Досліджуємо історію і суспільство. 6 клас. Васильків

§ 54. Давній Рим: від царів до імперії

Згадайте...

— хто і коли засновував свої колонії на теренах сучасної Італії;

— які цивілізації виникли в Середземномор’ї.

Як ви розумієте...

— значення слів «республіка», «імперія»?

Чи знаєте ви, що...

— Рим — єдине місто, в середині якого існує окрема держава — Ватикан;

— у часи розквіту Риму в місті проживало близько 1 мільйона мешканців; після падіння імперії їх залишилось близько 50 тисяч?

54.1. Рим у добу царів

«Днем народження» міста Рим вважають 21 квітня 753 року до н.е. За легендою, біля його витоків стояли двоє нащадків легендарного троянця Енея — брати-близнюки Ромул і Рем. Ромул у сутичці убив свого брата і став першим «рексом» — царем міста.

«Еней покидає Трою», Ф. Батоні, 1753 рік

«Туллія, що проїжджає колісницею по тілу свого батька», Мішель-Франсуа Дандре-Бардон, 1735 рік

Царський період історії Риму охоплює період від 753 до 509 років до н.е. Із семи римських царів історичними вважають лише кількох останніх. Проте саме царі заклали основи соціального устрою римського суспільства (реформи Сервія Тулія), розширили Рим, будували у ньому храми тощо. Знаємо, що влада «рекса» не була безмежною. Досить рано з’явилися коміції (народні збори) та сенат (рада старійшин), чисельністю у 300 осіб.

Останній римський цар Тарквіній Гордий розсварився із сенатом та народом, бо претендував на необмежену владу. У 509 році до н.е. римляни скасували посаду царів, вигнали представників роду Тарквініїв та встановили владу двох консулів. З цього часу починається період Республіки.

1. Визначте основні події з царського періоду історії Риму. 2. Які органи влади існували у цей час? 3. Які причини повалення царської влади та проголошення Риму республікою?

54.2. Римська республіка

У добу римської республіки виникають перші документи римського права («Закони XII таблиць»), нові посади та система управління. До кінця III ст. до н.е. Рим опанував увесь Апеннінський півострів. Лише внаслідок Союзницької війни у І ст. до н. е. італіки отримали права нарівні із громадянами Риму (зокрема, брати участь у політичному житті Риму).

Існування республіки супроводжувалося протистоянням знатних патриціїв та плебеїв (простолюдинів). Плебеї наполегливо та довго добивалися права обиратись на найвищі державні посади. Для них було створено народні збори, або трибутні коміції. Плебейські трибуни володіли правом «вето» (заборони) на рішення сенаторів та інших римських посадовців.

Виступ народного трибуна Гая Гракха перед коміціями

Найвищою була посада консулів, яким формально належала найвища влада в державі. Двох консулів народні збори обирали на один рік. Вони очолювали армію під час військових походів. Ціла низка едилів, преторів, квесторів, цензорів відповідала за найрізноманітніші сфери життя римлян — від перепису населення до контролю за державною скарбницею. Колективним законодавчим органом був сенат, який розглядав більшість поточних питань внутрішньої та зовнішньої політики. Водночас у часи великої військової чи суспільної небезпеки надзвичайні повноваження отримував диктатор.

Починаючи з кінця II століття до н.е. Римська республіка опиняється у кризі. Старі закони і звичаї не були розраховані на управління багатоетнічною країною. З’явилися чималі зловживання, земля переставала бути власністю народу. Спроби народних трибунів Тіберія та Гая Гракхів захистити у 133 та 123-122 рр. до н.е. права плебеїв зазнали невдачі. Втрата землі більшістю римських громадян призвела до проблем у війську. Раніше його укомплектовували плебеями, однак ті втрачали засоби до існування і не могли служити. Тому службу в армії зробили добровільною та оплачуваною. Полководець, який розпочинав певну війну, отримував кошти і змогу набирати армію «під себе». Амбітні воєначальники поступово почали використовувати військо для боротьби зі своїми політичними супротивниками..

Гай Юлій Цезар, ймовірно, єдине збережене його прижиттєве зображення

Щоби унормувати становище після смерті Гая Марія, політик Гай Юлій Цезар, військовий аристократ Гней Помпей і найзаможніший городянин Марк Ліциній Красс уклали негласний союз, який увійде в історію як перший тріумвірат. Кожен із них мав свої інтереси, які стара система управління державою не могла забезпечити. Цезар згодом прославився своїми кампаніями на території Галлії і зростання його популярності лякало Помпея.

Втім, відкритий розкол між двома політиками стався після 53 року до н.е., коли у поході проти Парфії загинув Красс. Помпей та Цезар використали вірні їм армії для боротьби один з одним. Зрештою, перемогу та посаду диктатора у понищеній громадянською війною країні здобув Цезар. Однак вже 15 березня 44 р. до н.е. під час засідання сенату його убили змовники, які щиро вважали, що повернуть республіканський лад.

Після смерті Цезаря майже півтора десятиліття тривав черговий період громадянських воєн в історії Риму. Основна боротьба розгорнулась між молодим і амбітним племінником Цезаря Октавіаном Августом та вірним другом Цезаря Марком Антонієм. Перемогу здобув Октавіан, який у 27 році до н.е. закріпив свою одноосібну владу і став творцем Римської імперії.

1. Визначте суть конфлікту між патриціями та плебеями. 2. Якими повноваженнями володіли консули? Як ви розумієте цей термін? 3. Охарактеризуйте політичну діяльність Цезаря.

54.3. Рим доби імперії

Октавіан Август стверджував, що він відновив звичний стан справ у державі. Насправді ж, він та його наступники отримали повну владу, одночасно поєднуючи кілька магістратур попередньої доби з повноваженнями народного трибуна. Термін «імператор» щодо них почали використовувати не одразу, але Август заклав династію Юліїв-Клавдіїв та передав владу своєму пасинку Тіберію.

Статуя Августа з Пріма Порта

Римські історики ставилися до імператорів упереджено. Приміром спадкоємець Тіберія, Гай Калігула в уявленні римських авторів був «неадекватом», який оголошував війну богу морів Нептуну та й загалом вів не надто достойний спосіб життя. Водночас, Тіберію дорікали його жорстокістю, наступнику Калігули, Клавдію, — слабодухістю, пасинку Клавдія, Нерону, — тим, що він спалив Рим для того, щоб написати поему про падіння Трої. Скільки у цих звинуваченнях та чутках було правди, подекуди сказати важко.

Після смерті Нерона у 68 році н.е., його полководці, які стояли у провінціях, почали використовувати свої армії для того, щоби здобути престол. З’ясувалося, що імператором можна стати і не в Римі. Перемогу у боротьбі здобув Флавій Веспасіан, людина практична і досвідчена. Його період правління (та часи двох синів Тіта і Доміціана) називають добою Флавіїв. Саме у цей час у Римі було споруджено знаменитий амфітеатр Флавіїв (який з не до кінця зрозумілих причин отримав назву Колізей). Внутрішнє та зовнішнє життя імперії стало спокійнішим.

Наступна династія, Антонінів, складалася з п’яти «добрих імператорів», які не були кровними родичами, але передавали владу шляхом всиновлення. Нетривале правління Нерви змінив активний полководець Марк Ульпій Траян — перший «провінціал» на римському престолі, уродженець Іспанії, який майже два десятиліття вів активні війни у Дунайському регіоні та на Близькому Сході. Наступник Траяна — Адріан провадив більш миролюбиву політику. Окрім того він любив подорожі і об’їхав всю територію Римської імперії, закладав нові храми та будівлі, проводив фінансові реформи. У добу останніх правителів доби Антонінів тривали війни на Сході та на Дунаї, поширилися важка хвороба (можливо, віспа).

Марк Ульпій Траян

Марк Аврелій, єдина збережена бронзова кінна статуя римського імператора, яка дійшла до наших днів, Капітолійський музей, Рим

У III ст. настали непевні часи династії Северів, а згодом — період політичної кризи III століття, коли змінилось чимало правителів. Ослаблена імперія оборонялася від численних нападів сусідів.

Подолати труднощі зміг Діоклетіан, запровадивши домінат (від латинського dominus — «пан»). Рим відмовився від завойовницьких війн. Діоклетіан розподілив імперію між чотирма спадкоємцями, а сам перебрався до одного із власних маєтків. Коли його наступники пересварилися, і сенатори звернулися до нього по допомогу, він відповів: «Ви бачили, яку я на городі виростив капусту?».

Наступник Діоклетіана, Костянтин Великий сприяв пожвавленню торгівлі і зміцненню економіки. Він більше уваги приділяв східним територіям, і навіть на початку IV століття переніс столицю з Рима до грецького міста Візантій, яке згодом перейменували на Константинополь. У 313 році Костянтин Великий дозволив сповідувати християнство на всій території Римської імперії, згодом його проголосили християнським святим.

Величезними територіями держави було щораз складніше управляти, а особливо організовувати їх захист. У 395 році Римську імперію розділили сини імператора Феодосія на західну та східну частини. Західна Римська імперія охоплювала терени Північної Африки і Західної Європи, її столицями були міста Медіолан (Мілан), Равенна, знову Рим. Східна частина згодом отримала назву Візантія (за першим іменем своєї столиці, міста Константинополь), існувала до 1453 року.

1. Які династії римських імператорів вам відомі? 2. Охарактеризуйте діяльність найвідоміших імператорів. 3. Яке значення в історії Риму належить періоду імперії?

Онлайн-цікавинка:

Проєкт Данієля Воршата «Photoreal Roman Emperor Project»

https://cutt.ly/H2gJonE

Корисна гра:

«Давні правителі Риму»

https://learningapps.org/watch?v=pg6u6rz9n22

1. Вправа «Стрічка часу». Спільно в парах чи групах створіть стрічку часу, на яку нанесіть основні дати із історії Стародавнього Риму.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Укладіть каталог крилатих висловів з історії Стародавнього Риму. 3. Поміркуйте, який із періодів історії Стародавнього Риму був часом його розквіту? Поясніть свою думку. 4. Використовуючи додаткові джерела інформації, укладіть повідомлення про одного з правителів Стародавнього Риму. 5. Вправа «Генеалогічне дерево Римської імперії». Спробуйте схематично зобразити «родовід» Римської імперії. 6. Вправа «Сенкан». Складіть сенкан за темою параграфа.