Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Васильків (2026)

§ 10. Об’єднання Італії та Німеччини

Чи знаєте ви, що...

... видатний хірург Микола Пирогов, діяльність якого пов’язана з Україною, у жовтні 1862 р. на прохання студентства приїжджав до міста Спеція (Італія), щоб оглянути пораненого Джузеппе Гарібальді;

... видатна українська письменниця Марко Вовчок, яка досконало знала німецьку мову, в 1867 р. співпереклала унікальну працю німецького вченого Альфреда Едмунда Брема «Життя тварин», що для наступних поколінь стала кращим посібником із зоології.

Терміни та поняття, які варто знати й розуміти

Карбонарії (від латинського слова «карбонаро» — «вугляр») — в Італії в 1807-1832 рр. — учасники таємного товариства, які домагалися національної єдності та незалежності країни.

10.1. Якими були країни Апеннінського півострова в першій половині XIX ст.?

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. наполеонівське військо захоплювало італійські території одну за одною. Впроваджені французами республіканські порядки помітно послаблювали «старий» устрій, міць католицької церкви та сприяли зростанню національної свідомості італійців. Водночас, утворення єдиної Італії не входило в плани Наполеона І Бонапарта. Після поразки Франції і рішень Віденського конгресу на Апеннінському півострові відновилися вісім держав: Неаполітанське (Королівство обох Сицилій), Сардинське та Ломбардо-Венеційське королівства, герцогства Модена, Парма, Лукка, Тоскана, Папська область. Їхні економіки занепадали. Сільськогосподарський Південь відставав від промислової Півночі. До того ж після невдач французів на італійських теренах зросли впливи Австрійської імперії, до складу якої увійшло Ломбардо-Венеційське королівство.

Джузеппе Мадзіні, фотограф Доменіко Лама, до 1872 р.

Джузеппе Гарібальді, фотограф невідомий, 1866 р.

Камілло Бенсо ді Кавур, художник Антоніо Чізері, до 1891 р.

Віктор Еммануїл II, художник Джузеппе Уголіні, до 1897 р.

Патріотично налаштовані італійці розпочали Рісорджименто — рух за об’єднання держави та її звільнення з-під іноземного панування. Упродовж 1815-1831 рр. його очолили карбонарії. Чіткого плану дій у них, однак, не було. Деякі воліли вдатися до збройного повстання всередині, інші вбачали небезпеку в іноземцях, тому скеровували свої сили на боротьбу з Габсбургами. У 1820 р. карбонарії спровокували повстання в Неаполітанському королівстві, унаслідок чого його правитель Фердинанд І «добровільно» дозволив Конституцію. Схожого успіху досягли в Сардинському королівстві. Проте військове втручання австрійського уряду завдало поразки повстанцям та їхнім прихильникам.

У 1848 р. заворушення розпочалися на Сицилії. Звідти перекинулися до Модени, Тоскани, Венеції і навіть Папської області. Під тиском повсталих ухвалювали конституції, що передбачали скликання парламентів і проголошення республік. Владу у Вічному місті перехопив Джузеппе Мадзіні — поет, політик, який самовіддано обстоював республіканські ідеали, організовував збройну боротьбу із завойовниками. Вигнанець Папа Римський закликав на допомогу французькі війська. У 1849 р. Римська республіка, за яку героїчно боролися повстанці під командуванням Джузеппе Гарібальді, одного з вождів Рісорджименто, впала. Австрійці після кількох невдач відновили «старий порядок», повернувши Ломбардо-Венецію і Тоскану.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись малою, з’ясуйте, які держави існували на території Апеннінського півострова та прилеглих островах. Кому вони належали в першій половині XIX ст.? 2. Назвіть спільне й відмінне між масонськими ложами й товариством карбонаріїв в Італії. 3. Якої проблеми не розв’язала «весна народів» в італійських землях?

10.2. Яку роль відіграв П’ємонт в об’єднанні Італії?

Найпотужнішою державою Апеннінського півострова вважалося Сардинське королівство із П’ємонтом — промисловим регіоном, який за розвитком випереджав сусідів. Представник Савойської династії Віктор Еммануїл II (1820-1878) довірив управління ліберальним урядовцям, серед яких вирізнявся граф Камілло Кавур. Аристократ від народження, він добре знав особливості тодішнього господарювання. Закликаючи до об’єднання Італії дипломатичними способами, основну увагу приділяв розбудові П’ємонту. Упродовж 1850-х рр. в регіоні з’явилися залізниці та сучасні порти, після прокладання зрошувальних каналів збільшилися врожаї. Також Камілло Кавур зміцнив міжнародний статус Сардинії, в 1858 р. уклавши таємний союз із Францією, спрямований проти Австрії.

Наступного року розпочалась дворічна австрійсько-сардинська війна. У кількох зіткненнях австрійці зазнали поразок. Зокрема, в битві біля міста Маджента вони втратили вбитими, пораненими та полоненими близько 10 тис. (проти 3-4 тис. у союзників). У березні 1860 р. Модена, Парма, Тоскана та Феррара висловилися за об’єднання із Сардинським королівством. Наполегливий Джузеппе Гарібальді разом із тисячею воїнів у червоних сорочках («червоносорочечників») відплив із міста Генуя і висадився на Сицилію. Розладнана влада Королівства обох Сицилій не змогла впоратися з авторитетним діячем, тому в жовтні того самого року сицилійці теж оголосили про приєднання до Сардинії. Взимку 1862 р. скликали загальноіталійський парламент, який оголосив Віктора Еммануїла II королем, а державу проголосив конституційною монархією.

«Битва при Сольферіно», художник Карло Боссолі, 1859 р.

«Італія», художник Вільям Гарві, з ескізів 15-річної Ліліан Ланкастер, 1869 р.

Поза владою монарха залишалися ще Венеція та Папська область. Щоб їх приєднати, Італія уклала союз із Пруссією й 1866 р. розпочала проти Австрійської імперії нову війну. Хоча армія новоствореного королівства зазнала відчутних поразок, прусси, які прийняли на себе основний воєнний тягар, розбили головні сили австрійців. Унаслідок миру до Італії увійшла Венеція. Так само Пруссія мимоволі допомогла італійцям опанувати Римом — у 1870 р. в ході бойових дій французько-прусської війни з міста вивели французький гарнізон. «Беззахисну» Папську область ліквідували. Рісорджименто завершилося. Місто Рим у 1871 р. набуло статусу столиці Італійського королівства.

Міркуємо і діємо!

1. Історик Михайло Грушевський називав Східну Галичину «українським П’ємонтом». Поясніть походження і сутність цього порівняння. 2. Розгляньте картину Карло Боссолі. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь про перебіг і значення битви поблизу Сольферіно. 3. Роздивіться карикатурне зображення Італії. В чому символізм елементів малюнка? Хто з історичних діячів уособлює державу? Яку роль відіграв Джузеппе Гарібальді в об’єднанні Італії?

10.3. Як об’єднувалася Німеччина?

Після наполеонівських війн припинила існування Священна Римська імперія. Згідно з рішеннями Віденського конгресу, замість неї утворили Німецький Союз, куди увійшли 41 держава (згодом залишилися 35). Він, як уважали, мав залишатися роздробленим. Майже всі німецькі землі вирізнялися високим рівнем економіки. Промислові підприємства, залізниці, сільське господарство забезпечували добробут населення. Щоб рухатися вперед, їм бракувало єдності. Німецькі мислителі розвинули уявлення про «особливий курс» Батьківщини. Говорячи про співвітчизників як про один народ, вони вірили, що об’єднання здійсниться невдовзі.

«Майбутнє Німеччини...», художник Едуард Фукс, 1870 р.

«Наполеон ІІІ і Отто фон Бісмарк після битви біля міста Седан 1870 року», художник Вільгельм Камфаузен, 1878 р.

У середині XIX ст. обирали між двома шляхами створення цілісної держави. Перший — «великонімецький» — довкола Австрійської імперії. Другий — «малонімецький» — довкола Пруссії. Ініціатива належала прусським монархам, які навіть демонстрували конституційні принципи управління. У 1859 р. буржуазія північнонімецьких держав утворила політичну організацію Національний союз, що обрав «малонімецький» шлях. Водночас дворяни Півдня (насамперед Баварії) ухилялися від співпраці та вірили в Австрію. Для збереження прусського лідерства король Вільгельм I (1861-1888) вимагав видатків для армії, але наштовхнувся на опір парламентарів. Щоб «переконати» їх, у 1862 р. на посаду канцлера (голови уряду) призначено досвідченого і жорсткого Отто фон Бісмарка (1815-1898). Спираючись на поліцейських та військових, він поборов спротив прусського ландтагу. У зовнішній політиці «залізний канцлер», як його називали згодом, повсякчас провокував воєнні конфлікти. Спочатку прусси з австрійцями здолали Данію, що володіла герцогствами Шлезвіг і Гольштейн. Коли ж це вдалося, Пруссія в союзі з Італією виступила проти Австрії. В липні 1866 р. в битві біля селища Садова (в сучасній Чехії) австрійська армія зазнала нищівної поразки від прусського війська. За умовами Празького миру династія Габсбургів відмовлялася від панування над німецькими державами.

«Пруссія», «Німеччина», художник Вільям Гарві, з ескізів 15-річної Ліліан Ланкастер, 1869 р.

У 1867 р. утворився Північнонімецький Союз. Згодом до нього примусом долучили південні католицькі землі: Баварію, Вюртемберг, Баден, Гессен-Дармштадт. Відповідно до Конституції, виконавча влада належала спадковому президентові — Вільгельму І (та його наступникам). На основі загального виборчого права чоловіки обирали парламент — бундестаг (верхню палату) та рейхстаг (нижню палату). Бажаючи утвердити німецьку міць у Європі, здолавши останню конкурентку, Отто фон Бісмарк «підштовхнув» до війни Францію. Протиборство, що тривало в 1870-1871 рр., завершилося цілковитою перемогою Пруссії. Ще до укладання миру, 18 січня 1871 р., у Дзеркальній залі Версальського палацу переможці проголосили Німецьку імперію. Кайзером (імператором) ставав прусський король Вільгельм І. Його владу обмежувала Конституція, а землі підпорядковувалися на федеративних правах.

«Проголошення Німецької імперії», художник Антон фон Вернер, 1882 р.

Міркуємо і діємо!

1. Послуговуючись малою, з’ясуйте, які держави існували на теренах майбутньої Німеччини на початку XIX ст. 2. Чому із двох шляхів об’єднання німці обрали «прусський»? 3. У вересні 1862 р. Отто фон Бісмарк виступив із промовою, у якій сказав: «Великі питання вирішуватимуться не розмовами і резолюціями, а залізом і кров’ю». Як ви розумієте значення цих слів? Чи стали вони гаслом об’єднання Німеччини?

У той час, коли у світі...

20 вересня 1870 р. — завершення об’єднання Італії

18 січня 1871 р. — проголошення об’єднаної Німецької імперії

Тоді на теренах України...

1870 р. — заснування москвофілами політично-громадської організації Руська рада в Східній Галичині

1873 р. — заснування товариств: Літературного імені Тараса Шевченка у Львові, Нестора-літописця в Києві

Додаткова інформація та ілюстрації з теми

https://is.gd/A8pAzw

10.1. Витяги з Конституційної хартії Прусського королівства 1850 р.

Корисна гра:

https://learningapps.org/watch?v=p4p2awpaj21

Перевірте себе!

Орієнтуємося в історичному часі і просторі.

1. А. Складіть і запишіть у зошит хронологічну задачу, в якій з’ясуйте, коли італійці відзначали 150-ліття об’єднання держави. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про об’єднання: 1) Італії; 2) Німеччини.

Працюємо з історичною інформацією.

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 3. Поясніть, як ви розумієте поняття «карбонарії». Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтесь, які організації карбонаріїв діяли в Галичині. 4. Опрацювавши різновидові джерела інформації, укладіть історичний портрет Джузеппе Гарібальді чи Отто фон Бісмарка (на вибір). Підготуйте невелику (3-4 слайди) презентацію та продемонструйте її в класі. 5. Проаналізуйте передумови і наслідки об’єднань Італії та Німеччини. Визначте спільне та відмінне.

Співпрацюємо, виявляємо толерантність і громадянську позицію.

5. Подискутуйте в групах. Оцініть історичне значення вчинків Джузеппе Гарібальді, Камілло Кавура, Отто фон Бісмарка. Кого і чому прозивали «майстром лисячої політики», «шпагою італійського об’єднання», «залізним канцлером»?