Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 6—7 клас

РОЗДІЛ III. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Становлення античної грецької цивілізації

• Природа й населення Стародавньої Греції

Стародавня Греція

Місце розташування	Південь Балканського півострова, південний захід Європи
Клімат	М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима
Річки	Алфея, Ерот, Пент
Моря	Середземне, Егейське, Іонічне
Острови	Крит (найбільший), Лесбос, Делос, Родос, Фарос, Евбея
Основні заняття населення	Землеробство, скотарство, рибальство, ремесло, торгівля

Материкова Греція

Північна Греція	Області — Епір на заході і Фессалія на сході, Македонія, найвища гора Олімп (2917 м)
Фермопільський прохід між горами та узбережжям Егейського моря
Середня (Центральна) Греція	Вісім областей, найрозвиненіші — Беотія та Аттика
Коринфський (Істмський) перешийок
Південна Греція	Півострів Пелопоннес — області Мессенія, Лаконіка, Аркадія та Ахайа

Основні заняття стародавніх греків

Заняття	Землеробство
Землеробство	Гориста місцевість не пристосована для землеробства. Пшеницю вирощували на рівнинах та схилах гір, на терасах вирощували виноград та маслинові дерева
Землеробство
Скотарство	Розводили овець та кіз, свійську птицю, на рівнинах вирощували велику рогату худобу
Заняття	Землеробство
Рибальство	Велика кількість бухт сприяла розвитку рибальства
Ремесло	Розвиток обробки металів і ковальства. Гончарство, виготовлення черепиці, ткацтво, ювелірна справа
Ремесло
Торгівля	Значний розвиток морської торгівлі, що було зумовлено географічними умовами

Населення Стародавньої Греції

• Пеласги — автохтонне, корінне населення Греції.

• Ахейці — переселилися до Греції у II тис. до н. е.

• Дорійці — вторглися до Греції у XII—XI ст. до н. е., витіснили ахейців і захопили Пелопоннес та частину островів.

• Елліни — самоназва всіх грецьких племен.

• Іонійці — заселили східну частину Середньої Греції та західне узбережжя Малої Азії.

• Еолійці — після дорійського вторгнення захопили північні райони Балканського півострова, частину Середньої Греції, острови на півночі Егейського моря та північно-західне узбережжя Малої Азії.

• Давньогрецька міфологія та релігія

Давньогрецька релігія

• Язичництво — обожнювання сил природи. Політеїстична релігія.

• Місце розташування богів — гора Олімп.

• Спроба пояснити явища природи.

• Відображення найважливіших занять людини. Наділення богів людськими якостями. Відображення людської нерівності. Вираження моральних принципів та ідеалів.

• Особливість — менша роль жерців у суспільному житті порівняно з країнами Сходу.

• Наявність героїв — напівбогів-напівлюдей.

Грецькі боги

• Зевс — бог грому і блискавок, головний бог.

• Посейдон — бог моря та землетрусу.

• Аїд — бог підземного світу.

• Аполлон — бог світла, бог-покровитель мистецтв.

• Афіна — богиня мудрості та справедливої війни.

• Афродіта — богиня любові та краси.

• Гера — богиня домашнього господарства, цариця богів.

• Діоніс — бог виноградарства та виноробства.

Грецька міфологія

• Геракл — здійснення 12 подвигів за завданням царя Еврисфея та велінням богів. Ідеал сили, мужності та справедливості. Засновник Олімпійських ігор.

• Аргонавти — подорож героїв на чолі з Ясоном до Колхіди (Кавказ) за золотим руном на кораблі «Арго». Розвиток торгівлі та мореплавства.

• Прометей — створення людей, викрадення у богів вогню для людей, суворе покарання. Ідея самопожертви заради загального щастя.

• Троянський цикл — похід ахейців на Трою. Відображення реальних подій ахейської історії.

• Мінойська палацова цивілізація

Мінойська палацова цивілізація

Мінойська палацова цивілізація — цивілізація, яка існувала на острові Крит; названа так за складність побудови, красу та витонченість архітектури палаців.

• Час існування: 2000—1400 рр. до н. е.

• Інша назва — Критська (Егейська) цивілізація. Народ, який створив цю цивілізацію, називають пеласгами (або егейцями).

• Мінос — титул царя на Криті.

• Існувала на півострові Пелопоннес і островах Кікладської гряди в Егейському морі.

• Центр цивілізації — острів Крит. Столиця — місто Кносс.

• Відкрита в 1900 р. англійським археологом Артуром Евансом.

• Палаци були центрами господарського комплексу — навколо центрального палацу розміщувалися житлові та виробничі (майстерні ремісників) споруди, сховища. Існували каналізація та опалення.

• Таласократія (від давньогрец. — морське панування).

• 1450 р. до н. е. — виверження вулкана на о. Фера спричинило землетрус і цунамі, які знищили Мінойську цивілізацію.

Основні заняття населення Криту

Заняття	Характеристика
Землеробство	На островах було дуже мало придатних до землеробства земель. Вирощували виноград, оливи, пшеницю, городину
Скотарство	Розводили кіз та овець
Рибальство	Дуже поширене
Ремесло	Розвинуті обробка металів, гончарство, обробка каменю, ткацтво, будування кораблів
Мореплавство	Критський флот контролював Егейське море і був наймогутнішим на той час
Торгівля	Торгували з Єгиптом, Фінікією, містами материкової Греції та Малої Азії

Культура та релігія

Галузь	Досягнення
Писемність	Піктографічне письмо виникло у другій половині III тис. до н. е. Писали зліва направо. Складове, або лінійне, письмо сформувалося в 1700 р. до н. е. Учені називають його «Письмо А». Дотепер не розшифроване. Пізніше виникло спрощене письмо («Письмо Б»), розшифроване в 1952 р. Писали на глиняних табличках, на кераміці
Релігія	Релігія критян маловідома. Головним божеством була Велика небесна володарка. Поклонялися богам, яких зображали у вигляді биків або людей із головою бика
Мистецтво	Будували величезні палаци. Використовували колони. Внутрішні приміщення розписані фресками (настінні розписи). Розписи кераміки (вази, посуд). Музика (відомості з фресок) — грали на духових та ударних інструментах. Танці з биками

Міфологія

Панування та розвиток Критської цивілізації знайшли відображення у міфах.

• Ахейська палацова цивілізація

Ахейська палацова цивілізація

• Час існування: 1600—1025 рр. до н. е.

• Інша назва — Мікенська цивілізація, за назвою столиці наймогутнішого ахейського царства.

• Міста — Мікени, Іолк, Орхомени, Фіви, Афіни, Тірінф, Пілос.

• Палаци зберігали критські традиції, але мали свої особливості — чітке прямокутне планування, другорядні корпуси будували окремо, по периметру парадної зали (мегафону). У центрі палацу розташовувалося головне культове вогнище. Для оздоблення палаців використовували колони, різьблення на камені, складний розпис стін.

• Міста оточували кам’яні мури, складені велетенськими брилами, завтовшки 4,5 м, заввишки 7 м (їх ще називають циклопічні споруди).

• Існування рабства, у палаці могло працювати до 1500 рабів.

• Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля, рибальство.

• Мореплавство пов’язане з піратством. Військові походи. Найбільший похід — на Трою (1240—1230 рр. до н. е.).

• Знищена внаслідок дорійського вторгнення.

• Відкрита в 1876 р. Генріхом Шліманом.

Культура Ахейської палацової цивілізації

• Давньогрецьке суспільство за поемами Гомера

Історія Стародавньої Греції

• XI—IX ст. до н. е. — період, який називають «Гомерівська Греція». Відомості про нього описуються в поемах «Іліада» та «Одіссея», автором яких вважають Гомера.

• Період розселення дорійських племен; його ще називають «темні віки».

• Час розпаду родових відносин і зародження держави.

• Відновлення рабства.

• Відсутність писемності. Примітивна кераміка. Занепад житлобудування — жили в невеличких поселеннях у напівземлянках без димарів та кам’яної підлоги. Спрощена система поховання.

Поеми «Іліада» та «Одіссея

Тематика	Час створення		Авторство	Жанр	Форма
Події кінця Троянської війни	Складені бл. VIII ст. до н. е., записані бл. VII ст. до н. е.		Сліпий поет та співець (рапсод) Гомер	Поєднання фольклору, міфології, ранньої літератури	Гекзаметр
Значення
«Іліада»		«Одіссея»
Один із найдавніших творів античності		Писемне історичне джерело про гомерівський та архаїчний періоди історії Греції
Достовірність Троянської війни була підтверджена археологічними розкопками біля м. Гіссарлик (Туреччина), які розпочав у XIX ст. Г. Шліман.

Структура давньогрецького суспільства

• Аристократія (від грец. аристос — найкращий, кратос — влада) — влада родової знаті; привілейований прошарок населення або правлячої верхівки.

• Басилеї — племінна знать, часто військова знать.

• Демос (народ) — вільні незнатні верстви громадян еллінської держави або сусідська рільнича громада.

• Раби — не мали жодних громадянських прав. Домашнє рабство — рабів не допускають до роботи на землі і використовують у домашньому господарстві та як пастухів.

• Племена (філи) — об’єднання родів (фратрій).

• Поліс — місто-держава, держава в межах однієї общини. Центр поліса — місто, навколо якого розташувалися поля й селища — деми.

• Тиранія (від грец. — одноосібний правитель) — влада, встановлена тиранами, які спиралися демос, часто для боротьби з аристократією. У наші часи набуло негативного значення.

Основні заняття давніх греків

Галузь	Характеристика
Землеробство	Вирощування пшениці та ячменю. Використання залізних знарядь праці. Виноградарство, садівництво
Скотарство	Розведення великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней. За гомерівських часів виступали як гроші
Рибальство	Значне поширення
Ремесло	Занепад ремесла, яке не відокремилося від землеробства. Обробка заліза. Гончарство, шкіряне виробництво, ювелірна справа, ковальство
Мореплавство	Створення трієри, винайдення морського якоря
Торгівля	Розвиток зовнішньої торгівлі, яку вели в основному фінікійські купці

• Велика грецька колонізація

Велика грецька колонізація (середина VIII — кінець VI ст. до н. е.)

Причини
Зростання кількості населення	Нестача вільних земель (особливо родючих)			Боротьба між демосом та аристократією		Розвиток ремесла
Розвиток торгівлі	Суттєве зменшення кількості продуктів харчування			Наявність досвіду мореплавства та суднобудування		Пошук джерел сировини
Напрямки грецької колонізації
Західний			Північно-східний		Південний
Південна Італія, о. Сицилія, південь Франції та схід Іспанії (Неаполь, Сіракузи, Марсилія, Регій, Тарент)			Фракійське узбережжя Егейського моря, Причорномор’я (Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Візантій)		Фінікійське узбережжя, північний Єгипет та Лівія (Кірена)
Характер грецької колонізації
Заснування на узбережжі поселень, які стають самостійними полісами		Встановлення контактів із місцевим населенням		Початок виробничої діяльності (землеробство, скотарство, ремесло)		Розвиток торгівлі з метрополіями
Значення Великої грецької колонізації
Прискорення розвитку як метрополій, так і колоній			Розширення знань та уявлень про світ		Утворення грецької діаспори. (Діаспора — частина населення країни, яка перебуває за межами своєї батьківщини)

• Афінська держава

Афінська держава

Місце розташування	Середня Греція — Аттика — південь Балканського півострова, південний захід Європи
Клімат	М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима
Моря	Егейське
Основні заняття населення	Землеробство, скотарство, ремесло, торгівля

Демократія (від грец. влада народу) — форма державного правління за активної участі всього населення.

Основні заняття жителів Аттики

Заняття	Характеристика
Землеробство	Неродючі ґрунти, на яких вирощували виноград та маслинові дерева
Заняття	Характеристика
Скотарство Рибальство Ремесло Торгівля	Розводили кіз та овець
	Займалися виловом риби
	Гончарство, ковальство, будівництво, будування суден
	Сухопутна торгівля розвинута слабо, морська торгівля відбувалася через порт Пірей

Афіни (VIII—VII ст. до н. е.)

Населення

Евпатриди (аристократи)	Демос (селяни, ремісники, торгівці — вільне населення)	Метеки — вільні негромадяни Афін	Раби (малочисленні)
Управління
Рада старійшин (400, пізніше 500 осіб)	Архонти (дев’ять осіб) — правителі, які обиралися терміном на рік		Еклесії (народні збори)
	Голова архонтів Шість суддів Головнокомандувач

Стародавні Афіни

• У VIII—VII ст. до н. е. загострилися відносини між аристократією та демосом (розорення селян, боргове рабство, управління державою).

• 621 р. до н. е. — закони Драконта (найжорстокіші, за порушення — смертна кара).

Реформи Солона (594 р. до н. е.)

• Скасування боргового рабства.

• Надання громадянських прав демосу.

• Передання права найважливіших рішень народним зборам.

• Обмеження розмірів земельних володінь.

• Запровадження приватної власності на землю.

• Заохочення розвитку ремесла й торгівлі.

• Поділ громадян на чотири розряди за розміром майна.

Виконання обов’язкової військової служби залежно від розряду:

• найзаможніші громадяни під час війни командували військом;

• заможні люди служили вершниками;

• громадяни із середнім достатком служили у важкій піхоті — гоплітами;

Обиралися до «Ради чотирьохсот»

• бідняки служили у легкій піхоті.

• 560—527 рр. до н. е. — тиранія Пісістрата — провів реформи (роздав землі незаможним селянам, створив наймане військо, організував суспільні роботи для бідноти, впровадив податок на врожай).

• 509 р. до н. е. — реформи Клісфена (запровадження колегії із десяти стратегів, заміна родових округів на територіальні, введення остракізму, заміна «Ради 400» на «Раду 500»),

Ознаки демократи

Можливість обирати до органів влади народних представників і періодично змінювати їх	Рівноправність громадян	Підпорядкування меншості більшості у прийнятті та виконанні рішень	Виборність основних державних органів влади

• Давня Спарта

Давня Спарта

Спарта (Лакедемон) — держава в Лаконіці (області у південному Пелопоннесі), створена дорійцями.
Місце розташування	Південна Греція — Пелопоннес — Південь Балканського півострова, південний захід Європи
Клімат	М’яке, дуже спекотне літо і тепла дощова зима
Річки	Еврот
Моря	Середземне, Егейське, Іонічне
Основні заняття населення	Військова справа (спартіати)

Населення Спарти

Спартіати

Періеки (від грец. — ті, що живуть поруч)

Ілоти

• Повноправні громадяни Спарти

• Нащадки дорійців

• Вільне негромадянське населення Спарти

• Нащадки ахейців, які підкорилися дорійцям

• Державні раби, прикріплені до земельних наділів

• Нащадки ахейців, які не підкорилися дорійцям

9 тис. осіб*

40 тис. осіб

140 тис. осіб

Закони Лікурга

• Уся земля розподілялася на рівні ділянки, і кожна спартанська родина отримувала наділ.

• Спартіатам було заборонено займатися торгівлею та ремеслом — цим могли займатися періеки.

• Було заборонено користуватися грошима із золота та срібла, користувалися громіздкими й малоцінними залізними грошима.

• Від семи років усі хлопчики-спартіати навчалися та жили у спеціальних таборах — агелах («зграя»),

• Запроваджувалися систії — спільні обіди чоловіків, які служили у одному військовому загоні.

• Спартіати займалися тільки військовою підготовкою.

• Усі спартіати жили в однакових умовах, носили простий одяг.

* Кількість населення Спарти у V ст. до н. е.

Управління Спартою

Апелла — народні збори (усі воїни після 30 років).
Герусія	Ефори	Царі
Обиралася апеллою	Обиралася апеллою	Влада передавалася у спадок
30 (28 геронтів, які обиралися, та два царі)	П’ять	Два
Вищий державний орган, геронти (не молодші за 60 років) обиралися довічно	Вищі урядові особи, які контролювали виконання законів Лікурга	Верховні жерці та судді. Під час війни керували армією