Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Волощук (2025)

Частина четверта. У пошуках сенсу людського життя

У цій частині ви дізнаєтеся:

як китайська філософія вплинула на китайську поезію;
які цінності людського життя оспівували східні та західні поети минулого;
як павутинка ледь не стала стежкою з пекла;
чого навчився маленький принц під час своєї космічної мандрівки та багато інших цікавих речей.

Розділ 1. З поезії Сходу

Відкриття давньокитайської лірики

• Що вам відомо про китайські культурні традиції?

Якщо колискою європейської культури визнано Давню Грецію, то витоки далекосхідної цивілізації сягають Китаю. Саме китайська цивілізація дала поштовх розвитку писемності, літератури, релігії в усьому Далекосхідному регіоні, що охоплює, окрім самого Китаю, Японію, Тайвань, Північну та Південну Кореї, В’єтнам і Монголію.

Китайці з гордістю називають свою батьківщину «країною поезії». Це й не дивно, адже з І тис. до н. е. тут панував культ поетичного слова. Однак золотою добою китайської поезії вважається VII-X ст. Після війн між Північним і Південним Китаєм у VI ст. утворилася єдина держава, що стала однією з наймогутніших на Далекому Сході. Цей період пов’язаний з імператорською династією Тан, правління якої ознаменувалося економічною стабільністю, розквітом науки й культури.

Історія зберегла імена понад двох тисяч поетів епохи Тан. Серед них - імператори й столичні сановники, учені та провінційні чиновники, ченці й співаки. Пояснюється це тим, що в Середньовічному Китаї віршовий твір вважався не лише виявом особливого стану душі, але й важливим складником суспільного життя. Здібності до віршування треба було демонструвати на іспитах, що відкривали шлях до державної служби; без поетичних читань не обходилася жодна дружня вечірка; вірші присвячували одне одному, зустрічаючись і розлучаючись, надсилали замість листів, дарували з нагоди визначних подій. Китайці були переконані, що поезія формує внутрішній світ людини й лікує її від душевного болю і туги. Великих поетів глибоко шанували, навіть неписьменні землероби усно передавали з покоління в покоління їхні твори.

Значний вплив на китайську поезію справили конфуціанство й даосизм. Ці давні релігійно-філософські вчення за доби середньовіччя гармонійно співіснували з буддизмом, який у І ст. поширився на територію Китаю з Індії.

Засновником даосизму (IV ст. до н.е.) уважають мудреця Лао-Цзи (VI-V ст. до н. е.). В основі його вчення - поняття про джерело всього сущого - Дао (Шлях). Усе має своє Дао й перебуває в постійному русі, повсякчас змінюючись відповідно до законів Усесвіту.

Китайська притча пояснює сутність Дао так. Один юнак роками мріяв піднятися високо в гори, щоб побачити статую Лао-Цзи, але йому завжди щось заважало. Зрештою однієї ночі він вирішив, що негайно має вирушити в дорогу. Юнак вийшов за місто й зупинився. «Сотня миль! А в мене лишень дві ноги, це вб’є мене. Я хочу неможливого. Я ніколи не проходив сотні миль, та й дороги немає», - розгублено думав він. На світанку до нього підійшов майстер Дао. Дізнавшись, що сталося, старий мовив: «Ніхто не здатен зробити два кроки водночас. Ти можеш зробити лише один крок. Сильний, слабкий, молодий, старий - байдуже. Тільки крок за кроком людина може подолати десять тисяч миль, а тобі потрібно пройти лише сотню миль! Хто сказав, що треба йти не зупиняючись? Не поспішай, відпочинь після десяти миль. Насолодись відпочинком, адже в цій місцині найпрекрасніші долини й гори... Ходімо». Мудрець сказав правду: що далі вони йшли, то мальовничішими були краєвиди. Нарешті подорожні побачили довершену статую великого Лао-Цзи. «Тепер подорож почалася, - мовив старий і, помітивши неабияке здивування юнака, пояснив: - Саме так майстри спілкуються з людьми. Реальність існує зараз, із цієї миті подорож на тисячу й одну милю розпочалася. І я кажу правду, адже через тисячу й одну милю ти зустрінеш іншого майстра, який скаже: “Це просто спочинок, ходімо далі”. Сама подорож і є мета. Вона нескінченна. Вона вічна».

Згідно з ученням Дао, утручання людини в природний плин буття призводить до хаосу. Щоб бути щасливим, треба жити в гармонії з природою, розуміти її і, довіряючи своїй душі, торувати шлях до нового, світлого, гуманного.

Особливий вплив даосизм справив на пейзажну лірику. Поезія такої тематики створює відчуття неосяжного простору та безмежного життя. Усамітнившись у горах, лісі, на березі річки, людина усвідомлює себе часточкою Всесвіту й відчуває світлий спокій. Китайська поезія побудована на символах. Кожне дерево, кожна квітка, кожна тварина є поетичним знаком. Річки й гори символізують вічність природи та тлінність існування, сосна - довголіття, бамбук - стійкість і мужність, півонія - багатство й щастя, лелека - самотність і святість. Поезія китайських ліриків-даосів переповідає про життя природи, радість і печаль земного буття, щастя спілкування і смуток розлуки.Конфуціанство виникло в VI ст. до н. е. як учення про соціально гармонійне суспільство. Назва його походить від імені засновника - мислителя і філософа Кун Фу-Цзи (551-479 рр. до н. е.), що в західному варіанті звучить як Конфуцій. Конфуція шанували як великого вчителя мудрості, подвижника й просвітителя. Поступово конфуціанство стало основною державною релігією Китаю і залишалося нею до початку XX ст.

Конфуцій стверджував, що його вчення не містить нічого нового, а лише переосмислює давні традиції та мудрість предків. Верховним божеством китайці здавна вважали Небо, яке уявляли у вигляді кола. Землю вони зображували у вигляді квадрата, а в її центрі вміщували свою батьківщину. Китай вони називали Піднебесною, або Серединним царством. Конфуцій називав Небеса (Тянь) вищою духовною метою людини, а своє вчення - небесним, оскільки особистість завжди має прагнути до гармонії з Всесвітом. Найважливішим у людському житті мислитель проголошував самовдосконалення, усвідомлення мети й бажання її досягти.

Конфуцій свідомо обмежувався питаннями, що таке реальне людське життя і як його розумно влаштувати. «Насмілюся запитати, що таке смерть?» - якось звернувся до мудреця учень. І той відповів: «Не знаючи, що таке життя, звідки ми можемо знати, що таке смерть!». Противники конфуціанства зображували філософа сухим і байдужим книжником, далеким від будь-якої поезії, але насправді Конфуцій щиро захоплювався світом і людиною.

Невідомий художник. Конфуцій. 1770 р.

Китайський мислитель був переконаний: особистість має бути інтелектуально, морально й суспільно розвинутою, шляхетною в справах і помислах, а основне завдання правителя («сина неба») полягає в підтриманні порядку для гармонійного життя громади. Моральні заповіді Конфуція втілювалися в його афоризмах, як-от: «Не роби зла іншому, якщо не хочеш, аби воно повернулося».

Митці, які сповідували конфуціанство, у своїй ліриці утверджували значущість порядку й гармонії. Вони писали про свої почуття виважено, поєднуючи простоту форми з глибиною думки.

Найяскравіші представники середньовічної китайської лірики - Лі Бо та Ду Фу.

Перевірте себе

1. Як ставилися до поезії в середньовічному Китаї? Обґрунтуйте свою відповідь прикладами.

2. Які положення даосизму відображено в китайській поезії середніх віків?

3. Який вплив на поезію Китаю мало конфуціанство?

4. Мандруємо інтернетом. За допомогою інтернет-мережі підготуйте презентацію на тему «Світ природи в середньовічній китайській ліриці».

Обкладинка книжки Конфуція «Вислови» (видавництво «Фоліо»)

Для висловлення своїх думок Конфуцій використовував форму афоризмів, які легко запам’ятовувалися і передавалися наступним поколінням. Кожний афоризм мислителя містить глибоку мудрість, яку можна трактувати по-різному залежно від контексту та досвіду слухача.

• Скориставшись посиланням https://cutt.ly/We1oC8gg або QR-кодом, ви зможете прочитати афоризми Конфуція.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання прочитаного

1. Як ви розумієте значення афоризму «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі» у сучасному контексті? З яким християнськими ідеями перегукується цей афоризм?

2. Оберіть з переліку наведених афоризмів три, які ви вважаєте найважливішими для себе. Обґрунтуйте свій вибір.

3. Як афоризми Конфуція можуть допомогти у вирішенні конфліктів у сучасному суспільстві?