Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків

§ 35. Україна: формування нації

Згадайте...

— що таке націоналізм;

— як відбувалося національне відродження на українських землях.

Як ви розумієте... — поняття «автономія», «етнос», «народ», «нація»?

Чи знаєте ви, що...

— Юліан Бачинський не отримав згоди від лідера РУРП Михайла Павлика в публікації його праці «Україна irredenta» в партійному часописі «Народ» (Павлик охарактеризував твір як «філософія без фактів»); але Бачинському все-таки вдалося наполягти на включенні до програми партії вимоги державної незалежності України, а в 1895 році видати друком «Україна irredenta»;

— автор брошури «Самостійна Україна» Микола Міхновський народився в родині нащадків козаків; його батько був священником на Прилуччині; Микола здобув юридичну освіту в Київському університеті, згодом переїхав до Харкова, де став успішним адвокатом?

35.1. Етапи формування нації

Формування української нації у XIX — на початку XX століття було тривалим процесом боротьби та самоусвідомлення в умовах бездержавності. Незважаючи на величезний тиск імперій, український народ зумів зберегти свою ідентичність і закласти основи для майбутнього створення незалежної держави. Процес формування української нації, як і багатьох інших націй Центрально-Східної Європи, відбувався протягом XIX — початку XX століття й умовно може бути поділений на три етапи.

Фольклорно-етнографічний (кінець XVIII ст. — 1840-і рр.)	- Збирання та вивчення народної творчості, мови, звичаїв. - Діяльність І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Цертелєва, І. Срезневського. - Усвідомлення культурної самобутності.
Культурно-просвітницький (1840-і — 1870-і рр.)	- Перехід від збирання до розвитку власної літератури, освіти, науки. - Діяльність Кирило-Мефодіївського братства, хлопоманів, громадівського руху. - Творчість Т. Шевченка, М. Костомарова, П. Куліша. - Просвітницька робота серед народу. Журнал «Основа», недільні школи.
Політичний (1870-і — початок XX ст.)	- Формування політичних організацій, що висувають вимоги автономії, а згодом — і незалежності. - Діяльність народовців у Галичині, створення РУРП, УНДП, УСДП; діяльність «Братства тарасівців», РУП на Наддніпрянщині. - Відбувається усвідомлення українцями себе як окремого політичного суб’єкта.

Історична розвідка

«Як дослідження фольклору вплинуло на творення української нації»?

Доктор філологічних наук Ярослав Гарасим про український фольклор як чинник формування нації.

Про який з етапів формування нації йдеться в уривку? Чому дослідник вважає «Русалку Дністрову» взірцем культурної дипломатії?

«Фольклор виконує щонайменше дві важливі функції інтегральну, яка об’єднує людей у спільноту, і диференціюючу, яка відокремлює цю спільноту від іншої. Фольклор стоїть біля витоків створення нації, формує її, надає їй культурного обличчя і гарантує їй опірність до зовнішнього впливу.

У період наукового романтизму, у 1820-1830-ті, освічені люди побачили, що писемні джерела не є вичерпними, літописи не відображають усієї повноти навіть найближчої історії. Тоді вони кинулися шукати, де можна почерпнути більше, і зробили для себе відкриття, що чимало інформації є у фольклорі...

«Русалка Дністрова» — це взірець культурної дипломатії того часу. Романтична фольклористика по-різному розвивалася в підмосковській та підавстрійській Україні. На Великій Україні насамперед звертали увагу на історичний епос — думи й історичні пісні. Ще до появи збірки Максимовича, у 1819 році вийшла друком збірка кобзарських пісень Миколи Цертелєва, яка стала ядром уваги фольклористів. На Галичині був лише відгомін дум, сюди доходили поодинокі кобзарі, тож головну увагу діячі «Руської трійці» звертали на обрядовий фольклор... У чому ж полягала культурна дипломатія? Фольклорний альманах «Русалка Дністрова» було б логічно розпочати обрядовим фольклором. Але вони розуміли, що треба продемонструвати одностайність, соборність із Наддніпрянщиною. Ми прослідковуємо це в архівних документах. Свідоме рішення Маркіяна Шашкевича — розпочати з історичних дум, таким чином показавши культурну тяглість у фольклорному просторі та єдність із Наддніпрянщиною. Це був свідомий факт соборності...

Костомаров писав у першій дисертації, що на Кубані і в Карпатах виконують одні й ті ж пісні. І це не можна було виправдати тим, що одні перейняли пісні від інших. Очевидно, на той час не існувало таких транспортних можливостей. Побутування однакових фольклористичних творів у різних регіонах України було результатом творення одного етносу, одного народу».

https://cutt.ly/GrZc1G9K

1. Які етапи виділяють історики в процесі українського націє творення? 2. Визначте особливості кожного з цих періодів. 3. Доповніть таблицю фактами, які вам відомі з попередніх параграфів.

35.2. Українська національна ідея. Соборність

Українська національна ідея є сукупністю уявлень, прагнень та цінностей, які об’єднували українців навколо спільної мети — збереження та розвитку своєї ідентичності, а згодом — і створення власної незалежної держави. Вона еволюціонувала від усвідомлення культурної самобутності до політичних вимог. Головними засадами української національної ідеї є: культурна окремішність, соборність, прагнення спочатку автономії, а потім і незалежності.

На першому етапі національна ідея ґрунтувалася на уявленні про українців як окремий народ із власною мовою, культурою та історією, відмінною від російської та польської. Згодом з’явились ідеї про необхідність політичної автономії в межах існуючих імперій для забезпечення національного розвитку. З кінця XIX століття міцніє усвідомлення єдності всіх українських земель, розірваних між імперіями, і прагнення до їх об’єднання в єдиній державі. На початку XX століття, особливо після революції 1905 року в Російській імперії та напередодні Першої світової війни, ідея повної політичної незалежності України стає центральною в національній ідеї.

Ідея соборності — це прагнення до об’єднання всіх етнічних українських земель в єдину, незалежну державу. Вона набула особливої актуальності наприкінці XIX — на початку XX століття, коли українська інтелігенція усвідомила штучність імперських кордонів, які роз’єднували один народ. Незважаючи на політичний поділ, спільна мова, фольклор, традиції та історична пам’ять були фундаментом для ідеї соборності. Прагнення до зближення наддніпрянських і наддністрянських українців бачимо в діяльності громадівців і народовців. Маємо чимало добрих результатів такої співпраці, але найяскравіший приклад — Державний Гімн України, де автори тексту і мелодії представляють українців з підросійських і підавстрійських теренів. Ідею соборності чітко сформулювали у своїх документах учасники «Братства тарасівців» на початку 90-х років XIX ст. Також за зближення українців, розділених міждержавним кордоном, виступали Русько-українська радикальна партія (РУРП) і Українська націонал-демократична партія (УНДП).

Вір, але перевір

Особистісний вимір соборності.

Прагнення учасників «Руської трійці» до національного відродження та збирання фольклору знаходились у спільній площині з аналогічними рухами на Наддніпрянщині.

Дружина Івана Франка Ольга Хоружинська була із Наддніпрянщини, а дружина Михайла Грушевського Марія Вояківська — із Галичини. Уродженець Полтавщини М. Драгоманов, емігрувавши до Женеви, активно підтримував зв'язки з українськими діячами в Галичині, зокрема з Іваном Франком. На відкриття пам'ятника І. Котляревському в Полтаві в 1903 році приїхало багато делегатів від галицьких установ. Український переклад Біблії став результатом колективної праці П. Куліша, І. Нечуя-Левицького та І. Франка з І. Пулюєм. Хоча перша «Просвіта» виникла у Львові (1868), згодом її ідеї та досвід поширилися на Наддніпрянщину. «Просвіти» в підросійській Україні, які виникали на початку XX ст., орієнтувалися на галицький досвід. Написана в Харкові М. Міхновським книжка «Самостійна Україна» через дію Емського указу була надрукована у Львові в 1900 році.

Реакцією на бездержавність та асиміляційний тиск імперій був розвиток українського націоналізму: від культурно-мовного спрямування на ранніх етапах до зрілого політичного, який прагнув створення власної держави. Український націоналізм XIX століття, на відміну від агресивних імперських націоналізмів, був переважно етноцентричним і визвольним. Він ґрунтувався на ідеї права нації на самовизначення, самобутність та розвиток і був спрямований на захист мови, культури, історії та прав українського народу. В його основі лежала ідея, що носієм національної ідеї є народ (зокрема, селянство), а не лише еліта. Це відрізняло його від польського націоналізму, що мав шляхетські корені. Першою у Наддніпрянщині відкрито проголосила ідею самостійної України Революційна українська партія, заснована в 1900 році. Її програмою став твір «Самостійна Україна», укладений Миколою Міхновським.

М. Міхновський виступав за повну політичну незалежність України від будь-яких інших держав. Він вважав, що лише незалежна Україна зможе забезпечити добробут і розвиток українського народу, наголошував на необхідності об’єднання всіх українських земель та всіх українців у єдиній державі. М. Міхновський став одним із засновників та лідерів Української народної партії, яка ставила за мету створення самостійної України. Ідеї Міхновського, хоча і не були реалізовані за його життя, мали великий вплив на подальший розвиток українського національного руху. Вони стали основою для боротьби за незалежність України у XX столітті.

Здобутки і проблеми українського націєтворення
ЗДОБУТКИ
Формування літературної мови	Завдяки зусиллям І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших, українська мова перетворилася на повноцінну літературну мову, здатну виражати найскладніші думки.
Розвиток освіти та науки	Створення «Просвіт», Наукового товариства ім. Т. Шевченка, українських гімназій сприяло поширенню знань українською мовою та формуванню національної інтелігенції.
Поява політичних партій і рухів	Зародження та розвиток політичних організацій, що відстоювали українські інтереси та висували політичні вимоги.
Усвідомлення національної ідентичності	Значна частина українського населення, особливо в Галичині, усвідомила себе як окрема нація.
ПРОБЛЕМИ
Бездержавність і поділ	Головною проблемою був поділ українських земель між двома імперіями, що ускладнювало координацію національного руху та формування єдиного політичного центру.
Асиміляційний тиск	Жорстка політика русифікації в Російській імперії та полонізації / мадяризації в Австро-Угорщині гальмувала розвиток української мови, освіти та культури.
Відсутність єдиної еліти	Значна частина української шляхти була полонізована або русифікована, що створювало дефіцит національно свідомої провідної верстви.
Соціальні проблеми	Переважно селянський характер українського населення та його соціальна незахищеність обмежували можливості для повноцінного розвитку національного руху.

Модернізація (зростання міст, поширення грамотності, розвиток преси) створювала умови для поширення національних ідей. Освітні реформи, хоча й із певними обмеженнями, дозволили українцям здобувати освіту, що сприяло формуванню нової національно свідомої еліти. Загалом індустріалізація стимулювала соціальну мобільність, соціальні та національні зміни. Хоча політична активність селянства та робітників була невисокою, усвідомлення національної ідентичності зростало. Розвиток міст, які були осередками імперської адміністрації і культури, зумовлював інтенсивну русифікацію й полонізацію. Водночас саме у великих містах знаходилися центри освіти і науки, вирувало громадське життя. Індустріалізація та модернізація часто відбувалися за рахунок експлуатації природних ресурсів та праці українського населення, без належного розвитку соціальної сфери. Зростало соціальне розшарування.

Асиміляційна політика обох імперій щодо українців не досягла своєї мети — повного розчинення українців у домінуючих націях. Українська мова та культура були живими в селянському середовищі, передавалися з покоління в покоління, що ускладнювало їхнє повне викорінення. В народі зберігалася пам’ять про козацьку державу, власну історію та героїв, попри імперську цензуру. Українська інтелігенція продовжувала таємно або напівлегально працювати над розвитком мови, літератури та національної свідомості, попри переслідування і заборони. Русифікація стосувалася переважно міст та еліт, тоді як більша частина українського населення залишалася селянською і менш піддавалася прямому асиміляційному тиску. Російська імперія була надто великою й багатонаціональною, щоб ефективно асимілювати всі народи, а її внутрішні проблеми (революції, війни) відволікали ресурси.

Австро-Угорщина, будучи дуалістичною монархією, була більш ліберальною, ніж Російська імперія. Певні конституційні свободи дозволяли українцям створювати легальні організації («Просвіта», НТШ), політичні партії та видавати пресу, що було неможливим у Російській імперії. Греко-католицька церква, на відміну від православної в Російській імперії, що була частиною державного апарату, стала важливою опорою української ідентичності, зберегла власну мову богослужіння та відігравала просвітницьку роль. У Галичині сформувалася потужна українська інтелігенція (народовці, радикали), яка очолила національний рух і активно боролася проти полонізації. Українці активно використовували легальні шляхи боротьби за свої права, здобуваючи представництво в австрійському парламенті та Галицькому сеймі, що давало їм трибуну для захисту своїх інтересів. Австро-Угорщина була «клаптиковою» імперією з багатьма національними конфліктами (між австрійцями та угорцями, чехами, поляками), що не дозволяло їй повністю зосередитися на асиміляції українців.

Історична розвідка

«Ми різні, але всі — українці».

Український та американський історик Роман Шпорлюк про формування модерної української нації.

Коли, на думку історика, формується модерна українська нація? Чи погоджуєтесь ви з тезою доктора філософії Р. Шпорлюка: «...українська нація починається тоді, коли кажуть: ... ми всі — українці»?

«Для українців не є жодною образою казати, що модерна українська нація почала формуватися 200-250 років тому, в останні десятиліття існування Гетьманщини. Малоросійська, гетьманська нація — це була українська домодерна, історична нація. Українці можуть вважати її одним зі своїх попередників. Але це не була сучасна українська нація: подумайте, хто в Гетьманщині турбувався долею Львова? А у Львові — долею Гетьманщини? Ніхто. Одні були православними, а інші — уніатами...

Модерна українська нація починається тоді, коли кажуть: один з нас — уніат, інший — православний, але ми всі — українці».

https://cutt.ly/RrZc23p9

Мовою історичного джерела

Про поїздку Юліана Романчука (відомого політичного діяча Галичини) до Полтави з нагоди відкриття пам’ятника Івану Котляревському, 1903 р.:

«...Уряд не дозволив промовляти на академії в честь поета українською мовою, але не міг того заборонити громадянинові чужої держави. Поява на естраді дуже репрезентативного старого парляментариста і провідника Галичини та його гарна промова українською мовою викликала у вщерть виповненій залі незвичайне враження. Багато учасників свята, що не чули ще українських публічних промов і думали, що українська мова ще невироблена і до таких виступів не надається, заявляли опісля, що їм аж по такій промові відкрилися очі і вони повірили в майбутність свого народу».

Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині / Історичні постаті Галичини ХІХ—ХХ ст. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1961. — С. 97.

1. Проаналізуйте світлину учасників відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві та уривок з праці І. Сохоцького. Чи можна розглядати факт участі галицьких політиків в академії наддніпрянських українців як приклад реалізації ідеї соборності українського народу? Відповідь аргументуйте.

Урочисте відкриття пам’ятника Івану Котляревському, Полтава, 30 серпня (12 вересня) 1903 р.

Пам’ятник Івану Котляревському, м. Полтава

Учасники / учасниці відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві, 1903 р. Верхній ряд (зліва направо): Олена Пчілка, Юліан Романчук, Ганна Барвінок

Учасники / учасниці відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві (серед присутніх з-поміж інших є Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко, Ганна Барвінок та інші), фотограф Йосип Хмелевський, 1903 р.

Делегація із західноукраїнських земель, яка була на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві (стоять зліва направо: Є. Левицький, В. Стефаник, М. Кордуба, Л. Лопатинський; сидять зліва направо: Д. Паньківський, Л. Кульчицький, О. Паньківська, Ю. Романчук, Стебельська, К. Студинський, М. Губчак; сидить внизу Я. Грушкевич), 1903 р.

1. Як змінювалась українська національна ідея впродовж XIX століття? 2. Визначте особливості українського націоналізму. 3. Які чинники, на вашу думку, сприяли процесу творення української нації?

Машина часу

«Українська нація мусить добути свободу, хоч би захиталася ціла Росія!».

До 150-ї річниці від дня народження Миколи Міхновського Центральний державний історичний архів України підготував онлайн-виставку архівних документів і матеріалів про Миколу Міхновського «Українська нація мусить добути свободу, хоч би захиталася ціла Росія!». Виставка демонструє архівні документи і матеріали з фондів Центрального державного історичного архіву України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Державної наукової архівної бібліотеки, Державного архіву Полтавської області. Ознайомитися з матеріалами можна за покликанням https://cutt.ly/lrZc8WaC або QR-кодом.

На бажання, пройдіть онлайн-тест від Українського інституту національної пам’яті «Микола Міхновський і самостійна Україна. До 150-річчя від дня народження ідеолога самостійництва».

https://cutt.ly/drZPEukn

Працюємо разом

Вправа «Лідери формування нації». Об’єднайтесь у пари чи групи. Самостійно оберіть одного з діячів українського націєтворення. Створіть його історичний портрет.

Корисна гра:

«Етапи націєтворення»

https://cutt.ly/Ytax4yt5

Перевірте себе

I. 1. Створіть хронологічну шкалу. Позначте на ній ключові історичні події українського націєтворення. Виділіть основні етапи. 2. Покажіть на карті території, на яких проживала українська нація в XIX — на початку XX століття. Чи співпадають вони з кордонами сучасної України?

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання у класі. 4. Поясніть суть української національної ідеї. 5. Порівняйте особливості націєтворення в кожному з трьох основних його етапів.

III. 6. Вправа «Сучасна національна ідея». Поміркуйте та сформуйте національну ідею сучасних українців.