпочав писати ще в 30-ті роки, а закінчив незадовго до смерті.
Існує дев’ять редакцій збірки. Остання містить 365 віршів різних ліричних жанрів, з них — 317 сонетів. Збірка поділена на дві частини. Перша —«На життя мадонни Лаури», друга —«На смерть мадонни Лаури». Основна тема збірки — кохання поета до Лаури. Використавши досвід любовної лірики, Петрарка створив поезію нового типу, дав початок розвиткові нової гуманістичної лірики.
Його поезія наближена до реального, земного життя. По-новому у збірці зображено образ жінки, кохання. Хоча Лаура ідеалізується, та постає як жива жінка, зі справжніми, земними рисами. Поета найбільше хвилює її зовнішній вигляд, краса. По новому зображений також ліричний герой, який прислухається до власних почуттів, заглиблюється у свій внутрішній світ.
Ареццо, будинок, де народився Петрарка
До «Книги пісень» входять вірші на політичні та моральні теми. Є вірші про дружбу, природу, філософські роздуми. У канцоні «Італія моя» поет висловлює свою любов до батьківщини, засуджує міжусобні війни, закликає до єдності і миру.
У своїх віршах Петрарка створив образ нової людини з її складним, глибоким внутрішнім світом. Він надав сонету класичної, витонченої форми. Наслідування Петрарки породило в європейській поезії цілу течію «петраркізм».
Сонети Петрарки вважаються взірцем жанру. Мова творів Петрарки, Данте та Боккаччо заклала основу сучасної італійської мови, зокрема першого словника італійської мови, виданого у 1612 р.
Значення Петрарки в історії гуманізму полягає в тому, що він заснував всі напрями ранньої гуманістичної літератури з її глибоким інтересом до всіх сторін внутрішнього життя людини, з її критичним ставленням до сучасності й до минулого, з її спробою знайти в давній літературі засади й опору для вироблення нового світогляду й виправдання нових потреб.
З творами Петрарки українською мовою ми знайомимося в перекладах Г. Кочура, Д. Павличка, Д. Паламарчука, М. Ореста та ін.
Класичний італійський сонет складається з чотирнадцяти рядків і ділиться на дві частини - октаву (восьмивірш), що включає два катрени (чотиривірші), і секстет (шестивірші), який розпадається на два терцети (тривірші). Рима abab abab cdc dcd (або cde cde). Октава служила для експозиції та розробки теми сонета, секстет - для кульмінації і фіналу.
Сонет 61
Благословенні будьте, день і рік,
І мить, і місяць, і місця урочі,
Де постеріг я ті сяйливі очі,
Що зав’язали світ мені навік!
Благословен вогонь, що серце пік,
Солодкий біль опечаленої ночі
І лук Амура, що в безоболоччі
Пускав у мене стріл ясний потік!
Благословенні будьте, серця рани
І вимовлене пошепки ім’я
Моєї донни — ніжне і кохане,
І ці сторінки, де про неї я
Писав, творивши славу, що не в’яне, —
Й ти, неподільна радосте моя!
З італійської переклав Дмитро Павличко
Сонет 61
Благословенні місяць, день і рік,
Пора, година, край, містина мила,
Коли краса її очей сп’янила
Мене, і став я бранцем їх повік.
Благословенні: біль, що в душу вник,
Що об’явилась ним Ерота сила,
Лук і стріла, що серце проразила,
І рана, що пройшла в його тайник.
Благословенні всі рази коли я
Ім’я моєї пані називав,
Мої зітхання, порив, плач і мрія.
Благословенні і рядки, що склав
Я їй на честь і мисль моя: до неї
Вона іде, до неї однієї.
З італійської переклав Михайло Орест
Працюємо з текстом
1. Виразно прочитайте обидва переклади сонета 61. Оберіть один із них для вивчення напам’ять.
2. Що ліричний герой благословляє у сонеті 61?
3. Як описує свою кохану Петрарка у сонеті?
4. Які відчуття викликає кохання в ліричного героя сонета?
5. Чому в сонеті відсутнє ім’я коханої?
6. Що вам допомогло зрозуміти почуття ліричного героя в сонеті 61?
Сонет 132
Як не любов, то що це бути може?
А як любов, то що таке вона?
Добро? — Таж в ній скорбота нищівна.
Зло? — Але ж муки ці солодкі, Боже!
Горіти хочу? Бідкатись негоже.
Не хочу? То даремно скарг луна.
Живлюща смерте, втіхо навісна!
Хто твій тягар здолати допоможе?
Чужій чи власній долі я служу?
Неначе в просторінь морську безкраю,
В човні хисткому рушив без керма;
Про мудрість тут і думати дарма —
Чого я хочу — й сам уже не знаю:
Палаю в стужу, в спеку — весь дрижу.
З італійської переклав Григорій Кочур
Лаура, зображення XV ст., бібліотека Лауренціана
Працюємо з текстом
1. Чому в сонеті 132 Петрарка використовує риторичні запитання і звертання?
2. Зачитайте епітети, які використовує поет у сонеті.
3. Проаналізуйте стан ліричного героя сонета 132.
4. Які дві сторони кохання бачить герой сонета?
5. Поясніть поетичні рядки:
- «Неначе в просторінь морську безкраю,
- В човні хисткому рушив без керма...».
Чому поет обрав образ човна?
Сонет 267
Де погляд ніжний, де чарівний вид,
Де постать горда, де струнка постава,
Де мова та бентежна й величава,
Що завдає негідникові встид?
Де сміх, що жалить того, хто набрид?
Де та душа, що, мов зоря яскрава,
Висока й гідна владарського права,
Небесну нам осяяла блакить?
Я вами дихаю, для вас палаю,
Я народивсь для вашого єства,
Без вас мені нема й не треба раю;
Як радість відійшла моя жива,
В словах надію я плекав безкраю,
Та вітер порозвіював слова.
З італійської переклав Дмитро Павличко
Працюємо з текстом
1. Як за допомогою повторів Петрарка передає почуття в сонеті 267?
2. Як у сонеті характеризує Петрарка донну Лауру? Чи можна за цією характеристикою намалювати її портрет? Відповідь обґрунтуйте.
Формуємо компетентності предметні і ключові
Знаннєвий компонент
I
1. Розкажіть про основні життєві події Франческо Петрарки.
2. Назвіть найвідоміший твір Петрарки.
3. Назвіть ім’я жінки, яка надихала італійського поета на творчість.
II
1. Чому Петрарку називають «батьком гуманізму»?
2. Яка подія у житті Петрарки вплинула на створення «Книги пісень»?
3. Визначте основну тему збірки поезій «Книга пісень».
4. У чому полягає заслуга Петрарки як поета?
Діяльнісний компонент
1. Розкрийте образ Лаури через сонети Петрарки.
2. Як по-новому у своїх сонетах Петрарка розкрив образ жінки, кохання?
3. Доведіть, що в сонетах Петрарки зображена людина зі своїми людськими почуттями.
4. Порівняйте образ Беатріче Данте з образом Лаури Петрарки.
Ціннісний компонент
1. Які почуття викликає у вас лірична поезія Петрарки? Для відповіді використовуйте рядки із «Книги пісень».
2. Які кольори відповідають вашому сприйняттю сонетів Петрарки? Емоційна забарвленість яких слів, словосполучень відповідає обраним кольорам?
3. Якого кольору кохання в сонетах Петрарки? Спробуйте пояснити вибір кольорів.
Екологічна грамотність і здорове життя
Як кохання, зображене в сонетах Петрарки, впливає на ваш емоційний стан?
