Історія України. Повторне видання. 8 клас. Власов (2025)

§ 48. Узагальнення до курсу: історія України в контексті епохи раннього нового часу

Проєкт. Упродовж року ви вивчали історію України раннього нового часу - доби, яку називають козацькою, оскільки її ключовим явищем було зародження козацтва та постання Української козацької держави - Війська Запорозького.

За період від першої згадки про козаків у писемних історичних джерелах (1489 р.) і до зруйнування Запорозької Січі (1775 р.) та ліквідації козацького устрою на землях Лівобережної України (80-ті роки XVIII ст.) Україна невпізнанно змінилася. У вирі подій тих століть гартувався український народ, який відтоді і до сьогодні знаний у світі як козацький. Та ми й самі не втратили духовного зв’язку зі звитяжцями козаками й досі називаємо козацькими свої степи, пісні, завзяття, силу і журбу, свій характер. Не випадково за років, коли сподівання на власну державу видавалися спогадом-мрією, український поет-шістдесятник Василь Симоненко віру в незнищенність українського духу й кращу долю рідної землі висловив у карбованих рядках:

Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

Виникнення козацтва припадає на часи, коли нашим пращурам, позбавленим власної держави, загрожувало розчинення серед сусідів. І власне козацтво стало тією суспільною силою, що не лише перешкодила цьому, а й викристалізувала та реалізувала ідею державної самостійності. Виникнувши як військова потуга, козацтво виробило особливу військову організацію, самобутню систему управління й командування. Козацькі прийоми ведення морських і суходільних боїв, велика винахідливість під час воєнних операцій, наступальний характер дій збагатили скарбницю світового військового мистецтва.

Проте внесок козацтва в історію України не лише в цьому. Козаки утвердили за Дніпровими порогами козацьку республіку - Запорозьку Січ, а внаслідок козацької революції під проводом Богдана Хмельницького поширили свій лад та способи господарювання на значні українські терени, домігшись міжнародного визнання Української козацької держави. Козацтво уособлює ідею свободи - і індивідуальної, і колективної, адже саме в його середовищі розвивалася філософська та правнича думка, пам’ятками яких є оригінальні твори Григорія Сковороди, козацькі літописи, тексти міждержавних угод та документ, відомий як Конституція Пилипа Орлика.

Запорожець. Художник А. Манастирський. 1932 р.

Проводи на Січ. Художник О. Сластіон. 1886 р.

Друга половина XVIII ст. - час остаточної втрати Україною державності. Ліквідація гетьманства й Запорозької Січі супроводжувалися знищенням традиційного козацького адміністративно-територіального устрою, упровадженням нових адміністративних та судових установ, змінами в соціальній структурі населення - ліквідацією козацького стану, закріпаченням селян, реорганізацією козацького війська на кшталт російського. Під владою Росії опинилася більшість українських земель: Правобережжя, Лівобережжя, Південна Україна, Крим та Слобожанщина. Тільки Східна Галичина, Північна Буковина й Закарпаття перебували під владою Австрійської імперії.

Проте й такі вкрай несприятливі обставини не згасили в українців прагнення до волі. Уже перші десятиліття XIX ст. засвідчили, що український народ не втратив ідеї власної держави, як не втратив відчуття національної гідності та причетності до тисячолітньої історії своєї землі. Глибокий патріотизм Івана Котляревського, пристрасні Шевченкові вірші - віхи, що не лише живили пам’ять та уособлювали національну самобутність, а й пробуджували національну свідомість і гідність, віщуючи нове українське відродження. Але про це - наступного навчального року.

А ще козацька доба - найбагатший на події та героїв період української історії. Упродовж року ви мали нагоду довідатися про сповнені пригод і випробувань долі козацьких керманичів - гетьманів, кошових, полковників, замислитися про особистий вибір учених, митців, служителів церкви - усіх, хто творив культуру козацької України. Свідчення тогочасних джерел слугують підставою для роздумів про роль особистості в історії, важливість життєвого прикладу для збереження історичної пам’яті, плекання відданості цінностям та ідеалам свободи як передумови вчинків, що є виявом самовідданої любові до рідної землі - того магнетичного почуття, про яке переписувач Густинського літопису Михайло Лосицький висловився так: «Природжено якусь жагу і любов до вітчизни своєї почувати кожному чоловікові; всякого вона до себе притягає, неначе магніт-камінь залізо».

Мешканці з теренів Гетьманщини на малюнках Тимофія Калинського: дівчина-селянка (1), містянин (2), шляхтянка (3). 1778-1782 рр.

Поділитися найяскравішими враженнями про козацьку добу історії України вам допоможе підсумковий проєкт до курсу «Щоб козацька слава повік не пропала», у межах якого пропонуємо вам створити оповідання або казку про обрану вами подію чи постать. На відміну від есе, твори оповідних жанрів мають будуватися на основі сюжету, мати героїв і бути структурованими як розповідь про цікаву пригоду. Такий спосіб викладу історичної інформації називають сторітелінгом.

Сторітелінг (англ. story - історія та telling - розповідати) - це розказування історій. Під час навчання сторітелінг використовують як прийом, що передбачає виклад матеріалу у формі захопливої розповіді, в основі якої, утім, лежать реальні факти. На відміну від переказу або опису, такий спосіб викладу дає оповідачеві змогу виявляти особисте ставлення, власні емоції, заповнювати прогалини у фактажі вигаданими деталями і подробицями. Тож сторітелінг передбачає створення художньої інтерпретації історичної інформації, він є творчою розповіддю.

Щоб історія була цікавою для слухачів або читачів, їй має бути властивий сюжет, тобто події мають розгортатися від експозиції та зав’язки, через розвиток дії до кульмінації та розв’язки. У розповіді діють герої, вона має обмежуватися конкретною темою (про що йдеться) та підпорядковуватися наскрізній ідеї (яку думку хоче донести оповідач). Важливо пам’ятати, що кожна історія живе доти, доки є ті, хто хоче її слухати. Історії, які подобаються нам найбільше, запевняють професійні письменники, живуть у нас вічно. Тому майстерно розказані історії про події козацької доби - це ваш особистий внесок у збереження історичної пам’яті.

Щоб обрати сюжет для своєї розповіді, скористайтеся оповіданнями, які розташовано за посиланням https://cutt.ly/3e5ZA2uL або кодом. Ці тексти пропонуємо як зразки, які, можливо, надихнуть вас на власні ідеї. Пригадати матеріал курсу вам допоможуть завдання до узагальнювальної хронологічної таблиці.