Громадянська освіта. Інтегрований курс. Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Васильків

§ 4. Роль сім’ї та однолітків у процесі соціалізації

• сім'я • шлюб • субкультура • панки хіпі геймери байкери

Дитина - дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

Василь Сухомлинський, педагог

4.1. Що таке сім'я. Соціалізація в сім'ї

Сім’я є одним із найголовніших соціальних інститутів у всіх суспільствах, ми часто сприймаємо її існування як щось самоочевидне і самозрозуміле. Поняття сім’ї, шлюбу, подружжя, сімейних відносин повинні розглядатись передусім у тому смисловому контексті, який закладений у законодавстві нашої країни. Конституція України (Статті 51, 52) визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою, а діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Мовою оригіналу

Сімейний кодекс України про сім’ю, подружжя і шлюб

Стаття 3-тя Сімейного кодексу України (СКУ) передбачає, що: «1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. 2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3. Права члена сім'ї має одинока особа. 4. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.»

Очевидним є те, що з погляду законодавця, поняття «подружжя» і «сім'я» не є тотожними. Для юридичного закріплення статусу осіб, яких звикли називати подружжям, існує термін «шлюб», визначений у статті 21-й СКУ: «1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя /.../».

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі і мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Сім'я — це соціально санкціонована, відносно стійка група людей, яка об'єднана кровною спорідненістю, шлюбом або усиновленням дітей, члени якої проживають разом і економічно пов’язані між собою.

Існують два найпоширеніших типи сім’ї: нуклеарна і розширена.

Нуклеарна (ядерна, від латинського nucleus — ядро) сім’я є найпоширенішим типом сім’ї в сучасному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка та їхніх дітей. Упродовж життя особа, зазвичай, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім’ї своїх батьків, а після власного одруження — сім’ї, яка складається з подружжя та їхніх дітей.

Розширена сім’я складається з кількох поколінь родичів. Якщо основою нуклеарної сім’ї є подружня пара, то основою розширеної сім’ї є брати і сестри разом із їхніми дружинами, чоловіками і дітьми. У розширених сім’ях одружений чоловік (або заміжня жінка) насамперед залишаються прив’язаними до батьківської сім’ї. Вони переважно пов’язані зобов’язаннями й відповідальністю з тією сім’єю, у якій народилися, а не з тією, з якою вони пов’язані через шлюб. Дитина, наприклад, тісно пов’язана не лише з батьками, а й зі своїми дядьками і тітками. Вона оточена дорослими, які за певних умов готові взяти на себе обов’язки батьків. Така сім’я добре захищає дитину від різних життєвих негараздів. Часто, вимовляючи слово «родина», мають на увазі саме розширену сім’ю.

Розширена сім’я характерна для традиційного суспільства. Індустріалізація послабила розширену сім’ю, водночас сприяючи розвиткові нуклеарних сімей.

Сім’я — первинний і тому найважливіший етап соціалізації, оскільки формує найперші і найтривкіші суспільні зв’язки. Тут людина опановує мову, засвоює головні елементи культури. Сім’я формує ідентичність людини в категоріях статі, раси, нації, релігії, певного соціального прошарку.

Соціалізація в сім’ї відбувається як унаслідок цілеспрямованого впливу дорослих, так і в результаті спостереження дитиною за поведінкою всіх членів сім’ї. Дитина переймає не тільки те, що намагаються передати їй дорослі, а й неусвідомлювані батьками форми їхньої поведінки, ставлення до інших і до себе.

На соціалізацію в сім’ї впливають такі чинники, як: 1) склад сім’ї; 2) позиція дитини в сім’ї (її роль у сім’ї — син / дочка, онук / онучка, старший брат / старша сестра, пасерб / пасербиця тощо); 3) основні вихователі-соціалізатори (ті члени сім’ї, які найбільше вплинули на розвиток дитини завдяки основному догляду за нею, і ті, хто були найавторитетнішими для дитини, на кого вона хотіла бути схожою); 4) стиль виховання в сім’ї; 5) особистісний, моральний і творчий потенціал родини, сукупність позитивних людських якостей дорослих членів сім’ї.

Практичне завдання. Виконайте в команді

1. Розгляньте схему. 2. Поміркуйте, чому результат сімейної соціалізації не завжди відповідає уявленням батьків про бажану поведінку дитини.

Нерідко деформація сім’ї призводить до негативних наслідків у розвитку особистості дитини. Виокремлюють два типи деформації сім’ї — структурну і психологічну. Структурна деформація сім’ї — це порушення її структурної цілісності (відсутність одного з батьків). Психологічна деформація сім’ї пов’язана з порушенням взаємин її членів, а також із прийняттям та реалізацією в сім’ї системи негативних цінностей, асоціальних установок.

4.2. Партнерські стосунки в сім'ї. Моделі влади в сім'ї

Хоча способи утворення сім’ї в різних культурах дуже різняться, існують, проте, певні правила, які організовують вибір партнера, типи сімейних зв’язків, місце проживання і моделі влади в сім’ї.

Усі суспільства обмежують коло, з якого можна вибирати собі шлюбного партнера. Правильний вибір регулюється двома типами матримоніальних норм: ендогамією та екзогамією. Ендогамія — це правила, які приписують вибирати собі подружнього партнера всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віровизнання, національність, плем’я тощо). Екзогамія — це правила, що забороняють укладення шлюбу всередині певної суспільної групи. Зазвичай заборонено вступати у подружні зв’язки із членами своєї родини.

Історично відомі дві головні форми шлюбу: моногамія і полігамія. Моногамія — подружжя, що складається з одного чоловіка й однієї жінки. Полігамія — така форма подружжя, за якої у шлюб вступають більш ніж дві людини. Однією із поширених форм полігамії є полігінія, або багатоженство. Доволі рідкісною формою полігамного шлюбу є поліандрія, коли жінка стає дружиною кількох чоловіків. Такі форми шлюбу побутують у деяких суспільствах Південної Індії і Тибету. Тут вважається нормальним, коли жінка, виходячи заміж, автоматично стає дружиною усіх братів свого чоловіка.

Моделі влади в сім’ї. У різних суспільствах по-різному розподіляють владу й авторитет у сім’ї. Найпоширенішою (в часі і просторі) моделлю таких стосунків є патріархат, що передбачає панівну роль чоловіка в родині: головним є чоловік, а за його відсутності — старший за віком чоловік у родині.

Якщо головна роль належить жінці, то ми говоримо про матріархат. У чистому вигляді, як панівний тип владних стосунків у сім’ї, матріархат трапляється рідко. Проте він буває спричинений певними обставинами: зазвичай унаслідок смерті чоловіка або за його відсутності з інших причин.

В Україні, як і в інших європейських країнах, моральні та правові норми суспільства передбачають рівність прав для обох членів подружжя, таку модель сім’ї називають егалітарною. Цей тип сімейних стосунків останніми десятиліттями стає найпоширенішим у розвинених країнах світу.

Практичне завдання. Виконайте в команді

1. Дослідіть, якій символічній моделі сім'ї може відповідати егалітарна сім'я: «дуб із плющем», «сім'я-фортеця», «дім-готель», «шлюб соратників», «шлюб борців». Якою є ваша метафорична назва егалітарної сім’ї?

https://cutt.ly/f8WOlbV

https://cutt.ly/e8WOELh

2. Доберіть із художніх творів приклади нуклеарних та розширених сімей, матріархальних і патріархальних сімей.

4.3. Трансформація моделей сім'ї

Пригадаємо, що за законодавством України поняття «сім’я» і «подружжя» не є тотожними. З позиції держави сім’єю є не лише особи, між якими укладено шлюб. Дівчина, яка удочерила молодших сестричок, чи доросла незаміжня дочка, що проживає з батьком похилого віку, також розглядаються державою як сім’я.

Загалом можемо констатувати, що традиційна модель нуклеарної сім’ї, коли чоловік заробляв гроші поза домом, дружина дбала про дім, а діти були залежними від батьків, нині вже не є абсолютно панівною. Чи означає це, що нуклеарна сім’я занепадає? Дехто вважає, що так і є. Інші схиляються до думки, що нуклеарна сім’я радше перебудовується, ніж занепадає.

«Співжиття на віру». Дорослі люди іноді живуть разом з особами протилежної статі без офіційної реєстрації шлюбу. Такий стиль життя не новий, але раніше траплявся доволі рідко. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя, навіть якщо вони провели відповідний релігійний обряд. У таких осіб виникають взаємні права та обов’язки щодо спільних дітей. Майнові відносини між ними регулюються Цивільним кодексом України.

Серійна моногамія. Таку назву у соціології має повторне офіційне укладення шлюбу після припинення попереднього, скажімо внаслідок смерті одного з подружжя чи розлучення. Часто подружжя при цьому спільно виховують дітей від попередніх шлюбів.

Неповні сім'ї. Утворюються, коли помирає один із подружжя, а також внаслідок розлучень та народження дітей поза шлюбом.

Самотність. Самотні люди не становлять монолітної соціальної групи тому, що серед них є і неодружені, і розлучені, й овдовілі. Самотність — непостійний і неоднозначний статус.

Суспільство завжди культивуватиме певну форму сім’ї як механізм відтворення населення.

Поміркуйте разом

Як ви гадаєте, чи правильне твердження «Сім’я — жертва соціальних змін»? Відповідь обґрунтуйте.

4.4. Соціалізація серед однолітків

Соціалізація серед однолітків відбувається в школі та поза нею. Сам перехід із сім’ї до школи є для людини стресогенним чинником. У школі вона долучається до світу «чужих»: учитель трактує всіх дітей однаково, оцінює дітей за те, що вони роблять, а не за те, ким вони є. У школі діти ознайомлюються з формалізованою системою оцінювання: балами, табелями, відзнаками, грамотами. Це докорінно інша система, ніж практика неформального оцінювання в родині. У школі діти формують також багато інших умінь, що є необхідними в міжособистісних взаєминах: робити щось почергово, ділитися з іншими, бути порівнюваним(-ою) з ровесниками. Водночас, у школі та поза нею, діти знаходять компанію друзів.

Компанія друзів, на відміну від родини, складається з індивідів однакового віку й однакового суспільного статусу. Якщо суспільний статус у сім’ї особа набуває автоматично, то в групі ровесників його треба заробити. Особливістю соціалізації в компанії друзів є те, що процес соціалізації тут відбувається без будь-якого плану, на відміну від сім’ї і школи. Компанія друзів виконує функцію послаблення зв’язків дитини із сім’єю і пропонує дитині додаткові моделі поведінки, норми й цінності, іноді альтернативні до тих, які дає сім’я.

4.5. Молодіжні субкультури

Частину загальної культури, систему цінностей, традицій і звичаїв, притаманних великій соціальній групі, називають субкультурою.

Молодіжна субкультура — це об’єднання молоді, що мають власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), зовнішню атрибутику, тексти, норми та цінності.

Серед первісних суспільств і на ранніх етапах історії західних країн відносно невелика територіальна віддаленість приводила до величезних відмінностей у культурі. Племінні спільноти, розділені якоюсь сотнею кілометрів, могли мати цілком неподібні системи зовнішньої символіки, міфів і звичаїв, однак у тих самих спільнотах існував нерозривний зв’язок поколінь. Тепер просторова відмінність слабне, але наростають відмінності між поколіннями. Сучасне суспільство дозволяє вибирати між тисячами варіантів спеціалізованих установ (навчальні заклади, фірми і корпорації, урядові установи), кожна з яких ділиться на дрібніші субоб’єднання. Такий самий поділ відбувається і на неформальному рівні, виникає величезна кількість субкультур, зокрема й молодіжних: байкери, геймери, панки, хіпі, та багато інших. Молодіжних субкультур стає все більше, й це відбувається з двох причин. У сучасному суспільстві збільшується чисельність такої вікової групи, як молодь. Темпи змін настільки швидкі, що навіть кілька років різниці створюють величезні відмінності у життєвому досвіді людей і вікова різниця у якихось чотири-п’ять років суб’єктивно відчувається, як належність до цілком різних поколінь, а тому збільшується кількість підгруп у межах молодіжної групи.

Саме тому молодіжна субкультура все більше увиразнюється, а її різновиди урізноманітнюються.

Для завершення теми:

• 1. Що таке сім’я, субкультура?
• 2. Як ви розумієте значення вислову «Індустріалізація послабила розширену сім’ю, водночас сприяючи розвиткові нуклеарних сімей»?
• 3. Які основні причини формування субкультур?
• 4. Порівняйте поняття «нуклеарна сім’я» та «розширена сім’я». Доберіть приклади таких сімей у літературних творах.
• 5. Дослідіть особливості молодіжних субкультур 60-70-х років XX століття та сучасних молодіжних субкультур. Порівняйте їх. Презентуйте результати своєї роботи в класі.