Крим

Алупка

Алупка має магічні властивості - що більше про неї дізнаєшся, то більше вона зачаровує. 1823 р. граф Михайло Воронцов став генерал-губернатором Новоросійського краю і зажадав зробити з Алупки місце своєї літньої резиденції. У листопаді 1824 р. сюди прибуває садівник Карл Кебах. Він масово закуповує саджанці з усього світу - з Північної й Південної Америки та Китаю, Японії й Карелії, Іспанії та Кавказу. Лише кількість сортів троянд перевищила 2000! А найвідоміший селекціонер Гартвіс у 1829 р. спеціально для Алупки вивів нові сорти троянд, два з яких - «Алупка» і «Графиня Єлизабет Воронцова» увійшли до світового каталогу троянд.

Палац спроєктував модний англійський архітектор Едвард Блор (1789-1879 рр.). Він обслуговував королівський двір і проєктував особисту садибу Вальтера Скотта - замок Абботсфорд під Единбургом. Майстер стилізації Е. Блор гармонійно поєднав в Алупкінському палаці стиль епохи Єлизавети Тюдор (XVI ст.) і пишні форми індійської архітектури періоду Великих Моголів (XVI ст.). Учень Блора Вільям Гунт органічно вписав палац у рельєф місцевості.

Палац складається з 5 корпусів і нагадує знаменитий арабський палац Альгамбра (Гранада, Іспанія). Алупкінський палац - єдиний у світі, побудований із сіро-зеленого діабазу, дуже міцного й гарного, але примхливого матеріалу. Цей чудовий палац із винятково мальовничими вежами в дусі Альгамбри оточений розкішним парком. У його плануванні архітектори виявили рідкісну майстерність у поєднанні різних історичних стилів: класичного і готичного, італійського Ренесансу й англійського пейзажного саду. Оглядання чотирьох великих терас переносить вас у казкову мавританську Альгамбру, а чудові пейзажі занурюють у світ китайського садового мистецтва. Тераси прикрашають «готичні» фонтани, виконані у формах примітивних стилізацій (ІХ-Х ст.), а також у витончених формах ХІІ-ХІІІ ст. Верхню терасу прикрашають парні флорентійські фонтани, що прибули з Італії у 1848 р.

Південний портал головного корпусу Алупкінського палацу (1830-1846)

Краєвид на Алупкінський палац із півночі

Парадні сходи з діабазу створюють центральну вісь парку і прикрашені трьома парами величних левів з майстерні болонського скульптора Боннані. Звідси відкриваються прекрасні краєвиди, адже ви перебуваєте в центрі амфітеатру, що утворюється узгір’ям Ай-Петринської яйли.

Фактично Алупкінський парк складається з двох парків.

Верхній парк є напрочуд дивовижним. За скелею Потьомкіна починається гай дубів кам’яних і Малий хаос - вигадливе поєднання невисоких діабазових скель і гротів, ширм із самшиту, кизилу й лавра, водоспадів і каскаду струмків. Тут є і місток у балці, і зал фонтанів, і чудові галявини - Платанова й Сонячна, і три озера - Дзеркальне, Форельне та Лебедине. А вище від них збереглася справжня перлина - Великий хаос, створений природою 150 млн років тому. Звідси відкривається чудовий краєвид Ай-Петрі та моря.

Краєвид Нижнього парку з балкона південного фасаду головного корпусу палацу

Із озер Верхнього парку починає шлях водний каскад «Фрейшютц» («Вільний стрілець»), названий на честь романтичної опери К.-М. Вебера. Створюючи на своєму шляху до моря безліч чарівних водоспадів і фонтанів, він з’єднує в єдине ціле Верхній і Нижній парки.

Нижній парк розчленований ландшафтними терасами. Біля композиційного центру Нижнього парку - Чайного будиночка (1829 р.) - закладено «платонівський сад». А нижче, поблизу моря, ми бачимо ще один кам’яний хаос із домінівною скелею Айвазовського. Вона стала улюбленим місцем, де художник створював свої видатні марини. Усі ці прекрасні пейзажі та п’янкий аромат рослинності, ця неповторна атмосфера чуттєвості залишають у пам’яті найяскравіші враження.