Громадянська освіта. 8 клас. Васильків

§ 9. Право як нормативний регулятор суспільних відносин

Основні поняття та ідеї теми:

• право • джерела права • законодавство • система права • правовідносини • правова держава

• Право — це не просто правила, а основа, на якій будується взаємоповага і порядок у суспільстві.

• Правова держава — це не мрія, а реальність, яку можемо побудувати, дотримуючи принципів демократії, поваги до прав людини та верховенства права.

9.1. Право. Поняття про право та його джерела

Право — регулятор суспільних відносин

Уявіть собі світ без правил. Жодних законів, норм чи чітких меж, що регулюють наші взаємини та поведінку. Звучить як безлад, правда? Саме тому людство ще з найдавніших часів створювало загальні правила, які допомагали організувати суспільство і забезпечувати порядок. Сукупність усіх цих правил називають соціальними нормами. Так історично склалися звичаї і традиції, з’явилися моральні норми, які ґрунтуються на сприйнятті людьми добра і зла, сформувалися релігійні норми, засновані на вірі в Бога (богів) тощо. На певному етапі розвитку суспільства виникає і право.

• Право — це сукупність загальнообов'язкових, закріплених і гарантованих державою правил поведінки, за якими люди живуть у суспільстві.

Ці правила допомагають кожному з нас почуватися захищеними та знати, як діяти в різних ситуаціях. Уявіть, якби на дорогах не було правил руху і кожен їздив би, як хоче, то виникав би хаос. Так само і в суспільстві: право регулює наші взаємини, визначаючи, що можна робити, а що ні, як доцільно або обов’язково поводитися в певній ситуації. Держава використовує право як інструмент для упорядкування нашого життя. Подібно до ложки, якою ми акуратно помішуємо страву, щоб вона рівномірно приготувалася.

Право існує передусім для того, щоб захистити права і свободи кожної людини, а також запобігати конфліктам, регулювати певні процеси і процедури, суспільні відносини, забезпечувати гармонійне співжиття людей і охороняти соціальні цінності. Воно допомагає вирішувати суперечки, встановлює відповідальність за порушення і створює справедливі умови для всіх. Отже, право — це не просто правила, а основа, на якій будується взаємоповага і порядок у суспільстві. Право також можна порівняти з дороговказом у суспільному лабіринті: воно засвідчує, якідії є допустимими, а які ні, і що трапляється, якщо ми виходимо за межі дозволеного. Однак право — це не лише обмеження. Воно також захищає наші свободи, надає можливість боротися з несправедливістю і створює рамки для розвитку особистості та суспільства.

Джерела права: звідки воно виникає?

Але якщо право є системою правил поведінки, то логічно постає запитання: де ці правила зафіксовані? Хто їх встановлює? Як і де можна з ними ознайомитися?

Держава зазвичай дбає, щоб правові норми були сформульовані в певному тексті, а цей текст був десь закріплений. Для позначення того вмістилища правових норм, звідки ми їх можемо пізнати, щоб належно реалізувати, використовують поняття • джерело права.

Існують різні джерела права, в яких закріплюються і знаходять своє зовнішнє вираження правові норми.

Є такі основні джерела права:

ПРАВОВІ ЗВИЧАЇ

— це санкціоновані (тобто визнані й схвалені) державою правила поведінки, які набувають загальнообов'язкового значення. Звичаї формуються впродовж тривалого часу і містять концентрований досвід людства про доцільну поведінку в конкретній ситуації, мають зазвичай усний характер і передаються з покоління в покоління. Держава санкціонує не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а лише ті, які мають найбільше значення, відповідають його інтересам і рівню розвитку.

Прикладом найдавніших правових звичаїв є Закони XII таблиць (Рим, V ст. до н. е.), закони Драконта (Афіни, VII ст до н. е.), «Руська правда» (Київська держава, ХІ—ХІІ ст.). Досвід сучасних країн підтверджує, що сьогодні звичаї діють лише в обмеженій сфері суспільних відносин, переважно в країнах з багатовіковими культурними традиціями.

ПРАВОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ

— це рішення компетентних державних органів (судів чи адміністративних органів) щодо конкретних справ, які стають обов'язковими орієнтирами під час розгляду подібних справ. Це важливе джерело права у Великій Британії, де право створювалося королівськими судами і за своєю суттю було правом судової практики, у США. Кожен суд зобов'язаний додержувати прецедентів, вироблених вищим судом, а також створених ним самим.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ

— це офіційні письмові документи, ухвалені державними органами, які містять правові норми, що урегульовують певні суспільні відносини. Це звичні для нас конституції, закони, укази, постанови, розпорядження та ін. Загалом усі нормативно-правові акти поділяють на закони (приймає парламент, а також народ — шляхом всенародного голосування через референдум), усі інші — підзаконні акти (ухвалює парламент, президент уряд, місцеві органи). Конституції — це основні закони держав, які визначають фундаментальні принципи, на яких будується все право держави. Конституція є своєрідною «юридичною хартією», що встановлює межі державної влади і захищає основні права людини.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОГОВОРИ

— це правові документи, в яких за спільною домовленістю кількох суб'єктів установлюються їхні взаємні права й обов'язки, що забезпечуються державою. Прикладом є Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації й функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 р.; колективний договір між власником і працівниками певного підприємства.

МІЖНАРОДНІ АКТИ, ДОГОВОРИ ТА УГОДИ

— у сучасному глобалізованому світі жодна країна не може існувати ізольовано. Документи, схвалені міжнародною співдружністю, є важливими джерелами права. Наприклад, стандарти у сфері прав людини формулює Загальна декларація прав людини.

В Україні основним джерелом права є нормативно-правовий акт, тож поняття «джерела права» і «законодавство» часто використовують як взаємозамінні, адже • законодавство — це сукупність усіх нормативно-правових актів держави, передусім законів, які ухвалюють уповноважені правотворчі органи та які є формою закріплення й вираження правових норм, засобом надання їм об'єктивності, визначеності, загальнообов'язковості.

Як право змінюється з часом?

Цікаво, що право не є чимось статичним. Воно постійно розвивається, змінюється та адаптується до нових суспільних реалій. Наприклад, якщо кілька століть тому закони могли захищати лише привілейовані верстви, то сучасне право прагне захищати кожну людину, незалежно від її соціального статусу. Сучасний світ стикається з новими викликами: технологічний розвиток, зміни клімату, питання цифрових прав — усе це потребує нового підходу до формування правових норм. Тому право продовжує еволюціонувати, адаптуючись до нових умов і забезпечуючи захист прав і свобод людини.

Працюємо разом

Рольова гра «Законодавець». Кожен / кожна почергово «приміряє» роль народного депутата, що розробляє новий закон екологічного спрямування. Завдання: пояснити, як цей закон впливатиме на суспільство, щоб «колеги-депутати» підтримали законодавчу ініціативу.

Міркуємо і діємо

1. Обміркуйте в парах чи групах, що б сталося в суспільстві, якби не існувало жодних законів та правил. 2. Що таке соціальні норми? 3. Як право допомагає забезпечувати порядок у суспільстві? 4. Яку роль відіграє держава у формуванні та гарантуванні правових норм? 5. Наведіть приклад правового звичаю та поясніть його значення в сучасному суспільстві. 6. Що таке правові прецеденти, і в яких країнах вони є важливим джерелом права? 7. Чим нормативно-правові акти відрізняються від інших джерел права?

9.2. Право і закон

Право та закон є важливими елементами, які забезпечують порядок і справедливість у суспільстві, але їхнє значення часто плутають. Давайте розглянемо, у чому різниця між ними.

Право — це сукупність загальнообов'язкових норм, що встановлюються або визнаються державою для регулювання суспільних відносин. Це система правил, яка визначає, як люди повинні взаємодіяти один з одним у різних життєвих ситуаціях. Воно включає права та обов’язки кожної людини, створюючи основу для мирного співіснування в суспільстві.

• Закон — це джерело права, конкретна форма вираження права.

Це офіційний документ, який ухвалюється владними органами і має юридичну силу. Закони регулюють різні сфери нашого життя: від сімейних відносин (Сімейний кодекс України) до економічних взаємин (Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»). Якщо людина порушує закон, вона може бути притягнута до відповідальності (Кодекс України про адміністративні правопорушення та ін.).

ПРАВО — це сукупність загальнообов’язкових норм, що встановлюються або визнаються державою для регулювання суспільних відносин.

Це система правил, яка визначає, як люди повинні взаємодіяти один 3 одним у різних життєвих ситуаціях. Воно включає права та обов'язки кожної людини, створюючи основу для мирного співіснування в суспільстві.

ЗАКОН — це джерело права, конкретна форма вираження права.

Це офіційний документ який ухвалюється владними органами і має юридичну силу. Закони регулюють різні сфери нашого життя: від сімейних відносин (Сімейний кодекс України) до економічних взаємин (Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»). Якщо людина порушує закон, вона може бути притягнута до відповідальності (Кодекс України про адміністративні правопорушення та ін.).

Основним Законом держави є Конституція, яка є основою для законодавчої і всієї правотворчої діяльності органів державної влади.

Закони також поділяють на:

конституційні закони

звичайні закони

— які приймають для регулювання найважливіших питань суспільних відносин. Це можуть бути, крім конституцій, закони, які вносять зміни і доповнення в текст конституції, та закони, необхідність видання яких передбачена в самій конституції. Наприклад, Закон України «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)»;

— які приймають з інших питань державного життя. Наприклад, Закони України «Про основні засади молодіжної політики», «Про бджільництво», «Про медіа» тощо.

Закони також можуть бути кодифіковані, тобто такі, які системно охоплюють правові норми, що регулюють цілісну сферу однорідних суспільних відносин (називають їх кодексами чи основами законодавства). Наприклад, майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини врегульовані Цивільним кодексом України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Отже, право — це загальне поняття, що охоплює всі норми та правила, а закони є конкретними документами, які створюють для регулювання суспільних відносин.

Працюємо разом

А. У парах чи групах ознайомтеся зі змістом статей 91, 92, 93, 94 Конституції України, скориставшись покликанням https://cutt.ly/vrdNwflX. Дайте відповіді на запитання.

Б. Якому органу державної влади в Україні належить виключне право ухвалювати закони? Кому належить право законодавчої ініціативи?

В. Яким є порядок підписання та оприлюднення законів? Коли закон набуває чинності? Г. Конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів; скільки мінімально голосів має бути подано за законопроєкт, щоб закон було ухвалено? (Відповідь обчисліть, скориставшись Ст. 91 Конституції України.)

Міркуємо і діємо

1. Обміркуйте в парах чи групах, якою є основна функція права в суспільстві. 2. У чому полягає різниця між правом і законом? 3. Яка роль законів у правовій системі? 4. Який документ є основним законом держави? 5. Назвіть приклади конституційних і звичайних законів. 6. Що таке кодифіковані закони? 7. Наведіть приклади кодексів в Україні.

9.3. Система права, основні галузі права

Право — це величезна система правових норм, яка врегульовує безліч різних аспектів життя суспільства. Оскільки це система, значить кожен елемент має своє визначене місце в цій структурі і всі елементи пов’язані взаємними зв’язками. Найменшим елементом у праві (як атом у будь-якій речовині) є • правова норма — конкретне загальнообов'язкове правило поведінки.

• Система права — це внутрішня структура права, що об'єднує в єдине ціле всі правові норми певної держави шляхом об'єднання їх у відносно самостійні комплекси — галузі, підгалузі та інститути.

Система права передбачає розподіл правових норм за галузями, підгалузями, інститутами права. Кожна галузь охоплює правові норми, що урегульовують конкретну сферу відносин.

Основними галузями права є:

Конституційне право	це найважливіша галузь права, яка регулює основні принципи державного устрою, права та обов'язки громадян. Конституційне право встановлює базові правила, за якими функціонує держава.
Цивільне право	регулює майнові та немайнові відносини між громадянами і юридичними особами. Це право стосується таких питань, як власність, договори, спадщина, захист честі та гідності.
Кримінальне право	ця галузь права встановлює, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями, і визначає міри покарання за їх вчинення. Мета кримінального права — забезпечити безпеку громадян та покарати тих, хто порушує суспільні норми.
Адміністративне право	регулює взаємодію між державними органами та громадянами, а також визначає правила поведінки в суспільному просторі. Це право охоплює питання порушень громадського порядку та адміністративних штрафів.
Трудове право	охоплює норми, що регулюють трудові відносини, визначають права та обов'язки працівників і роботодавців, умови праці, оплати та охорони праці.

Ще є господарське право, сімейне право, цивільне процесуальне право, кримінальне процесуальне право, фінансове право, земельне право та ін. Ці галузі права є основою для регулювання суспільних відносин, забезпечуючи баланс між свободами громадян і правилами, що встановлюються для забезпечення загального порядку.

Інститути та підгалузі права є структурними елементами галузей права. Наприклад, у галузі «цивільне право» є підгалузь «спадкове право», в якій, у свою чергу, є інститут заповіту, а в ньому є окремі правові норми (правила поведінки), й, зокрема, така: «Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем».

Працюємо разом

А. Проаналізуйте в парах чи групах правову норму щодо складання заповіту, яку наведено в тексті. Які обов’язкові вимоги до складання заповіту визначені цією нормою?

Б. Класифікація норм права. Визначте, до якої галузі права належать норми, які регулюють наведені правові ситуації: 1) Відносини між роботодавцем і працівником стосовно виплати зарплати. 2) Оформлення спадщини після смерті родича. 3) Покарання за порушення громадського порядку. 4) Підписання договору купівлі-продажу між двома фізичними особами.

Міркуємо і діємо

1. Які елементи становлять систему права? 2. Перелічіть основні галузі права, згадані в тексті. 3. Яка основна функція правової норми? 4. Яку сферу відносин регулює конституційне право? 5. Яка мета кримінального права? 6. Які права та обов’язки регулює трудове право? 7. Чим підгалузь відрізняється від інституту права? Наведіть приклади.

9.4. Правовідносини

Ті відносини, що врегульовані правовими нормами, називають правовідносинами.

• Правовідносини — це специфічний вид відносин між особами або суб'єктами, що регулюються нормами права.

Вони виникають тоді, коли два або більше суб’єкти вступають у взаємодію, яка передбачає наявність прав і / чи обов’язків. Наприклад, коли ви купуєте товар у магазині, ви вступаєте у правовідносини: продавець має обов’язок передати вам товар, а ви — обов’язок оплатити його. Або ви вступаєте в лави громадського об’єднання, членство в якому теж породжує виникнення нових прав та обов’язків.

Правовідносини завжди складаються з таких основних елементів:

• Суб’єкти — це учасники правовідносин, які мають права та обов’язки. Наприклад, фізичні особи (громадяни), юридичні особи (компанії, організації), держава в особі її органів.

• Об’єкти — це те, з приводу чого виникають правовідносини. Наприклад, майно, послуги, інформація, поведінка.

• Зміст — це права і обов’язки учасників правовідносин. Наприклад, у договорі купівлі-продажу одна сторона має право отримати товар належної якості і обов’язок оплатити його вартість, а інша має право вимагати гроші за цей товар, але й обов’язок надати покупцю товар належної якості.

Виникають правовідносини за наявності двох умов:

1) правової норми, що регулює цей вид відносин;

2) обставини, що встановлює, змінює чи припиняє правові відносини, — юридичного факту.

• Юридичні факти — передбачені правовими нормами конкретні життєві обставини, з настанням яких виникають, змінюються і припиняються правовідносини.

Залежно від того, чи бажала особа, щоб правовідносини виникли, юридичні факти поділяють на: події, дії, бездіяльність, стан.

Події

те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення термінів, природна смерть тощо).

Бездіяльність

стан абсолютної пасивності, відсутність дії. Інколи теж може зумовити певні правовідносини (наприклад, залишення у небезпеці).

Дія

Станом

юридичного характеру можуть бути сп’яніння, вагітність, громадянство тощо, за наявності яких можуть виникати певні правові відносини.

Працюємо разом

А. У парах чи групах наведіть власні приклади правовідносин, що виникають у вашому повсякденному житті (як-от: купівля товару, отримання медичних послуг). Опишіть суб’єкти, об'єкти та зміст цих правовідносин.

Б. Наведіть три приклади юридичних фактів, які є подіями, і три приклади, які є діями. Визначте, які з них можуть призвести до виникнення правовідносин, а які — до їх зміни чи припинення.

Міркуємо і діємо

1. Обміркуйте в парах чи групах, яка різниця між подією та дією в контексті юридичних фактів. 2. Які елементи складають правовідносини? 3. Хто може бути суб’єктом правовідносин? 4. Наведіть приклади об'єктів правовідносин. 5. Що таке бездіяльність, і як вона може впливати на правовідносини? 6. Які життєві обставини можуть вважатися станом юридичного характеру?

9.5. Правова держава

Уявімо ідеальну державу, де кожен громадянин почувається захищеним, де панує справедливість, а закони однаково діють для всіх — від президента до звичайного громадянина. Такою є правова держава. Не просто держава, а держава особливої якості, де сформована ціла система цінностей, яка ґрунтується на справедливості, рівності та демократії, ставить права людини та верховенство закону на перше місце.

Що таке правова держава?

• Правова держава — це держава, в якій існує верховенство права. Це означає, що всі без винятку, включаючи державні органи та посадових осіб, підкоряються законам, а закони ці мають бути справедливими, рівними для всіх і захищати основні права громадян. Жодна особа або група людей не має бути вища за закон.

Основні принципи правової держави:

• ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА — права людини — понад усе. Усі громадяни мають рівні права та обов’язки, закріплені в законодавстві. Закони мають бути чіткими, зрозумілими і діяти на благо суспільства.

• ГАРАНТІЇ ПРАВ І СВОБОД — права і свободи людини є найвищою цінністю, і держава не лише їх визнає, а й захищає.

• ВИСОКА ПРАВОВА КУЛЬТУРА у всіх громадян — наявність у них юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання у практичному житті.

• РОЗПОДІЛ ВЛАДИ — у правовій державі влада поділена на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу та судову, які врівноважують одна одну. Це гарантує, що жодна з гілок влади не зможе зосередити всю силу у своїх руках і зловживати нею.

• НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДОВОЇ СИСТЕМИ: судді мають бути незалежними і неупередженими, ухвалювати рішення винятково на основі закону. Це забезпечує справедливе правосуддя і гарантує, що права людини будуть захищені.

• ВЗАЄМНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСОБИ І ДЕРЖАВИ — не тільки громадяни мають обов'язки щодо держави, але й держава має виконувати свої зобов’язання. Якщо держава порушує права громадян або не виконує свої зобов'язання, вона також має бути притягнута до відповідальності.

• ПРОЗОРІСТЬ І ПІДЗВІТНІСТЬ ВЛАДИ — громадяни мають право знати, як працює влада, як ухвалюються рішення, і мати можливість впливати на цей процес. Державні органи повинні бути підзвітні громадянському суспільству. Кожен громадянин і кожен державний орган несе відповідальність за свої дії Якщо хтось порушує закон, він повинен бути притягнутий до відповідальності незалежно від свого статусу.

• НЕУХИЛЬНЕ І ЗАГАЛЬНЕ ВИКОНАННЯ ЗАКОНІВ І ПІДЗАКОННИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ усіма учасниками суспільного життя, насамперед державними органами. А для особи має забезпечуватися дотримання загальнодозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом».

Правова держава не тільки регулює життя суспільства, але й забезпечує баланс між державою та громадянами. Закон у такій державі — це не інструмент контролю, а інструмент захисту прав кожної людини.

Правова держава і демократія

Важливим фундаментом правової держави є демократія. Демократія — це система, де захищені принципи і цінності, про які йшлося в попередньому параграфі, де влада належить народу, а громадяни мають право обирати своїх представників і брати участь у вирішенні важливих питань.

Правова держава — це більше, ніж просто закони і норми. Це система, яка базується на справедливості, рівності та демократії. Вона забезпечує кожній людині право на гідне життя, захищає права і свободи, створює умови для розвитку суспільства. А основою цієї держави є демократія — той механізм, який дає народу реальну можливість контролювати владу і робити її підзвітною.

Правова держава — це не мрія, а реальність, яку ми можемо побудувати, дотримуючись принципів демократії, поваги до прав людини та верховенства права.

Працюємо разом

А. Обміркуйте в парах чи групах, що означає принцип «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом».

В. Створіть «Конституцію класу», в якій пропишіть основні права та обов’язки учнів, принципи взаємодії, підзвітність і розподіл відповідальності. Подумайте, які «закони» зроблять ваш клас справедливим і демократичним.

Міркуємо і діємо

1. Як забезпечується взаємна відповідальність між громадянином і державою? 2. Що означає верховенство права? 3. Які основні принципи правової держави? 4. Яку роль відіграє демократія в правовій державі? 5. Як гарантуються права і свободи людини в правовій державі? 6. Яка роль судової системи у правовій державі?

Для завершення теми:

1. Що таке право, закон, джерело права?
2. Яка роль Конституції в системі нормативно-правових актів держави?
3. Які аспекти включає поняття «правова держава»?
4. Наведіть приклади галузей права, юридичних фактів, правовідносин.
5. Порівняйте поняття «право» та «закон».
6. Напишіть есей на тему: «Чому демократія є основою правової держави?». Розкрийте в ньому: а) зв’язок між демократією і правовою державою; б) як громадяни можуть впливати на владу; в) які цінності підтримує демократія.

Зміст