Підручник по Всесвітній історії (профільний рівень). 11 клас. Гісем - Нова програма

Розділ IV. Держави Азії, Африки та Латинської Америки: вибір шляхів розвитку

§ 18. Японія

ЗА ЦИМ ПАРАГРАФОМ ВИ ЗМОЖЕТЕ: характеризувати розвиток Японії в 1945 р. — на початку XX ст.; визначати основні пріоритети в розвитку країни; указувати на наслідки американської окупаційної політики Японії.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що зумовило вступ Японії у Другу світову війну? 2. Які японські міста зазнали атомного бомбардування?

1. АМЕРИКАНСЬКА ОКУПАЦІЙНА ПОЛІТИКА В ЯПОНІЇ. «ЛІНІЯ ДОДЖА». 2 вересня 1945 р. на американському лінкорі «Міссурі» представники Японії підписали акт про капітуляцію. Через три дні на Японські острови висадилися американські війська.

Американська окупаційна адміністрація діяла згідно з принципами демократизації, демілітаризації, декартелізації Японії. У жовтні 1945 р. вона видала декрет про звільнення політичних в’язнів і про дозвіл створювати профспілки й політичні партії. Проголошувалися демократичні свободи, 8-годинний робочий день, право на колективний договір, мінімальну відпустку (один тиждень). Ліквідовувалися найбільші промислові корпорації (дзайбацу): «Міцубісі», «Міцуї», «Сумітомо». Відбувся Токійський судовий процес над головними воєнними злочинцями.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Імператора Хірохіто японці вважали богом. Він правив під іменем Сьова («Освічений світ»). Для військ союзників імператор був одним із найзапекліших ворогів. Однак після поразки Японії Хірохіто не потрапив під воєнний трибунал, а став «символом демократії», і після смерті його вшановували як милосердного «батька нації». Скласти уявлення про діяльність імператора дуже складно. Це пов'язано з тим, що імператори Японії не залишають після себе жодних записів (мемуари, щоденники, листи), крім віршів, які є настільки абстрактними, що ідентифікувати події, які вони описують, майже неможливо. Незважаючи на таку закритість, окремі привселюдні дії імператора стали важливими для країни. Так, його виступ по радіо 15 серпня 1945 р. зупинив опір країни в Другій світовій війні. Це було перше звернення імператора до народу, коли піддані почули його голос. Після окупації країни американськими військами імператор уникнув покарання за воєнні злочини. Керівництво США дослухалося до порад вчених. Так, дослідниця Р. Бенедикт зазначала, що скасування династії або засудження Хірохіто призведе до втрати керованості Японії. А японіст С. Єлисеєв ще напередодні атомних бомбардувань писав: «Якщо ви знищите Кіото — японці ніколи вам не пробачать, тому що звідси походять японські імператори». За наполяганням американського уряду на початку 1946 р. імператор Хірохіто офіційно відмовився від статусу «Божественний», а також здійснив першу подорож країною, зустрічаючись із підданими.

У подальші роки Хірохіто брав активну участь у житті Японії. Він виконував значну частину функцій голови держави: спілкувався з народом, відвідував спортивні змагання й свята. Імператор відіграв помітну роль у відновленні позитивного іміджу японської дипломатії. Він здійснював закордонні поїздки, де мав зустрічі з лідерами інших держав. Хірохіто перебував на троні ще 40 років і помер у 1989 р. За цей час країна повністю змінилася, але національний дух японської нації зберігся.

Імператор Хірохіто (ліворуч, 1926—1989 рр.) під час першої поїздки Японією. Лютий 1946 р.

Джозеф Додж на обкладинці журналу «Тайм». 1955 р.

Чим уславився Дж. Додж?

Ці заходи активізували громадсько-політичне життя. Постали провідні політичні партії країни — Соціалістична партія Японії (СПЯ), Ліберальна, Демократична партії та інші.

У 1946 р. в країні були проведені перші парламентські вибори, на яких перемогли правоцентристські партії.

Парламент прийняв нову Конституцію, розроблену американськими радниками, яка набула чинності 3 травня 1947 р. Імператор зрікався «божественного походження» і залишався символом держави (імператорський трон продовжував посідати Хірохіто). У країні було проголошено всі демократичні права. Згідно зі статтею 9 Конституції Японії заборонялося створювати армію, вона відмовлялася від війни як засобу вирішення суперечок між державами. Відповідно до нової Конституції було проведено вибори, на яких перемогу здобула СПЯ.

У 1946 р. в Японії було розпочато аграрну реформу. Орендарі ставали власниками орендованих ділянок, землі відсутніх поміщиків переходили до селян, в інших випадках землю викуповували й теж розподіляли між селянством. Завдяки аграрній реформі було створено місткий внутрішній ринок, місто отримало дешеву робочу силу.

У 1947 р. в Японії було проведено реформу школи й освіти. Школа була відділена від церкви, а церква — від школи. У школі заборонялося пропагувати насильство й війну. Освіта стала світською, загальною. Запроваджувалася безкоштовна початкова освіта. У результаті цих реформ було остаточно ліквідовано пережитки минулого, японське суспільство набирало рис сучасного.

Проте в перші післявоєнні роки у країні панували повна розруха й занепад, не вистачало найнеобхіднішого. Японія втратила свої колонії, які були головними джерелами постачання сировини.

ОКУПАЦІЙНА ПОЛІТИКА США В ЯПОНІЇ

Заходи

Зміст

Розпуск дзайбацу

Ліквідація мілітаризації і надмірної концентрації економіки. Відновлення конкуренції, вільного ринку

Суд над воєнними злочинцями

Засудження і страта винних у втягуванні Японії в загарбницьку війну, яка призвела до національної катастрофи. Засудження японського мілітаризму та агресивної зовнішньої політики

Демократизація політичного життя

Відновлення багатопартійності. Проведення вільних виборів

Прийняття Конституції

Закладення основ демократичного суспільного розвитку. Збереження японських національних традицій і символів. Викорінення мілітаристського духу

Аграрна реформа

Ліквідація великих землеволодінь. Формування фермерського господарства

Освітня реформа

Відокремлення школи від церкви, а церкви — від школи. Заборона пропагувати насильство й війну

Реформи Дж. Доджа (податкової і фінансової систем)

Заміна державних субсидій на комерційні банківські кредити. Підвищення прибуткового податку

ЦІКАВІ ФАКТИ

Після смерті Й. Сталіна відносини Японії із СРСР покращилися. У червні 1955 р. в Лондоні почалися радянсько-японські переговори. Радянський уряд погодився передати Японії два острови Малої Курильської гряди — Хабомаї і Шикотан за умови остаточного врегулювання територіальних відносин. Крім того, СРСР зажадав виведення з Японських островів американських військ. Японія відмовилася. Тоді сторони домовилися відновити дипломатичні відносини, відклавши підписання мирного договору. У жовтні 1956 р. було підписано спільну декларацію, що передбачала припинення стану війни між СРСР і Японією, відновлення дипломатичних і консульських відносин. Сторони домовилися вирішувати суперечки мирним шляхом, утримуватися від загрози сили або її застосування. СРСР підтримав прохання Японії стати членом ООН. У 1957 р. між двома країнами було укладено торговельну угоду. Проте подальшого прогресу в розв'язанні територіальних проблем («Північних територій») між Японією та СРСР (від 1991 р. — із Росією) до сьогодні так і не досягнуто.

Розгортання «холодної війни» зумовило зміну в ставленні США до Японії. Із розбитого ворога вона перетворилася на форпост боротьби із СРСР. Щоб покращити становище в країні, американський уряд узявся за стабілізацію економіки й фінансів. Для цього в 1949 р. в Японію була направлена комісія з американської політичної та економічної спільноти на чолі з Джозефом Доджем, який уже мав досвід проведення грошової реформи в Німеччині. Комісія розробила жорсткі заходи, які отримали назву «лінія Доджа».

Тривалий час Японія існувала за рахунок допомоги США (було отримано допомоги на 2 млрд доларів), а необхідно було запустити японську економіку на новій основі. Тепер американські кредити набули комерційного й адресного характеру, зменшувалися ціни, заморожувалися зарплати, встановлювався фіксований обмінний курс єни. Також було модернізовано податкову систему Японії: зменшувалися податки з перспективних галузей виробництва; збільшувався прибутковий податок. Були створені умови для залучення іноземних інвестицій.

Ці заходи за короткий термін сприяли подоланню інфляції і дали поштовх до активізації економічного життя. До початку 1950-х рр. Японія досягла довоєнного рівня виробництва.

2. ПІДПИСАННЯ МИРНОГО ДОГОВОРУ. Протягом тривалого часу не було врегульовано питання мирного договору США з Японією. Для США, крім того, стало зрозуміло, що такий договір із Японією може бути укладений тільки в разі одночасного підписання угоди про військовий союз, який би дав право США тримати в Японії війська. У Японії ця ідея не мала одностайного схвалення.

У вересні 1951 р. в Сан-Франциско зібралася мирна конференція за участю делегацій із 42 країн, на якій було укладено мирний договір із Японією. За умовами договору Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від претензій на Курильські острови, Південний Сахалін, Тайвань та ряд інших островів. Представники СРСР, Польщі, Чехословаччини відмовилися поставити підписи під договором, наполягаючи на запрошенні для участі в роботі конференції делегацій комуністичного Китаю, Монголії та інших своїх союзників. Крім того, СРСР вимагав вивести з Японії американські війська й ліквідувати військові бази США.

У 1952 р. між Японією і США був укладений «договір безпеки». За його умовами США отримали право розмістити свої війська на Японських островах, а Японії було дозволено створити сили самооборони, на які можна було витрачати 1 % валового національного доходу.

У 1960 р. між Японією і США був підписаний договір про взаємне співробітництво й гарантії безпеки. Він передбачав автоматичний вступ Японії у війну із СРСР на боці США в разі потреби.

Прем'єр-міністр Японії Сігеру Йосіда підписує мирний договір. Сан-Франциско (США). Вересень 1951 р.

ЦІКАВІ ФАКТИ

11 березня 2011 р. біля східного узбережжя Японії стався землетрус потужністю 9 балів, унаслідок якого виникло цунамі, що завдало величезної шкоди прибережним районам і призвело до загибелі понад 15,8 тис. осіб. Ще 2,5 тис. осіб зникли безвісти. На розташованій уздовж берегової лінії атомній електростанції Фукусіма-Даїчі сталася аварія. У результаті вибухів 12, 14 і 15 березня в навколишнє середовище потрапили значні обсяги радіоактивних речовин (радіонуклідів). Це призвело до забруднення акваторії океану та прилеглих територій.

3. ЯПОНСЬКЕ «ЕКОНОМІЧНЕ ДИВО». ЕТАПИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЯПОНІЇ. Із середини 1950-х рр. почалося 15-річне небачене зростання економіки Японії, у результаті якого змінилися сама країна та її значення у світі. У 1961 —1970 рр. темпи зростання становили 11 % на рік. У 1968 р. Японія посіла друге місце в західному світі за обсягом ВНП і вийшла на перше місце за виробництвом сталі, кораблів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, копіювальної техніки, фотоапаратури. У 1981 р. вона посіла перше місце за виробництвом легкових автомобілів.

Після швидкого економічного зростання країна зіткнулася з економічними труднощами. Економічна криза 1970-х рр. та її наслідки сильно позначилися на Японії. Уряд і японський бізнес розпочали програму структурної перебудови економіки. Центр ваги було вирішено перенести з енергоємних і матеріаломістких галузей (чорна і кольорова металургія, суднобудування, виробництво пластмас і штучних волокон) у наукоємні галузі (електроніка, радіотехніка, виробництво засобів зв’язку, ЕОМ, роботів тощо), які споживають мало сировини та енергії, але потребують кваліфікованих інженерів та робітників. Реалізація цієї програми зумовила зростання державних витрат та інфляцію. Із 1982 р. уряд Японії на чолі з Ясухіро Накасоне почав здійснювати антиінфляційний курс, скорочувати державні витрати, сприяти розвитку ринкових відносин. Були знижені податки з підприємців, почалася приватизація залізниць і телекомунікацій. Курс Я. Накасоне був схожим із тим, що здійснювали Р. Рейган, М. Тетчер, Г. Коль та інші. Зіткнувшись у роки кризи зі спробою багатьох країн обмежити експорт японських товарів, японський бізнес узявся за експорт капіталів, створюючи виробничі потужності в інших країнах. У 1980-ті рр. Японія стала одним із найбільших світових інвесторів.

Однак наприкінці 1991 р. після 30-річного зростання економічна ситуація в країні ускладнилася. Темпи зростання в 1990-ті рр. не перевищували 1 % на рік. Крім того, Японія опинилася перед загрозою ще й фінансової кризи, яка завдала серйозного удару не лише по самій Японії (на третину впала капіталізація японської економіки — сукупна вартість акцій японських підприємств), але й по країнах Далекого Сходу й Південно-Східної Азії. Азіатська криза зачепила також Латинську Америку, Росію, Україну та інші держави.

Причини і передумови японського «економічного дива»

• Реформи, проведені американською окупаційною адміністрацією (аграрна, податкова та інші)

• Відносна дешевизна робочої сили

• Відсутність військових витрат

• Значні інвестиції в промисловість (більші, ніж в інших країнах)

• Традиційна бережливість японців (через банки їхні заощадження перетворювалися на виробничі інвестиції); довіра до банківської системи

• Зважена економічна політика: контроль над зовнішньою торгівлею, закупівля новітніх технологій, сприяння модернізації

• Широке використання технічних досягнень у виробництві товарів масового споживання

• Орієнтація виробництва на експорт

• Висока кваліфікація й дисципліна робітництва

• Патріотизм більшої частини населення, готовність купувати власну продукцію

• Традиційна система найму — патерналізм (робітник улаштовується на роботу й працює до виходу на пенсію; заробітна плата прив'язана до стажу роботи; заохочується лояльність своїй фірмі, яка навіть у скрутні часи не звільнить робітника)

• Кредити США й військові замовлення в роки війни в Кореї та В'єтнамі

• Наявність американських військових баз

• Політична стабілізація

Сінкансен — мережа швидкісних залізничних ліній у Японії. Перша лінія була відкрита в 1964 р.

Пожежа на АЕС у префектурі Фукусіма. 2011 р.

Якими були причини й наслідки пожежі на електростанції?

ЦІКАВІ ФАКТИ

Жахливою подією в історії Японії стали хімічні атаки в токійському метро, здійснені членами екстремістської релігійної секти «Аум Сінрікьо» в 1994 і 1995 рр. Під час цих терористичних актів загинуло 12 і було отруєно щонайменше 5 тис. осіб.

Постраждалі під час хімічної атаки в токійському метро. 1995 р.

У XXI ст. Японія стабілізувала економічне становище, було проведено модернізацію системи державного управління й бізнесу. Проте здійснити прорив в економічному зростанні не вдалося. Крім того, Японії довелося зазнати руйнівних наслідків природних стихій (землетруси, цунамі).

4. ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК ЯПОНІЇ. На тлі економічного зростання відбулася політична стабілізація життя країни. Із 1955 р. при владі незмінно перебувала Ліберально-демократична партія (ЛДП), яка у внутрішній політиці дотримувалася курсу на розвиток ліберальної демократії та соціально спрямованої економіки, у зовнішній — на співробітництво зі США. Головною опозиційною партією була СПЯ, яка виступала за нейтралітет країни. У 1964 р. утворилася ще одна опозиційна партія — Каммейто, яка виступила за третій шлях розвитку країни з опорою на середній клас.

У внутрішньому житті Японії в 1970-ті рр. розпочалися труднощі. Оскільки ЛДП незмінно перебувала при владі, питання про призначення прем’єр-міністра фактично почали вирішуватися не в парламенті, а всередині партії. У ній склалося кілька ворогуючих фракцій, лідери яких домовилися між собою про склад уряду. Так виникли сприятливі умови для зловживань та корупції. Найбільшим скандалом була справа «Локгід», яка закінчилася арештом і засудженням прем’єр-міністра Какуея Танака. Крім того, відбулася ще низка політичних скандалів. Це послабило авторитет ЛДП. У 1993 р. суперечки всередині ЛДП викликали розкол, і на парламентських виборах вона зазнала поразки. До влади прийшов блок опозиційних партій на чолі із Соціалістичною партією. У той самий час у провідних

ЦІКАВІ ФАКТИ

У 1989 р. імператорський трон успадкував принц Акіхіто. Відтоді в Японії почався новий період національного літочислення — Хейсей («мирне правління»). Хоча імператор у Японії є символічною фігурою, за час його правління відбулися важливі зміни. Він був першим з імператорського двору, хто одружився з особою, яка не належала до аристократичного роду (Сьоді Мітіко). Акіхіто та Мітіко в сімейному житті вдалося досягти відносної свободи від суворих палацових традицій. Незважаючи на постійну зайнятість в офіційних заходах, подружжя самостійно виховувало дітей: двох синів та дочку. Імператор також займався науково-дослідною діяльністю, вивчав морську фауну. 1 січня 2019 р. за бажанням Акіхіто достроково трон було передано його старшому синові Нарухіто.

партіях стався розкол, зумовлений розбіжностями у визначенні подальшого розвитку країни. У 1996—2009 рр. члени ЛДП очолювали уряд, але колишньої могутності й авторитету партія вже не мала. У 2009 р. ЛДП була змушена поступитися владою лівоцентристській Демократичній партії Японії (ДПЯ), що перебувала при владі до 2012 р. На позачергових виборах ЛДП знову повернула собі владу. Таким чином, у країні фактично сформувалася двопартійна система, де за владу змагаються дві провідні ліберальні партії: ЛДП і ДПЯ.

5. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС. У 1950-ті рр. японська дипломатія не вирізнялася особливою активністю. У 1960-ті рр. міжнародна позиція Японії стала вразливою через однобічну орієнтацію на США. Так, у 1971 р. США, прагнучи вирішити свої економічні проблеми, в односторонньому порядку без попередження обмежили експорт Японії в США й девальвували долар. Одразу після цього було оголошено про візит президента США Р. Ніксона в Китай, і теж без консультацій із Японією, для якої відносини з Китаєм були першочерговою проблемою. Такі дії США змусили Японію порушити питання про самостійну зовнішню політику. У 1972 р. уряд здійснив заходи, спрямовані на розширення економічних зв’язків Японії. Між Японією та Китаєм було відновлено дипломатичні відносини й розпочато роботу над мирним договором. Від США Японія домоглася відновлення свого суверенітету над островом Окінава.

У 1980-ті рр. пріоритети зовнішньої політики Японії змінилися. У відносинах із СРСР вона посіла більш жорстку позицію. Питання розширення економічних зв’язків тісно пов’язувалося з вирішенням територіального питання. Проте це не дало бажаного результату. Японія намагалася стати постійним членом Ради Безпеки ООН. У 1990-ті рр. країна проводила обережну зовнішню політику, віддаючи перевагу традиційним зв’язкам. На початку XXI ст. зовнішньополітичний курс країни був знову спрямований на вихід на більш широку міжнародну арену. Наприкінці 2003 р. японські війська вперше за післявоєнну історію було відправлено за межі країни. Японський контингент (500 осіб) опинився в Іраку для стабілізації становища в країні після повалення режиму С. Хусейна. Також Японія заявила про створення власної системи протиракетної оборони на випадок удару з боку Північної Кореї (КНДР).

ЕТАПИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ЯПОНІЇ

Етапи

Характеристика

I. 1950—1960-ті рр.

Повна підпорядкованість зовнішньополітичному курсу США. Відмова від визнання кордонів, що склалися після Другої світової війни із СРСР і Китаєм

II. 1970—1980-ті рр.

Пріоритетний розвиток відносин із країнами — членами Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Нормалізація відносин із Китаєм. Жорстка позиція щодо Північних територій

III. 1990-ті рр. — початок XXI ст.

Перехід до «глобального співробітництва» зі США. Безстрокове продовження в 1989 р. договору 1960 р. про розміщення американських баз і військ

Акіхіто — імператор Японії (1989—2019 рр.)

Коли імператор Акіхіто передав владу старшому сину?

Японія є важливим партнером для України. Так, японські інвестиції важливі для модернізації виробництва України відповідно до екологічних норм, для створення очисних споруд комунальних господарств. Також японські фірми відкрили свої філіали з виробництва запасних частин для автомобілів. Японія чітко заявила про підтримку України в протистоянні російській агресії. Україна, у свою чергу, підтримує Японію в питанні Північних територій і ділиться з Японією екологічними квотами.

ВИСНОВКИ

  • Після поразки у Другій світовій війні Японія відмовилася від загарбницької зовнішньої політики. Уряд країни здійснив економічні й політичні реформи, які заклали основи економічного процвітання й становлення демократичного суспільства.
  • Сучасна Японія — високорозвинена багата держава, один із центрів світової економіки.
  • Японський народ зумів поєднати запозичення зарубіжного досвіду й досягнень із традиційними цінностями, створивши унікальну японську модель розвитку.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Коли було підписано акт про капітуляцію Японії? 2. До якого року Японія перебувала під окупацією США? 3. Які території втратила Японія за договором, підписаним у Сан-Франциско? 4. Коли між Японією і США було підписано союзний договір? 5. Яка партія майже незмінно перебувала при владі в Японії з 1955 до 2009 р.? 6. На які роки припадає період японського «економічного дива»?

7. Охарактеризуйте окупаційну політику США в Японії. Якими були її наслідки та результати? 8. Визначте роль у розвитку Японії союзницьких відносин зі США. 9. Чим була зумовлена криза 1990-х рр.? Якими були її наслідки? 10. Що лежить в основі зовнішньополітичного курсу Японії? Чи відповідає він її економічному потенціалу?

11. Обговоріть у групах. Якими були складові японського «економічного дива»? 12. Визначте та охарактеризуйте основні етапи економічного розвитку Японії. Складіть таблицю.

Етапи (роки)

Характеристика

13. Укажіть особливості політичного розвитку країни. Чим можна пояснити домінування в політичному житті Ліберально-демократичної партії?

14. Проведіть дискусію за проблемним питанням: «Чому до сьогодні не розв'язана проблема Північних територій?».