Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 1. 9 клас. Васильків

§ 15. Російська імперія на шляху до соціально-економічної модернізації

Згадайте...

— особливості економічного розвитку Російської імперії у XVIII ст.;

— які українські території були захоплені Росією в Ранній Новий час.

Як ви розумієте... — поняття «кріпацтво», «панщина», «мануфактура»?

Чи знаєте ви, що...

— у 1867 році Росія продала США Аляску та Алеутські острови за 7,2 мільйона доларів, оскільки ресурсів для освоєння таких віддалених земель в імперії тоді не було; чек від США конвертували в англійські фунти, при цьому втратили 1,5 мільйона доларів, на залишок коштів закупили обладнання для російської залізниці;

— у результаті реформ Столипіна на 1 січня 1916 року 10,6 % селянських господарств вийшли з общини; селянам передали 25,2 млн (21,2 %) десятин надільної землі; в основному ці показники стосуються селян Білорусі та України?

15.1. Економічний розвиток Російської імперії в першій половині XIX ст.

Російська імперія долучилася до перемоги над Наполеоном і брала активну участь у Віденському конгресі. Однак, це не означало внутрішніх змін. Дворяни, що у складі російської армії дійшли до Парижа, побачили відсталість своєї батьківщини на тлі провідних європейських держав. Селян, що воювали у піхотних строях, повертали у кріпацтво. Недоторканим залишалося самодержавство.

Велетенська Російська імперія залишалася відсталою аграрною країною. Сільське господарство розвивалось екстенсивним способом, в основному використовували ручну працю селян, а врожайність була низькою. Поміщики не були зацікавлені в оновленні техніки чи агротехніки, бо користувалися безкоштовною працею кріпаків. Голод і неврожай траплялися часто.

На початку XIX ст. у виробництві переважали мануфактури, які лише від 1830-х років почала витісняти машинна праця. Приватні ініціативи обмежувалися, й основні виробництва у вугільній, металургійній, гірничій галузях були «казенними», тобто належали державі. Працю кріпаків використовували навіть у виробництві, особливо на поміщицьких підприємствах. Через кріпацтво прошарок робітників складався повільно — селян інколи чи не силою змушували працювати на заводах. «Ринок праці», як би ми сказали сьогодні, не складався. На тлі динамічного поступу європейських країн, це перетворювало Російську імперію на відсталу диктатуру східного типу.

Більшість вантажів перевозили кіньми або річками. У 1837 р. збудовано першу залізницю протяжністю 27 км — Царськосельську, між Петербургом і Царським Селом (перша у світі залізниця в Англії, відкрита в 1825 році, мала протяжність 40 км). Будівництво нових залізничних ліній відбувалося повільно. Відповідно, погані дороги, слабкий розвиток міст та бідність більшості населення гальмували розвиток торгівлі. Бюджет держави був дефіцитним, значна частина коштів ішла на армію й адміністрацію, а банківська система тільки починала формуватися.

«Кріпацтво в Російській імперії перед його скасуванням», мапа 1861 року

Детальніше мапу можна розглянути за покликанням https://cutt.ly/VrZPDg2y або QR-кодом

1. Охарактеризуйте розвиток основних галузей економіки Російської імперії. 2. Визначте чинники, які гальмували економічний поступ. 3. Чи було можливим, на вашу думку, подолати економічне відставання імперії від інших держав?

15.2. Кримська війна (1853-1856 рр.)

Технологічне відставання країни стало особливо помітним під час Кримської або Східної війни 1853-1856 років, що розгорілася між Росією та Османською імперією, союзниками якої виступили Велика Британія, Франція, Сардинське королівство. Цар Микола І намагався скористатися ослабленням Османської імперії і поширити свій вплив на Балкани та Близький Схід. З цією метою він звернувся до султана Абдул-Меджида І з вимогою «віддати» йому протекторат над православними жителями імперії (12 млн осіб). Загострювало ситуацію ще й те, що цього протекторату домагалися католики, на боці яких були симпатії султана. Тож росіяни ввели війська в Молдову та Волощину. Спершу османська армія потерпала від поразок, однак після втручання європейських держав у Росії не залишилося шансів. Вона опинилась у дипломатичній ізоляції, а за технічним оснащенням її військо надто поступалося противникам. Ще вітрильний дерев’яний флот нічого не міг вдіяти проти парових броньованих кораблів союзників, рушниці та гармати старих зразків поступалися в далекобійності європейським.

«Двоголова ворона в Криму», автор невідомий, 29 вересня 1855 р.

«Експедиція в Криму, висадка союзних військ, 14 вересня 1854 року», кольорова літографія М. Беегера та А. Фора, 1854 р.

Воєнні дії відбувалися в Криму, на узбережжі Чорного, частково Балтійського й Білого морів. У Криму союзники Порти зосередилися на штурмі Севастополя, й після кількох вдалих битв проти російських військ взяли місто. У боях загинуло чимало українських селян, з яких силоміць набирали російські підрозділи. Неспроможність величезної імперії забезпечити навіть перевагу в людях над обмеженими контингентами Англії, Франції та Сардинії показала розміри існуючої кризи.

У розпал війни Микола І помер. 1855 р. новий російський імператор Олександр II (1855-1881) припинив безнадійне кровопролиття. Капітуляцію підписали 30 березня 1856 р. в Парижі. Переможених позбавили «опікунства» над православними Османської імперії. Також росіяни втратили право розміщувати флот у Чорному морі, води якого оголосили нейтральними. Війна показала, що Росія потребувала докорінних реформ.

1. Як, на вашу думку, карикатура «Двоголова ворона в Криму» ілюструє відстале становище Російської імперії та її поразку в Кримській війні? 2. Якою була мета Росії в розпалюванні Кримської війни? Чи була вона досягнута? 3. Війну, події якої розгорталися також і на узбережжях Балтійського й Білого морів, назвали Кримською. Поміркуйте, чому так сталося.

15.3. Спроби реформ 60-70-х років XIX ст.

У середині XIX ст. Росія залишалася країною із середньовічними пережитками. Росіян мало торкнулися промисловий переворот та індустріалізація. Несміливі спроби запровадити промислово-виробничі відносини виявилися нерезультативними через відсутність ринку вільнонайманої праці, адже більшість населення імперії становили кріпаки. Тому й сільське господарство не приносило значних прибутків, бо залежне селянство не бажало якісно працювати. Поміщики часто банкрутували. Оскільки кріпацтво гальмувало розвиток, то його скасування видавалося неминучим. Необхідність перетворень стала очевиднішою після поразки у Кримській війні. Це завдання випало на долю імператора Олександра II. Положення аграрної реформи розробляли спеціальні комітети. 19 лютого 1861 р. оприлюднено маніфест про скасування кріпосного права та «Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності». Селянство отримувало свободу і певні громадянські права (могло обирати місце проживання, володіти деяким майном, займатися підприємництвом, свідчити в судах, навчатися тощо). Землею наділяли не задарма. За неї належало сплатити поміщикам не менше 20 % вартості. Решту кредитувала держава. Борг перед нею новопосталі землевласники мали повернути впродовж 49 років. До дати укладення викупної угоди селянство вважалося «тимчасово зобов’язаним» і змушене було відпрацьовувати повинності. Крім того, зберігались общинні відносини. Хоч аграрна реформа й не розв’язала багатьох питань, однак дала величезний поштовх економіці. Росія таки почала модернізуватися.

«Росія», художник Вільям Гарві, з ескізів 15-річної Ліліан Ланкастер, 1869 р.

Імперський уряд не обмежився лише однією реформою. У 1860 р. взялися за фінансову галузь, а в 1863-1864 рр. здійснили перетворення в освітній. Запровадили єдину систему безкоштовного початкового навчання. Середню освіту зробили доступною представникам усіх верств. Навчатися могли й жінки. Університетам надали автономію. В 1864 р. реалізували земську реформу, створивши земства — губернські та повітові виборні самоврядні органи, які розв’язували проблеми місцевих громад: опікувалися дорогами, благоустроєм, медициною, шкільництвом. За зразком земської в 1870 р. провели міську реформу. Містяни обирали думи та управи, що теж розв’язували повсякденні проблеми. В 1864 р. упровадили реформу судів. Вони стали незалежними, гласними, позастановими. У судових процесах брали участь прокурор, адвокат. Важливу роль відігравали присяжні. Із 1862 р. розпочали військову реформу, що тривала 15 років. Скасували рекрутчину, натомість увели загальну військову повинність. Термін служби становив 6 років на суходолі, 7 — на флоті. Створили головний штаб і спеціальні військові освітні заклади. Позаяк «великі реформи» Олександра II виявилися радше «косметичними», продиктованими невідворотністю, то, звісно, не могли докорінно змінити Російську імперію.

«Читання маніфесту 19 лютого 1861 року», художник Григорій М’ясоєдов, 1873 р.

«Земство обідає», художник Григорій М’ясоєдов, 1872 р.

1. Визначте основні причини реформ 60—70-х років XIX століття. 2. Охарактеризуйте суть аграрної реформи Олександра II. 3. Чому «великі реформи» не змогли докорінно змінити Російську імперію? Відповідь аргументуйте.

Мовою історичного джерела

З маніфесту Олександра II про скасування кріпосного права, 1861 р.: «Божою милістю Ми, Олександр Другий, ...

Згідно з новими положеннями, кріпосні люди з часом отримають повні права вільних сільських жителів.

Поміщики, зберігаючи право власності на всю належну їм землю, передають селянам, за визначені повинності, у постійне користування їхні садибні наділи, а також — для забезпечення їхнього побуту та виконання обов’язків перед урядом — визначену кількість польової землі та інших угідь. Користуючись цим земельним наділом, селяни за це зобов’язані виконувати на користь поміщиків визначені у положеннях повинності. У такому стані, що є перехідним, селяни називаються тимчасовозобов’язаними. Разом із тим, їм надається право викупу своїх садибних наділів, а за згодою поміщиків вони можуть набувати у власність польові землі та інші угіддя, передані їм у постійне користування.

З набуттям у власність визначеної кількості землі селяни звільняються від обов’язків перед поміщиками щодо викупленої землі та переходять у чітко визначений стан вільних селян-власників.».

1. Які обов'язки і права з'явилися в селян після проголошення маніфесту? 2. Що означає термін «тимчасовозобов'язаний селянин»? 3. Чому, на вашу думку, селяни Російської імперії не отримали особисту свободу з моменту проголошення маніфесту?

15.4. Стан імперської економіки наприкінці XIX ст. — на початку XX ст.

Наприкінці XIX століття у результаті реформ 60—70-х років спостерігалося формування ринку робочої сили. Хоча селяни ще тривалий час залишалися економічно залежними, сама можливість вільного переміщення та найму на роботу сприяла розвиткові промисловості. Збільшилася частка фабрично-заводського виробництва. Особливо активно розвивалися металургійна, вугільна, текстильна, машинобудівна та хімічна промисловість. На Уралі, в Україні та Баку формувалися промислові райони. Збільшувалася кількість великих підприємств, які використовували парові машини, нові технології й найману працю. Велике значення для економіки мало будівництво залізниць. Якщо в 1860 році в імперії було лише кілька тисяч кілометрів залізничних колій, то до кінця XIX століття їхня протяжність зросла до 50 тисяч кілометрів. Залізниці полегшили перевезення вантажів і людей, сприяли внутрішній торгівлі й організації робочої сили. Розвиток імперської економіки відбувався завдяки викачуванню ресурсів із колоній. Зокрема, українські землі були основними постачальниками зерна та вовни на експорт, а українські чорноморські порти стали важливими центрами торгівлі з іншими країнами.

Розвивався банківський сектор. З’явилися комерційні банки, кредитні установи, які надавали позики підприємцям. У 1860 році був заснований Державний банк Російської імперії, який став центром фінансової системи. Це дозволило активізувати обіг грошей та інвестицій. Водночас зростала роль бірж і великих капіталовкладень, зокрема іноземного походження (передусім французького, бельгійського, німецького).

Господарство Російської імперії розвивалося нерівномірно. У сільському господарстві домінували поміщицькі господарства, селянська праця була малопродуктивною, земельне питання не було вирішене повністю. Селянство залишалося найбільшою частиною населення і головним джерелом податків. Таким чином, економіка Росії другої половини XIX століття зберегла риси традиційного аграрного суспільства, хоча з’явились елементи індустріального.

На межі століть, як і в багатьох країнах світу, виникла криза перевиробництва — продукції виготовлялося більше, ніж могли купити споживачі. Попит впав, і почалося масове закриття підприємств, звільнення робітників, банкрутства банків і компаній. Особливо сильно постраждали металургійна та вугільна промисловість (зокрема на півдні України), машинобудування, текстильна галузь. Промислове виробництво скоротилося майже на 25 %, заробітки робітників знизилися, рівень безробіття різко зріс. У багатьох містах і фабричних центрах почалися робітничі страйки, які іноді переростали у відкриті виступи проти влади.

У результаті економічної кризи 1900-1903 років у Російській імперії почався процес утворення промислових монополій — великих об'єднань підприємств, які контролювали виробництво, ціни та ринки збуту в певній галузі. Це стало відповіддю великих підприємців на кризу: замість конкуренції вони прагнули об’єднувати зусилля задля виживання та збереження прибутків. Першими з’явилися синдикати — союзи підприємств, що спільно продавали свою продукцію («Продамет» (1902 р.) — об’єднував більшість металургійних заводів, «Продвугілля», «Картель цукрозаводчиків», «Продвагон», «Продцемент»). Ці монополії узгоджували ціни, обсяги виробництва, розподіл ринків. Вони фактично керували цілими галузями економіки. Держава підтримувала їх, оскільки це стабілізувало ситуацію після кризи та сприяло індустріалізації. Монополізація економіки призвела до зростання впливу великого капіталу на політику. У той же час дрібні підприємства не витримували конкуренції і зникали. Таким чином, економічна криза 1900-1903 років показала слабкість існуючої моделі розвитку імперії й поглибила соціально-економічні суперечності в країні.

1. Як змінилось «обличчя» російської економіки у другій половині XIX століття? 2. Визначте позитивні та негативні економічні явища цього періоду. 3. Поміркуйте, чому економічне пожвавлення другої половини XIX ст. переросло в економічну кризу 1900-1903 років.

15.5. Російська імперія на початку XX ст. Реформи Столипіна

Зміни в суспільно-політичному житті просувалися повільно, хоча «Великі реформи» мали свої переваги. Однак, «звільнені» селяни не отримали достатньо землі, а до того ж стали боржниками. Зі зростанням промисловості збільшувалося число робітників, що перебували у складних матеріальних умовах. Ліберальне дворянство не дочекалося обмеження самодержавства. Замість таких «опозиціонерів» у країні почали формуватися радикальні рухи із відверто терористичними методами боротьби («чорносотенці»). Підкорені народи також намагалися вирватися з неволі. Такий спадок отримав останній з Романових — цар Микола II (1894-1917). По економіці країни вдарила економічна криза початку XX ст. Після поразки у війні з Японією 1904-1905 рр. у Росії почалася політична криза.

За таких обставин суспільство вибухнуло. 9 січня 1905 р. у Санкт-Петербурзі на площі перед Зимовим палацом за царським наказом розстріляли мирну демонстрацію робітників. Близько тисячі осіб загинуло, ще понад 5 тисяч отримали поранення. «Кривава неділя» стала останньою краплею, і країну охопила революція (1905-1907). Коли спротив поширився у військових частинах, самодержець пішов на поступки. 17 жовтня 1905 р. у спеціальному маніфесті Микола II «дарував» демократичні свободи, а ще — дозвіл на вибори до першого представницького органу (Державної думи). Депутати не отримали широких повноважень. Однак, це відкрило можливість для обговорення на найвищому рівні державних питань, до чого долучилися кадети (конституційні демократи), прогресисти, есери (соціалісти-революціонери) та інші партії. У перших скликаннях Державної думи діяли також українці. Зокрема, Українська думська громада виступала за національно-культурну та територіальну автономію у складі імперії. Із політичних причин цар розпустив три перші скликання Державної думи. Коли ж революційний запал згас, настав період реакції. Влада вдалася до переслідувань, репресій та убивств.

Економічна криза початку XX століття загострила селянське питання. Здійснити чергові перетворення доручили Петрові Столипіну (міністру внутрішніх справ, а згодом прем’єр-міністру). Його селянська реформа (1906-1911) мала на меті врешті вивести російське село з безнадійної середньовічної відсталості, а для цього запланували знищити російську селянську общину. Кожен селянин, розраховуючи на власний хист, мав би стати фермером-підприємцем і монетизувати свою працю. Для цього вільними земельними угіддями наділяли всіх бажаючих. Селянин міг зібрати наділи у «відруб» або й переселитись у власне «володіння» — хутір. Для фінансової підтримки був розширений Селянський банк, який надавав позики на вигідних умовах для купівлі землі чи розвитку господарства. Держава сприяла освоєнню селянами незаселених просторів Сибіру, Казахстану та Далекого Сходу. Там їм надавали землю, матеріали, допомогу в облаштуванні. Одночасно створювали аграрні школи, курси, ярмарки, кооперативи, щоб поширювати нові знання та забезпечити селян усім необхідним для ефективного господарювання. Хоча головна увага Столипіна зосереджувалась на аграрному секторі, його реформи частково зачепили й промисловість. Будували нові залізничні колії, особливо в азіатській частині імперії, розвивалася внутрішня торгівля, формувався попит на промислові товари з боку села. У містах підтримували стабільність через жорстокі обмеження страйків, контроль над робітничим рухом.

Консерватори засудили столипінські заходи, оскільки не розуміли ідеї загальнодоступної приватної власності. Міністр жорстко протидіяв також суспільним рухам. Внаслідок цього у вересні 1911 р. в Києві на Петра Столипіна вчинили успішний замах. По його смерті реформа зійшла нанівець. Лише для українського селянства, яке віддавна зберігало традиції індивідуального господарювання, вона мала чималий успіх.

1. Охарактеризуйте суть селянської реформи П. Столипіна. 2. Спробуйте визначити, чому найуспішніше ця реформа (селянська, земельна, аграрна) впроваджувалася на українських землях. 3. Поясніть, чи вдалося П. Столипіну модернізувати економіку Росії.

Працюємо разом

Вправа «Освоєння далеких земель». У парах чи групах знайдіть інформацію про напрямки переселення українців у Сибір, на Далекий Схід під час реформ Столипіна.

Корисна гра:

«Економічний розвиток Російської імперії»

https://cutt.ly/HtQrLQh9

Перевірте себе

I. 1. Створіть хронологічну стрічку «Реформи 60-70-х років XIX століття». 2. Покажіть на карті основні промислові центри Російської імперії. Поміркуйте, чому саме в цих регіонах активно розвивалася промисловість.

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Визначте досягнення та проблеми економіки Російської імперії. 5. Охарактеризуйте успіхи та обмеження реформ 60-70-х років XIX ст. та початку XX ст.

III. 6. Вправа «Порівняльна таблиця». Створіть порівняльну таблицю соціальних наслідків селянських реформ 60-70-х років XIX ст. та початку XX ст. Поміркуйте, як змінилося становище селян Російської імперії.