Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Волощук (2025)
Частина друга. Пізнання світу й людини в далеких мандрівках
У цій частині ви дізнаєтеся:
- які випробовування очікували на Одіссея на довгому шляху додому;
- хто такий Дон Кіхот і чому його називають «лицарем сумного образу»;
- як Робінзону Крузо вдалося відновити цивілізацію на безлюдному острові і знайти себе;
- які фантастичні мандрівки здійснив Гуллівер та які вади побачив у дзеркалі країни ліліпутів;
- які наукові передбачення містяться в історії таємничого капітана Немо та багато інших цікавих речей.
Розділ 1. Довгий шлях додому
1. Розгляньте колаж. Назвіть зображені на ньому давньогрецькі міфи та їхніх героїв. Які незвичайні події відбувалися в кожному з міфів? Чим вони цікаві читачам?
2. Пригадайте, що вам відомо про богів давньогрецької міфології.
Історія античної літератури розпочинається з архаїчного періоду, який охоплює чимало століть. У цей період сформувався давньогрецький героїчний епос, що відображав світосприйняття «общинної» людини.
Героїчний епос - твори різних жанрів, які в легендаризованій формі відображають волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла й гноблення. У центрі епічного твору - епічний герой, що уособлює кращі риси народного характеру.
Першими творцями героїчного епосу були аеди - мандрівні співці-імпровізатори. Вони складали свої пісні просто під час виступів, без попередньої підготовки. Ці пісні спочатку закріплювалися в народній пам’яті, а потім їх усно доопрацьовували й відшліфовували інші співці - рапсоди (від грец. «зшиваю» і «пісня»). Згодом греки стали записувати твори своїх поетів. Найдавніші пам’ятки героїчного епосу Еллади, що збереглися в повному обсязі, - епічні поеми «Іліада» й «Одіссея». Греки приписували їх Гомеру, якого вважали батьком поезії.
Епічна поема (епопея) - великий за обсягом віршований або прозовий твір, у якому широко відтворено значні історичні події, порушено проблеми загальнонародного значення. Епічна поема виросла з народних героїчних пісень, переказів і мала переважно міфологічне забарвлення.
Гомер
(бл. VIII ст. до н. е.)
Український філософ XVIII ст. Г. Сковорода назвав Гомера першим пророком давніх греків. Нині достовірних, підтверджених історичних даних про особистість поета та його життєвий шлях немає. Не було таких відомостей і в давнину. За доби античності існувало дев’ять біографій Гомера, і всі вони ґрунтувалися на легендах, що зображували його сином бога, сліпим мандрівним співцем, який заробляв на хліб виконанням своїх поем. Роки життя поета невідомі. На думку античного історика Геродота, легендарний співець жив у IX ст. до н. е., згідно із сучасними дослідженнями - орієнтовно у VIII або VII ст. до н. е. Немає точних відомостей і про місце народження Гомера. Вважають, що жив він у Йонії. За легендами, сім міст змагалися за честь називаться батьківщиною співця: Афіни, Родос, Смірна, Колофон, Арґос, Саламін і Хіос. Сьогодні в Греції місця, що нібито пов’язані з ім’ям Гомера, вельми шанують. У Смірні - це печера, де він складав вірші, на острові Хіос - скеля, де співав, дослухаючись до прибою...
Традиція змальовує Гомера сліпим (його ім’я, власне, й означає «сліпий»).
Отже, наука не має достеменних відомостей про Гомера й навіть не може стверджувати, що він насправді існував. Тому поряд з античною традицією, що приписує йому «Іліаду» й «Одіссею», побутують інші версії. За однією з них, чоловіка на ім’я Гомер ніколи не було, а його поеми - плід народної творчості. За іншою версією, Гомер існував, але був лише одним з авторів поем (поряд з іншими співцями). За третьою - він був рапсодом, який зібрав, скомпонував та обробив створені до нього пісні або частину з них. У наш час завдяки комп’ютерним дослідженням доведено, що поема «Іліада» - твір одного автора, а не зібрання поетичних переказів. Доведено також, що «Одіссею» написано на тридцять-сорок років пізніше за «Іліаду». Ці дослідження стали ще одним доказом існування давньогрецького співця, однак «гомерівське питання», яке дискутується вже кілька століть, і досі залишається невирішеним. Отож сьогодні чи не наймудрішою відповіддю на нього варто вважати твердження про те, що легендарний сліпий співець уособлює поетичний геній Еллади.
Гомерові поеми «Іліада» й «Одіссея» датуються не пізніше ніж VIII ст. до н. е. і були записані два століття по тому. «Іліаду» присвячено подіям останнього, десятого, року Троянської війни (назва твору походить від другої назви Трої - Іліон). У ній зображено картини військового життя, битви й подвиги славетних героїв Еллади. Головною темою «Одіссеї» є захопливі й небезпечні пригоди героя Троянської війни на ім’я Одіссей упродовж його десятирічної подорожі додому.
Так, Одіссей зустрічається з циклопом1, сиренами, чаклунками та іншими надприродними істотами. А тим часом кохана дружина Одіссея, Пенелопа, двадцять років чекає на свого чоловіка, відкидаючи пропозиції численних претендентів на її руку й царський трон. Пенелопа, яка не зрадила чоловікові й дочекалася його повернення, стала одним з найяскравіших давніх образів жіночої любові.
1 Цикло́п, або кікло́п - у давньогрецькій міфології - велетень з одним оком на лобі.
Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/ae1oBMIz або QR-кодом, ознайомтеся з коротким змістом поеми «Одіссея».
«Одіссея» поділена на 24 книги, кожна з яких розповідає про певний етап подорожі героя.
Поема відображає дві найважливіші грані поетичного духу Еллади - героїчну й фантазійну.
В образі Одіссея підкреслюються передусім розум і хитрість. Але Одіссей одночасно - і хоробрий воїн, і відважний мореплавець, і талановитий оповідач, і вірний сім’янин. Він сміливо протистоїть ворогам і викликам природи, здатен на героїчні вчинки. Водночас йому притаманні прагматизм і здатність до обману. Тож перед читачами постає персонаж зі складною, неоднозначною вдачею.
Так званий епічний простір «Одіссеї» утворюють повтори, епітети, порівняння. Гомер зазвичай застосовує складні епітети: Зевс - «хмарогонитель», Посейдон - «земледержець», Афіна - «ясноока», море - «багатошумне», сирени - «дзвінкоголосі», лук - «скорострільний», стріла - «міднотяжка», корабель - «бистрохідний».
Гомерівські епітети - це усталені поетичні формули: Одіссей «велемудрий», і в ті моменти, коли припускається помилок, «преславний», коли корабель міг загинути від співу сирен, і «богосвітлий», навіть коли розстрілює з лука залицяльників Пенелопи.
Уживає Гомер і так звані крилаті слова. Автор пояснює це визначення тим, що вони ніби летять з вуст поета-співця до слухача. Згодом крилатими словами (висловами) стали називати висловлювання видатних людей, назви історичних і міфологічних подій, що набули переносного значення, цитати з відомих літературних творів тощо. Крилатими висловами стали, наприклад, початковий вірш: «Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго світом блукав», або слова Одіссея: «Хай ще й багато зазнаю і навіть загину, аби лиш дім свій високий побачить», що підкреслюють любов героя до батьківщини.
А відомий вислів «гомеричний сміх», який означає нестримний, гучний регіт, виник з опису сміху богів. Так, у «Одіссеї» боги сміються, коли кульгавому богу вогню Гефесту вдалося спіймати бога війни Ареса: «Сміхом лунким почали всеблаженні боги реготатись...». Афіна ж використовує гомеричний сміх, наславши його на залицяльників Пенелопи: «В женихів же Паллада Афіна сміх розбудила нестримний і всі їм думки помішала. Реготом, мовби чужі, зайшлись у них щелепи дужі». Гомеричним можна назвати сміх Одіссея над обдуреним Поліфемом.
Давньогрецька поезія була солодкозвучною, мелодійною і майже завжди супроводжувалася музикою. Повільна епічна плинність оповіді в «Одіссеї» зумовлена особливостями античного віршування. Давньогрецька мова вирізняється наявністю довгих і коротких голосних звуків. Тому в основі античного віршування - чергування коротких і довгих складів, які з’єднано в стопи, що нагадують поєднання нот у музичному такті. Повторення таких стоп утворює віршовий рядок і визначає його внутрішній ритм. Українська мова передає давньогрецьку поезію чергуванням наголошених і ненаголошених складів. Зауважмо, що поняття стопи збереглося і в нашій класичній системі віршування як умовне позначення одиниці, повторення якої створює ритм вірша (хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест тощо). Найпоширенішим віршовим розміром античної поезії був гекзаметр. Саме ним складено «Одіссею».
Гекзаметр - віршовий розмір в античній поезії, шестистопний дактиль із цезурою (паузою) у середині віршового рядка (—UU / —UU / —U || U / —UU / —UU / —U); остання стопа завжди двоскладова (хорей).
Послухайте, як звучить «Одіссея» Гомера в оригінальному давньогрецькому перекладі, скориставшись посиланням https://cutt.ly/dehIPCIZ або QR-кодом.
Переклад поем Гомера вимагає високої поетичної майстерності. Одним з перших за цю роботу взявся Олександр Навроцький - член Кирило-Мефодіївського братства. У 1860-1870-х рр. Навроцький виконав повний переклад «Іліади», який, проте, не було видано. Степан Руданський, здійснивши повний віршований переклад «Іліади», намагався наблизити давньогрецький епос до української народної пісенної традиції. Уривки з «Іліади» та «Одіссеї» перекладав Іван Франко. Над перекладами Гомера працювали Пантелеймон Куліш, Олександр Потебня, Леся Українка, Петро Ніщинський.
Значною подією українського культурного життя став повний переклад «Іліади» та «Одіссеї» гекзаметром, виконаний блискучим перекладачем Борисом Теном. Його визнано досконалим і художньо неперевершеним.
Перевірте себе
1. Які легенди й перекази про життя Гомера існували за доби античності? Яким постає легендарний поет у цих оповідях?
2. У чому полягає «гомерівське питання»? Наведіть аргументи за і проти існування Гомера.
3. Про що розповідається в поемах «Іліада» та «Одіссея»?
4. Схарактеризуйте композицію «Одіссеї».
5. Як зображений у поемі Одіссей?
6. Дайте визначення поняття «гекзаметр». Яку роль він відіграє у створенні епічного простору поеми Гомера?
7. Хто з українських майстрів слова перекладав твори Гомера?
• Читаючи уривки з поеми, зверніть увагу, як Одіссей впорався з різними випробуваннями на своєму шляху додому. Які риси його вдачі розкриваються в цих випробуваннях?
Одіссея
(Уривки)
ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА
<...> Зовсім ми вже недалеко були від країни кіклопів,
Бачили дим, голоси їх, і кіз, і овець уже чули. <...>
Скликав супутців своїх я на збори і так до них мовив:
«Товариші мої вірні, лишайтеся тут, а тим часом
Я на своїм кораблі з гребцями своїми поїду
Певно дізнатися, що за мужі в тій країні домують, -
175 Чи непривітні і дикі там люди, що правди не знають,
Чи доброзичливі серцем, гостинні і богобоязні». <...>
Мовивши так, зійшов я на свій корабель і супутцям
Вийти на нього звелів і причали усі відв’язати.
До кочетів вони, швидко зійшовши, усі посідали
Й веслами, сидячи вряд, по сивих ударили хвилях.
Швидко дістались ми так недалекої тої країни,
Обік побачили там, край скелі над морем, високу,
Лавром порослу печеру. До неї збиралося на ніч
Кіз і овечок багато; навкруг простягався високий
185 Двір, обгороджений муром з укопаних в землю великих
Каменів, зверху ж і сосни росли, і дуби височенні.
Велетень жив там потворний, що кіз і овечок отари
Сам випасав собі, інших оподаль. Ні з ким він не знався
У самотині своїй і ніяких не відав законів.
190 Був він потвора страшна, на людину, що хлібом живиться,
Зовсім не схожий, скоріше скидавсь на гірську верховину,
Лісом порослу, яка серед скель височіє самотньо.
Товаришам своїм вірним на місці звелів я лишатись,
При кораблі, й стерегти корабля свого якнайпильніше;
195 Сам же, дванадцять обравши між ними супутців найкращих,
Вирушив. Мав із собою я козячий міх із солодким
Темно-червоним вином ... <...>
Відчув-бо я духом
Мужнім, що стріну людину, одягнену в силу могутню,
215 Дикого велетня, що ні законів, ні правди не знає.
Швидко добралися ми до печери, але не застали
Велетня в ній, - десь пас він отару свою густорунну.
От увійшли ми в печеру і стали усе оглядати:
Сиру там кошики повні стояли, ягнята й козлята
220 В стійлах тіснились вузьких, за віком поставлені різним... <...>
Товариші почали всіляко мене умовляти, -
225 Сир той забравши, негайно тікать відтіля і найшвидше
Позаганяти на наш корабель бистрохідний з кошари
Тих козенят і ягнят та й умкнути по водах солоних.
Та не послухав я їх, хоч було б набагато це краще, -
Хтілось побачить його, чи не дасть мені сам він гостинця?
230 Товаришам же моїм не здавався, проте, він привітним.
От ми розклали вогонь, і жертву принесли, й самі вже,
Сиру набравши, поїли, і ждати в кутку посідали,
Поки той прийде із стадом. Приніс тяжкий оберемок
Дров він сухих, щоб мати на чому вечерю варити.
235 З грюкотом скинув ті дрова серед кам’яної печери.
Ми ж із перестраху всі аж в найдальший зашилися закут.
Позаганяв до печери опасистих кіз і овечок... <...>
240 Потім камінь підняв величезний і вхід до печери
Ним завалив, - не могли б того каменя зрушити з місця
Й ковані міцно аж двадцять два вози чотириколісні, -
Ціла то скеля була, що нею заклав свої двері. <...>
250 Швидко із справами цими упорався, потім ще й ватру
Сам розпалив, і нарешті побачив він нас і промовив:
«Хто ви, чужинці? Шляхом відкіля ви пливете вологим,
В справі якій чи так, навмання, ви блукаєте морем,
Наче розбійники ті, що гасають у водних просторах,
Важачи власним життям і біду несучи чужоземцям?»
Так говорив він, і любими ми зажурились серцями:
Сповнив нас жахом страшний його голос і вигляд потворний.
В відповідь все ж я до нього з такими звернувся словами:
«Родом усі ми ахеї, додому вертаємо з Трої,
Та, супротивними гнані вітрами над хланню морською,
Збились з путі, і на інших шляхах та на іншій дорозі
Ми опинились, - Зевсова, видно, на те була воля. <...>
Так говорив я, а він відповів мені словом безжальним:
«Ну ж і дурний ти, чужинче, та й здалеку, мабуть, прибув ти,
Що шанувати й боятись богів мене так умовляєш!
275 Нам, кіклопам, байдуже й до Зевса-егідодержавця,
І до блаженних богів, самі-бо від них ми сильніші.
Страх перед Зевсом мене не примусить тебе пощадити
З товаришами, якщо того власний мій дух не накаже.
Краще скажи мені, де корабель твій оснащений нині
280 До суходолу пристав - далеко чи близько, щоб знав я».
Так він випитувать став, але це не укрилось від мене,
Мав-бо я досвід і хитрими мовив до нього словами:
«Мій корабель розтрощив Посейдон, землі потрясатель,
Кинувши ним о скелі стрімкі при самім узбережжі
285 Вашого краю, - вітром сюди його з моря загнало.
Наглої смерті, проте, із супутцями я врятувався».
Так я сказав. Не відмовив безжалісний серцем нічого,
Скочив раптово і, руки свої на супутців наклавши,
Двох, як щенят, ухопив і з силою ними об землю
290 Вдарив, аж мозок їх бризнув і скрізь по землі розіллявся.
Пошматувавши їх геть, спорядив собі з них він вечерю. <...>
Духом відважним тоді таку я подав собі раду:
300 Ближче підкрастись і, меч свій нагострений з піхов добувши,
Вдарити в груди йому, рукою намацавши місце,
Де печінки під осердям, - та інша затримала думка:
Всі ми в печері отут загинули б марною смертю,
Бо від високих дверей не змогли б одвалити руками
305 Камінь той величезний, що велетень ним завалив їх. <...>
...А я, у печері лишившись, почав міркувати,
Як би помститись, якщо подасть мені ласку Афіна.
Серцю моєму така найкращою видалась рада:
Біля кошари лежала кіклопова палиця довга -
320 Стовбур сирої маслини, - зрубав її він, щоб ходити
З нею, як висхне вона. Виглядала ж та палиця, наче
Щогла на двадцятивеслім просторім судні чорнобокім,
Що вантажі торговельні крізь далеч морську перевозить, -
Так виглядала завдовжки й завгрубшки ота деревина.
325 Кия із сажень завдовж од неї тоді відрубав я
Й товаришам передав, обстругати його наказавши.
Гарно вони обтесали оцупок, а я, загостривши
Дрюк той, у полум’ї вістрям тримав, щоб вогнем засмалити.
Потім старанно його заховав я під гноєм, якого
330 Дуже багато було понакидано скрізь по печері.
Товаришам після того звелів жеребки я тягнути,
Хто з них відважиться, разом зі мною кілок той піднявши,
В око встромити кіклопу, як в сон він солодкий порине. <...>
Ввечері й він надійшов і отару пригнав пишнорунну. <...>
Тут підійшов до кіклопа я близько й звернувся до нього,
З темно-червоним вином дерев’яний підносячи дзбанок:
«Випий, кіклопе, вина, наївшися м’яса людського, -
Сам тоді знатимеш, що за питво в кораблі хоронилось
Нашому. Віз тобі цю я пожертву, щоб зглянувсь на мене... <...>
350 Й вирядив швидше додому, а ти все нещадно лютуєш.
Так говорив я. Узяв він і випив; і страшно вподобав
Те він солодке питво... <...>
Тричі підносив я, й тричі в глупоті своїй випивав він.
А як вино уже зовсім йому затуманило розум,
Я із солодкими знову до нього звернувся словами:
«Ти про ім’я моє славне питаєш, кіклопе? Назву я
365 Зараз себе, та гостинця віддай, що мені обіцяв ти.
Звусь я Ніхто на ім’я, і Ніким мене батько і мати,
Й товариші мої, й інші, звичайно, усі називають».
Так говорив я, а він відповів мені словом безжальним:
«Отже, Нікого я з’їм наостанку, раніше ж поїм я
370 Товаришів його всіх, - оце тобі й буде гостинець».
Так він сказав, похитнувся і навзнак упав, і, зігнувши
Набік грубезну шию, лежав, і відразу всевладний
Сон подолав його. <...>
375 Кия тоді я у попіл гарячий засунув, щоб знову
Він розігрівся, як жар, а тим часом відваги словами
Товаришам додавав, щоб ніхто не утік з переляку. <...>
Так от і ми, узявши розпечений дрюк, ним свердлили
Велетню око, і пасока тепла струмила навколо.
Жаром горящих зіниць обсмалило і брови, і вії,
К. Гансен. Одіссей і Поліфем. 1835 р.
390 Лопнуло яблуко очне, й коріння його аж сичало. <...>
395 Страшно кіклоп закричав, аж луна розляглась по печері,
З ляку ми кинулись врозтіч усі, і зразу він вирвав
З ока оту деревину, гарячою кров’ю облиту,
З люттю від себе її жбурнув обома він руками
Й гучно кіклопів волати почав, що з ним у сусідстві
400 Теж у печерах жили на овіяних вітром узгір’ях.
Крик той страшенний почувши, вони звідусіль позбігались,
Вхід обступили в печеру і стали розпитувать, що з ним:
«Що, Поліфеме, з тобою, що голосно так ти волаєш
В ніч божественну й солодкого сну позбавляєш усіх нас?
405 Може, хто з смертних отару твою силоміць виганяє?
Може, самого тебе хтось насильством і підступом губить?»
В відповідь так із печери волав Поліфем премогутній:
«Друзі, Ніхто, й не насильством мене він, а підступом губить!»
Відповідаючи, мовлять вони йому слово крилате:
410 «Що ж, коли сам ти, й ніхто насильства тобі не вчиняє,
То чи не Зевс тобі хворість наслав, і поміч тут марна, -
Краще ти батька свого, владику благай Посейдона!»
Мовили це й відійшли; любе серце моє розсміялось,
Як обманув я ім’ям його й задумом цим бездоганним.
415 Стогнучи тяжко і в корчах увесь аж звиваючись з болю,
Камінь руками намацав кіклоп і відсунув від входу,
Сів посередині в дверях і широко руки розставив,
Щоб упіймати того, хто з отарою хтів би умкнути.
От якого він дурня знайти у мені сподівався! <...>
Зрештою визнав у серці я раду таку за найкращу:
425 Гарних, ставних там чимало було баранів густорунних,
Добре вгодованих, з темною, аж фіалковою шерстю.
Всіх я їх нишком позв’язував сплетеним віттям вербовим
З ложа жорсткого, що велетень спав нечестивий на ньому.
Я їх по троє зв’язав, - ніс когось під собою середній,
430 Інші ж обидва з боків тим часом його прикривали.
Кожні так троє несли одного чоловіка. А сам я...
Був поміж ними баран, над усіх в тій отарі найкращий,
Міцно вхопившись за карк, під черевом в нього кудлатим
Я заховався і, вп’явшись руками у шерсть божественну,
435 Так і тримавсь терпеливо, відважного сповнений духу. <...>
А їхній господар, жорстоким
Мучений болем, усім баранам, що йшли поуз нього,
Спини обмацував. Не помічав він, проте, нерозумний,
Що під грудьми в баранів густорунних підв’язане крилось. <...>
Щойно ми вийшли з печери й оподаль кошари спинились,
Перший я виліз із-під барана й повідв’язував інших.
Швидко погнали отару ми жирних овець тонконогих,
Їх оточивши навколо, щоб разом все стадо загнати
На корабель свій. <...>
А на таку вже відплинувши віддаль, що поклик ще чути,
До Поліфема почав я, глузуючи з нього, кричати:
475 «Гей ти, кіклопе! Не зовсім беззахисний муж той, в якого
Товаришів у глибокій печері пожер ти жорстоко!
Так і належить помститись тобі за лихі твої вчинки,
Нелюде лютий, що в домі своєму гостей поз’їдати
Не посоромивсь! От Зевс і боги тебе всі й покарали!»
480 Так я промовив. Його ж іще більша злоба охопила.
Верх од гори відломив він великої й так його кинув,
Що поблизу корабля темноносого впав той уламок,
Ледве в стерно кермове кам’яна не ударила брила.
Завирувало все море від скелі, що впала у воду, -
Я. Йорданс. Одіссей у печері Поліфема. XVII ст.
А. Беклін. Одіссей і Поліфем. 1896 р.
485 З шумом до берега нас понесло тоді водоворотом,
Моря приливом нас знову до самої суші пригнало.
Довгу жердину руками вхопивши, від берега нею
Я відштовхнув корабель, а супутцям кивнув головою,
Додаючи їм відваги, й на весла звелів налягти їм,
490 Щоб із біди врятуватись. Аж гнулись вони - веслували.
Тільки як далі від берега вдвоє уже одпливли ми,
Знов я кіклопа гукати хотів; та навкруг навперейми
Товариші мене лагідно так почали умовляти:
«Знову, безумний, ти хочеш цю дику людину дражнити?
495 Щойно він, кинувши скелю у море, погнав корабель наш
Прямо на берег, і ми уже зовсім загинути мали!
Тільки-но крики чиїсь чи мову яку він почує,
Голови нам і всі корабельні він балки розтрощить,
Мармуру кинувши брилу, - а сили йому не бракує».
500 Так говорили вони, та не слухало серце відважне,
Й знову до нього покликнув я, гнівом в душі спалахнувши!
«Гей ти, кіклопе, якщо тебе з смертних хто-небудь спитає,
Хто осліпив так ганебно тебе, ти можеш сказати -
Це Одіссей тебе ока позбавив, той городоборець,
505 Син Лаерта, що має свою на Ітаці домівку».
Літературний практикум
1. Схарактеризуйте зовнішність і характер циклопа (кіклопа) Поліфема. Обґрунтуйте відповідь цитатами.
2. Як називає себе Одіссей у розмові з циклопом? Який несподіваний комічний ефект це створює в подальшому розвитку подій?
3. До яких хитрощів удався Одіссей, аби врятувати себе та своїх товаришів від циклопа?
4. Що таке «гомеричний сміх»? Чи можна гомеричним назвати сміх Одіссея над Поліфемом?
5. Подискутуймо! Чи можна, на вашу думку, стверджувати, що в протистоянні Поліфему Одіссей поводився як герой? Обґрунтуйте свою думку.
6. Творчий переказ. Випишіть з перекладу прочитаної частини поеми словосполучення з дієсловами, за допомогою яких у перекладі передано гостроту пригод, у які потрапляють Одіссей та його товариші на острові циклопів. Наприклад: скочив раптово, кинулись врозтіч. Використовуючи виписані опорні словосполучення, перекажіть епізод осліплення від імені: 1) Одіссея; 2) Поліфема; 3) богів, що могли спостерігати з Олімпу.
7. Творча лабораторія. Напишіть альтернативний кінець для епізоду з циклопом. Як ви змінили б події, щоб вони відповідали вашому баченню історії?
8. Філологічний майстер-клас. Складіть у зошиті метричну схему віршованого розміру поеми - гекзаметра на прикладі чотирьох-п’яти віршів на вибір. Підрахуйте кількість наголосів у кожному рядку. Наголошені склади позначте вертикальною рискою, ненаголошені - горизонтальною.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
(Уривки)
Під час морської мандрівки Одіссей потрапив на острів чаклунки Кірки. Вона перетворила його товаришів на свиней, але Одіссей згодом добився звільнення їх від чар. На острові Кіркеї Одіссей прожив рік, оточений любов’ю та турботою чарівниці. Вона розповіла йому про небезпеки, що чекали на нього та його товаришів у подальшій мандрівці...
<...> Спершу сирен ти зустрінеш, що чаром своїм нездоланним
40 Кожну людину чарують, яка лиш до них підпливає.
Хто до сирен несвідомо наблизиться й тільки почує
Голос їх, той вже додому не вернеться, діти й дружина
Не побіжать уже взустріч йому, не радітимуть шумно,
Дзвінкоголосим-бо співом сирени його зачарують,
45 Сидячи там на лужку; наче гори, навкруг височіють
Кості загиблих людей, тільки шкіра на них дотліває. <...>
Є дві скелі - широкого неба
Бескидом гострим сягає одна, оповита у темну
75 Хмару, - чистим повітря над ним не буває ніколи,
Влітку чи то восени та хмара над ним не зникає.
Смертному ані зійти на ту скелю, ні з неї спуститись,
Навіть хоч би й з двадцятьма руками він був і ногами,
Надто-бо рівна та скеля, немовби обтесана гладко.
80 Є там печера хмурна посередині скелі тієї. <...>
Ще ні один чоловік боєздатний, стріляючи з лука,
З моря не міг досягнути глибокої тої печери.
85 Скілла живе там жахлива, що гавкає несамовито.
Голос її скавучить, немов у щеняти малого,
З вигляду ж - люте страхіття вона, і нікому не мило
З нею стрічатися, навіть коли б якийсь бог її здибав.
Ніг аж дванадцять у неї, і кожна - огидно потворна,
90 Шість в неї ший довжелезних, на кожній страхіття жахливу
Голову має, а в ній - рядами потрійними зуби,
Часто і міцно поставлені, чорної сповнені смерті.
До половини сховавшись у темній печері глибокій,
Голови всі виставляє вона із провалля страшного,
95 Й пильно чигає зі скелі, і ловить дельфіни, й тюлені... <...>
Ще не хвалився ніхто з моряків, що безкарно проїхав
Він з кораблем повз неї, бо кожного пащею Скілла
100 Зразу ж хапає з мужів, що пливуть кораблем темноносим.
Другу скалу, невисоку, побачиш ти там, Одіссею,
Близько від першої, так як із лука стрілою сягнути.
Дика смоковниця, листям рясніючи, там височіє.
Чорну там воду внизу божиста ковтає Харібда,
105 Тричі ковтає на день і тричі на день викидає
З себе. Отож не наблизься, коли вона має ковтнути,
Бо не врятує тоді тебе навіть землі потрясатель.
Ближче до Скілли тримайся й повз неї жени якнайшвидше
Ти корабель свій, бо краще супутників шість загубити,
110 Аніж усіх заодно з кораблем їх утратити разом». <...>
Снасті тим часом усі спорядивши, на свій корабель ми
Сіли, - вітер лише та стерничий його спрямували.
З смутком на серці тоді до супутників знов я звернувся <...>
Із засмученим серцем Одіссей переказав товаришам перестороги, які він почув від Кірки. Мандрівники спорядили свій корабель і вирушили в путь. Проте Одіссею дуже хотілося почути дивний спів сирен. Отож він вигадав спосіб, як це зробити й водночас захистити себе й друзів від смертельної небезпеки.
164 <...> Міцно до щогли мене прив’яжіть, щоб стояв біля неї
Я нерухомо, путами зв’язаний якнайтугіше.
А як благатиму я розв’язати й наказувать буду,
Линвами хай прив’яжуть до щогли мене ще міцніше». <...>
165 Згодом і вітер ущух, і раптом настала навколо
Тиша безвітряна, - бог тоді хвилю морську заспокоїв.
170 З місць повставали супутники всі і, згорнувши вітрила,
Склали на дно корабля їх, самі ж посідали рядами
До кочетів і веслами пінити хвилю взялися.
Взяв тоді воску я круг, подробив його гострою міддю
На невеликі шматочки й міцними став м’яти руками. <...>
Товаришам я по черзі тоді позаліплював вуха,
Потім вони вже за руки і ноги мене прив’язали
Стійма до щогли міцної, ще й линвами туго скрутивши,
180 Веслами, сидячи вряд, по сивих ударили хвилях.
А на таку вже наблизившись віддаль, що й поклики чути,
Наш корабель бистрохідний не міг від сирен заховатись,
Дж. В. Вотергаус. Одіссей і сирени. 1891 р.
Що почали йому навстріч виводити пісні дзвінкої.
«Гей, Одіссею преславний, ти гордість ахеїв велика!
185 Ну-бо, спини корабель, щоб послухати нашого співу.
Не пропливав тут ніхто на своїх кораблях чорнобоких,
Поки солодкої пісні із уст він не вислухав наших...» <...>
Так вони мовили співом чудовим. І прагнув всім серцем
Співу їх слухати я, і звелів я себе розв’язати,
Товаришам поморгавши, вони ж, все гнучись, веслували.
195 Встали лише Перімед з Еврілохом і, пут іще більше
Взявши та линв, ще міцніше до щогли мене прив’язали.
Тільки як вже проминули той острів і більше не чули
Ні голосів ми сирен, ані їх чарівливого співу,
Товариші мої вірні той віск повиймали, що вуха
200 Ним заліпив я їм, отже, й мене тоді з пут увільнили.
Щойно покинули острів ми той, як здаля над водою
Пару і хвилю побачив велику і гомін почув я. <...>
З стогоном так і плачем ми вузьку пропливали протоку, -
235 Скілла-бо там по один бік, по другий - божиста Харібда
Грізно ковтала із моря глибокого воду солону.
А як назад викидала, шумливо навкруг клекотіло,
Мов у котлі на великім вогні. І бризками піна
Високо вгору злітала, обидві зрошаючи скелі.
240 А як ізнову ковтала морську вона воду солону,
Вся відкривалась вируюча хлань, і скелі навколо
А. Хіремі-Хіршль. Між Скіллою і Харібдою
240 А як ізнову ковтала морську вона воду солону,
Вся відкривалась вируюча хлань, і скелі навколо
Грізно лунали, й на дні вже земля відкривалась глибоко
З чорним піском. І блідий охопив всіх супутників острах.
З жахом, загибелі ждучи, дивилися ми на Харібду.
245 Скілла ж в той час з корабля мого бистрого шість ухопила
Товаришів, найсильніших гребців із міцними руками.
Тут на швидкий корабель і супутників я оглянувся
Й тільки побачити встиг, як високо в повітрі мелькнули
Руки та ноги їх. <...> З криком жахливим вони увостаннє
250 Звали мене, на ім’я окликаючи, в тузі сердечній.
Так, як із виступу скелі рибалка на вудці довженній
Разом з поживою рибам морським на приманку лукаву
Кидає в море грузилом ще й ріг із вола польового,
Й кинута з моря на берег тріпоче сполохана риба, -
255 Так над скалою й вони у повітрі усі тріпотіли.
Біля печери вона їх пожерла, вони ж все кричали
Й руки у смертнім одчаї усе простягали до мене.
Більшого жаху ніколи мої ще не бачили очі,
Хоч і багато зазнав я, шляхами блукавши морськими.
260 А як нарешті уникли ми скель та страшної Харібди
Й Скілли, на острів чудовий пресвітлого бога небавом
Ми прибули.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
(Уривки)
Нарешті після двадцятирічної мандрівки Одіссей повернувся на рідну Ітаку. За порадою богині Афіни він прийшов в образі злидаря й нікому не сказав, ким є насправді. Дружина Пенелопа, яка двадцять років на нього чекала, його не впізнала. Тимчасом у його будинку відбувалися дивні події. Вже три роки Пенелопа потерпала від залицянь чоловіків, які до неї сваталися, сподіваючись через шлюб з нею захопити царський трон. Усі вони мешкали у палаці Одіссея, пили царські вина й їли страви, приготовлені для царського столу, поводилися нахабно й почувалися тут майже господарями. Пенелопа зволікала з відповіддю, скільки було можна. Зрештою, вона з великим смутком принесла його лук і стріли й оголосила, що вийде заміж за того, хто зігне лук і чия стріла пройде крізь 12 кілець. Але змагання не відбулося, бо жоден із женихів не зміг навіть натягнути тятиву лука Одіссея.
<...> В той час Одіссей велемудрий,
405 Лук свій узявши великий, увесь його пильно оглянув.
Як чоловік у грі на формінзі і співах умілий
Легко струну на кілочок новий натягнути здолає,
Скручену кишку овечу з кінців із обох прив’язавши, -
Так без зусилля свій лук натягнув Одіссей велемудрий.
410 Зразу ж тоді й тятиви правицею злегка торкнувся -
Дзвінко вона пролунала, мов ластівки голос чудесний.
Смуток великий серця охопив женихам, їх обличчя
Зблідли. Сам Зевс громозвучну тут виявив з неба ознаку.
Серцем зрадів витривалий в біді Одіссей богосвітлий
Л. Корінт. Одіссей стріляє з лука
415 З того, що син гнучкомудрого Кроноса дав це знамення.
Бистро узяв він стрілу, що самотньо одна лиш лежала
З краю стола, - усі інші в місткому були сагайдаку
Сховані, - їх на собі ахеї ті мали зазнати.
Взявши за держално лук, почав тятиву від зазубрин
420 Сидьма натягувать він і, націлившись, випустив бистру
З лука стрілу. Анітрохи не схибив він, жодного вушка
Не зачепив у сокирах, усі їх стрілою прошивши
Міднотяжкою. Тоді Одіссей Телемахові мовив:
«Не осоромив тебе, Телемаху, твій гість, у покоях
425 Сидячи цих, - несхибно у ціль я улучив, недовго
Лук цей натягував я. Ще сила моя збереглася,
Марно мені женихи докоряють, даремно безчестять.
Ну, а тепер і вечерю вже час готувати ахеям,
Поки ще видно, а потім ще й іншої втіхи спожити
430 В співах з формінгою, - це наймиліша є учти окраса».
Мовивши так, він бровами повів. Мечем мідногострим
Підперезавсь Телемах, богорівного син Одіссея,
В руки взяв списа свого і ззаду за батьковим кріслом
Став поблизу біля нього, озброєний сяйною міддю.
ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА
(Уривки)
Скинув із себе лахміття тоді Одіссей велемудрий,
Став на високий поріг, тримаючи лук свій і повний
Стріл сагайдак, і тут же він висипав стріли ті бистрі
Прямо під ноги собі і до всіх женихів тоді мовив:
5 «От і скінчились уже змагання оці безневинні!
Бачу вже іншу я ціль, що ніхто не стріляв іще в неї,
Я ж, коли дасть Аполлон мені славу цю, може, й потраплю».
Мовлячи так, гірку в Антіноя стрілу він націлив.
Той же в цю мить піднімав золотий, на два вуха, чудовий
10 Келих, який перед тим він рукою підсунув до себе,
Маючи випити з нього, й на думку йому не спадала
Близька загибель. Та й хто ж би з присутніх на учті подумав,
Що пощастить одному, хоч який би не був він могутній,
Смерть нещадиму стільком і чорную Керу наслати?
15 Цілячись, влучив за мить Одіссей Антіноєві в горло.
Вістря крізь ніжне надпліччя навиліт пройшло юнакові.
Навзнак упав Антіной, і келих із рук його раптом
Випав, струмками густими із ніздрів його полилася
Кров чоловіча. Рухом ноги ненароком штовхнувши,
20 Стіл перекинув він, страви попадали всі на підлогу.
Хліб і печеня — усе забруднилось. По цілому домі
Крик женихів залунав. Побачивши, як їх товариш
Впав, вони з крісел схопились, забігали всі в замішанні
Й зиркали всюди в тривозі по стінах, збудованих міцно,
25 Та не було ні щита, ані списа на них бойового.
З гнівною лайкою стали вони Одіссея корити:
«Зле собі вдіяв, бродяго, що мужа ти вбив! На змаганнях
Не виступать тобі більш: не мине тебе вірна загибель!
Кращого-бо юнака ти із знатних мужів на Ітаці
30 Вбити посмів! Сьогодні ж терзатимуть труп твій шуліки!»
Так гомоніли вони, бо гадали, що він ненавмисно
Мужа убив. Та не знали, дурні, що над ними самими
Злої загибелі сіті давно уже грізно нависли.
Глянув спідлоба і мовив тоді Одіссей велемудрий:
Б. Ноккі. Повернення Одіссея до Ітаки. 1812 р.
Д. Блунк. Одіссей. 1830 р.
35 «А, собаки! Не думали ви, що я цілий додому
З краю вернуся троянського! Дім мій ви тут руйнували,
Ґвалтом на ложе до себе моїх ви тягнули челядниць,
Ще за життя мого сватать мою намагались дружину
І не боялись богів, що простором небес володіють,
40 Ані того, що спостигне їх помста людська коли-небудь.
Злої загибелі сіті давно-бо над вами нависли».
Так говорив він, і острах блідий усіх огорнув їх.
Всяк оглядавсь - де рятунок знайти від загибелі злої...
Переклад Бориса Тена.
Запитання і завдання до прочитаного
1. Перейшовши за посиланням https://forms.gle/SrBc3QGg2KxvGgqZ6 або QR-кодом і виконавши онлайн-тести, перевірте, як ви запам’ятали героїв і події поеми «Одіссея».
2. Хто такі сирени? Чим вони загрожували морським мандрівникам? Завдяки чому Одіссею вдалося їх перехитрити?
3. Про що сирени співали Одіссею? На які душевні слабкості подорожніх впливав їхній спів?
4. Чим небезпечні були Скілла та Харібда? Як підкреслюється потворність їхніх образів? Як Одіссей та його супутники здолали цю небезпеку?
5. Поміркуймо! Як ви гадаєте, чому Одіссей став вічним образом світової літератури? Що він символічно уособлює? Робота в парах. Знайдіть у прочитаних уривках описи або деталі, які дають уявлення про суспільно-економічний розвиток Давньої Греції. На основі спостережень доведіть, що «Одіссея» Гомера є історичним джерелом вивчення стародавнього світу. Презентуйте свої дослідження у вигляді скрайбінгу1.
1 Скрайбінг (з англійської scribe - робити екскіз, нарис) - метод розповіді чи пояснення, який супроводжується графічною ілюстрацією головного змісту сказаного: малюнками, піктограмами, символами, окремими ключовими словами (написами, гаслами), схемами, діаграмами тощо.
6. Творча лабораторія. Робота в групах. А. Створіть виставу за мотивами пригод Одіссея, адаптувавши епізоди зустрічі із сиренами або Скіллою та Харібдою для театру тіней або пантоміми. Б. Створіть ілюстровану карту подорожей Одіссея, позначте на ній ключові моменти пригод. Презентуйте однокласникам/однокласницям свій проєкт. Скориставшись картою, розкажіть про пригоди Одіссея, які йому довелося пройти, повертаючись додому. В. Створіть візуальну дошку яка відображає різні аспекти характеру Одіссея. Додайте зображення, символи та цитати, які відбивають його сильні та слабкі сторони, мотиви та цінності.
• Для виконання завдання скористайтеся інтерактивною картою подорожей Одіссея, створеною американською компанією геоінформаційних систем «ESRI», перейшовши за посиланням https://cutt.ly/zehIkzkM або QR-кодом.
7. Філологічний майстер-клас. Об’єднавшись у групи, дослідіть художні особливості поеми Гомера. А. Знайдіть у тексті постійні епітети, за допомогою яких Гомер характеризує Одіссея, його лук, Пенелопу, богів. Поясніть їх призначення. Б. Знайдіть у тексті гомерівські порівняння і поясніть їх смисл. В. Що означає вислів «крилате слово»? Знайдіть приклади використання «крилатих слів» у поемі.
Окрім зустрічі з циклопом, сиренами, морськими чудовиськами, Одіссея очікували інші численні пригоди на шляху додому - на островах кіконів, лотофагів, феаків, бога вітрів Еола, чарівниці Кіркеї, німфи Каліпсо, биків бога Геліоса, у підземному світі.
• Дізнайтесь про інші випробовування Одіссея та його супутників, прочитавши уривки з поеми «Одіссея» за посиланням https://cutt.ly/se1oNvI2 або QR-кодом.
Запитання і завдання для самостійного опрацювання уривків
1. Чому кікони напали на команду Одіссея? Які риси характеру Одіссея виявилися в цьому епізоді?
2. Що символізують лотофаги? Як вплив лотофагів на членів екіпажу Одіссея відображає теми спокуси та самоконтролю?
3. Хто така Кіркея? Якими чарівними вміннями вона володіє?
4. Через які випробувування довелося пройти Одіссею і його команді на острові Кіркеї? Як цей епізод вплинув на подальшу подорож Одіссея?
Елліни вважали, що кожен юнак обов’язково має опанувати три мистецтва: мореплавця, громадянина, воїна. Саме ці три складники античного світосприйняття відображено в основних циклах давньогрецьких міфів: троянському, фіванському та про арґонавтів.
• Ознайомтеся зі змістом троянських і фіванських міфів та міфу про аргонавтів, скориставшись посиланням https://cutt.ly/Ye1oN2bJ або QR-кодом.
Різноманітні сцени з Гомерової «Одіссеї», а також її персонажі - Одіссей, Пенелопа, Телемах, циклоп Поліфем, сирени, Скілла й Харибда - упродовж кількох тисячоліть відтворюються в різних видах мистецтва.
1. Розгляньте зображення творів мистецтва, представлені в підручнику (с. 42-50). Які мотиви та образи «Одіссеї» утілено в них? Висловіть власне ставлення до цих мистецьких творів.
2. Який з прочитаних уривків «Одіссеї» ви хотіли б проілюструвати? Опишіть свою ілюстрацію.
Міфологічні сюжети «Одіссеї» стали основою для створення одного з найвідоміших взірців світового садово-паркового мистецтва Національного дендрологічного парку «Софіївка» в Умані на Черкащині. Відомий меценат Станіслав Потоцький вирішив зробити подарунок своїй дружині та із цією метою перетворив скелі й водойми парку на епізоди з Гомерової поеми. За задумом архітектора Людвіка Метцеля, парк став утіленням окремих частин поеми Гомера: тут є і печера циклопа, і грот німфи Каліпсо, і країна феаків, і Скілла з Харибдою, і підземна річка Ахеронт.
• Скориставшись посиланням https://cutt.ly/KehIcDxC або QR-кодом, перегляньте документальний фільм «Софіївка в Умані: там, де оживають міфи». 1. Які засоби садово-паркового мистецтва використані при створенні парку? 2. Чи вдалося архітектору візуалізувати сцени з «Одіссеї»?
За поемою «Одіссея» Гомера було знято декілька художніх кінострічок. Наймасштабнішою екранізацією твору є однойменний фільм, знятий у 1997 р. режисером А. Кончаловським у межах спільного кінопроєкту США, Німеччини, Великої Британії та Італії. У цій екранізації вдало поєдналися елементи класичної античної міфології із сучасними візуальними ефектами, що, зокрема, наочно проявляється в сценах битв або морських пейзажах. Роль Одіссея зіграв відомий американський актор Арманд Ассанте. Він надав своєму героєві емоційну глибину й психологічну складність, зігравши мужнього чоловіка, якому для успішного повернення додому потрібно було вистояти не лише перед божественними силами, а й перед внутрішніми протиріччями.
Грот та циклопова палиця
• Скориставшись посиланням https://cutt.ly/gelqW7N4 або QR-кодом, перегляньте уривок з кінофільму «Одіссея» (1997). 1. Визначте відмінності між літературним епізодом боротьби Одіссея з Поліфемом та його екранізацією. 2. Яким постає в цьому епізоді Одіссей на екрані?
