Історія України. Повторне видання. 7 клас. Власов
Розділ 3. Русь у другій половині XI – першій половині XIII ст.
§ 15. Русь за правління Ярославичів
Роздивіться схему родоводу нащадків Ярослава Мудрого. Поділіться припущеннями, як мали бути розподілені володіння та влада після смерті великого князя київського Ярослава відповідно до правил престолонаслідування, які він виклав у заповіті. Як ви думаєте, чи всі нащадки Ярослава були задоволені тими повноваженнями, що були передбачені для них? Чому принцип старійшинства не запобіг князівським міжусобицям?
1 В. кн. київ. — великий князь київський.
1. Як Ярославичі правили державою?
Відповідно до правил престолонаслідування, що ґрунтувалися на принципі старійшинства, після смерті Ярослава Мудрого 1054 р. Київ перейшов до його старшого сина Ізяслава, у Чернігові сів Святослав, у Переяславі — Всеволод, у Володимирі на Волині — Ігор, а в Смоленську — В’ячеслав. І хоча князь Ярослав заповідав «не переступати братнього уділу», Святослав і Всеволод одразу виявили непокору старшому братові. Тож Ізяслав змушений був поступитися та погодитися на спільне правління. Так сформувався союз трьох князів — тріумвірат Ярославичів, який правив Руссю впродовж 1054—1073 рр.
Згуртуванню братів сприяла й зовнішня загроза. Спочатку їм довелося воювати проти торків, які, щоправда, і самі потерпали від войовничих половців, що в першій половині XI ст. прийшли в причорноморські степи з Прикаспію. До кордонів Руси половці вперше наблизилися 1055 р. Того разу обійшлося без сутички: переяславський князь Всеволод зумів розійтися з половцями мирно. Першим воєнним протистоянням з половцями стала битва на річці Альті 1068 р., у якій об’єднане військо Ярославичів зазнало нищівної поразки. Князі рятувалися втечею. Всеволод побоявся залишатися в Переяславі й подався до Ізяслава в Київ.
Безпорадність князів спричинила повстання киян, які зібралися на віче й ухвалили боронитися самотужки. Із вимогою надати їм коней і зброю, як сповіщав літописець, кияни рушили до князівського палацу. Ізяслав відмовив повстанцям і змушений був тікати. Повсталі звільнили ув’язненого полоцького князя Всеслава, онука старшого брата Ярослава Мудрого, та оголосили його київським князем. Однак володарювати в Києві йому довелося трохи більше ніж сім місяців. Що ж до Ізяслава, то прихисток він знайшов у польського князя Болеслава ІІ Сміливого і з його військом 1069 р. вирушив до Києва. Князь Всеслав утік до Полоцька, а кияни запросили на князівський стіл Святослава та Всеволода, утім, вони відмовилися, запропонувавши знову зайняти його Ізяславу.
Уділ — частка будь-якого члена князівської сім’ї в родовому володінні.
Торки (огузи, узи) — тюркомовні кочовики, які в другій половині XI ст. із дозволу київських князів оселилися в басейні річок Рось та Росава, а також на півдні Переяславщини.
Половці — тюркомовні кочовики, які в XI ст. запанували в причорноморських степах замість давніших хозарів, печенігів та ін.
З важливих подій того часу найпомітнішою була Вишгородська нарада князів 1072 р., на якій було схвалено, зокрема, новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду» Ярослава Мудрого. Це означало, що писемне право почало відігравати в суспільстві помітнішу роль, ніж давнє звичаєве. Найважливішим нововведенням «Правди Ярославичів» стала заміна кровної помсти за вбивство грошовим штрафом. Посилювалася відповідальність за порушення норм законів, збільшувалися розміри виплат за заподіяну шкоду.
Вишгородський з’їзд князів. Мініатюра з літопису
Князівські зібрання (з’їзди) відбувалися нерегулярно, і далеко не всі їхні рішення втілювали в життя, проте питання, що їх обговорювали, мали загальнодержавне значення. Це — питання захисту від кочовиків, упорядкування законодавства, розподіл земель між князями, розв’язання земельних суперечок тощо. Утім, Вишгородська нарада не поклала край чварам між Ярославичами.
Заручившись підтримкою Всеволода, 1073 р. Святослав пішов на Київ, вигнав Ізяслава і став великим князем київським. Так завершилося правління тріумвірату. Протягом трирічного князювання Святослав перерозподілив землі на користь своєї родини. Та все змінила несподівана смерть князя 1076 р., відкривши шлях до Києва молодшому Ярославичу. Повернутися сподівався й Ізяслав, який і цього разу пересиджував лихоліття в Болеслава ІІ.
Поки Ізяслав лаштувався до походу на Київ, київським князем став Всеволод. Зустрівшись, брати порозумілися, і року 1077 Ізяслав утретє посів київський стіл. Скривджених Святославичів було позбавлено всіх найважливіших володінь. Не маючи жодної надії повернути втрачене, вони взялися за зброю. Міжусобиці розгорілися з новою силою, під час них у серпні 1078 р. наклав головою князь Ізяслав. Повновладним київським володарем став Всеволод, який вирішив покласти край князівським чварам.
У зовнішній політиці найгострішим питанням лишалася половецька загроза. До врядування немолодий уже князь Всеволод залучав свого сина Володимира Мономаха, тож після смерті батька 1093 р. ніщо, здавалося, не перешкоджало Мономахові посісти київський стіл. Проте він відмовився від престолу, запросивши володарювати сина старшого Ярославича — Святополка Ізяславовича, який за принципом старійшинства мав переважні права на Київ. 1094 р. Олег Святославович заявив про свої права на Чернігів, погрожуючи новою міжусобною війною. Щоб уникнути кровопролиття, Володимир Мономах відмовився від чернігівських володінь і зайняв Переяслав, де правив двадцять років, захищаючи південні кордони Руси від половців.
Печатка Всеволода Ярославовича
Як Ярослав Мудрий розподілив свою спадщину між синами? Чому між нащадками Ярослава розгорілися міжусобиці? Як відбувалася боротьба за київський стіл між Ярославичами в останній чверті ХІ ст.? Укладіть хронологічну таблицю основних подій того періоду.
Прочитайте замітку (текст 1) та уривок з «Повісті минулих літ» (текст 2). Які питання обговорювали князі на з’їзді в Любечі? (Підтвердіть відповідь словами з джерела.) Яке рішення ухвалили? Порівняйте принцип вотчини з правилами престолонаслідування, які заповів Ярослав Мудрий. Що в них спільного, а що відмінного? Яка проблема так і залишилася нерозв’язаною?
1. Володимир Мономах був одним з ініціаторів скликання з’їзду князів у Любечі 1097 р., на якому було схвалено принцип князівської вотчини — тобто володіння, що належали батькам. Вотчинні землі, а такими визнавалися Київ, Чернігів і Переяслав, закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися в спадок. Київ визнали вотчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславовича, Чернігів мав належати Святославичам, а Переяслав — Володимирові Всеволодовичу (Мономаху).
Утвердження принципу спадкового володіння повинно було запобігти усобицям і зміцнити владу великого князя київського. Та попри одностайність, з якою, за свідченням літописця, князі дійшли згоди на Любецькому з’їзді, він не поклав край суперечкам за землі. Адже право вотчини закріплювалося лише за дітьми та онуками трьох Ярославичів — Ізяслава, Святослава й Всеволода. Інші князі мали задовольнятися мізерними володіннями, до того ж такими, що перебували в загальнородовій власності, розпорядниками якої визнавалися власники вотчин.
До гурту «обділених» князів, крім численних Ярославових небожів, потрапив і його прямий онук Давид Ігорьович. Останній узяв активну участь у жорстокій міжусобиці, що спалахнула одразу після з’їзду в Любечі. Її жертвою став, зокрема, син найстаршого з Ярославових онуків Ростислава Володимировича, теребовлянський князь Василько, якого осліпили з волі Давида Ігорьовича і Святополка Ізяславовича.
2. Року 1097 прибули Святополк Ізяславович, і Володимир Всеволодович, і Давид Ігорьович, і Василько Ростиславович, і Давид Святославович, і брат його Олег і зібралися в городі Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володимир — Всеволодів уділ; Давид, і Олег, і Ярослав — Святославів уділ; іншим хай будуть городи, які їм роздав Всеволод: Давидові — Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі: «Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе.
Роздивіться мініатюру на с. 83. У якій її частині зображено складання присяги відповідно до ухвали припинити усобиці, а в якій — змову Давида Ігорьовича? Як художник утілив слова літописця «...І вліз сатана в серце декотрим мужам, і стали вони говорити Давидові Ігорьовичу, кажучи так: “Володимир уже поєднався з Васильком проти Святополка і проти тебе”»?
Любецький з’їзд князів. Мініатюра з літопису
2. Що таке політична роздробленість Руси та які її причини?
Добу від середини ХІІ до середини ХІІІ ст. в історії Руси дослідники називають добою політичної роздробленості. Зауважте, що йдеться не про суцільну смугу князівських міжусобиць: хоч їх і справді не бракувало, проте траплялися вони і в попередні часи. Та якщо раніше держава лишалася централізованою монархією, то від середини ХІІ ст. нею почало керувати об’єднання найсильніших князів — правителів удільних князівств. Узаконена Любецьким з’їздом 1097 р. вотчинна система так розвинулася, що удільні князі дедалі більше почувалися у своїх володіннях незалежними господарями. У появі самостійних удільних князівств і полягає сутність роздробленості.
Отже, на зміну централізованій монархії прийшла федеративна. Відповідно Русь часів роздробленості визначають як федеративну монархію, а систему державного правління — як колективний сюзеренітет: замість одного великого князя владу здійснювало об’єднання найвпливовіших князів.
Серед причин роздробленості історики називають і великі розміри держави, і князівські міжусобиці, і відсутність сталого порядку престолонаслідування, і напади степових кочовиків, і занепад торговельного шляху «із варягів у греки». Основна ж причина полягала в зміцненні вотчинної форми землеволодіння. Удільні князі прагнули для себе таких самих повноважень, які мав великий князь київський. Удільних князівств у середині ХІІ ст. було близько 15, з яких 6 сформувалися на українських теренах: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське, Галицьке й Турово-Пінське.
Порівняння меж удільних земель з територіями племінних об’єднань східнослов’янських племен, що складалися впродовж доби розселення (друга половина V — VII ст.), наштовхнуло вчених на думку, що важливу роль у політичній роздробленості Руси відігравав різний етнічний склад її територій.
Попри зростання самостійності князівств, Русь майже до середини ХІІІ ст. була єдиною державою, зі спільними законами та єдиною церквою. Київ залишався стольним містом, за право покняжити в ньому змагалися князі з різних князівств. Як і за часів Мономаха, князі (коли частіше, коли рідше) збиралися на з’їзди, де й намагалися розв’язати суперечливі проблеми, здебільшого пов’язані з організацією спільних походів проти половців.
Кожну з окреслених у тексті причин політичної роздробленості підтвердіть відомими вам історичними фактами. Поділіться припущеннями, чому доба роздробленості стала часом освоєння нових земель, будівництва міст, піднесення ремесла й торгівлі, розквіту писемності та мистецтва Руси.
Перейшовши за посиланням https://cutt.ly/ewYITo6x або кодом, перегляньте відео про колекцію кам’яних скульптур з українських степів у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д. І. Яворницького. У чому унікальність цієї колекції? Як відеосюжет пов’язаний із темою уроку? Про що свідчить той факт, що кам’яні скульптури, які зберігаються в музеї, мають вік від кількох тисяч років до тисячі? Чи всі вони належать до історичної спадщини половців?
На підставі відео та матеріалів підручника підготуйте розповідь про половців за планом:
- 1) нащадками яких давніх народів та племен були половці;
- 2) коли панували в українських степах і чому становили загрозу для володарів Руси;
- 3) які звичаї та спосіб життя успадкували від своїх попередників;
- 4) яке призначення кам’яних половецьких скульптур.
Яку ідею намагалися донести автори сюжету? Чому кам’яні скульптури потребують захисту?
Половецькі кам’яні скульптури
Спростуйте або підтвердіть думку істориків: «Правління Ярославичів ознаменувалося посиленням міжусобиць, послабленням єдиновладдя, зростанням політичної ролі місцевих князів».
- 1. Установіть хронологічну послідовність подій: а) Любецький з’їзд князів; б) поразка Ярославичів на р. Альті від половців; в) князювання Ярослава Мудрого.
- 2. Витлумачте поняття: «Правда Ярославичів», князівська вотчина, князівські уділи, з’їзд князів, політична роздробленість.
- 3. Порівняйте причини, перебіг та наслідки Вишгородської наради князів та Любецького з’їзду. Обґрунтуйте, що обидві події є свідченням змін у політичному устрої Руси. У чому сутність і причини цих змін? У яких поняттях вони втілені?
- 4. Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/twRayXfA або кодом та виконайте завдання онлайн.
