Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Богосвятська

Квінт Горацій Флакк

(65-8 рр. до н.е.)

Поет «золотого віку» римської літератури, як і Вергілій та Овідій, є одним із найуславленіших авторів у всій світовій літературі.

Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря - Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим.

Батько хотів дати синові гарну освіту. Після закінчення школи Горацій поїхав до Афін, де він мав змогу слухати лекції з грецької літератури, риторики, ознайомитися з епікурейською філософією, відвідувати лекції самого Платона. В Афінах Горацій захопився давніми грецькими поетами Гомером, Архілохом, Алкеем, Сапфо, любов до яких проніс через усе життя. Навчання поета перервала громадянська війна, що спалахнула в Афінах після вбивства Цезаря. Коли в місто прибув Брут, Горацій перейшов на бік республіканців і отримав у їхньому війську звання військового трибуна.

Важкі випробування війни не сформували з Горація бійця, а лише викликали у нього бажання покинути політичну боротьбу. Мир, встановлений Августом (Цезарем Октавіаном) після громадянських війн, прихилив поета на його бік. Горацій поділяв переконання Августа про необхідність відродження колишньої строгості і простоти звичаїв у Римі і підтримував його заходи щодо цього.

Твори Горація привернули до себе увагу Октавіана Августа, котрий запропонував поетові стати його особистим секретарем, від чого Горацій відмовився. Поступово Горацій став «співцем» Августа.

Отримавши блискучу освіту, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості Горацію допоміг Вергілій, увівши нікому незнаного молодого поета до вищих кіл Риму — гуртка Мецената (ім’я якого стало символом сприяння митцям) і кола друзів Октавіана.

Більшу частину свого життя Горацій проводив у своєму Сабінському маєтку. Він помер у 8 р. до н.е., залишивши порівняно невелику кількість творів, які принесли йому безсмертну славу.

Творчість Горація суперечлива: прославляючи Августа і Мецената, він намагається залишитися в колі тем приватного життя; тяжіючи до «малих форм», він пише послання.

Його твори художньо довершені, філософічні. Так, в елегійному вірші «До Манлія Торквата» він розмірковує над швидкоплинністю людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури.

Доробок свого творчого життя Горацій підсумував в оді «До Мельпомени».

В Україні його твори вивчалися у братських школах. Тарас Бульба, герой однойменної повісті М. Гоголя, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація.

Горація почали перекладати в Україні ще з XVII ст. Перші вільні переклади кількох його творів зробив Г. Сковорода. Горація переспівували П. Гулак-Артемовський та Л. Боровиковський.

Вірші римського поета перекладали І. Франко, В. Щурат, М. Зеров, Борис Тен, А. Содомора.

До Мельпомени (III, 30)

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив,—

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків,

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,

І лавром, що зростив святий дельфійський гай,

О Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

З латинської переклав Микола Зеров

Український контекст

Микола Зеров

(1890-1938)

Визначний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії. Народився в м. Зіньків на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 р.

Микола Зеров навчався в Охтирській та Київській гімназіях, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. До 1917 р. вчителював у Златопільській, а з 1917 р. — у 2-й Київській гімназії. Водночас брав активну участь в українському літературному житті. Упродовж 1920-х років був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань.

У 1935 р. був висланий в легендарно-страхітливий концтабір на Соловки. Там, в умовах жорстокого режиму, голоду, холоду й виснаження фізичною працею, він далі писав сонети і перекладав Вергілієву «Енеїду». Вістки про нього загубились під час масових розстрілів, що таємно відбувались у концтаборах СРСР в 1937—1938 рр.

До Мельпомени (III, 30)

Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких —

Часу біг коловий — в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давн за владаря був серед полів сухих, —

Будуть знати, що й — славний з убогого —

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

З латинської переклав Андрій Содомора

Працюємо з текстом

1. Про що йдеться в оді «До Мельпомени»?

2. Якою є провідна думка твору «До Мельпомени»?

3. Виразно прочитайте оду в перекладах М. Зерова та А. Содомори.

4. Поясніть рядок оди «До Мельпомени» двох різних перекладачів: «Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка...» і «Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді».

5. Доведіть, що твір Горація «До Мельпомени» є одою.

6. Як ви розумієте призначення поезії?

7. Якрозкриває поет тему мистецтва і призначення митця у творі «До Мельпомени»?

8. Які художні образи допомагають розкрити основну думку твору?

9. Спираючись на знання оди Горація «До Мельпомени», висловіть свої міркування на тему: «Призначення мистецтва в житті людини».

10. Що намагався сказати Горацій у своїй оді, на які роздуми налаштувати?

11. Уявіть, що ви тримаєте в руках давній сувій з текстом оди Горація «До Мельпомени». Розкажіть, які відчуття у вас виникли.

Індивідуальне завдання

Створіть сенкан або діаманту до творчості Горація.