Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Полянський

Узагальнення до розділу II «Облаштування повоєнного світу»

«Велика війна» (1914-1918) по-різному закарбувалася в історичній пам’яті народів світу.

Унаслідок підписання країнами-переможницями Версальського мирного договору з Німеччиною та мирних договорів з її союзниками, проведення Вашингтонської конференції змінилося співвідношення сил у Європі та у світі.

Світ поділився на переможців і переможених. Усі труднощі облаштування повоєнного світу лягли на плечі переможених народів. І хоча в Статуті Ліги Націй новим принципом відносин між державами було проголошено відмову від воєн, цей принцип не був реалізований на практиці. Збитки й людські втрати були настільки масштабними, що переможені не могли розраховувати на великодушність переможців.

Німеччина страждала від територіальних, військових, економічних, фінансових і політичних обмежень і вилучень. Німці були переконані, що їх надмірно покарано й принижено. Натомість французи вважали, що німці покарані й принижені недостатньо, аби Франція почувалася безпечно. Для британців санкції, накладені на Німеччину під тиском Франції, а надто економічні, були невиправдано жорсткими. Цю думку поділяли й у США.

Австрія, Угорщина, Болгарія та Туреччина були ображені на «несправедливі» статті мирних договорів із ними. Німеччина й Росія від самого початку були зацікавлені в руйнуванні Версальської системи, що робило їх природними союзниками в міжвоєнний період.

Росія стала парією післявоєнного світу. Зрадивши Антанту й підписавши сепаратний мир із Німеччиною, Росія позбавила себе статусу переможниці у війні й пов’язаних із ним переваг. Крім того, для здійснення «світової революції» Росія створила організацію зі штаб-квартирою в Москві й філіями майже в усіх європейських державах — Комуністичний Інтернаціонал (Комінтерн). Більшовицькі лідери очікували, що російський переворот стане початком «світової революції», але вона так і не відбулася.

Після війни розпочалося совєтсько-німецьке зближення. Підписання Рапалльського договору активізувало економічну співпрацю між країнами. За дозвіл на використання німецьких технологій Росія розмістила на своїй території німецькі військові училища й заводи. Завдяки цьому німці змогли в обхід Версальського договору відновити свій економічний і військовий потенціал.

Локарнська конференція (1925) змінила ставлення до Німеччини. Європейські лідери вважали, що рано чи пізно Росія порушить європейську рівновагу й нападе на Європу. Аби створити бар’єр проти совєтської експансії, європейцям потрібно було повернути Німеччину до активної політики, прийняти її до Ліги Націй та зняти більшість обмежень у військовій сфері.

Ставлення країн-переможниць до Німеччини

Франція

• Прагнула щонайбільше ослабити Німеччину за допомогою її роззброєння, репарацій і територіальних вилучень;

• намагалася звести нанівець вплив Німеччини на європейські справи;

• прагнула завадити Німеччині стати членом Ліги Націй, домоглася її виключення з Олімпійського руху.

Велика Британія

• Займала щодо переможеної Німеччини помірковану позицію;

• розглядала Німеччину як можливу противагу експансії більшовицької Росії;

• вважала, що Німеччина має бути противагою Франції в Європі, тому в континентальній частині Європи потрібно забезпечити франко-німецьку рівновагу.

США

• Американська позиція щодо Німеччини збігалася з позицією Великої Британії.

Основні ознаки повоєнного Версальсько-Вашингтонського світового порядку

Розплата за війну

• Проблема виплати Німеччиною репарацій була джерелом неспокою в міжнародних відносинах аж до 1929 р., коли за «планом Юнга» німцям надали відстрочку майже на 60 років;

• французи претендували на багатий на вугілля Саар, який був етнічно німецьким. Завдяки позиції В. Вілсона їм дозволили експлуатувати вугільні шахти та промислові підприємства Саару протягом 15 років під керівництвом Ліги Націй, після чого мав відбутися плебісцит (референдум). Отже, те, що в 1935 р. саарці проголосували за приєднання до Німеччини, було прогнозованим.

Територіальні втрати Німеччини

• Країна втратила: Ельзас і Лотарингію, території на кордоні з Бельгією, населений данцями район Шлезвігу, частину Західної Пруссії, порти Данциг і Мемель, а також частину Верхньої Сілезії. Майже 6 млн німців опинилися поза кордонами Німеччини.

Репарації

• Німеччину змусили відшкодувати переможцям збитки. Сума та графік платежів не були детально продумані й зафіксовані.

Роззброєння

• Німеччина була фактично роззброєна, хоча систематично порушувала військові зобов’язання. Переможці також узяли на себе зобов’язання щодо власного роззброєння, принаймні на папері.

Нові держави

• Унаслідок краху Німецької, Австрійської, Російської та Османської імперій утворилися нові «малі» держави. Зокрема, на карті Східної Європи знову з’явилася незалежна Польща, була створена Чехословаччина. Однак принцип права народів на самовизначення не був застосований щодо всіх націй, зокрема й щодо українців.

Ліга Націй

• Заснована з метою збереження миру через застосування принципу колективної безпеки Ліга Націй діяла в складних умовах: її членами не були США, а також Росія. Створення в 1919 р. Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну), який мав стати інструментом поширення «світової комуністичної революції», свідчило, що Росія зацікавлена в підриві стабільності у світі.

Локарнська угода (1925)

• Зафіксувала взаємне визнання франко-німецьких і бельгійсько-німецьких кордонів. Угода означала повернення Німеччини до спільноти націй. Водночас договір гарантував непорушність тільки західних, а не східних кордонів Німеччини, де в Росії набирав силу тоталітарний комуністичний режим.

Отже, Версальський мирний договір і вся система міжнародних відносин у 1920-х роках лише на короткий час утихомирили ситуацію в повоєнному світі.

Запитання та завдання

• Підготуйте есе на тему «Переможені й переможці у Великій війні: узгодження позицій».


buymeacoffee