Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Волощук

Літературний навігатор

Нове знайомство

Американська письменниця Нелл Гарпер Лі народилася в місті Монровілл (штат Алабама). Коли Гарпер було п’ять років, відбулися перші процеси над темношкірими, яких звинувачували у зґвалтуванні білих жінок. Ще до суду, у в’язниці, їх ледве не лінчували. Людська несправедливість справила на майбутню письменницю таке сильне враження, що й через багато років по тому вона вважала дуже важливим розповісти про події свого дитинства.

Лі хотіла бути юристом, як і її батько. Вона закінчила юридичний коледж у Монтгомері, вступила до Алабамського університету, але навчання не закінчила. Згодом Гарпер працювала агентом з продажу авіаційних квитків, поки не зрозуміла, що повинна написати роман.

Роман Лі «Убити пересмішника...» вийшов друком 1960 р. У 1962 р. він отримав Пулітцерівську премію і відразу став бестселером. Перший наклад твору становив два з половиною мільйони примірників. Коли в Лі запитали, чому вона написала лише один роман, авторка відповіла: «Я сказала все, що хотіла сказати, і не буду повторювати це знову».

Однак 2015 р. світ побачив іще один роман письменниці - «Іди, вартового постав». Він є продовженням «Убити пересмішника...», хоч і був написаний раніше, у середині 1950-х років.

Книжкове частування

Події роману «Убити пересмішника...» (1960) відбуваються протягом 1933-1935 рр. Його головній героїні Джин Луїзі Фінч на прізвисько Всевидько від шести до дев’яти років. Дівчинку та її старшого на чотири роки брата Джема виховує батько - адвокат Аттікус Фінч. Йому допомагає темношкіра служниця Келпурнія.

Джин - жвава дитина, яка живе у своєму вигаданому світі. Серед його мешканців - Опудало Редлі, сусід-підліток, якого батьки не випускають з дому. Джин і її товариша Дилла приваблює все незвичайне і загадкове.

Дитячі пригоди переплітаються в романі зі справжніми дорослими драмами. Так, батько Джин захищає в суді темношкірого хлопця, якого облудно звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. «Мужність - у тому, аби братися за безнадійну справу і йти до кінця», - вважає адвокат. Постає перед вибором і восьмирічна Джин. Вона має вирішити, чи повинна дати неправдиві свідчення, щоб Редлі не засудили за випадкове вбивство. Дівчинка зважується на цей учинок, згадавши слова батька: не можна вбивати невинну й нешкідливу пташку пересмішника, яка своїм співом дарує людям радість. Адже Редлі схожий на таку пташку...

Роман учить слухати голос серця, розрізняти добро і зло, робити правильний вибір. У ньому багато афоризмів, як-от: «Майже всі люди хороші, коли їх, урешті-решт, розумієш», «Коли дитина про що-небудь запитує, заради всього святого, не ухиляйся, а відповідай. І не заговорюй зуби. Діти є дітьми, але вони помічають викрутаси не гірше за дорослих, і будь-який виверт збиває їх з пантелику».

Цитата

Аттікус був чоловік кволий - як-не-як, йому було вже під п’ятдесят. Коли ми з Джемом питали його, чому він такий старий, він казав, що пізно почав, і ми відчували, що саме це й стало причиною його кволості. Він був набагато старший від батьків наших однокласників, і коли інші діти починали хвалитися: «А мій батько...», - ми з Джемом мовчали.

Джем захоплювався футболом. Та й Аттікус при нагоді міг годинами стежити за м’ячем, та коли Джем намагався втягти його в гру, звичайно відказував:

- Ні, я вже старий, сину.

Наш батько не мав справжнього діла. Він працював у конторі, а не в аптеці. Він не вивозив сміття на звалище нашого округу, не був і шерифом, не працював ні на фермі, ні в гаражі - словом, не робив нічого такого, чим можна було б похвалитися перед іншими.

До того ж батько ще носив окуляри. На ліве око він майже нічого не бачив і казав, що ліве око - це прокляття роду Фінчів. Коли він хотів щось добре побачити, то повертав голову і дивився правим оком.

Наш батько не робив нічого такого, що робили батьки наших однокласників: ніколи не ходив на полювання, не грав у покер, не ловив рибу, не пив, не курив. Він сидів у вітальні і читав.

Нехай би вже й так, жив би собі непомітно, та де там: того року школа гула від розмов, що він захищає Тома Робінсона, і нічого похвального в тих розмовах не було. Коли я посварилася із Сесілом Джейкобсом і відступила, як боягузка, - пішли чутки, що Всевидько Фінч уже не битиметься, їй, мовляв, татусь не дозволяє. Це не зовсім так: я не битимуся на людях, але інша річ родичі - тут за Аттікуса я лупцюватиму кожного, починаючи від двоюрідних братів та сестер і далі. Френсіс Генкок, наприклад, довго мене пам’ятатиме.

Аттікус подарував нам духові рушниці, але стріляти не навчив. Тому дядечко Джек узявся нас трохи підучити, бо нашого батька, як він висловився, рушниці не цікавлять. Якось батько сказав Джемові:

- Я б хотів, щоб ти стріляв у бляшанки десь на задвірку, проте знаю, що битимеш пташок. Можеш бити сойок - скільки завгодно, якщо зумієш поцілити, але запам’ятай: убити пересмішника - великий гріх.

Я вперше почула, щоб Аттікус сказав: це робити - гріх, і спитала міс Моді, чому гріх.

- Твій батько має слушність, - відповіла вона. - Пересмішники не роблять ніякої шкоди, а своїм співом дають нам велику радість. Вони не завдають шкоди нашим садам, не в’ють гнізд в амбарах, вони тільки співають, виливаючи нам свою душу. Ось чому гріх убивати пересмішника.

- Міс Моді, наша вулиця дуже стара, правда?

- Вона існувала ще до того, як виникло місто.

- Я не про те, - люди на нашій вулиці всі старі. Навкруги, крім нас із Джемом, і дітей більше немає. Місіс Дюбоз, мабуть, скоро сто років, міс Рейчел теж стара, та й ви і наш батько уже старенькі.

- П’ятдесят років - це ще не старість, - відказала міс Моді ущипливо. - Поки що мене не возять у колясці. Ваш батько, здається, теж ходить сам. Хоча, повинна признатися, хвала Богові, що згорів мій старий склеп, я таки стара, бо вже не могла впоратися з ним... Воно, мабуть, і справді так, Джин Луїзо, вулиця наша трохи підстаркувата. Тут з молоді нікого й не побачиш.

- Тільки в школі.

- Я кажу про дорослих молодих людей. Ви з Джемом щасливі, що батько ваш немолодий. Було б йому років тридцять - ваше життя склалося б зовсім інакше.

- Авжеж, інакше. Аттікус нічого не вміє робити...

- О, ти його ще не знаєш, - зауважила міс Моді. - Він ще повний енергії.

- А що він може?

- Ну, хоча б скласти кому-небудь заповіт так вправно, що ніхто не підкопається.

- Диво велике...

- Гаразд, а знаєш, що в нашому місті він найкраще грає в шашки? Коли ми, бувало, приїздили на «Пристань», Аттікус Фінч обігрував усіх по той бік і по цей бік річки.

- Що ви, міс Моді, ми з Джемом завжди виграємо в нього.

- Час уже й зрозуміти, що він піддається. А знаєш, що він уміє грати на варгані?

Від такої новини я відчула ще більший сором за свого батька.

- Отож...

- Що отож, міс Моді?

- Нічого. Тобі слід пишатися своїм батьком. Не кожен може грати на варгані. А тепер не вештайся тут і не заважай теслям, біжи додому, я піду до своїх азалій, і мені ніколи буде наглядати за тобою. Ще яка дошка може впасти на голову.

Переклад М. Харенка

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

• 1. Поясніть назву роману «Убити пересмішника...».
• 2. Доведіть, що Джин була дуже енергійною дитиною і повсякчас перебувала в центрі пригод.
• 3. Хто з героїв роману викликає у вас співчуття? Чому?
• 4. У яких судових справах батько Джин виявляв принциповість, а в яких - ні? Чому?
• 5. Як ставилися до темношкірих адвокат Фінч, його діти та інші мешканці міста? Чому темношкірих ніколи не виправдовували в суді?
• 6. Які проблеми, порушені в романі «Убити пересмішника...», актуальні для сучасних українців? А які втратили свою актуальність? Відповідь поясніть.

У СВІТІ МИСТЕЦТВА

Фантастичний усесвіт Бредбері

Багато творів Бредбері стали основою екранізацій. Крім однойменного фільму за романом «451° за Фаренгейтом» (Велика Британія, 1966 р.), було знято фільми «Прибулець із космосу» (США, 1953 р.), «Чудовисько з глибини 20 000 морських сажнів» (США, 1953 р.), «Щось лихе наближається» (США, 1983 р.), «І грянув грім» (Велика Британія, США, Німеччина, Чехія, 2005 р.), мультфільм «Переддень Усіх Святих» (США, 1993 р.) та інші.

Бредбері був дуже популярний і в СРСР. Серед радянських екранізацій його творів - фільми «Електронна бабуся» (1985), «Вельд» (1987), «Тринадцятий апостол» (1988), «Домінус» (1990), телевистава «Цей фантастичний світ» (1981-1987) та мультиплікаційні стрічки «Людина в повітрі» (1983), «Буде ласкавий дощ» (1984), «Тут можуть водитися тигри» (1989).

Кадр із кінофільму «Четверта планета» (режисер Д. Астрахан, 1995 р.)

Кадр із кінофільму «І грянув грім» (режисер П. Хайамс, 2005 р.)

Кадр із мультфільму «Переддень Усіх Святих» (режисер М. Пілузо, 1993 р.)

Кадр із мультфільму «Тут можуть водитися тигри» (режисер В. Самсонов, 1989 р.)

У 1995 р. на екрани вийшов російський фільм «Четверта планета» за «Марсіанськими хроніками» (режисер Д. Астрахан), а в 1997 р. - фільм за оповіданнями Бредбері «Кульбабове вино» (режисер І. Апасян).

• 1. Чим, на вашу думку, можна пояснити популярність творів Бредбері в кінематографістів?
• 2. Бредбері в останні роки життя скаржився на якість нових екранізацій своїх творів. Перегляньте ранню екранізацію роману Бредбері «451° за Фаренгейтом» (режисер Ф. Трюффо, 1966 р.). Чи правильно, на вашу думку, автори фільму зрозуміли ідею Бредбері? Дайте розгорнуту відповідь.