Способи зображення дійсності

Уявіть себе на блакитному березі світу літератури. Повітря тут м’яке і прозоре; від океану віє свіжим морським бризом. На високому бірюзовому небосхилі, подекуди вкритому білосніжним мереживом хмар, швидко піднімається золотиста куля сонця. Віковічний океан зараз у доброму настрої.

Зображення світу і людини в художніх творах різниться залежно від того, хто, про що і як розповідає. Представляючи читачеві той чи інший предмет розповіді, автор вибирає для цього різні підходи. У світі літератури — це три роди: епос, лірика і драма.

Збагнути особливості кожного літературного роду в океані літератури нам допоможе надійний орієнтир — образ маяка, грандіозної споруди, яку в реальному житті встановлюють для того, щоб полегшити мандрівникам-мореплавцям шлях, позначити небезпечні місця, вказати на кращий прохід.

Маяки, як відомо, належать усьому людству, вони є знаком доброї надії для кожного. Зазвичай, маяк — це велична вежа виразної форми, зведена високо на підводній скелі, що пильно охороняє від підступності Нептуна сміливих мандрівників, які підкорюють неспокійні води океану. Капітальна вежа маяка виступить образом епічного роду літератури.

Роди літератури - способи зображення дійсності, її образного відтворення.

Жанр - вид літературного твору, що характеризується сукупністю формальних і змістових особливостей. Через жанр реалізується родова специфіка твору.

Для зображення дійсності у письменника є певний підхід: докладно розповісти про предмет епосу та події, що з ним пов’язані. Епос — це сюжетна, детальна оповідь про людину, її життя. Автор послідовно описує героїв, їхні вчинки, характери, взаємини з оточенням. Предмет епосу: характери, побутове і природне середовище, в якому існують і взаємодіють персонажі (головні та другорядні).

Сутність епічного роду літератури — це здатність охопити життя в його об’єктивній повноті. Сюжет епічного твору складається з подій, що відбуваються в певному часі та просторі; з учинків героїв; з різних обставин, у яких ці герої діють. Оповідач — посередник між зображеним і читачем. Текст має описово-оповідну форму, є переплетенням оповіді та висловлювань персонажів (діалоги, монологи).

Залежно від своєрідності змісту та форми твір відносять до того чи іншого жанру. На величному тілі маякової вежі зазначені основні жанри епосу, які діляться на малі {оповідання, новела, нарис), середні {повість) і великі форми {роман, роман-епопея).

Маяки оснащені потужним джерелом світла, щоб бути добре помітними в нічний час. На вершині маяка завжди світить ліхтар, який посилає з настанням сутінків рятівне світло у нічну далечінь. Цей ліхтар буде для нас образом-символом наступного роду літератури — ліричного. Для того щоб відтворити життя за допомогою слова, у автора є можливість розповісти не тільки про події, а й про враження, яке вони справили на нього, про емоції, які вони викликали.

Лірика зображує внутрішній світ людини, порухи душі, почуття і переживання, складне духовне життя; змальовує стан ліричного героя в певний момент життя. Слово в ліриці передає емоційний стан мовця. Зовнішнє життя подається суб’єктивно, через сприйняття ліричного героя.

Як мореплавці ставляться до сигналів маяків з найвищою довірою і трепетом, так і внутрішній світ ліричного героя знаходить відгук і тепло у серцях читачів. Ліричні твори навчають нас відчувати, уявляти, здогадуватися.

Душевні рухи та емоційні стани людини передаються в ліриці з певною мірою чуттєвої концентрації, яку створює властивий їй лад мови, а саме — вірш. Особливе значення для цього роду літератури мають образні можливості мови: ритмічність, засоби художньої виразності, поетична інтонація, єдність переживання і мовлення.

На золотих променях, які розсіюються від ліхтаря маяка, висвічуються жанри лірики: ліричний вірш, романс, елегія, ода, сонет, пісня та ін. Основні теми лірики: пейзажна, громадянська, інтимна, філософська, лірика про дружбу тощо.

Що б не сталося, які б не трапилися катаклізми, ліхтар не повинен гаснути. Для автора ліричного твору це можливість відчувати, як звучить його внутрішній голос.

Широка океанська дорога. Безжальні урагани часто здіймають високі хвилі. Тисячотонні маякові вежі витримують натиск ураганів і лютих штормів, що рокочуть таємничим гулом. Спробуйте відчути вітер у вухах, різкий запах безжальних хвиль. Океан, здається, готовий поглинути у своїх сивих гребенях наш маяк.

Для відтворення дійсності письменник може використати інший підхід — зобразити предмет у дії, в русі, представити його читачеві в оточенні інших явищ. Такий спосіб властивий драматичному роду літератури.

У драмі зображуються найбільш значущі події, які розвиваються швидко, енергійно, як хвилі в океані, зіштовхуючи дійових осіб (головних, епізодичних, позасценічних). Специфіка драми як роду літератури полягає у тому, що вона зазвичай призначена для постановки на сцені. Позиція автора прихована тут більше, ніж у творах інших родів. Без допомоги драматурга, спираючись на монологи, діалоги, репліки, ремарки, потрібно уявити місце дії, час, обстановку, в якій живуть герої, їхній зовнішній вигляд, манеру розмовляти, їхні рухи, жести.

Особливу роль у драмі відіграє конфлікт (зовнішній чи внутрішній), прихована чи явна боротьба діючих осіб. Вирішення цього конфлікту відбувається в напруженій боротьбі персонажів один з одним, з обставинами, із самими собою. Конфлікт у драмі — це та пружина, яка рухає дію і виявляє характер героїв. Людина показана у таких обставинах, які вимагають особливої напруги всіх її внутрішніх сил.

Величезні хвилі океану світу літератури шумно наздоганяють одна одну. Кожна така хвиля — окремий жанр драматичного роду: комедія, трагедія, драма, трагікомедія, містерія, фарс, феєрія та ін.

Розподіл родів літератури на епос, лірику і драму, а також першу систематизацію літературних жанрів запропонував давньогрецький філософ Арістотель у творі «Поетика». Сучасні науковці виділяють додатково ще один рід літератури — ліро-епічний, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові жанри (роман у віршах, поема).

Незважаючи на те що межі між родами не можна провести з абсолютною точністю і є перехідні форми, основні особливості кожного роду досить визначені. У літературознавстві не прийнято використовувати як критерій розрізнення літературних родів опозицію «вірші — проза». Епічний твір може бути написаний віршами (наприклад, «Іліада» Гомера), а ліричний — прозою (скажімо, популярний жанр вірш у прозі або любовний лист). Критерії розрізнення лірики, епосу і драми треба шукати в способі зображення — як саме автор передає свій погляд на світ: епос — це розповідь про події, долі героїв, їхні вчинки і пригоди; лірика — переживання подій, зображення почуттів, внутрішнього світу, емоційного стану ліричного героя; драма — зображення подій і взаємин між героями на сцені.

Наш маяк світить вдень і вночі, даруючи надію й опору кожному, хто мандрує безмежним світом літератури.

Зміст