Історія України. 8 клас. Васильків

Короткий словник основних понять і термінів

Академія — назва вищих навчальних закладів, наприклад: Києво-Могилянська академія, що отримала підтвердження цього статусу в 1701 році.

Вертеп — пересувний ляльковий театр, де ставилися релігійні та світські п’єси.

Гайдамаки — учасники повстанських рухів на Правобережжі у XVIII столітті, які виступали проти кріпацтва та проти польських магнатів і шляхти. Найбільше повстання гайдамаків — Коліївщина 1768-1769 років.

Генеральна військова рада — найвищий орган влади козацької держави в 1648-1764 роках. У її роботі могли брати участь усі козаки.

Генеральна старшина — вища державна адміністрація в Українській козацькій державі, найближче оточення гетьмана; до її складу входили: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, генеральний осавул.

Гетьман — у XVI-XVII століттях — ватажок козацтва; в XVII-XVIII століттях — воєначальник козацького війська, глава козацької держави — Війська Запорозького, що наділявся вищою виконавчою і судовою владою.

Гетьманщина — неофіційна назва козацької держави до 1764 року. Офіційна назва — Військо Запорозьке.

Гравюра — друкований відбиток на папері з металевої пластини чи дошки, де вирізьблено малюнок.

Греко-католицька церква — назва церкви, яка виникла внаслідок об’єднання православної і католицької церков у 1596 році в місті Бересті.

«Доба героїчних походів» — переможні походи козацтва першої третини XVII століття проти Османської імперії, зокрема і морські.

Запорозька Січ — фортеця-укріплення, що виникла в середині XVI століття за Дніпровськими порогами; модель Української козацької держави і водночас столиця Запорожжя.

Козак — «вільна людина», «воїн», член самоврядних військових громад на теренах Дикого Поля на межі християнського і мусульманського світів. Першу згадку про козаків у 1489 році містить «Хроніка Польщі» Мартина Бєльського.

Козацька старшина — адміністративне і військове керівництво Запорозької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, Слобідської України. Поділялася на генеральну, полкову і сотен ну.

Козацькі клейноди — спеціальні військові знаки та атрибути Війська Запорозького, зокрема: корогва (прапор), булава, бунчук, печатка тощо.

Козацькі літописи — назва писемних рукописних пам’яток XVII-XVIII століть про козацько-гетьманську добу в історії України, зокрема літопис Самовидця, літопис Григорія Граб’янки та літопис Самійла Величка.

Колегіум — назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів.

Кошовий отаман — найвища виборна керівна посада в Запорозькій Січі. Вибори проводили щороку 1 січня на козацькій раді Війська Запорозького Низового.

Кріпацтво — система суспільних відносин, за якої землевласник мав право на особу, працю і майно залежних від нього селян.

Курінь — організаційно-господарська ланка Запорозької Січі. В Гетьманщині — найнижча організаційно-господарська і військова одиниця козацької сотні.

Магдебурзьке право — норми права, за яким міста звільнялися від управління і суду великих землевласників чи короля та створювали органи місцевого самоврядування.

Магнати — великі землевласники (бояри, князі, шляхтичі, пани, старшини) в Речі Посполитій та деяких інших країнах Європи.

Малоросійська колегія — орган державного управління Російської імперії, заснований для керівництва Гетьманщиною. Було дві Малоросійські колегії: перша існувала упродовж 1722-1727 років, друга — в 1764-1786 роках.

Низове козацтво — частина козацтва, яка не була включена до реєстру (не перебувала на військовій службі Речі Посполитої) і проживала на Запорожжі.

Опришки — учасники боротьби проти соціального гноблення в XVI - першій третині XIX століття на території Галичини, Буковини і Закарпаття.

Паланка — адміністративно-територіальна одиниця Нової Січі (1734-1775 роки). Всього було 8 паланок.

Покозачення — самовільний і добровільний перехід селян, містян у козацький стан. Наприкінці XVI - в першій половині XVII століття — форма соціального протесту проти закріпачення та утисків зі сторони шляхти.

Полемічна література — літературно-публіцистична творчість церковно-релігійного та національно-політичного змісту в українських землях XVI-XVII століть. Автори творів у формі дискусії заперечували богословські, політичні та інші погляди своїх противників.

Полк — військова й адміністративно-територіальна одиниця у Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні XVII-XVIII століть.

Протекторат — форма залежності, коли одна держава бере на себе обов’язок захисту території іншої держави, але одночасно ставить під свій контроль її внутрішню і зовнішню політику.

Ранньомодерна доба — відтинок часу, який тривав від кінця Середньовіччя до кінця XVIII століття і характеризувався глибинними змінами у всіх сферах суспільного життя.

Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, взятого на військову службу польською владою в другій половині XVI-XVII столітті і внесена до спеціального списку—реєстру.

Реформа — перетворення, нововведення, які не порушують основи існуючого ладу.

Руїна — назва періоду другої половини XVII століття в історії України, що пов’язаний із соціальними конфліктами, боротьбою старшинських угруповань за владу, втручанням іноземних держав. Ці події призвели до поділу земель Гетьманщини між Річчю Посполитою, Османською імперією та Московською державою, до спустошення Правобережної України.

Слов’яно-греко-латинська школа — навчальний заклад, який надавав середню освіту. Учні вивчали «сім вільних наук» — граматику церковнослов’янської, грецької і латинської мов, риторику (ораторське мистецтво), діалектику (логіку), арифметику, геометрію, астрономію, музику.

Сотня — військова й адміністративно-територіальна одиниця у Правобережній, Лівобережній і Слобідській Україні XVII-XVIII століть. Складова частина полку.

Старшинська рада — рада, що складалася з полковників і генеральної старшини.

Універсал — розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) в XVII-XVIII століттях.

Унія — назва міжнародних світських або церковних союзів (Люблінська унія 1569 року, Берестейська церковна унія 1596 року).

Фільварок — велике аграрне багатопрофільне господарство, орієнтоване на ринок і засноване на підневільній праці селян.

Церковні братства — релігійні та культурно-просвітницькі об’єднання містян, які створювалися при православних церквах у XV-XVII століттях. Перші братства — Львівське Успенське, Київське Богоявленське, Луцьке Хрестовоздвиженське.

Чигиринські походи — походи османських і кримськотатарських військ на місто Чигирин — гетьманську столицю.

Шляхта — привілейований панівний стан у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському, в українських та білоруських землях, що в XIV-XVIII століттях входили до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, Польського королівства, згодом — до Речі Посполитої.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст